Мої роздуми про "філософію вільності" Андрія Дацківа

                                                                     

    Люблю дуже мого друга Андрій Дацків, який мене багато навчив своєю філософією вільності, яка вчить жити, а не якихось теорем. Він мені своїм життям підтвержує, що філософія лише має сенс, якщо вона втілюється в реальності. Андрій мені щераз підтвердив, що філософія має вести до реальності, а від неї не втікати. Ну по суті вона має вести до Христа !
  Знаючи вже його з 2 курсу УКУ я про нього вже багато знаю, а водночас дуже мало. Він закінчив перед цим Львівський державний університет фізичної культури , а також прийшов як активний член партії ВО "СВОБОДИ". Також на нього великий вплив мало пацанське життя з розборками, яке як парадоксально вело до Христа.
                                                               

  Я спробую тут викласти його світогляд систематично, а також вказати на слабкі сторони його глибокої думки. Надіюсь ці роздуми переростуть у дискусію, яка приведе само собою до Істини. Скажу лише Андрієві, що він мені друг, але Істина дорожча, а тому я постараюсь бути максимум щирим, а що не щире то від Сатани.
  Щоб розкрити основні аспекти його філософії вільності, я найперше вкажу на те, як він на мене вплинув. Він своїм прикладом показав мені, що я маю займатися фізкультурою, яка вибудовує людський дух, а тому я всі дні (окрім неділі) ходжу на турнік (перекладену). Також Андрій мене зацікавив політикою. Він своїм прикладом показав, що ми християни мусимо брати участь у політиці, бо він тоді не буде правдивим християнином. Не випадково свою статтю він назвав "Правдивий християнин у політиці", яка говорить про те, що активна участь у суспільному житті, то вже політика. Ще до появи "Ініціативи першого грудня" він показав, що християнин мусить будувати громадянське суспільство та боротися за правду навіть у грішній державі. Про політичні погляди можна дуже довго говорити, але я нічого тоді про Дацика не скажу, якщо не скажу про його ірраціоналізм ...
                                                           

  На мою думку у своєму ірраціоналізмі він виразив справжній раціоналізм. Можна сказати, що я ближче до "раціонального ірраціоналізму", а він до "ірраціонального раціоналізму". Нас лише об'єднює найбільше опозиція до так званого "натуралістичного раціоналізма", який відкидає Бога. Думаю цю думку у великій мірі він запозичив у філософію чину ОУН, але також великою мірою вплинули його життєві обставини та уява. Думаю від його "ірраціонального раціоналізму" можна навчитися, що не можна покладатися лише на себе та на свій розум, але на Бога. Є такі речі, які може розкрити лише Христос. Він найбільше цінує у філософії не сам процес просвітленого мислення Богом (що в мене часто буває), але здивуванням будь-де і на будь-що, а це здивування яке проявляється у любові до Мудрості, а нею є Бог.
                                                         

 Центральним пунктом для нього є свобода, а тому не випадково він так любить філософію Н.Бердяева , який вважав, що Бог у повноті перебуває у нашій свободі. Він з такою насолодою читав "Самопознание", що я колись прочитаю. Багато в чому їхні думки подібні, а тому я не буду вдаватися у деталі. Детальніше можна також почитати його найновіші роздуми в контакті на його сторінці !
                                           

  Щодо націоналізму, то ми часто розходимся хібащо щодо політики партії ВО "СВОБОДИ". Досі я не згоден, що він часто доходить до макіавелізму, який нічого не має спільного з християнством. Але і я не безгрішний, а думаю нас можуть об'єднати думки християнського націоналіста видатного філософа Юліана Вассияна, який змінив багато стереотипів.
  Надіюсь ці роздуми будуть цікаві не лише для нас з Дациком, але будуть цікавими і корисними для читачів мого блогу !
 Дацик чекаю відповіді ...

 

Ця музика не для ніжних вух (огляд) [моя перша стаття]

   
                                                                 

Центр творчості дітей та юнацтва Галичини

       Колись я відвідував "Центр творчості дітей та юнацтва Галичини", а тоді я ще вчився в
середній школі № 21 м. Львова. У вільний від навчання час я спершу відвідував гурток ліплення. Пізніше я перейшов на журналітику. Там я встиг у газезі "Разом" № 1 (45) лютого 2004 року опублікувати першу в житті статтю. Вирішив її для пам'яті передрукувати. Мушу нагадати, що вже через багато років я надрукував свою другу статтю, але вже будучи студентом УКУ. Надрукована вона у журналі "Християнин і світ", а друга стаття називається "Про те, як пасічник знайшов у вулику Бога". Надіюсь за своє життя я ще надрукую багато статей, але гарно згадати про свій старт. Все таки спогади.

