Чи з Європи диявол ?

                                                                       

При всьому своєму загниванні Європа для пострадянських країн залишається центром — і тяжіння, і відштовхування.

«Європа» — це і європейський вектор розвитку, політичний вибір, це і стандарти життя, це і тип культури. Щодо першого сперечаються політики. Щодо другого ніхто не сперечається, всі цього хочуть. Щодо третього сперечаються всі, особливо люди релігійні. Обговорення толерантності, прав меншин, свободи і гідності людини легко переходить в суперечку про долю традиційних цінностей і християнської спадщини, від якого лише один крок до демонізації сучасної Європи.

Дивно, що «антихристів лик Європи» так погано прикритий і легко помітний. Дивно й те, що «Свята Русь» не порушена поганим впливом, хоча згідно зі Святого Письма, темрява покриє всю землю, святі будуть переможені і влада звіра пошириться на всі народи (Об’явл 13:7).

Вже цього спрощеному розподілі на святі і несвяті території бачиться почасти наївне, а почасти упереджене ставлення. Фанатичні борці з «згубним Заходом» забувають, що «Господня є земля і що наповнює її, всесвіт і все, що живе в ній » (Пс. 23:1). Хоча ось вам інший приклад — православний подвижник, соратник і учень Серафима Саровського Микола Мотовилов в записках «служанки Божої Матері і Серафимова» залишив пророцтво про народження антихриста «між Петербургом і Москвою, в тому великому місті, який за поєднання всіх племен слов’янських з Росією буде другою столицею царства Руського і названий буде „Москвою-Петроградом“, або „Градом кінця“».

Як антихрист діє по всій землі, спокушуючи живуючих на ній, так і Дух Святий діє всюди, зберігаючи святий останок і добрий вплив. Це більш складна картина світу, в якій немає п’яді чистої, християнської території, зате скрізь і всюди є присутність Божа. Така картина набагато більш християнська, ніж простий розподіл на Захід і Схід, Європу і Русь, на антихристові та святі землі.

Згадаймо, що Павло, «апостол язичників», йшов зі Сходу на Захід, від Єрусалиму до культурного центру — Афін, а потім і до імперської столиці — Риму.

«Вимагаю суду кесаревого » - сказав він після того, як юдеї звинуватив його у святотатстві і порушенні законів. Чужий Рим, а не «святий» Єрусалим став для нього місцем суду і дебатів. Використовуючи своє громадянське право, апостол апелює до влади імператора і справедливості суду. На питання Фесту «Чи хочеш йти до Єрусалиму?», Павло відповідає: «Я стою перед судом кесаревим, де мені і належить суд прийняти. Юдеїв я нічим не скривдив, як і ти добре знаєш. Бо, якщо я неправий і зробив що-небудь, гідне смерті, то не відмовляюся вмерти; а якщо нічого того, у чім вони винуватять мене, то ніхто не може видати їм. Вимагаю суду кесаревого» (Дії 25:10-11).

В Єрусалимі розіп’яли Христа. Праведника умертвили заради захисту традиційних цінностей. У Римі більше релігії цінували право. Але й там вмирали християни — на аренах амфітеатрах або на хрестах.

Демократична Європа і традиційно релігійний Схід — одинако небезпечні для християн, прагнучих слідувати за своїм Учителем, а не за традиційними цінностями або мінливою імперської модою. Не так давно черкаське видавництво «Колоквіум» випустило переклад книги хрістанського філософа Джеймса Сміта «Хто боїться постмодернізму ?» (Сміт Дж. Церква і постмодернізм.- Колоквіум, 2012). Автор постмодернізму не боїться, і не радить боятися іншим. Навпаки, він демонструє хороший приклад позитивного християнського причитнання постмодерністських тез. Перша глава книги — «Ч из Парижу Диявол?» — Закликає поставитися до паризької «несвятої трійці» без гніву та пристрасті. Дерріда, Ліотар і Фуко — не можуть бути християнізовані, але й не повинні бути демонізовані.

Питання Джеймса Сміта могут буті пошірені не тільки на постмодернізм як панівний світогляд, але й на весь сучасний світ, поки що залішається європоцентрічним: «Хто боїться Європи?», «Чи з Європи диявол?».

Боятися не потрібно. Зрештою, не так страшна Європа.

Не така страшна Європа, як її представляють «православні» клікуші та «протестантські» фундаменталісти. Не так страшна Європа, як її азіатська альтернатива у форматі «тайожного союзу». Всюди страшно без Бога. А з Ним можна житии всюди.

Автор: Михайло Черенков

Джерело: www.family-institute.org.ua