«Бог не має інших рук, аби чинити добро, окрім наших», Віра Голиш, голова молодіжної спільноти «християнська душа»

                                                                            

«Бог не має інших рук, аби чинити добро, окрім наших», — Віра Голиш, голова молодіжної спільноти «Християнська душа» Кожна дитина потребує ніжності, тепла, ласки та любові. На таку особливу турботу здатні лише батьківські руки. Однак не всім поталанило відчувати цю любов щоденно. Як складно працювати з дітьми-сиротами, можуть знати лише ті, хто стикається з цим особисто. Активною харитативною діяльністю займається молодіжна спільнота «Християнська душа», що діє при парафії Введення в храм Пресвятої Богородиці (м. Львів, вул. Чукаріна, 5). Голова спільноти — Віра Голиш — поділилася деякими аспектами роботи з особливими дітьми, які чекають на любов та підтримку.

— Чи пригадуєте першу поїздку в сиротинець: як все розпочиналося?

— Два роки тому, саме перед святом Миколая, разом зі спільнот ним катехитом ми приїхали до дитячого будинку закритого типу «Вишенька» у с. Жовтанці. Це була ознайомча зустріч, адже з дітьми ми, фактично, не спілкувались. Нас зустріла директор — Оксана Миколаївна Вихопень. Вже тоді нам припала до душі її щирість та відкритість. Познайомивши нас з персоналом, Оксана Миколаївна взялась показувати сам сиротинець: умови, в яких проживають діти, спосіб їхнього навчання, розваги, фотографії з різноманітних заходів, що тут проводяться. Їхали ми з відчутними переживаннями, але побачивши цікаві очі діток, хорошу роботу персоналу та дізнавшись, що цікавих катехизацій тут дуже бракує, зрозуміли: ось наше безмірне поле для праці.

— Як уперше ви налагоджували контакт з дітьми-сиротами? Яким був їхній вік?


— Дітки з неблагополучних сімей часто є закритими для зовнішнього світу, відчувають велику недовіру і не почуваються щасливими. Тож першим нашим завданням було пробудити радісні, щирі почуття і зацікавити їх до відкритого спілкування. Самі розумієте: це нелегко, тим паче, що вік діток на той час від 2-х до 20-ти років. Багато хто є однолітками з учасниками спільноти. «Стукайте і відчинять Вам», — каже Христос, тому цей бар’єр ми як змогли — подолали.

— Розкажіть про ваші зустрічі: як ви проводили з ними час? Якими є найбільші потреби таких дітей?

— Ми влаштовуємо діткам різноманітні цікавинки: ігри, танці, ребуси та загадки. Звичайно, це усе має навчально-катехитичний характер. Щоразу маємо науки у різних формах: запитання-відповідь, розмальовки, обговорення та ін. На Різдвяні свята — обов’язково коляда і вертеп, причому здебільшого колядуємо якраз не ми. Були в гостях разом і з Миколаєм та подарунками: слухали віршики, які наввипередки кожен хотів розповісти. Пасхальні ласощі збираємо до с. Жовтанці усією парафією і веземо на сам Великдень, тиждень після цього маємо гаївки. Діти насправді потребують більше не розваг, а просто уваги з боку навколишнього світу. Їм здається, що ніхто не ладен їх зрозуміти. А навколишній світ — це ми з вами, то чому не показати свою прихильність і турботу за чиєсь маленьке життя?

— А що найбільше їм подобається?

— Улюбленицею діток стала гаївка «Огірочки», яку вони ладні співати мало не щодня! Не завжди поясниш малечі, котра тягне тебе за руку надвір, що Великодні свята не можуть тривати цілий рік. Але діти хочуть співати — то йдемо співати! В той же час декілька учасників спільноти проводять духовні розмови зі старшою групою.

— Що відчуває ваша молодь після зустрічі з дітьми? Які емоції переповнюють вас? Кожна поїздка до дитячого будинку

— Кожна поїздка до дитячого будинку – це велике моральне і фізичне виснаження, але й надзвичайне задоволення від спілкування. Це справді важка праця, але чи Христові в його часи було легше? Бог не має інших рук, аби чинити добро, окрім наших. Стараймося сповна показувати Божу любов дітям.

— З якими труднощами ви стикаєтесь про роботі з дітьми? Що дається важко? В чому складність роботи?

— Працюючи з дітьми, мусимо пам’ятати, що вони одразу ж відчувають фальш. Зрештою, як можна творити добро з «гнилим» серцем? Ми самі маємо бути чистими і доброзичливими. Не завжди вдається одразу налаштувати контакт між усіма віковими категоріями. Наука від учасників спільноти, котрі виросли у повноцінних сім’ях, важко сприймається дітьми-сиротами. Ще мусимо підлаштовуватись під настрій дітей: інколи вони можуть геть не хотіти того, що ми запланували. Тому завжди маємо про запас кілька варіантів цікавого проведення часу разом: катехитичні ігри, співанки, читання Святого Письма та інше.

— Що може зробити кожна людина для таких діток?
Найважливіше — це є молитва за добре майбутнє і за щасливу долю дітей-сиріт. Ще у нашому храмі щоразу проводиться збірка речей, це можуть бути: іграшки, одяг, приносять канцелярію, розвиваючі ігри, самокати, костюми і навіть ялинки. Звичайно, складають добровільну грошову пожертву, і вже сама Оксана Миколаївна витрачає їх на першочергові потреби. Але необхідною є щоденна підтримка дітей, тому ми завжди раді будь-якій допомозі.

— Більшість вихованців сиротинцю є з неблагополучних сімей, чи розповідаєте, якою має бути щаслива сім’я?

— Важко донести дитині уявлення про зразок ідеальної сім’ї, адже слухають нас, у котрих є добрі батьки,доволі скептично. Це безумовно перешкода, але ми вчимось її долати, наводимо приклад Святої Родини, яка є взірцем християнської сім’ї. Стати щасливим не можливо за один день. Це певний шлях, де крок за кроком ми обираємо для себе краще, добре і щасливе майбутнє.

— Чи можливо повернути довіру в сім’ю і об’єднати батьків з дітьми в єдину щасливу родину?


— Довіра будується роками,а зруйнуватись, на жаль, може в один момент. Це є великою проблемою, але не дітей, а їхніх батьків. Кожна дитина потребує захисту, і його вона шукає насамперед у батьків. Діти здатні багато пробачати і є надзвичайно безкорисливими. Тому вони готові прийняти любов батьків у будь-який момент, але тут виникає інше питання: " Чи готові батьки цю любов прийняти, заповнити серце дитини своєю любов’ю, почати турбуватись і дбати за свою дитину і, нарешті, покаятися?". На цьому етапі потрібно починати роботу зі зворотньої сторони: батьки повинні хотіти створити цю єдину щасливу родину, але якщо немає бажання і розуміння, то страждає — як ми бачимо — дитина.

— Що вже вдалося зробити із запланованого, чого чекаєте від майбутнього?


— Ми намагаємось донести дітям любов Бога, пояснити, що вони не є обділені чимось, а навпаки закцентовувати увагу на тому, чого вони досягли. Кожен має своє призначення або покликання на землі. І Бог дає нам випробування разом із силами, які поможуть його винести чи здолати. Ми змогли відкрити дітей — сиріт для зовнішнього сприйняття, а тому вони вчаться нам довіряти. Безумовно, праця з такими дітьми, мабуть, ніколи не завершиться, але... Світ не без добрих людей і Бог піклується про кожного з нас.

Розмовляв о. Назар Гавриляк,

прес-центр парафії Введення в храм Пресвятої Богородиці

Джерело: www.family-institute.org.ua

Наталія Королевська відзвітувала перед громадськістю про підсумки роботи соціальної сфери за рік

                                                                           

Поміж основних досягнень Мінсоцполітики за 2013 рік – запровадження у повному обсязі Закону про зайнятість, кампанія з організації відпочинку та оздоровлення дітей, посилення соціального захисту ветеранів, запровадження нової моделі роботи фахівців соціальної роботи та зсунення з місця низки гендерних проблем. Про це повідомила Міністр соціальної політики Наталія Королевська під час звіту перед громадськістю на Народній колегії.

«Незважаючи на те, що рік ще не закінчився, вже сьогодні можна підбити попередні підсумки роботи Міністерства та соціальної сфери в цілому. Я коротко зупинюся на основних досягненнях Міністерства соціальної політики протягом року», – зазначила вона.