  У кожного є власні уподобання і захоплення. Кожен має вланий смак і стиль. Комусь подобається одне, а комусь щось інше. Проте немає таких, хто не слухає музику. Вона також буває різною - для танцю, для душі, легка, лірична і, звичайно ж, популярна. Є ще музика, яку люблять наші бабусі і мамусі... Але ж надворі 2004-ий рік ! Круті хлопці та дівчата надають перевагу важкій музиці...

                                                               

   Що ж це таке, важка музика ? Це може бути один із жанрів чи напрямів рок-н-ролу, що виникає на рубежі 80-их рр. минулого століття. Це був heavy metal rok, який, у свою чергу, сягає своїм корінням ще далекі 60-ті. Саме тоді по закінченню ейфорії, пов'язаної з легендарними "The Beatls", на сцені фетивалю "Woodstok" у каліфорнійському Сан-Францико (1969 р.) з'явилися  ніким не затьмарені досі "Deep purple", "Led Zepelin" "Rolling stones"- засновники напрямку hard-rok. Були там також скандально відома каліфорнійська група четвірка "Doors" на чолі з Джимом Морісоном, які разом з британською групою "Pink Floyd" вважаються фундаторами напрямку psychedlic roc. Звичайно це вже історія. Проте яка !
  Зараз однією з найважчих груп вважається американська "Slayer" (з англ. - убивця). Як полюбляють писати помірковані видання, їхньою музикою можна лякати не лише дітей, а й дорослих. За жанром музика "Slayer" можна вважати новітнім heavy metal, який, проте, уже і до цього часу зазнав багатьох транформацій. Фанати "Slayer" викликають жах у всіх довкола, а їхні концерти нерідко завершуються кривавими побоїщами. Поліція теж має чим зайнятися...
  На початку 80-их американький журнал "Life" уперше опублікував відгук про виступ однієї рок-групи, що працювала в жанрі heavy metal. Автор цієї публікації, приголомшений усім побаченим і почутим написав так: "Це був немов би писк мільйонів курчат з переламаними ніжками, яких одночасно замкнули у одному приміщенні". Можна зрозуміти його хволювання, ообливо, якщо йому таке довелося пережити вперше. Зрештою, колись і першу рок-групу "The Beatls" вважали нічим іншим, як зграєю патлатих безумців, - звичайно, ще до того, як вони стали легендою.
 Шанувальників важкої музики з того часу не поменшало. Піку своєї популярності серед підліткової та молодіжної аудиторії досягли такі групи, як німецька "Rammstein" і американські "Linkin Park", "Limp Bizkit", "KoЯn". Звичайно, їхня музика багато чим відрізняється від того, що грали корифеї. Багато що змінилося. Особливо, якщо брати до уваги технічні можливості інтрументів. Їхня музика поєднує у собі й різні жанри - від гавайького регі до гімалайських мотивів. Широко викоритовується негритянські соул та блюз, які проте змінилися за своїм соціальним звучанням. Негритянська ритміка, покладена в основу ритм-н-блюзу, з якого у кін. 50- на поч. 60-их рр. розвинувя рок-рол, почала сьогодні масово викоритовуватися реперами та популярними виконавцями.
                                               

  Критики виокремлюють ще один напрямок у важкій музиці - скандальний рок-н-рол. Чільне місце у переліку предтавників цієї категорії поідає нерівноважений американець Marilyn Manson. Маючи вроджену схильність до насильства та різних аномалій (серед яких потреба у регулярному вживанні на сніданку свіжої людської крові та споглядання перед сном розчленованих нутрощів тварин [ці слова належать редакторові газети, а не мені- Т.Д] ), цей упир Marilyn, який ніколи не ходив до церкви, і правді відсидів якийсь час у в'язниці. Проте популярності у нього не поменшало. Передостанній альбом "Hooliwood" викликав неабиякий ажіотаж у фанатів. За гроші, які Manson отримав від реалізації свого дітища, він придбав собі справжній палац у тому таки Голівуді. Останній його шедевр займає високі позиції у різноманітних чартах, взяти хоча б відеокліп до композиції "Mobscene".

                                   

     Німецька "Rammstein" продовжує утримуватися на вершині успіху і визнання. Хлопці популярні не лише у своїй країні. Два отанні альбоми "Live aus Berlin" і "Mutter" забезпечили групі чільну позицію у золотому списку апостолів нового тисячоліття, який обов'язково буде складений. До цього списку неодмінно потрапить і "Metallika", акорди якої із живою енергією надпотужного електричного звучання - ні, не стали відлунням минулого, а зазвучали як пролог. Важко сказати, чи буде у цьому списку хтось із україньких виконавців. Можливо, VV ...

