Такі слова назавжди залишилися на Максимовій сторінці в контактах, як символ всеохоплюючої,всеперемагаючої,правдивої Божої Любови.
Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає. І посл. Ап. Павла до Римлян. 13, 4-8.
Це-любов, яка допомагала йому з непідкупною відданістю виконувати 1-шу найважливішу Божу Заповідь, яка надихала його шукати нові шляхи удосконалення,спонукала до більш глибшого вивчення богослов’я, пізнання світу та такого мудрого і тонкого Божого змісту в ньому. Це — любов, яка успадковується від Бога, як безцінний дарунок і якою Максим жертовно ділився з усім світом.
Любов спонукала його до відкритості та щирості у всьому, як згадує Назарій Петрів, тільки Максим міг підійти на перерві, взяти за плече і просто запитати:
-«Ну як ти, брате?».
Незабутній Ілля Онопрієнко після того як Максим поїхав до Тайланду, зателефонував своїй мамі й сказав: «Відправив Брата, як до армії. Через рік — зустрінемось!». Тоді ми навіть і гадки не мали, що ця їхня зустріч відбудеться значно раніше. Досі фотографія зробленна Іллею під час останньої зустрічі перед від’їздом Максима, збережена в його телефоні.
Це ж саме Ілля намалював на світлині Максима з Надею, яка міститься на сторінці у ВК серце — символ любові!
В одногрупниці Галі Василиці в телефонній галереї міститься відео, на якому Максим весело посміхається їй.
Зі спогадів Романа Воо «Я дуже йому вдячний за це і буду це памятати поки буду жити. Максим був дуже світлою людиною».
В дружній бесіді з Наталею Петрешак Максим поділився, що в нього є все: мама яка його любить, дівчина яку він кохає і Господь для якого він цінний завжди.
Здавалося, в ньому було стільки добра,що він готовий був ділитися ним зі всіма. Навчання в середній школі № 88 м. Львова та Школі Христа-національному лідеру освіти для хлопчаків, а також служба в морській піхоті — все його життя є свідченням всеохоплюючої любові до ближнього,прикладом служіння і готовності допомогти. Адже Максим був єдиним українцем,який закінчив Школу Христа з відзнакою і вже після першого року навчання отримав медаль за принесену користь шкільній спільноті.
З болем переглядаю фотографію у ВК, де Максим підписав: «Юра-самий серйозний--завжди. Це одна із моїх найулюбленіших фотографій!».
Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає. І посл. Ап. Павла до Римлян. 13, 4-8.
Це-любов, яка допомагала йому з непідкупною відданістю виконувати 1-шу найважливішу Божу Заповідь, яка надихала його шукати нові шляхи удосконалення,спонукала до більш глибшого вивчення богослов’я, пізнання світу та такого мудрого і тонкого Божого змісту в ньому. Це — любов, яка успадковується від Бога, як безцінний дарунок і якою Максим жертовно ділився з усім світом.
Любов спонукала його до відкритості та щирості у всьому, як згадує Назарій Петрів, тільки Максим міг підійти на перерві, взяти за плече і просто запитати:
-«Ну як ти, брате?».
Незабутній Ілля Онопрієнко після того як Максим поїхав до Тайланду, зателефонував своїй мамі й сказав: «Відправив Брата, як до армії. Через рік — зустрінемось!». Тоді ми навіть і гадки не мали, що ця їхня зустріч відбудеться значно раніше. Досі фотографія зробленна Іллею під час останньої зустрічі перед від’їздом Максима, збережена в його телефоні.
Це ж саме Ілля намалював на світлині Максима з Надею, яка міститься на сторінці у ВК серце — символ любові!
В одногрупниці Галі Василиці в телефонній галереї міститься відео, на якому Максим весело посміхається їй.
Зі спогадів Романа Воо «Я дуже йому вдячний за це і буду це памятати поки буду жити. Максим був дуже світлою людиною».
В дружній бесіді з Наталею Петрешак Максим поділився, що в нього є все: мама яка його любить, дівчина яку він кохає і Господь для якого він цінний завжди.
Здавалося, в ньому було стільки добра,що він готовий був ділитися ним зі всіма. Навчання в середній школі № 88 м. Львова та Школі Христа-національному лідеру освіти для хлопчаків, а також служба в морській піхоті — все його життя є свідченням всеохоплюючої любові до ближнього,прикладом служіння і готовності допомогти. Адже Максим був єдиним українцем,який закінчив Школу Христа з відзнакою і вже після першого року навчання отримав медаль за принесену користь шкільній спільноті.
З болем переглядаю фотографію у ВК, де Максим підписав: «Юра-самий серйозний--завжди. Це одна із моїх найулюбленіших фотографій!».
Скільки ніжності вклав Максим в заняття англійською з маленькою Катрусею! Він навчав її мови через Слово Боже. Біблія, подарована на закінчення з відзнакою школи в США стала підручником для вивчення англійської мови!Катруся з вдячністю згадує.що він не тільки був її вчителем,він був її другом так як і Другом Ісуса, як він сам про себе написав.
Вдячністю і скорботою переповнені рядки листа пастора Алана, який служить спільноті Міжнородної Сімейної Католицької Церкви в Паттайї.
За 2 місяці перебування Максим став активним членом цієї церкви, ділився своїми знаннями, багато працював в бібліотеці. Превелебний Алан написав, що церква була всього в декількох кроках від офісу в якому Максим працював і тому він встигав кожен день зайти перед роботою помолитися і поспілкуватися. Сім’я пастора переїхала для служіння з Канади. Перед відїздом вони втратили свого сина.
Мимоволі згадується цитата Баре, яку Максим розмістив на сторінці ВКонтакті: «Він залишився з обіймами- широко розпростертими, тому що боявся обійняти лише одну істину».
Вдячністю і скорботою переповнені рядки листа пастора Алана, який служить спільноті Міжнородної Сімейної Католицької Церкви в Паттайї.
За 2 місяці перебування Максим став активним членом цієї церкви, ділився своїми знаннями, багато працював в бібліотеці. Превелебний Алан написав, що церква була всього в декількох кроках від офісу в якому Максим працював і тому він встигав кожен день зайти перед роботою помолитися і поспілкуватися. Сім’я пастора переїхала для служіння з Канади. Перед відїздом вони втратили свого сина.
Мимоволі згадується цитата Баре, яку Максим розмістив на сторінці ВКонтакті: «Він залишився з обіймами- широко розпростертими, тому що боявся обійняти лише одну істину».
Хай Всемилостивий Господь широко
відкриє для нього сонцеподібні двері раю,
і хай радіють ним світлоносні
ангели,
хай побачить він і Присноблаженну
Матір Твою,
там де переможно звучить:
Алилуя
(Кондакт 11. Акафіст за померлого)
Автор: Зоряна Семенова. 2014-09-08.
Джерело: www.family-institute.org.ua