По-перше, за словами Наталії Королевської, у стислі строки вдалося запровадити в дію усю нормативну базу для того, щоб на повну запрацював новий Закон «Про зайнятість населення». «Протягом року було прийнято 19 постанов Уряду та 15 наказів Мінсоцполітики. Також в усіх регіонах були затверджені територіальні програми зайнятості з конкретними цільовими орієнтирами працевлаштування людей», – наголосила вона.

Завдяки запровадженню Закону про зайнятість, за її словами, вже спостерігаються певні ознаки стабільності на ринку праці. «Зокрема, рівень безробіття за методикою Міжнародної організації праці в першому півріччі скоротився до 7,5%. У 2012 році показник складав 7,8%. А рівень працевлаштування безробітних у середньому по Україні зріс з 31% до 37%», – повідомила Міністр.

По-друге, відзначила Наталія Королевська, успішною можна вважати кампанію 2013 року з організації відпочинку та оздоровлення дітей шкільного віку. За попередніми даними, оздоровленням та відпочинком протягом року забезпечено понад 3 мільйони 300 тисяч дітей шкільного віку. Це 82% від їх загальної чисельності і майже на 480 тис. дітей більше, ніж у 2012 році», - сказала вона.

По-третє, наголосила Міністр, протягом року Мінсоцполітики суттєво просунулося у питанні посилення соціального захисту ветеранів. «У середньому на 10% в порівнянні з 2012 роком зросла грошова допомога ветеранам до 5 травня. Було суттєво підвищено пенсії усім інвалідам війни ІІ та ІІІ груп та учасникам бойових дій, яким виповнилося 85 років. Тепер їх пенсія становить не менше 2548 гривень. В середньому на 500 гривень у 2013 році зросли військові пенсії», – повідомила вона.

По-четверте, Наталія Королевська зазначила, що було запроваджено нову модель роботи 12 тисяч фахівців соціальної роботи. «Відтепер завдання фахівців – опікуватися усіма сім’ями, які потрапили у складні життєві обставини. А також працювати на випередження, – адже попередити проблему значно легше, ніж боротися з можливими наслідками», – сказала вона.

По-п’яте, за словами Міністра, протягом року вдалося зсунути з місця вирішення низки гендерних проблем, які роками залишалися без відповіді. «Я неодноразово наголошувала, що запровадження європейських стандартів у забезпеченні рівних прав жінок та чоловіків – це для мене принципове питання. На щастя, у цій сфері я знайшла багато однодумців. Багато з них присутні сьогодні у цій залі», – підсумувала Наталія Королевська. В цьому напрямі було затверджено Державну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року, схвалено Урядом законопроект, що передбачає запровадження 30-відсоткових гендерних квот у виборчих списках політичних партій на виборах до Парламенту та місцевих рад. Також підготовлено низку законодавчих ініціатив у сфері стимулювання зайнятості серед жінок в цілому та молодих мам, зокрема.

Довідково

Народна колегія – це майданчик для обговорення найбільш гострих питань представниками громадськості і влади. Вона покликана забезпечити узгодження інтересів громадян України та органів державної влади при вирішенні найбільш важливих питань економічного і соціального розвитку, а також розробити механізми забезпечення участі громадськості у розробці рішень органами державної влади та у контролі за їхньою діяльністю.

Джерело: www.family-institute.org.ua

Захист життя українців – першочергове завдання

                                                             

Попри усі безпосередні чи далекосяжні цілі, що їх ставлять перед цьогорічним Майданом, більшість учасників, які в ньому беруть участь, стоять на ньому за гідне життя в Україні – своє і прийдешніх поколінь. Попри усю політику, ми хочемо, щоб наші діти й діти наших дітей жили на цій землі та щоб їм були забезпечені основні й невідчужувані права людини: право на свободу і на особисту недоторканність, на сім’ю, майно, свободу переконань та їхнє вільне виявлення, на правовий захист і презумпцію невинності, на працю, їжу, одяг, житло, медичний догляд тощо (див.: Загальна декларація прав людини, 10.12.1948 р. – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015). Однак, щоби вони могли жити на цій землі і втішатися згаданими правами, вони мусять спершу бути зачаті і народжені.
Під час Помаранчевої революції ми – тоді ще активісти неформального Руху усіх людей доброї волі «За життя» – роздали на Майдані та в наметовому містечку, яке непохитно очікувало інавгурації президента Віктора Ющенка, кілька тисяч листівок, які з одного боку містили Молитву за збереження життя ще не народжених дітей, а з іншого – Звернення до людей доброї волі (див.: post3787.html#p3787). У Зверненні були такі слова: «Дорогий українцю! Невже віриш, що знайдеться лідер, який зможе навести порядок у державі, доки в абортаріях безкарно вбивають українське майбутнє – майбутніх вчителів, лікарів, президентів, науковців, священиків... ?» Звернення було пророчим – ні тоді, у 2004-му, ні аж досі, по дев’яти роках, такого лідера не виявилося. (Президент Віктор Ющенко виявився глухим до наших звернень щодо законодавчого захисту ще не народжених українців від моменту їхнього зачаття... Відповідно, він закінчив свою каденцію так, як закінчив...).
Ті листівки актуальні й тепер: Лише той житиме на землі, хто виконує першу Заповідь, яка зустрічається в Біблії: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю» (Бут 1, 28). Хто її не виконує, зникає з лиця землі (пор.: Пс 1, 4-6). Прикладів цьому вже і в наш час предостатньо: це і серби в Косово (http://sergiy-prudko.org.ua/marina-stan ... ak-kosovo/), і японці, які стали «нацією сивих голів», і ті ж німці (http://family-institute.org.ua/nashi-vi ... ditej.html)...
Окрім того, самогеноцид – знищення ще не народжених українців – стягує на нас Боже прокляття. «“Де Авель, брат твій?” ... “Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі”.» (Бут 4, 9-12).* Жодна революція нічого не дасть, доки не припиниться геноцид українців в лонах матерів, доки життя кожного українця і кожної українки не буде захищене від моменту його зачаття. І тільки тоді матимемо Боже благословення, здолаємо кризу, проженемо кримінальне середовище й наведемо порядок в Україні. Тільки тоді матимемо гідну владу. І тільки тоді сповняться слова Тараса Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі!».

13 грудня 2013 р.Б. Петро Гусак
___________________________________
* Пригадую, як я десь рік після Помаранчевої революції дивився телепередачу: маленький хлопчина бігає по Хрещатику, за ним ідуть щасливі батьки, а диктор коментує: цей хлопчина – дитя революції; батьки покохали одне одного під час революції і він зачався ось тут, в наметах, які тоді стояли на Хрещатику... Я порадів за життя хлопчини. А ще через п’ять років, 16 лютого 2010 року, після Круглого столу, що ним тодішній перший заступник міністра охорони здоров’я Василь Лазоришинець спускав на гальмах ініційовану Патріархом Любомиром Гузаром та Міністром охорони здоров’я Василем Князевичем «Робочу групу по протидії абортам в Україні», ми з хорватським лікарем Антуном Лісецом сиділи в київській кав’ярні й розмовляли зі знайомим гінекологом, який в минулому зробив багато абортів, а тепер перебуває на шляху покаяння. Цей гінеколог сказав нам, що з наметового містечка, яке так непохитно очікувало інавгурації президента Віктора Ющенка, бігали до них у клініку робити аборти зачатих у наметах дітей... Патріоти... Я ще раз порадів за життя хлопчини, який став героєм телесюжету. Йому пощастило – йому дозволили народитися. А багатьом його братам і сестрам? Й ми хочемо після цього щасливої й незалежної України? Хочемо вийти з кризи й налагодити нормальне життя? Хочемо Божого благословення для неї?

Наші діти потребують любові й освіти – а не сексу і контрацептивів

                                                                     

В соціальних мережах активісти з різних країн Євросоюзу за останні три місяці розгорнули широку компанії проти розгляду і ймовірного схвалення у Європарламенті так званої Доповіді Естрели з питань репродуктивного здоров’я і репродуктивних прав людини «Estrela Report on Sexual and Reproductive Health and Rights». Ця доповідь була напрацьована і винесена на голосування євродепутатам Комітетом з прав жінки та гендерної рівності Європарламенту. Головним промотором цієї доповіді була соціалістка Едіт Естрела з Португалії, член Комітету з прав жінки. Текст доповіді написала Вікі Клеіз (Vicky Claeys), Президент Європейського відділу Міжнародної Асоціації Планованого Батьківства.