                                           

Спогади про Іллю Онопрієнка !

     Великий жаль, що помирають такі великі люди, як Ілля Онопрієнко ! Досі я згадую цю прикру подію його загибелі з жалем та трепетом. Вже про нього було написано багато спогадів, але на мою думку це дуже мало сказано, щоб розповісти про його життя у Христі.
  Йому також є присвячені відео "Посвящение Илье Оноприенко от Братовой" та "Світлої пам'яті Іллі Онопрієнка", які дають змогу пізнати глибше особу Іллі, але думаю що про нього варто ще написати багато спогадів.
   Ці спогади я пишу не лише для родичів, друзів, товаришів та знайомих Іллі Онопрієнка та Максима Семенова, але для кожної людини, яка буде читати ці спогади. Їхні життя є прикладом для кожного з нас, як життя прожити у святості.
 Ілля приїхав до УКУ вчитися з міста Стрий разом із своїми друзями Ігорем та Оксаною. Спочатку він думав поступати з  свої другом Ігорем до семінарії, але вони не поступили. Тому вони поступили на філософсько-богословський факультет УКУ. Таким чином я з Іллею провчився чотири роки разом в одній групі, а також мав змогу з ним часто бачитися після навчання.
 Я з Іллею не так часто спілкувався, але його присутність позитивно впливала на мене і на групу. Його тишина була найбільшою формою активності. Кожен його рух виявляв дію Святого Духа, але це я помітив лише після його загибелі.
 Не пом'ятаю під час навчання, щоб Ілля когось образив, або на когось образився. Також вражає мене досі його жертовність, яку він виявляв при служінні Богу. Бо він ніколи не відмовляв у допомозі людині, якщо у цьому була потреба.

  Найчастіше я бачився з Іллею у молодіжній спільноті "Молодь до Ісуса". Там Ілля після навчання витричай весь час на служіння Богові. Так це спільнота методистської церкви, у якій він служив, але не головне де, а як ми служимо Богові. Досі пам'ятаю, як він енергійно служив у цій молодіжній спільноті, як він там був майже кожен день, як він грав на ударних інструментах на пілігримах, як останній перед його смертю ми з ним купалися разом з молодіжною спільнотою у Винниківському озері.
 Можна про Іллю багато писати, але на кінець скажу головне. Думаю батьки Іллі не випадково дали йому таке ім'я. Воно означає "Бог мій Ягве". Навіть присутність Іллі тепер я розумію, як присутність Христа серед нас. Бог через Іллю був присутній тоді і зараз є присутній.
 Також можна знайти багато подібного у житті пророка Іллі та Іллі Онопрієнка. Іллі Онопрієнко був також даний пророчий дар, а також він мав молитовну силу, яка була така сама, як у пророка Іллі. Ілля Онопрієнко, як і пророк  Ілля часто молився, а тому він цю духовну силу від  Бога мав не випадково, бо був відкритий на дію Божої благодаті. Тому і все його життя було просякнуте молитвою, а все життя він жив у послусі Господу, як всім нам знаний пророк. А найважливішою рисою Іллі була та, що він як пророк Ілля не потребував нічого, а лише Бога.
    Ілля  Онопрієнко не просто помер, але він як пророк Ілля прямо вознісся до Господа. Думаю і Ілля вознісся до Бога у славі, але ми цю славу не бачимо, бо вона невидима. Тепер Ілля з ангелами славить Христа, а не сам, а з сонмом святих та Божим пророком Іллею !
 Нехай отже праведність цього Божого чоловіка буде для нас прикладом для наслідування. Не так багато молоді, як Ілля, прооживають  так своє життя ! Багато хто проживає довге життя, але безсенсовне. Вони пропивають, прокурюють та взагалі живуть життя, яке не гідна прожити людина. Ілля ж прожив, яке кожен має прожити у служінні Богові !

Християнин і право на працю (або коментар до конвенції МОП N 122 про політику в галузі зайнятості)