Наприклад, група під назвою «Estrela No — Respect Subsidiarity» (Ні Естрела — Шануйте субсидіарність) у Facebook набрала лише за 72 години 8-9 грудня 4 тисячі схвальних відгуків. Активісти цієї групи «Ні Естрела — Шануйте субсидіарність» провели 10 грудня у будинку Європейського Парламенту в Стразбурзі — у день голосування — провели вражаюче дійство проти цієї Доповіді, про що писали різні європейські ЗМІ, зокрема відома німецька газета Bild.de. Депутати, які прибули на грудневу сесію Європарламенту у своїх поштових скриньках знайшли дивний конверт з маленьким голубим манекеном, презервативом і коротким повідомленням: «наші діти потребують любові й освіти — а не сексу і контрацептивів». Це був вияв незадоволення від імені тисяч європейців до питання Доповіді Естрели. Голосування щодо цієї Доповіді відбулися 10 грудня о 12:45.

Автори цієї доповіді пропагували радикальні заходи, зокрема: формулювання нового «права на аборт», обмеження батьківських прав щодо своїх дітей, серйозні обмеження свободи сумління і власних переконань (релігійних), впровадження обов’язкового статевого виховання з чотирирічного віку. Проти цієї Доповіді впродовж кількох місяців протестували різні громадські та сімейні організації у різних країнах Євросоюзу. Станом на 3 грудня депутати Європарламенту отримали більш ніж 80 тисяч листів протесту проти цієї Доповіді.

Майже 200 громадян зі своїми сім’ями з різних країн приїхали у день голосування до Страсбургу, щоб взяти участь у мирному протесті проти Доповіді Естрели перед входом до будівлі Європарламенту.

Ось текст листа до кожного депутата Європарламенту проти цієї Доповіді, який також було поширено бо усіх можливих соціальних Інтернет мережах і організаціях:

«Наші діти потребують любові та освіти — а не сексу і контрацептивів!

Батьки мають право бути первинними вихователями своїх дітей!

Жінки потребують медичних послуг — а не абортів!

Усі громадяни Євросоюзу мають право на медичні послуги, відповідну сексуальну освіту, захист і підтримку! Але громадяни Євросоюзу не потребують патерналізму у формі Доповіді Естрели!

Ця Доповідь Естрели доручає обов’язкове запровадження агресивної сексуальної освіти для дітей вже у початковій школі, і водночас обмежує права батьків, і применшує їх роль до ролі „іншої зацікавленої сторони“ (посередників). Доповідь Естрели дозволяє жінкам робити аборти будь-коли на підставі особистого бажання, а жінки потребують нормальних медичних послух і підтримки. Також схвалення цієї Доповіді обмежить свободу сумління лікарів та іншого медперсоналу, які відмовлятимуться виконувати переривання вагітності на підставі власних переконань.

Ця Доповідь Естрели не узгоджується (суперечить) з існуючим законодавством Євросоюзу в цілому і законодавством поодиноких країн. Вона висловлює неповагу до основоположного принципу субсидіарності, становить загрозу фундаментальному праву людини на свободу сумління і власних переконань, і праву батьків самостійно вирішувати питання статевої освіти для дітей.

Ця Доповідь Естрели взагалі не вартує того, щоб демократично обрані представники громадян Євросоюзу її розглядали і підтримували. Взамін цього Ви покликані запропонувати щось краще Європейській молоді та майбутньому поколінню — і тому проголосувати проти Доповіді Естрели!»

Депутати Європарламенту відхилили голосуванням цю Доповідь. Більшість депутатів проголосувала за альтернативну резолюцію з цих питань «European Parliament resolution on sexual and reproductive health and rights» (за — 334; проти — 327; утримались — 35). Це історичний удар по групі прихильників аборту та інших так званих репродуктивних прав, спроба вплинути на розподіл бюджетних коштів Євросоюзу на потреби репродуктивного здоров’я населення.

Цю Доповідь Естрели підтримували відомі громадські організації, які стоять на позиції «вільного вибору» у питаннях репродуктивного здоров’я, зокрема: Європейське лоббі жінок «European Womens’ Lobby», Міжнародна Амністія «Amnesty International», Жіноча Платформа «Women’s Platform», Міжнародна Асоціація лесбіянок, геїв, бісексуалів, транс- і інтер-сексуалів «ILGA Europe», Католики За Вибір «Catholics for Choice», Міжнародна Федерація Планованого Батьківства «International Planned Parenthood Federation», Європейська Гуманістична Федерація «European Humanist Federation», Європейський парламентський Форум з питань народонаселення і розвитку «European Parliamentary Forum on Population and Development».

Можна сподіватись, що найближчим часом буде припинено фінансування на сумнівні проекти таких (про-абортивних) організацій, як: Міжнародна Федерація Планованого Батьківства «International Planned Parenthood Federation», Міжнародна організація Марі Стопез «Marie Stopes International» та інші.

У альтернативній резолюції, між іншим, сказано, що:

«Європейський Союз шанує відповідальність країн-членів Євросоюзу щодо формулювання їх політики стосовно охорони здоров’я, організації та функціонування медичних послуг, надання медичної допомоги;

формулювання й імплементація політики стосовно репродуктивних прав і сексуальної освіти у школах знаходиться у компетенції поодиноких країн-членів ЄС;

ЄС зі свого боку буде долучатись до пропагування найкращих зразків реалізованої політики у сфері охорони здоров’я, репродуктивного здоров’я і статевої освіти серед країн-членів ЄС».

Комітет з прав жінки та гендерної рівності у Європарламенті — це своєрідна кузня прихильників феміністичних ідей, гендерної ідеології та прав різних секс-меншин. До табору прихильників права жінки на аборт (за бажанням), широкої гендерної рівності, прав представників ЛГБТ можна зарахувати соціаліста Мартіна Шульца (президента Європарламенту).

Джерело: www.family-institute.org.ua

Як виховати в дівчини цнотливість?

                                                                      

У сучасному «цивілізованому» світі, серед тотального відмови від традицій, розмова про дівочу цнотливість сприймається як архаїзм. Однак передова психологічна та медична наука небезпідставно змушує засумніватися в розумності зневаги засад цього питання, а також показує сумні наслідки сексуальної розкутості підлітків.

Змінюються часи, але не суть

Росія — країна з тисячолітньою християнською культурою. Тому у нас завжди надавали великого значення жіночій цнотливості. Що цілком логічно, так як ідеальною жінкою для християнських народів є Пречиста і Пренепорочна Діва Марія. Втрата дівочої честі вважалася великим гріхом, і ганьба падала на всю сім’ю.

Сексуальна революція, що прийшла до нас на 30 років пізніше, ніж у західні країни, помітно змінила ставлення батьків до виховання цнотливості в доньках. Вже нерідкі випадки, коли дорослі спокійно ставляться не тільки до позашлюбного співжиття молодих пар (у містах це швидко стає новою нормою), а й до статевих зв’язків 14-15-річних підлітків. Хтось із зітханням зізнається, що не може вплинути на дочку (хоча вона живе з батьками під одним дахом і повністю залежить від них фінансово), а хтось не бачить в цьому нічого страшного.

Часи змінилися, кажуть вони, головне тільки, щоб не було небажаної вагітності.

Такими людьми міркування про цнотливість сприймаються як безнадійна архаїка і мракобісся. Але досліди в галузі виховання — річ вкрай небезпечна, оскільки результат їх заздалегідь невідомий.

Підсумки сексуальної революції на Заході свідчать про повний провал експерименту в даній сфері. Наприкінці 1950 -х років, приблизно за десять років до початку цієї революції, геніальний американський соціолог російського походження Питирим Сорокін попереджав про страшні наслідки «одержимості сексом» (хоча тоді ще звучали тільки перші дзвіночки, все найголовніше було попереду). «Одержиме сексом суспільство, — писав П. Сорокін, — без коливань порушує Божественні і людські закони, вщент розбиває всі цінності. Подібно торнадо, воно залишає на своєму шляху легіон трупів, безліч понівечених життів, незліченні страждання і уламки зруйнованих норм». Зараз це вже не прогноз, а доконаний факт.