Конвенція про політику в галузі зайнятості – це - міжнар.-правовий документ, прийнятий Ген. конференцією Міжнародної організації праці (МОП) 9.VIІ 1964 у м. Женеві (Швейцарія). Набула чинності 15.VIІ 1966. Станом на 2000 Конвенцію ратифікували 90 держав, у т. ч. Україна (29.V 1968). Мета Конвенції — сприяння повній, продуктивній і вільно вибраній зайнятості в інтересах екон. зростання та розвитку, підвищення рівня життя, задоволення потреб у роб. силі і вирішення проблеми безробіття. Складається з преамбули і 11 статей. У преамбулі зазначається, що такі міжнар. документи, як Філадельфійська декларація (невід'ємна частина Статуту МОП) та Загальна декларація прав людини 1948 (її ст. 23 передбачає, що «кожна людина має право на працю, вільний вибір роботи, справедливі умови праці і на захист від безробіття»), «повинні бути включені у ширші рамки міжнародної програми економічного розвитку на основі повної, продуктивної та вільно вибраної зайнятості». Саме таку програму і містить Конвенція. Осн. зміст документа викладено у перших трьох статтях. У ст. 1 вказано, що держави — члени МОП мають проводити політику з метою забезпечити, аби: «а) існувала робота для всіх, хто готовий стати до неї і шукає її; б) така робота була якомога продуктивнішою; в) існували свобода вибору зайнятості та найширші можливості для кожного трудящого дістати підготовку і використати свої навички і здібності для виконання роботи, до якої він здатний, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних поглядів, країни походження або соціального походження». Проводячи таку політику, слід враховувати не лише стадію і рівень екон. розвитку країни, а й взаємозв'язок цілей у сфері зайнятості та ін. екон. і соціальних цілей, а також використовувати методи, що відповідають нац. умовам і практиці (ст. 1). Заходи і методи, які слід застосовувати для досягнення проголошених цілей, повинні періодично переглядатися у межах скоординованої екон. та соціальної політики дер-жав-учасниць (ст. 2)[1].
  

З вище сказаного є зрозуміло, яке велике значення має ця конвенція, яка стосується прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб. Важливе має значення ця конференція має для нас, бо нажаль українці звикли не знати свої права і їх не відстоювати. Незнання прав та байдужість до вирішення проблем тягне до правового нігілізму. Нажаль я сам не знаю добре закони, а навіть не прочитав такі закони, як Конституція та багато важливих кодексів, але на мою думку навіть це незнання законів можна компенсувати виконанням вже відомих. Буду старатися вивчати вже відомі Закони. Особливо важливе саме виконання законів для християн, бо не випадково у Святому Письмі так часто згадується, що християнин має жити згідно з законами держави, але не підкорятися тим, які суперечать християнському способу життя.

 Апостол Павло казав колись, що хто не працює хай не їсть (2 Сол ). Тому християнин мусить задуматися над тим, які він має права на працю, а також захищати гідне право на працю свого ближнього. Бо за пасивності деяких християн з’яввився такий рух, як комунізм. Так це не єдина причина їх появи, але без байдужих християн щодо гідної праці б не було Маркса та Енгельса. Бо не випадково він з’явився саме у нас час. Щоб такого не було я по ходу буду розкривати на основі конвенції МОП про політику в галузі зайнятості. 

 Найперше варто визначити терміни фізична та юридична особа.

 Фізи́чна осо́ба — у цивільному праві термін, що використовується для позначення людини (громадянина) як учасника правових відносин. Фізична особа також підпорядковується певним нормам та правилам поведінки[1].

  

Юриди́чна осо́ба — суб'єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов'язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку. Організація (організаційна форма), що має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді[1]. 

 

 

Отже як фізичні особи всі маємо право на працю, бо ми є учасниками правових відносин. Про це вже говорить Загальна декларація прав людини (ООН, 1948 год) у 23 статті, що кожна людина має право на працю, на свобідний вибір людини, на справедливі та безпечні умови праці. Щоб реалізувалися ці права, то цим має займатися МОП.

  Міжнародна організація праці (МОП) (англ. International Labour Organization) — спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці[1].

 МОП у конвенції про”Політику в галузі зайнятості” підтверджує ці права:

     a) була робота для всіх,  хто готовий стати до роботи і шукає

роботу;

     b) така робота була якомога продуктивнішою;

     c) була свобода вибору зайнятості і найширші  можливості  для

кожного  працівника  здобути  підготовку  та  використовувати свої

навички і здібності для виконання роботи,  до якої він  придатний,

незалежно  від раси,  кольору шкіри,  статі,  релігії,  політичних

поглядів, іноземного походження чи соціального походження (Стаття 1).

  Найперше цю конвенції реалізує член МОП, але враховуючи національні умови кожної країні (стаття 2). Це означає, що державна політика зайнятості має бути спрямована на створення умов для забезпечення роботою всіх, хто готовий приступити до роботи і шукає її, забезпечити свободу вибору зайнятості з урахуванням рівня економічного розвитку країни[1]. У статті 3 говориться, що представники підприємців і працівників залучаються до консультацій відносно політики у сфері зайнятості[2].

 Як доповнення до цієї конвенції варто зазначити, що МОП у 1970 р. прийняла Конвенцію 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються.