Цікаво й інше. Дані медицини незаперечно свідчать про те, що збереження дівчатами цнотливості — це найнадійніша гарантія жіночого здоров’я. Тобто, морально-етичні принципи, укорінені в століттях, не випадкові навіть в чисто прикладному, утилітарному сенсі. Вони пройшли перевірку часом і довели свою ефективність. Надамо слово авторові книги «Чого ви навчаєте моєї дитини?» , Відомому американському психіатра і психолога Міріам Гроссман. «Це вже науковий факт, — пише Гроссман, — що для розвитку раку шийки матки необхідною умовою є наявність папіломавірусу людини. Чому ж дівчата і молоді жінки особливо сприйнятливі до ВПЛ (папіломавірус) ? Все через шийки матки, вона ще недостатньо розвинена ... Сформована шийка матки ... покрита численними шарами клітин, тому вона важко інфікується. А ось недостатньо розвинена шийка матки, шийка матки у підлітка чи юної дівчини, товщиною всього в одну клітину. Ця поверхня, покрита шаром всього в одну клітину, називається „зоною перетворення“ . З віком вона зжимається, скорочується. Але поки це не відбулося, для ВПЛ, хламідії та ІПСШ (інфекції, що передається статевим шляхом) це ідеальне місце для атаки ... Тому так багато дівчат інфіковано ВПЛ, а також іншими ІПСШ. З віком ... ця зона зменшується, а після пологів вона повністю зникає». А ще д -р Гроссман пише, що сучасні методи дослідження, що дозволяють в реальному часі спостерігати роботу мозку, сильно змінили уявлення про вищу нервову діяльності в підлітковому віці. Вважалося, що мозок дозріває досить рано, і в підлітковому віці він вже як у зрілої людини. Але виявилося, що це не так. Якщо подібна картина роботи мозку спостерігається у дорослого, то говорять про серйозні психічні відхилення. А для підлітків це вікова норма. У чому суть питання ? Справа в тому, що в стані тривоги, хвилювання, збудження і т. п. (а закоханість і пристрасть вводять їх саме в такі стани) підліток через незрілість певних ділянок мозку не може прийняти зріле, виважене, усвідомлене рішення. Тому аргументація прихильників сексуальної освіти: мовляв, треба просто навчити підлітків прийомам «безпечного сексу», і все буде почком, — не витримує критики. Надії на це, як правило, не виправдовуються. У відповідальний момент більшість підлітків швидше за все забудуть про запобігання. Так вже у них влаштований мозок! І ніякі профілактичні програми з цим не справляються.

З цими ж особливостями функціонування вищої нервової діяльності пов’язана і підвищена психологічна вразливість дітей підліткового віку. Заразившись, вони переживають це набагато гостріше, ніж дорослі (хоча і для дорослих така звістка — велика травма). І — знову-таки через свої психічні та психологічні особливості — набагато частіше скоюють необачні, а деколи непоправимі вчинки. У всякому разі, досвід Міріам Гроссман, на консультацію до якої студенти та старшокласники йдуть суцільним потоком, дозволяє стверджувати що між збільшенням числа підліткових самогубств і зростанням статевої розбещеності існує цілком певний зв’язок.

Чому розв’язність — шлях в пастку?

Цнотливість невіддільне від скромності. Важко уявити собі нахабну, зухвалу і в той же час цнотливу дівицю . Звичайно, це не означає, що дівчата обов’язково повинні бути тихонями. У людей різний характер. Одні, як пушкінська Тетяна, схильні до усамітнення і меланхолії, інші, як її сестра Ольга, весела та жвава. У дореволюційному селянстві, що складав переважну більшість населення Росії, темні, «серпанкові» панночки були не в честі. Хлопцям куди більше подобалися жваві, веселі дівчата, гарнівеселі і запальні. Саме їх першими набирали в хоровод, запрошували на кадриль і т. п. Але в кожному разі, яким би жвавим характером ні володіла дівчина, вона не переходила певних меж, щоб не втратити своєї дівочої честі. І тим самим викликала у хлопців повагу. Вони розуміли, що дівчина не дозволить їм зайти надто далеко.

Коли зараз дівчата, наслідуючи героїнь сучасної маскультури, ведуть себе не скромно, а навпаки, розв’язно, грубо, наполегливо, самі пропонують себе (а то і нав’язуються !) хлопцям, пишуть їм любовні записки, запрошуючи на побачення, викладають свої зваблюючі і часто не дуже пристойні фотографії на загальний огляд в Інтернеті, ділять між собою хлопців, їм невтямки, що вони потрапляють у пастку. Навпаки, вони вважають себе господарями положення, оскільки хлопці (особливо хто постарше) із задоволенням відгукуються на загравання, і дівчатам здається, що весь світ лежить біля їхніх ніг. Але досить швидко з’ясовується, що ставлення хлопців до них споживацьке, а нерідко і грубо — цинічне . Інакше й бути не може, тому що багатовікові звичаї, що передаються з покоління в покоління, занадто міцні. І навіть коли на рівні свідомості людина дотримується інших поглядів, так зване колективне несвідоме (або родова, генетична пам’ять) підказує йому правду. А правда в даному випадку полягає в тому, що порядні дівчата так себе не ведуть. Значить, і ставлення до них виникає як до непорядних. З усіма витікаючими з цього наслідками.

Але ж дівчата, як би вони себе не налаштовували, самою своєю природою націлені на емоційну прихильність до людини, з яким у них виникне любовна близькість. Це знову-таки медичний факт, про який, однак, навіть не підозрюють багато батьків. Знову надамо слово М. Гроссману. «За останні двадцять років, — пише вона, — ми дізналися (і це наукові дані), що гормони, які виробляються під час інтимного поведінки, викликають почуття прихильності і довіри. Особливо у жінок, оскільки окситоцин головним чином жіночий гормон. Я називаю цей гормон ... „політично некоректним“, оскільки він кидає виклик твердженням, що відмінності між чоловіками і жінками основані на культурних традиціях та соціалізації. Вона кидає виклик ідеї про те, що сексуальну поведінка легко відокремити від емоційної прихильності». «Гормон, — пояснює далі М. Гроссман, — це молекула, яка» подорожує" від одного органу до іншого і передає повідомлення. Залежно від контексту окситоцин переносить різну інформацію по всьому тілу. Під час пологів він прямує з мозку в матку і дає їй команду скорочуватися і виштовхувати дитини. Під час годування грудьми окситоцин передає клітинам молочної залози наказ мозку виробляти молоко. Але окситоцин «подорожує» і всередині мозку з повідомленнями про емоції і поведінці. Якщо ви візьмете цнотливу самицю щура і введете їй окситоцин, а помістіть її в клітку з послідом від іншого щура, ця самка щуриня під впливом окситоцину буде вести себе так, ніби диті — її власні. Таким чином, окситоцин передає послання «створи зв’язок, створи емоційну прихильність»

Окситоцин виробляється під час любовних ласк, поцілунків і т. д. не тільки у жінок, але й чоловіків, естроген (жіночий гормон) його дію підсилює, а тестостерон (чоловічий гормон) знижує. Тому дівчина в умовах зміни партнерів опиниться в більш уразливому положенні. Скільки б вона не вселяла собі, що «постіль — це не привід для знайомства» (цитата з анекдоту), її психіка буде цьому опиратися. Ще раз надамо слово Міріам Гроссман: "Крім емоційної прихильності, окситоцин впливає на наші судження і оцінку ризику. Він впливає на відділи мозку, пов’язані з почуттям довіри. По суті, коли молоді люди сексуально активні, окситоцин впливає на мозок дівчини, який повинен би махати червоним прапором. Припустимо, що це тільки випадкові стосунки, зв’язок на одну ніч з кимось, кого вона не знає по-справжньому. У звичайній ситуації мозок б подавав сигнал тривоги: «Подумай про це! Чи добре це ? Чи безпечно ? Що ти будеш почувати завтра вранці ? Розумний чи це вчинок ? «Але замість цього відділу мозку, замість мозочкової мигдалини діє окситоцин, який в якійсь мірі змушує цей голос замовкнути. І дівчина менш обережна, менш підозріла».

Наші пращури нічого про окситоцин не знали, але, як з’ясувалося, були мудрішими нас, коли всіма силами намагалися захистити дочок від позашлюбних зв’язків. Тим самим вони не тільки рятували їх від поганих хвороб, а й оберігали від важких душевних травм.

Декілька важливих порад

Піклуючись про майбутнє особисте щастя дочок, важливо розвивати в них жіночну м’якість, поступовість, уміння шукати і знаходити компроміси. Старанність, акуратність, вміння створити домашній затишок теж дуже важливі для дівчаток. М’якість йде рука об руку з лагідністю, терпінням і смиренністю. З тими якостями, які особливо обурюють феміністок, адже для них це асоціюється зі слабовіллям та вічно пригнобленим становищем жінок. Але якщо у людини є внутрішній стрижень, він при всій своїй лагідності не піддасться поганому впливу і буде проявляти непоступливість злу.

Пам’ятайте, що ляльки, якими грають дівчата, несуть дуже важливе виховну навантаження. Дитина зчитує з них інформацію без слів, на рівні образу, і починає мимоволі наслідувати. Лялька Барбі — модна, доглянута «діва», для якої діти — в кращому випадку лише додаток до гламурного інтер’єру, а часто і прикра перешкода. Вони гарні на фотографіях, а в житті доставляють занадто багато клопоту. Ляльки Братц — зухвалі дівчата з пристрастю до моди, думаючі в першу, другу і десяту чергу про вбрання, тусовки і знову-таки гламурний спосіб життя, дорогому і, природно, за чужий рахунок. Що з цього виходить в реальності, сподіваюся, зрозуміло.

Намагайтеся, щоб дівчинка виглядала красиво, але не зациклювалася на одязі. І тим більше не заохочуйте інтересу до косметики. Зараз пропагується косметика не тільки для підлітків, а й для п’ятирічних маляток. У сприйнятті дівчаток косметика — важливий крок на шляху дорослішання. Особливо це небезпечно зараз, коли дорослішання у багатьох підлітків асоціюється з сексуальною свободою.

Приділяйте підвищену увагу романтичному вихованню дівчаток, але при цьому не розпалюйте чуттєвість. Багато підліткових серіали та книжки саме цим і займаються. Але, на щастя, є інша література й інші фільми, причому набагато більш талановиті (а значить, надають більш сильний, глибокий, часто катарсичн вплив на юні душі). У цих творах оспівуються жіноча цнотливість, вірність, чиста, піднесена любов. Вчасне прочитання «Джейн Ейр» Ш. Бронте, «Червоні вітрила» Олександра Гріна, романтичні повісті Тургенєва та інші подібні твори дадуть дівчинці — підлітку правильні орієнтири. Особливо якщо мама не полінується обговорити з нею прочитане і зв’яже це з реальним, сучасним життям, підкріпивши слова конкретними прикладами.

Намагайтеся впливати на коло спілкування дочки. У підлітковому віці це, звичайно, важче, ніж у п’ять-шість років, але все одно думку (а в якихось випадках і заборона!) батьків має величезне значення. «Хочеш зберегти честь дочки — дивись, з ким вона дружить» — приблизно так звучить арабське прислів’я, яку мені одного разу довелося почути.

А головне, не забувайте, що більше всіх на світі дівчаткам (як, втім, і хлопчикам, але зараз мова не про них) потрібні мама і тато. У вже згаданій книзі «Чого ви навчаєте моєї дитини?» М. Гроссман пише: «Будьте впевнені, ваш вплив на доньку — і в дванадцятирічному, і в чотирнадцятирічному, і у шістнадцятирічному віці — набагато більше, ніж вам може здатися ... Виховання — ось що їй потрібно. Їй потрібно батьківське тепло, підтримка і керівництво. Від вас потрібні чіткі правила і високі очікування ... Зміцнюйте контакт з дитиною. Їй потрібні близькі, довірчі стосунки саме з вами ... Діліться з дочкою накопиченим досвідом, прищеплюйте їй свої моральні цінності ... Це обов’язково відіб’ється на її поведінці. Так, вона може з вами сперечатися, але дослідження показують, що підлітки з сімей, де батьківські очікування високі, не квапляться вступати в ранні статеві зв’язки. Якщо ви ставитеся до таких зв’язків однозначно негативно, це буде серйозним чинником впливу на вашу дочк». Батькам, які бажають своїм дочкам щастя, дуже важливо про це пам’ятати і не піддаватися лукавим розмовам про те , що світ незворотно змінився.

Джерело: www.family-institute.org.ua

Світ належить творцям життєздатних проектів. Або штрих до питання євроінтеграції

                                                                         

Питання європейської інтеграції в сучасному політичному дискурсі і сучасному політичному процесі має свої теми, які дискутуються і які не дискутуються, а також теми, які міфологізуються.

Одна із них це «хочуть чи не хочуть європейці (країни в цілому, управлінці, політики ділові кола країн ЄС та НАТО) нас бачити в європейських та євроатлантичних структурах». Вона підказує наступну: «чи вартує проситися в ці структури і орієнтувати на них власну геополітику». Попри слушність таких тем, все ж уважаю їх похідними.

Ще одна тема активно дискутована нині: «чи ми готові до входження в ЄС та НАТО». Хоч ця тема, можливо, і важливіша за першу, але так само є похідною від теми набагато важливішої: «Хто ми? Чого прагнемо?», або ставлячи питання кантіанське — «чого ми повинні прагнути, з огляду на те ким ми є?». Тобто дискусія довкола європейської інтеграції повинна передбачати вихідне питання про власну ідентичність (творену історично, привнесену, теперішню і ту, яку хочемо творити).

Ще одна дискутована тема: «що ми здобуваємо і втрачаємо, набувши членства в ЄС та НАТО?». Прихильники та противники європейської інтеграції перелічують чимало здобутків і втрат від євроінтеграції і вимальовують райдужно-райські та пекельні картини наших перспектив.

Переважний розгляд саме цих тем у політичному дискурсі в Україні призвів до міфологізації цього процесу і тематики взагалі. Прикладом може слугувати аргументація, яка висувається «за» і «проти» європейської інтеграції. Прихильники стверджують, що вступ до ЄС означає високі зарплати та пенсії, високу якість послуг, освіти, тощо. Проте взаємозалежність між вступом і усім переліченим не пояснюється, а подається у вигляді безсумнівної даності. Хоч я і уважаю, що певний зв’язок тут можна простежити, а все ж подається він як щось шаманське: вступиш — будеш мати, не вступиш — не будеш. Так само з аргументацією противників. Мовляв, вступ до ЄС означає втрату традиційних ринків збуту, втрату внутрішнього ринку через заполонення його товарами інших країн, безробіття, і підвищення цін на усе. Але такі споживацькі аргументи не дають відповіді на питання потрібності цієї інтеграції.

Те, що більшість обивателів приваблює і відштовхує в тому просторі, який колись називали Західною Європою, а тепер Європейським Союзом можемо назвати вітриною. Тільки прихильники і противники бачать в ній різні речі. Рівні швидкісні автомагістралі, якісне обслуговування, чисті вулиці, освіта, ринок і високі зарплати, технічний невпинний прогрес з одного боку і висока ціна, жорстка конкуренція, проблеми із медичним обслуговуванням, відсутність гарантії забезпеченого завтра — ось речі, які манять і відштовхують. Проте принадні речі, які ми спостерігаємо в ЄС можна спостерегти і в інших країнах, які не належать до ЄС: Японії, Канаді, Швейцарії, а непевність у завтрашньому дні ми спостерігаємо в Україні і в пост-совєцьких країнах.

Натомість фундаментальні питання, які мали б привести до обговорення потрібності інтеграції, її швидкості та глибини, тощо, за надзвичайно рідкісними випадками, не обговорюються. Почасти це можна зрозуміти, оскільки вони граничать із суто академічним аналізом європейських реалій, що, зрештою, є не особливо цікавим для політиків, і цим важко підняти людей на підтримку євроінтеграційних процесів. Проте, без такого аналізу і без пояснення його у доступній формі широкому загалу, про успіх, чи бодай позитивно-пасивне сприйняття євроінтеграції годі говорити.

Європа та європейськість — це явище динамічне і водночас статичне. Саме це завжди становило незмінний формальний критерій творення і збереження ідентичності. Серед найважливіших змістовних складових європейської ідентичності можемо назвати гідність людини, верховенство права, університетська освіта, академічний сумнів, релігійна толерантність, система противаг і безпеки, експансія ідей. Тут я перечислюю позитивні моменти, і звичайно це моє бачення і моє бажання будувати цю ідентичність на певних суто позитивних факторах.

Звісно ж європейська історія знає й непривабливі і навіть ганебні події. Проте будують на позитивах. Негативи залишаються для аналізу і створення умов недопущення їх у майбутньому, як от релігійні війни стали дороговказом для повнішого осмислення ідеї толерантності і реалізації на основі цього правових механізмів. Експансія і завоювання територій Наполеоном стала поштовхом для творення праобразу Ліги Націй, ООН та інших структур, а дві світові війни стали ще одним поштовхом до створення системи противаг в Європі та світі, і ЄС народжувався як такий механізм стримування і противаг.