 Стаття 2 цієї Конвенції проголошує, що встановлена мінімальна заробітна плата має силу закону і не підлягає зниженню; невиконання цього положення тягне за собою відповідні карні та інші санкції[3].

 Також варто вказати на наш український контекст. Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» з метою створення умов для повного здійснення громадянами права на працю держава передбачає:

-          заходи інвестиційної та податкової політики, спрямовані на раціональне розміщення продуктивних сил, підвищення мобільності трудящих, створення нових технологій, заохочення підприємництва, 

-           створення малих підприємств і застосування гнучких режимів праці та праці вдома, інші заходи, які сприяють збереженню і розвитку системи робочих місць;

-           забезпечення прав та інтересів працівників, створення сприятливих умов на виробництві, вдосконалення законодавства про зайнятість населення і працю;

-          проведення аналітичних і наукових досліджень структури економіки та прогнозування наступних змін якості й розподілу робочої сили;

-          регулювання зовнішньоекономічної діяльності в частині залучення і використання іноземної робочої сили в Україні на основі квотування і ліцензування;

-          сприяння в разі потреби створенню додаткових робочих місць підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, а також поліпшенню умов праці в суспільному виробництві;

       організацію професійної орієнтації[1].

  Ці загальні права дуже важливі, але вони часто стикаються з рядом конкретних проблем. Найперше це варто навести на прикладі безробіття. МОП не може на даний момент у світовому контексті   знизити безробіття, а про це свідчать останні дані. Як зазначають в МОП, в 2012 р. загальне число безробітних в світі збільшилося на 4 млн і становить 197 млн. Згідно з даними агентства ООН, в 2013 р. кількість безробітних збільшиться ще на 5,1 млн осіб, а в 2014 р. - на 3 млн[2].

 Також варто зазначити, що все таки МОП часто не враховує національного контексту та є слабка у певних політичних ситуаціях, а тому без солідарності немає субсидіарності.

   Так ці міжнародні норми є базою для реалізації християнських цінностей. Норми націонал-соціалізму наприклад дискримінували людей за класовою ознакою, а тому навіть талановиті люди, але з їхньої точки зору расово неповноцінні люди не могли знайти собі гідну роботу. На рахунок комуністів, то вони боролися найперше за інтереси пролетаріату та рівніших людей (комуністичної аристократії), а тому той хто не сповідував комуністичні ідеї або не належав до класу пролетаріату не мав право на гідну роботу. Я вже не говорю про історію рабства з всіма відомими колоністами та кріпосне право .Конвенція МОП N 122 ставить всіх людей у рівні умови, а тому ми можемо, як фізична особа реалізувати вище подані права. Як юридична особа ми мусимо добиватися справедливості. Так держава нам мусить допомагати, але головне сприяти особистим позитивним ініціативам (не анархічним), а не бути страшним Левіафаном. Гарним прикладом солідарності для мене є повість Івана Франка “Борислав сміється”. Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. На її написання письменника надихнули справжні події. В 60-их роках 19 ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. Розвиток робітничого руху в Україні дещо відставав за часом від європейського, але в 70-их почалися перші страйки, що було новим феноменом у доти переважно селянській Галичині. Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів[3]. На мою думку саме організованість робітників повісті І. Франка має бути для нас практичним прикладом солідарності.

---

[1] http://www.info-works.com.ua/kursovi/ekonomika_praci/83.html

[2] http://test1.newsru.ua/finance/22jan2013/bezrabb_f.html

[3] http://uk.wikipedia.org/wiki/Борислав_сміється

---

[1] http://studentam.net.ua/content/view/4751/132/

[2] http://www.info-works.com.ua/kursovi/makroekonomika/1729.html

[3] http://ubooks.com.ua/books/00058/inx41.php

---

[1] http://uk.wikipedia.org/wiki/Міжнародна_організація_праці

 

---

[1] http://uk.wikipedia.org/wiki/Юридична_особа

---

[1] http://uk.wikipedia.org/wiki/Фізична_особа

 

---

[1] http://leksika.com.ua/19671014/legal/konventsiya_mop_pro_politiku_u_sferi_zaynyatosti_1964

Поздоровлення з днюхою Івана Костика ! (Це привітання стосується всіх людей, а не лише одного Івана)