Європейська ідентичність усе ж не є стало зафіксованою навіть у певному моменті часу. Так само як не є вона лінійно прогресуючою до вседосконалішого стану. Розвиток Європи може пропонувати нам як кращі так і гірші обличчя. Гегелівський термін «дух час» є також поясненням одного з елементів, які творять Європу. І дух сьогодення відрізняється від духу часу Гегеля, чи Ціцерона, Торквемади чи Святого Бонавентури, Моріса Тореза чи генерала Франко.

Сьогодні, ми сприймаємо Європу або у вигляді вітрини (часто нами ж вимисленої), або академічно в усіх її складових, або ж у тому вигляді, в якому її творили провідні мужі від Ціцерона і Цезаря, через Данте, Петрарку, Томаса Мора, до Конрада Аденауера. Хоча сама Європа після провалу Європейської конституції здається сама замислюється над своєю ідентичністю. Чи Європа це проект лише західної частини Римської Імперії чи теж і Візантії, суто Римсько-католицький і протестантський проект чи теж і Греко-православно-католицький (наприклад Києво-візантійський). Ці роздуми і сумніви лежать у багатьох площинах: стисло політичних і стисло економічних, академічно-університетських і загально-культурних, а також приземлено споживацьких.

Саме з огляду на сумнів Європейського Союзу щодо своєї ідентичності слід і нам задатися бодай двома питаннями: 1) ми хочемо інтегруватися у створений нами образ Європи (вітринного чи академічного чи загально-культурного характеру) чи у реальну Європу? 2)Чи Європа залишиться вірною своїй загально-культурній спадщині і динаміці чи обере інший шлях і відмовиться від своїх основ: гідності людини, верховенства права, університетської автономії, академічного сумніву, релігійної толерантності, системи противаг і безпеки, експансії ідей.

Останні події спонукають до серйозних роздумів. Чим є карикатури на Мухамеда і регулярні нападки на Католицьку Церкву? Свободою слова чи зневагою до релігії як такої і до її носіїв? Верховенством права чи вседозволеністю, яку видають за свободу слова? Легалізація одностатевих шлюбів це право людини, чи право на сваволю; це право людини чи планомірна зневага гідності людини і методичне руйнування сім’ї, а отже і людського? Таких питань назбирається не один десяток.

Питання ідентичності для Європи є ключовим у моменті зудару цивілізацій. Вистоїть чи згине під натиском іншої? Адже в історії гинули цивілізації, які виявлялися слабшими чи гіршими з точки зору цінностей і загально-культурної перспективи. Вигравали завжди ті, які плекали свою традицію і творили нові ідеї і були переконані, що вони правильні і достойні поширення.

Відповідно ставлячи в політичному дискурсі питання інтеграції в європейські структури мусимо задати собі питання не лише про ідентичність ЄС і її життєздатність, але й про власну ідентичність. Ця тема, або не дискутована взагалі, або ж дискутована дуже слабо.

Хто ми такі? Відповідь на це запитання повинно бути тільки позитивне. Відповідь негативна на кшталт ми не москалі, не татари, не копти, не означує ким ми є. Лише знаючи ким ми є можемо сказати на цій основі ким ми не є.

Чого ми хочемо? Вирватися з-під російського впливу? Попасти на ринок ЄС? Здобути чийсь протекторат? Стати об’єктом європейської політики і споживачем її благ, чи стати активним гравцем і творцем європейськості? Чи ми готові бути суб’єктом процесів у ЄС? Якщо так, то яке наше бачення європейської ідентичності на сьогодні, на майбутнє і наших в ній ролі та місця.

На мою думку інтеграція в ЄС доцільна лише тоді, коли крім споживацького інтересу, інтересу безпеки та нових геополітичних рацій, ми стаємо співтворцям ідентичності ЄС. Світ належить тим, хто творить і пропонує нові життєздатні проекти, здатний їх впровадити і відстояти, тим хто творить, а не думає куди б це приєднатися. Приєднанці не творять і відповідно не є суб’єктами глобальних чи локальних процесів. Якщо ми бачимо себе в ЄС, ми повинні пропонувати нові і привабливі проекти. При цьому слід пам’ятати, що привабливі проекти творяться і втілюються в себе, а відтак вони можуть стати цікавими для інших. Творити лице Європи означає творити себе за тими критеріями, які ми вважаємо мали б стати привабливими і прийнятними для тих, хто вважає себе європейцем. Лише так ми можемо стати рівноправними суб’єктами і рівноправними партнерами. Інакше будь-які теми: «хочуть нас чи ні», «можемо чи не можемо» будуть зовсім не доречними.

Чи ми можемо стати хранителем, промотором і новатором європейських цінностей, відстоювати гідність, права людини, безпеку, інвестувати в людину, сім’ю, освіту, науку, в такий спосіб, щоб задавати критерії в загальнокультурному дискурсі і процесі, який називається Європою буде відповіддю на те чи відбудеться наша інтеграція в ЄС чи ні, незалежно від думок серед євро-бюрократів, чи євро-бізнесменів, чи євро-споживачів. Саме це має бути визначальним в дискусії про інтеграційні перспективи і в політичних переговорних процесах.

Юрій Підлісний, директор Інституту родини та подружнього життя УКУ, доктор філософії, викладач філософії в Українському Католицькому Університеті

Джерело: www.family-institute.org.ua

Тетяна Тарасевич: Необхідно переглянути законодавчі підстави проведення абортів до повної заборони

                                                                     

У Полоцьку 28 листопада відбулися громадянські слухання «Роль сфери охорони здоров’я в демографічному розвитку Білорусі». Громадські слухання були присвячені розгляду внесенню змін і доповнень до Закону Республіки Білорусь «Про охорону здоров’я». Дискусії відбулися навколо пропозиції про внесення змін до Закону «Про охорону здоров’я», включаючи пункт про заборону абортів. Пропонуємо вашій увазі виступи учасників Круглого столу.

Тетяна Тарасевич, керівник громадської ініціативи Рух пролайф Білорусь, редактор порталу Pro-life.by (Мінськ).

Демографічна динаміка задається трьома параметрами — народжуваністю, смертністю і міграційними процесами. Зміна чисельності населення відбувається в напрямку посилення депопуляційних процесів, основною причиною яких є безпрецедентно низька народжуваність. Подібні процеси спостерігаються в усьому світі: 59 країн, в яких проживає 44 % населення земної кулі, занурюються в демографічну зиму. Депопуляція викликана низкою проблем і змін, які відбулися в суспільстві — це аборти, культурно викликане бажання не мати дітей, безшлюбне співжиття, пізній шлюб і т.д. Все це призвело до того, що, починаючи з 60 -х років минулого століття, спостерігається 50 % — ве зниження народжуваності в усьому світі.

Світові показники свідчать про те, що сумарний коефіцієнт народжуваності за останні сорок років знизився фактично в два рази: з 4,7 до 2,5. Для заміщення поколінь необхідно, щоб сумарний коефіцієнт становив 2,1 дитини на жінку фертильного віку, в Білорусі він складає 1,6. При чому це результат планомірної роботи, абсолютно недавно сумарний коефіцієнт був 1,3.

Економічний критерій в демографічному розвитку не є визначальним, прекрасна соціальна захищеність в країнах Європи, на жаль, не сприяє збільшенню численності народжених дітей.

Основною демографічною проблемою є відсутність потреби в дітях. Проблема низької народжуваності впирається в ціннісну сферу. Історія зниження народжуваності — це за великим рахунком історія відмови людей від релігійних цінностей. Не випадково відтворення населення спостерігається в основному серед віруючих людей незалежно від їх конфесійної приналежності, і навпаки, процеси депопуляції прямо пропорційно пов’язані з процесами секуляризації. Цінності традиційних суспільств, серед яких пріоритет віддається родині і народженню дітей, включають в себе бажання продовжувати свій рід, культуру і цивілізацію.

Демографія — це та сфера, де спостерігається, найбільше брехні, маніпуляцій і підміні понять: «бажана вагітність» — придумана для агресивної пропаганди абортів; «репродуктивні права» — служать прикриттям для впровадження ідеології малодітності, контрацептивного мислення, стерилізації та абортів; «планування сім’ї» — ширма для проведення програм з руйнування сім’ї та зниження народжуваності через ранню сексуалізацію дітей, агресивну пропаганду контрацепції та абортів. На Лондонському демографічному саміті, який пройшов влітку минулого року і організаторами якого виступили Фонд Біла і Мелінди Гейтс, Фонд ООН в галузі народонаселення ЮНФПА, до них приєдналася Всесвітня організація охорони здоров’я, був затверджений новий курс на реанімування програм планування сім’ї.

ВООЗ закликає активізувати зусилля в сфері планування сім’ї. Серед рекомендацій виділені наступні: «Забезпечення доступності та прийнятності методів планування сім’ї тривалої та постійної дії, таких як внутрішньоматкові пристрої, чоловіча і жіноча стерилізація. Усунення соціальних і немедичних обмежень у наданні контрацептивів підліткам».

Окремо варто сказати про діяльність міжнародних фондів в Білорусі, яка може бути охарактеризована як чинник стримування демографічного розвитку. У першу чергу це Міжнародна федерація планування сім’ї, найбільший представник абортивного бізнесу, 92 % жінок, які звернулися до центрів та кабінетів планування сім’ї, роблять аборти. Білоруські клуби ЮНЕСКО і Центри, дружні підліткам, які активно займаються формуванням контрацептивного мислення. Фонд ООН в галузі народонаселення (ЮНФПА) здійснює три напрямки діяльності: репродуктивне здоров’я, що означає доступ до контрацепції, абортам а також агресивну сексуальну пропаганду, народонаселення та розвиток (динаміка населення, міграція), гендерна рівність, що передбачає відмову від біологічної статі і заміну його соціальними ролями з подальшим просуванням легалізації гомосексуальних союзів. Жодної програми, спрямованої на підвищення народжуваності, міжнародні фонди та організації не пропонують і не фінансують.

Для нашої країни стратегічним напрямком демографічного розвітку є підтримання та збільшення народжуваності. Це не чиєсь воління, це доводитися математично.

У Білорусі цього року за десять місяців народилося більше дітей, ніж за аналогічний період минулого року. Це пов’язано з тим, що поки народжують бебі-бумери. Покоління, що народилося в 80-ті роки, коли у нас спостерігався сплеск народжуваності. Через два-три роки на зміну приходить нечисленне покоління народжених у 90-ті. За даними Мінпраці та соцзахисту сприятлива для народження дітей вікова структура жіночого населення досягне свого піку в 2013 році (414,8 тис. осіб) і потім почне поступово знижуватися. До 2015 року сумарна чисельність жінок у віці 15-49 років зменшиться більш ніж на 168 тис. осіб. Збереження дітородного здоров’я стає першочерговим завданням. Для Білорусі стратегічним ресурсом демографічного розвитку є жінки фертильного віку.

Населення Білорусі старіє швидше, ніж населення світу в цілому.

Старіння населення — супутній процес зниження народжуваності. Відповідно до класифікації ООН, населення вважається старим, якщо питома вага жителів країни у віці 65 років і старше становить 7 % і більше. Чисельність літніх людей вже сьогодні в Білорусі наближається до численості дітей: люди у віці старше 65 років становлять 13,8 % населення республіки, а діти до 16 років — 16 %. Різниця між цими показниками з кожним роком зменшується. У Білорусі, за прогнозами, частка осіб старше працездатного віку в 2025 році складе більше 28 %. Виникає серйозна проблема підтримки пенсійного фонду, заміщення поколінь і виходу на ринок праці.

Схожа ситуація спостерігається в Бельгії: населення налічує 11 мільйонів, в 2018 році уряд вже не зможе виплачувати пенсії.

Нам зараз необхідно докласти всіх зусиль для зміни ситуації, збільшення народжуваності та збереженні життя. Тому що, якщо ми не переглянемо правові підстави абортів, то у нас ця проблема вирішиться років через 10-15, коли білоруси перестануть народжувати і себе відтворювати, просто нікому буде, а пологові будинки і система охорони здоров’я будуть надавати медичні послуги узбекам, таджиків і китайцям.

Зараз спостерігається загальна тенденція зниження абортів, що обумовлено рядом причин. Хірургічні аборти відходять у минуле, використовується абортивна контрацепція і медикаментозний аборт, не всі аборти реєструються, відбувається загальне зменшення числа зачать за рахунок зниження фертильності і зростання безпліддя. Безпліддя спостерігається у 15% подружніх пар, в рівній мірі як жіноче, так і чоловіче.

Я хочу представити вам результати зарубіжних досліджень в галузі медичних практик, які пов’язані з вагітністю, абортами і їх наслідками.

1. Аборти збільшують жіночу смертність. Результати медичних спостережень понад півмільйона жінок у Данії виявили набагато більше випадків смертей після абортів, ніж під час або після пологів. Найвищий рівень смертності спостерігався серед жінок що зробили аборт. Аналіз смертності в Фінляндії довів, що у жінок після аборту ризик вчинити самогубство протягом першого року в три рази більше в порівнянні з тими, хто не робив абортиї, а в порівнянні з народили матерями в шість разів. Найбільший ризик самогубства припадає на перші два місяці після аборту.

2. Аборти збільшують материнську смертність. Хоча деякі журналісти намагаються нас переконати, що якщо ми введемо заборону на аборти, почнеться зростання кримінальних абортів, гинутимуть жінки, насправді саме аборти збільшують материнську смертність. Ірландія до цього літа, до легалізації абортів вважалася найбезпечнішою країною для народження дітей. Рівень материнської смертності в Ірландії, чинять опір абортам наполовину нижче, ніж у Великобританії. Материнська смертність в Об’єднаному Королівстві удвічі перевищує аналогічний показник в Ірландії: 6 на 100,000 в Англії та Уельсі в порівнянні з 3 в Ірландії.

3. Законодавча заборона абортів не призводить до збільшення материнської смертності. У ході дослідження було проведено аналіз, що охоплює дані про материнську смертність за 50 років (1957-2007) з Національного інституту статистики Чилі. У п’ятдесятирічний період, який вивчався в ході дослідження в Чилі, загальний коефіцієнт материнської смертності (MMR) різко скоротився на 93,8%, з 270,7 до 18,2 смертей на 100 000 живонароджених (період між 1957 і 2007 роками), що робить чилійську модель охорони здоров’я зразком охорони здоров’я матері для інших країн.

У ПАР аборти за бажанням жінки були легалізовані в 1997 році. З тих пір, материнська смертність у цій країні значно зросла, що зафіксовано. Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Коефіцієнт материнської смертності в даний час оцінюється в 410. MMR (коефіцієнт материнської смертності) у Канаді , де дозволені аборти на вимогу, збільшився на 94% з 1990 по 2008 рік. MMR в Сполучених Штатах, де також дозволений аборт за вимогою, збільшився на 96 %. Очевидно, що легалізація абортів нічого не дає для зміни високих показників материнської смертності.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у країнах Центральної Америки Нікарагуа і Сальвадорі, в яких аборт повністю заборонений законом, спостерігається зниження материнської смертності на 44% з 1990 року.

4. Аборт не є медичною необхідністю для порятунку життя матері. У Дубліні відбувся міжнародний Симпозіум фахівців з охорони материнства (вересень 2012). Провідні медичні експерти дійшли висновку про те, що аборт не є медичною необхідністю для порятунку життя матері. Висновки симпозіуму були викладені в Дублінської Декларації охорони материнства, яка проголошує:

1. Як досвідчені практики і дослідники в галузі акушерства та гінекології, ми стверджуємо, що вчинення абортів не є медичною необхідністю для збереження життя жінки.

2. Ми підтверджуємо, що є принципова різниця між абортом і необхідними медичними процедурами, які проводяться, щоб врятувати життя матері, навіть якщо таке втручання призводить до втрати життя її майбутньої дитини.

3. Ми підтверджуємо, що заборона абортів не впливає, в будь-якому випадку, на надання оптимальної допомоги вагітним жінкам.

В Ірландії в медицині діє модель «Два пацієнта», тобто вагітна жінка та її дитина, і медицина орієнтована на збереження життів обох.

5. Аборти викликають важкі депресії у жінок і підвищують ризик самогубства. Ті, які зробили аборт після незапланованої вагітності, в шість разів частіше скоюють самогубства, ніж жінки, які виносили дитину. Психіатр Прісцилла Коулман (Priscilla Coleman) з Державного університету Боулін Грін (США) відзначає, що у жінок, які вчинили аборт, спостерігається сильна депресія і тривога, розлади і порушення сну, зловживання алкоголем або наркотиками, жорстоке поводження з дітьми.