                                                                           
   Вітаю тебе Іване з днем народження. Пишу у блозі тобі привітання, бо це філософський блог, а у нього я загружаю лише змістовні речі. Коротко кажучи цк філософське привітання.
  Найперше бажаю пізнати сенс життя, але якщо ти його пізнав бажаю щоб ти від сенсу не відпав, а також не забув цей прекрасний ГНОЗІС. Хоча нам в УКУ відомо що сенс у Христі, але побажати сили у боротьбі з гріхом завжди актуально.
 На рахунок іншиш благ, то бажаю тобі щоб ти добре провчишся та закінчив Університет, а також знайшов роботу та добре одружився. Ці блага я зараховую до сфери особистого життя, але воно перетинається з суспільним життям, а тому будучи світлом в особистому житті ти будеш змінювати наше грішне суспільство.
 Бажаю, щоб ти був більш активним членом нашого РУХУ "ЗА ЖИТТЯ" , бо беручи участь в ньому ти показуєш правдиве ставлення до народження людини та виборюєш основне право людини - на життя. Як ми знаємо, що без боротьби за життя не має сенсу боротися за гідне життя людини.

                                                                               
 Дякую тобі, що ти не пофігіст і тобі не байдуже, що робиться у світі. Ти не є байдужою людиною, але не будь байдужим до інших, як люди шоу МОЯ ХАТА СКРАЮ. Бажаю, щоб ти був справжнім громадянином, а не тушкою. До влади приходять тушки, бо багатьох жителів України важко назвати громадянами. Не випадково Аристотель у своєму творі ПОЛІТИКА (як і тогочасний грек) того, що не бере участь в політиці вважав робом або ідіотом [згідно російської вікіпедії  Идиот (древнегреческий термин) — человек, живущий в отрыве от общественной жизни, не участвующий в общем собрании граждан полиса и иных формах государственного и общественного демократического управления]. Головне не будь байдужий як християнин і ти будеш громадянином і справжнім патріотом.
 Бажаю тобі, щоб ти був відкритий на Божу благодать та перемагав спокуси і був сильним християнином, як казав видатний український філософ Юліан Васиян сином-воїном. Я впевнений, що завдяки таким людям як ти (а кожен може бути таким як Іван - пацаном та водночас справжнім християнином) світ зміниться. Ти є СВІТЛО ДЛЯ СВІТУ (Мт. 5: 14-16), а тому ти воїн Христа і я впевнений, що один сильний воїн сильніше за стадо овець.
 На кінець бажаю тобі (і собі також), щоб ми воскресли і побачилися в раю.
 А поки бажаю тобі зростай силою Святого Духа у Любові Божій, а також своїм християнським життям руйнувати врата адові та геополітичні плани самого Сатани.

                                                  

Про Боже створіння Джекі (присвячено дню його кончини) !

  Вчора здох мій улюблений пес Джекі. Йому було майже 10 років. Він був класним псом, а головне сводолюбивим у собачому розумінні. Він був пуделем по породі, але щирим характером, як у дворняги. Ми його купили з мамою для бабулі, але він став повноцінним членом нашої сім'ї. Дійсно більше прикро коли помирають люди, але я пишу щоб ми були вдячні Богові навіть за пса. Так Бог нас благословляє.
 Не ми з мамою його знайшли на Львівському краківському базарі, але він нас знайшов. Він сам приліз до нас при покупці. Далі ми привезли його дудому і він нас почав радувати.
 Ми їздили з ним часто до села з якого я родом. Це село Миколо-Бабанка Кіровоградської області. Було смішно дивитися як він гуляв з сільськими собаками та спершу ганяв за курами, втікав від кози і цікаво було дивитися на його реакцію щодо індюків. Правда перевозити зі Львова було не легко. Прививка - поїзд - автобус - село.
  Дуже ми один одного з ним любили. Він був не слухняний, бо я не змін його навчити команд. Зато він деяких команд навчився, але йому вигідних (їсти, на вулицю і так далі).
  Одним словом Бог мене благословив гарними роками, які я прожив з псом. 
  В Біблії написано «щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі — воно ймення йому. І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині» (Бут. 2:19–20).  
 Це означає, що для мого пса є шанс. Колись я говорив з нашим викладачем в УКУ Петром Гусаком, то він мені сказав цікаву думку (не свою а К.С. Люїса). Що коли я буду в раю, то можу прикликати пса на ім'я і він прибіжить до мене. Бог мене воскресить, а він мого воскресіння залежить його подальше існування. 
 Детальніше раджу почитати цікаву статтю Чи є надія для тварин?

"Поклоніння ящірці" чи культивування релятивізму ?