6. Як ставитися до аборту у випадках згвалтування та інцеста ? У єдиному великому дослідженні вагітних жертв згвалтування, яке було проведено й опубліковано в книзі доктора Сандри Макорн виявилося , що в 75-85 % випадків не було абортів. Жінки після згвалтування не вибирають аборт. Ця цифра схожа на 73% , яку наводить Інститут Еліота, що спеціалізується на вивченні психологічних наслідків після аборту, у вибірці з 164 вагітних жертв згвалтування. Жінки визнавали, що відчували тиск членів сім’ї або працівників охорони здоров’я, які наполягали на аборті. Аборти відбувалися не тому, що жінки бажали перервати вагітність, але у відповідь на пропозиції та вимоги інших. У багатьох випадках фахівці, такі як медичні працівники, консультанти та інші, які, покликані і зобов’язані допомогти жінкам після сексуального насильства, наполягали на аборті.

Хоча багато хто вважає, що аборт допоможе жінці вирішити проблеми і подолати травми згвалтування швидше, або, принаймні, вберегти її від нагадування про згвалтування протягом її вагітності, багато жінок повідомили, що аборт тільки додав їм травматичних переживань, пов’язаних з сексуальним насильством.

Це легко зрозуміти, якщо врахувати, що багато жінок розповіли про свої аборти як про дії, аналогічних згвалтуванню (і навіть використовували термін «медичне згвалтування»). Це говорить про те, що аборти приносять другу травму після травми сексуального насильства.

Жінка опиняється в ситуації соціального тиску. Якщо суспільство формує ставлення до аборту в результаті згвалтування як якусь норму, то по суті жінок просто програмують на аборт, і це не є результатом її вибору.

Вагітність внаслідок згвалтування настає приблизно в 1 % випадків. Але це люди, це їх життя, і треба послухати їх самих. Один з зачатих в результаті згвалтування і народжений Райан Бомбергер, керівник Фонду «Сяйво» в одному з виступів сказав: «Я був зачатий в результаті згвалтування. Я заслужив смерть через аборт ? Я — з того самого 1 %. І є багато інших зі схожою історією, народжених в результаті згвалтування. Ми — реальні приклади, ті, кого так ненавидять Міжнародна федерація планування сім’ї та захисники абортів. Наше життя є відображенням того, наскільки людство може бути співчутливим, якщо ми не станемо посилювати жах згвалтування абортами». В Америці існує Спеціальний комітет у справах жінок, що завагітніли в результаті сексуального насильства (WPSA). Ця група була створена вісім років тому для ініціювання проведення слухань у Конгресі з питання про аборти у разі вагітності в результаті згвалтування або інцесту з метою забезпечити збереження життя дітей.

7. Аборт породжує нові явища — вбивство новонароджених, т.зв. «Постнатальний аборт». У статті, опублікованій в журналі «Медична етика» (Journal of Medical Ethics) сказано, що новонароджені діти фактично не є особистістю і не мають морального права на життя. Автори, Альберто Джіубіліні і Франческою Мінерва, також доводять, що батьки повинні мати можливість умертвити своїх дітей, якщо після народження виявилося, що вони народилися інвалідами.

8. Медикаментозний аборт (фармаборт) небезпечніший хірургічного.

З моменту видачі дозволу на використання міфепристону та мізопростолу (RU 486) у вересні 2000 року Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (FDA) при Міністерстві охорони здоров’я США отримало звіти про серйозні небажані явища, включаючи кілька випадків летального результату в Сполучених Штатах внаслідок медикаментозного аборту із застосуванням міфепристону та мізопростолу.

У 2006 році після дозволу на використання RU 486 FDA опублікували доповідь, яка привернула широку увагу, в ній говорилося, що більше 1100 жінок стали жертвою «побічних реакцій» на прийомі препарату для аборту.

FDA, не привертаючи зайвої уваги, опублікувало в квітні 2011 доповідь, в якому представлена інформація про смерть 14 жінок і 2207 випадках важких наслідків після прийому міфепристона тільки в Сполучених Штатах.

Звіт про випадки побічних реакцій на RU-486 вказує на 612 повідомлень по госпіталізації (дані на квітень 2011 року). У Звіті про випадки побічних реакцій на RU-486, опублікованому FDA в квітні 2011, згадані 339 жінок «з втратою крові, що вимагає переливання» після прийому препарату RU-486. До квітня 2011 у FDA малося п’ятдесят вісім повідомлень про позаматкові вагітності, дві жінки з цього числа загинулих у зв’язку з використанням міфепристону-мізопростолу. FDA зв’язало смертю чотирнадцять американок з використанням міфепристону-мізопростолу.

Згідно з дослідженням Obstetrics & Gynecology з безпеки та ефективності медикаментозного аборту, медикаментозний аборт небезпечніший хірургічного. В цілому медикаментозний аборт в чотири рази частіше, від хірургічного аборту, викликав побічну реакцію: 20 % жінок, що зробили медікаметозний аборт і 5,6 % зробили хірургічний аборт мали одні й ті ж побічні ефекти. Кровотеча, як побічна реакція, спостерігалося у 15,6 % жінок, які вчинили аборт проти 2,1 % які вчинили хірургічний аборт. Неповний аборт спостерігався в 6,7 % випадках після медикаментозного аборту, в той час як після хірургічного аборту подібне спостерігалося тільки 1,6 %.

9. Аборти викликають рак молочної залози. Провідні вчені в галузі вивчення раку молочної залози США констатують: аборти викликали щонайменше 300 тисяч випадків раку молочної залози, що стало причиною смерті жінки, після того, як Верховний суд дозволив практично необмежене проведення абортів в 1973 році.

Міжнародне право стверджує право на життя, а не на аборт.

У міжнародному праві не існує права на аборт, як у вигляді зобов’язань, що випливають з договорів, так і в рамках міжнародного звичаєвого права.

«У міжнародних договорах Організації Об’єднаних Націй не існує положень, коректне посилання на текст яких підтверджувала б встановлення або визнання права на аборт. Твердження міжнародних організацій та громадських діячів про те, що аборт є правом людини, є помилковими і повинні бути відкинуті. Держави і представники товариства повинні забезпечити в рамках національних законів і національної політики захист людського життя з моменту зачаття». (Статут Сан Хосе)

Відповідно до Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини, дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Конституція Республіки Білорусь гарантує: «Кожен має право на життя» (Стаття 24). Необхідно переглянути законодавчі підстави проведення абортів до повної заборони.

Як вирішується це питання в інших країнах і що може стати прикладом для нас?

Конституція Угорщини (набула чинності з 01.01.2012) стверджує право на життя: «Людська гідність недоторканно. Кожна людина має право на життя та людську гідність; життя плода буде захищена від моменту зачаття». (II.Стаття)

Ірландія, Мальта, Польша, Угорщина прийняли законодавство, що захищає життя людини з моменту зачаття.

Польша після 37 років легалізації абортів (1956-1993) в 1993 році приймає закон «Про планування сім’ї, захист людського плоду при умовах, які не допускають переривання вагітності». Після прийняття закону не виповнилося жодне з застережень прихильників легалізації абортів і противників закону. Не стався розвиток мережі підпільних, кримінальних абортів, масового розвитку «абортивного туризму», в’язниць, заповнених гінекологами, зростаючої материнської смертності, відмови від новонароджених, зростання дітовбивств, то, чим зазвичай лякають. Разом з тим цей закон зобов’язав інші державні структури включитися в сімейну політику: збільшилося фінансування вагітних, був введений курс у школах «Виховання для життя в сім’ї». Крім того, в Польщі не дискредитуються природні методи розпізнання плідності, що зберігає здоров’я жінок. Але найголовніше: суспільство почало усвідомлювати необхідність відмовитися від аборту з етичних і політичних міркувань. У підсумку, після прийняття цього закону радикально зменшилася кількість хірургічних переривань вагітностей, зменшилася кількість самовільних викиднів, систематично зменшується материнська смертність.

Коли висувають аргумент: «Потрібно змінювати психологію суспільства, заборонними заходами ми нічого не доб’ємося», тут вже існує ряд маніпуляцій і підмін понять. Польський досвід нам доводить, що зміна суспільної свідомості сталося після того, коли держава прийняла на себе рішення ввести заборонні заходи пов’язані з перериванням вагітності. Не можна захищати матеріальну і життєву ситуацію однієї людини за рахунок позбавлення права на життя і знищення життя іншої людської істоти. Життя є фундаментальним людським благом. Турбота про життя і здоров’я відноситься до головних турбот держави. Нам потрібно створювати острівці захисту та збереження життя, в тому числі і з допомогою законів, які будуть міняти середовище, а середу в свою чергу буде змінювати ставлення та поведінку.

Джерело: www.family-institute.org.ua