                                                                     
  Недавно прочитав роман Любка Дереша "Поклоніння ящірці" . Перед тим, як розповісти про враження про цю книгу, я б хотів вказати на певні філософські ідеї Дереша. Я нажаль не маю бачення його цілісного світогляду, але думаю суть його світогляду думаю я зрозумів.
 Важливе значення для розуміння його світогляду грають роздуми  Любка Дереша на УП             ( http://life.pravda.com.ua/person/2011/12/5/90645/ ):
  На мою думку у цих тезах мало дається свободи людині. Щодо пункту 1. В цьому пункті все Бог вирішує, а що він дав свобідну волю людині коритися Богові це не враховано. Є у людини конкретний обов'язок, який є втіленням Божої волі.
   На рахунок пункту 2 теж треба провести уточнення. Сам Бог сказав, що ми маємо володіти світом. Цитую Першу заповідь, яку Бог дав людині в Раю (не путайте з найвищою Заповіддю Любові до Бога та ближнього):
 "І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі !"
(Бут 1:27,28).
У християнстві за таких поглядах є нехристиянська ментальність раба. Так наше володіння полягає у прославі Бога та служінні творінні. Але від нас у цьому світі залежить багато. Правтильно Макс Шелер сказав "Добро вїджає у цей світ на спиші ваших добрих вчинків".
 Тепер про сам роман. З вище сказаного ясно, що навіть якби Дереш хотів бути моральним, то в нього б це не вийшло. Бо він філософ пофігіст, якщо його взагалі філософом можна назвати. Еріх Фромм дав вдалу харектеристику Сталінові назвавши його інтелектуальним садистом. Майже по аналогії можна назвати світогляд Дереша інтелектуальним садизмом (також термін інтелектуальний маньяк не менше підходе). Не випадково одна знайома йому сказала "Якщо б ти не почав писати романи, то ти став би маньяком".
 Тепер коротко перекажу основний сюжет роману. Головний герой, що приїхав на канікули у маленьке західноукраїнське містечко, відверто розповідає історію стосунків, котрі привели до вбивства. Головний герой Михайло (якщо не помилився) тусується з друзями у селі Мідні Буки і потрапляє в різноманітні пригоди. Його друзями є Гладкий Хіппі та Дзвінка. Їх дістає антигерой Федя з своєю компанією. Федя постійно знущається над головним героєм, Гладким Хіппі та Дзвінкою. Щоб відпочити від Феді Гладкий Хіппі їде до старих, а Дзвінка з головним героєм йдуть у похід до Карпатського озера на вершинах гір. Природу там дійсно на мою думку Л. Дереш описав. Далі вони само собою переспали. Коли вони повернулися, то вирішили замочити Федю і в кінці роману підлітки вбивають ще одного підлітка топлячи його в болоті. Потім совість їх не мучає. В кінці роману автор протиставляє підлітків Достоєвському "Злочину і карі":

Достоєвський написав цілу книжку про переживання чувачка, котрий уколошкав стареньку. Ми вбили й нічого не відчули.
Покоління байдужих. Покоління пофіґістів. Але то тільки зовні. Всередині муру ми існуємо, ба навіть живемо.
Чи я шкодую за накоєним? Ні.
Чи мене якимось чином це зачепило?
Ні. Мене це абсолютно не гребе.

   На мою думку в цьому романі чітко можна побачити релятивізм. В романі відкидаються цінності, як такі. Сам автор в романі всіх окрім Дзвінки і головного героя вважає сном Будди, а коли головний герой та  Дзвінка кохається (це перебільшення !) то взагалі нікого окрім них не існує. На рахуно так званої любові Дзвінки і головного героя, то я б сказав що це не є гарним прикладом кохання між підлітками. Я б в цьому випадку краще б у романі на місці Дереша показав їх відповідальними, а навіть зробив їх членами "Руху чистих сердець" та б не було в них сексу до шлюбу. Зрозуміло, що Дереш напевно і зараз не чув про такий рух.
 Повертаюсь до основної теми роману треба згадати про саме поклоніння Ящірці. Зрозуміло що коли писав Дереш, то йому було все пофігу. Зрозуміло що це перший роман, який написав ще в підлітковому віці Дереш (десь таку інформацію читав по нету, яка доводить, що ПОКЛОНІННЯ ЯЩІРЦІ написане раніше КУЛЬТУ). ПОКЛОНІННЯ ЯЩІРЦІ полягає в романі в принесені жертви, а нею став Федя. Ідея взагалі поклонятися Ящірці (та взагалі основну ідею роману) взяв Дереш з пісні групи (заснованої Джимом Морісоном, якому присвячена ця книга THE DOOS:

Звуки Вогню
свистки брязкальця кастаньєти

я Король-Ящірка
я можу зробити все на світі
я можу затримати Землю на її шляху
я прогнав блакитні авта геть

сім років мешкав я
в просторих залах вигнання
в сумнівні ігри граючи
із острів’янками

тепер я повернувся
у землю мудрих сильних
справедливих

брати й сестри блідого лісу
о Діти Ночі
хто з-поміж вас піде на полювання?
– Крики схвалення –
приходить Ніч із пурпуровим леґіоном
ідіть назад у свої шатра й свої сни
завтра вступаємо у місто мого народження
я хочу підготуватись
Музика
Затемнення
Кінець

хто вибирає: ти чи ящірка?
з’ясуй це на дозвіллі.

 Не випадково такі ідеї використав Любко Дереш, бо має головений герой подяку не пану Богу, а збоченому богу Пану. Зв'язок між вбивством та ЯЩІРКОЮ на мою думку висвітлюють моменти перебування Михайла (хто забув він тголовний герой =))))) у Гіацинтовому Домі, який є запущеним будинком де збираються наркомани, проститутки, бомжі, алкоголіки та всяка людська нечисть. Не випадково наркомана звали теж Мішкою, бо він на мою думку виражав підсвідомі ідеї Дереша. Мішка з Мішкою познайомились коли Мішка тікав від Феді і пацанів і наркоман Мішка сховав Мішку від жорстокихх пацанів. Наркоман розказав хлопцеві, що живе у просторі:


По хвилі мовчання, зовсім відхекавшись і заспокоївшись, я спитав:
– А то правда, шо кажуть? Нібито коридорів тутай і кімнат більше, ніж такий будинок може вмістити В ПРИНЦИПІ?
Наркот абсолютно серйозно глянув на мене. Він виглядав здивованим.
– Ти знаєш?.. О, це таке місце... Але ти не знаєш і дещиці того, шо вдалося взнати мені.
Мішка відстовбурчив указівними пальцями свої вуха і додав:
– Треба вміти слухати... То місце особливе. ДУЖЕ ОСОБЛИВЕ.
– Тута...– Мішка підбирав вдале слівце, ворушачи пальцями в повітрі. – Тутай воздух... нє, не воздух...
– Простір? – підказав я.
Він просяяв:
– Точно!.. Ти розумієш, про шо я. Простір особливий. Не такий, як у цілому місті. Такий... інший, ніж у решті місць... Тонший, чи як? Та, тонкіший. А де тонко, там рветься, ти в курсах?

 Лише коротко скажу про розповідь наркомана про злу релігію. Полягає суть в тому що друг наркомана  Рома Корій приїхав до Мідних Бук з знаннями, які допомогли покласти в основу Гіацинтового Дому якусь штуку, яка звужує простір. Цей простір звужувався і наркоманові здавалося, що при звуженні простору єднаються світи - наш і я би назвав світ страшних богів. Тому не випадково у вище поданій пісні говориться про сім залів вигнання, де була Ящірка.

  Дійсно це довільна інтерпретація моя власна роману, але тут відчуваються демонські впливи. Головні герої вже поклоняються не богові, як Том Соєр, а ідолові Ящірці. Свідомо чи не свідомо Дереш закликає до поклоніння злим силам. На мою думку (принаймні в час написання роману) Дереш не зрозумів Достоєвського. Він не зрозумів, що навіть остання сволота "Поклоніння Ящірки" Федя є дитиною Божою та даром Божим. Що навіть таку людину можна змінити, або він сам зміниться. Навіть, якщо б Федя не змінився та не хотів змінюватися, то в крайньому випадкові його можна було посадити в тюрму. Вбивати ? Лише при самозахисті, немаючи наміру убити його.
 А вам молодь раджу читайте краще читайте хорошу літературу, а навіть самого Достоєвського. Жаль, що багато українців читають Дереша, а знають тільки те, що у школі заставляли нажаль читати з класики. Закликаю особливо молодь для себе наново відкрити хочаб  Шевченка, Франка та Українку. Серед новітніх авторів, то краще вже раджу прочитати "Чорного Ворона" Шкляра, бо так хоч в молоді виховується справжній патріотизм.
 Є хібашо і позитивна надія на цей роман. Бог ж може використати цей роман, щоб люди покаялися і зрозуміли, що так я живуть герої роману краще так не жити і не поступати. Деколи для катарсісу потрібний і поганий приклад !!!!!!!!!
 На останок хочу сказати, що це є єдиний роман Дереша, який я прочититав. Тому можу помилитися щодо певних світоглядних тез Любка Дереша, але очевидний Релятивізм протиставлений Цінностям, я не міг не скритикувати.

P.S  Недавно мав змогу поспілкуватися з самим автором цієї книги. Він прочитав цю статтю у блозі та сказав, що у нього вже давно змінилися погляди і він вже не є релятивістом. Також він позитивно ставиться до "Руху чистих сердець".
 Лише не погодився з моїм коментарем до тез в Українській правді !