Андрей Шептицький у моєму житті

                                                                             

 На днях одногрупниця на парі відкривши Святе Письмо витягнула картки із зображеннями ікон. Серед них я пригледів зображення Андрея Шептицького, знизу якого написана молитва за прославу митрополита, визнання блаженним чи святим видатного духовного провідника всієї України.
Подруга побачила що я загледівся на картинку і подарувала її мені. Ще на картці написано прохання надсилати свідчення вислуханих молитов до Андрея Шептицького. Тут я зрозумів, що повинен засвідчити про вплив на мене, найвидатнішого монаха василіана початку 20 століття. Давно вже мені виглядало на те, що Господь Бог хоче аби я якось долучився до його беатифікації.
З вересня 2009 року я у дивовижний спосіб поступив в Український Католицький Університет, який успадкував і продовжує наукову діяльність Греко-Католицької Богословської Академії, яку створив у 1928-1929 роках у Львові Митрополитом Андреєм Шептицьким. До цього я не був практикуючим християнином, тому мій шлях до Церкви тільки починався.
Це було 13 грудня 2009 року на Андрія, до мене передзвонила знайома і попросила підійти до церкви св. Юри. Після літургії ми пішли у шпиталь Андрея Шептицького, там нам проводили навчання стосовно спілкування з хворими та їх психологічної реабілітації, говорили і про славнозвісного Митрополита засновника шпиталю. Там я познайомився з людьми, які дізнавшись, що мене звати Андрій почали вітати з іменинами. Вони ж сказали що це не випадково я тут, а Андрей Шептицький мій духовний провідник. Після побажань опіки митрополита над мною, виходячи з лічниці хтось вручив брошуру в якій описувалося життя Шептицького. В той день ще були пригоди з моїм духовним провідником, я вже не пригадую, але через якусь годину мій давній друг несподівано передзвонив мені і сказав що хоче зустрітися. На моє здивування, він подарував мені велетенську книгу «1 том послань Андрея Шептицького».
З того часу мабуть не було жодного дня аби я не стикався з митрополитом УГКЦ. То в газеті то книга попадеться то хтось щось скаже про нього, то семінаристи вирішили зачитати саме його послання, то на фільм випадково дадуть, конференція, перегляд документального кіно. Іду наприклад у книжковий магазин на першу книгу яку припав погляд то книга про Андрея Шептицького, поїхав на англомовну школу друг подарував на день народження книгу митрополита Андрея англійською мовою і т.д. і т.п. Таким кожного разу неймовірним чином у мене вже ціла колекція його книжок.
Буває, маю дилему у житті і не знаю як поступити, в потрібний момент Митрополит підказує словами з книжок, після того твердо відчуваю його підтримку. До того ж те, що зараз пишу відбувається не без його участі.
Раніше про Андрея Шептицького, я тільки чув від бабці, що та постійно до нього молилася, голосувала за священика-провідника на конкурсі «100 великих українців». Моя бабуся найбільше молилася за мене, виховувала, намагалася просвітити мене культурно та духовно, була для мене справжнім духівником. Після її смерті я знайшов у неї в шафі брошури про Митрополита Андрея.
Якось на прощі я задумувався над тим що можу зробити для Андрея Шептицького і тут же з другого кінця колони один зі священиків закричав: «Не моліться за Андрея Шептицького, моліться до Андрея Шептицького».
Тоді на прочанстві від Самбора до Зарваниці коли ми ночували у Церкві, я пішов просити у паламара місцевої церкви Івано-Франківщини Святе Письмо для розважань. Виявляється він зі Львові і раніше жив біля мене. Пан відкрив шафу і сказав що хоче подарувати мені книжку, це була книга про Андрея Шептицького. Взагалі в той найодухотвореніший час мого життя зустріч з митрополитим була найчастішою.
Незабаром 16 серпня до мене передзвонила моя подруга Соломія, яка запропонувала піти до шпиталю. Я дуже не хотів іти, вирішив розслабитися, але якраз перебував біля пам’ятника Федорову, де продавали книжки. Підійшов до прилавка і запитав чи немає чогось церковнослов’янською мовою. На що почув відповідь, - «ні, але я знаю що вам потрібно», продавщиця вручила мені книгу про Андрея Шептицького. Тоді я зрозумів що мушу уже іти у лікарню, бо такий поклик.
Прийшовши у палату, побачили важко хворого, який шептав благальним голосом охрестити його. Як виявилося пізніше до пана Бориса не раз підходили раніше і медсестри і з молитовної спільноти, але всі вважали його неадекватним і таким що не може знати чи хрестили чи ні. Проблема Не було зв’язку з родичами хворого, не було підтвердження чи дійсно чоловік не хрещений.
Вже тоді я відчув як через Соломію і через мене щось діє. Ми домоглися передивитися журнал хворих і врешті знайшли телефон сина нашого пацієнта. Передзвонивши до нього дізналися, що його батько дійсно не хрещений. Ледве знайшовши телефон до отця, який причащає недужих у шпиталі, дізналися що той далеко і приїхати ніяк не зможе. Ми пішли до собору Святого Юри пояснили ситуацію і отець Андрій здійснив хрещення. Побачивши реакцію пана Бориса, я зрозумів чому Митрополит Андрей Шептицький так клопотався, адже врятована ще одна душа. Коли зайшов отець, вісімдесяти чотирьох літній пан Борис так зрадів, що заплакати захотілося не тільки мені, я вжитті не бачив такої переміни лиця, він весь час тільки щиро і тихо повторяв «Дякую».
Коли я за запрошенням чи випадково приходив у Церкву Юри чи заходив там у крипту, то обов’язково прояснювався якимись посланням чи розумінням. Так сталося і напередодні виборів, коли я випадково потрапив до церкви звідки стартувала проща в честь Андрея Шептицького (про це я дізнався згодом), я тоді здивувався що Андрею не байдуже політичне життя нашої країни, він закликав до активної громадської позиції. Здивувався що за таке дивне попередження, згодом так і сталося несподівано для мене в депутати до Львівської міської ради пройшло 55 моїх знайомих, серед яких мої друзі. Я другий хто не пройшов у депутати, Андрей Шептицький пояснив мені чому, вказав на мою участь у політичних процесах.
Коли мене запросили до школи провести урок на тему здоровий спосіб життя, я якось невпевнено себе почував і не знав чи те що я роблю комусь потрібне. Але сумніви розвіювалися, коли, неймовірно, але у перших трьох школах біля дошки висіла то стін газета про Шептицького, то його образ. Це мені надавало натхнення, я зупиняв свій погляд на образі Андрея Шептицького і цитував його слова про зло алкоголю, які раніше випадково почув.
Хочете вірте хочете ні, але я точно знаю що Андрей Шептицький зараз є тут присутній і за його посередництвом робляться великі дивовижні Божі справи. Це лише невелика частина моїх почувань щодо цього святого.

Багато людей розповідають про оздоровлення й інші явні дива за посередництвом митрополита Андрея. Моя ж керигма теж буде для когось корисною, адже чудо воно в простоті, зараз, скрізь і біля кожного, наше просте життя - чудо. Чудо це внутрішній стан людини, стан душі. Коли ми були дітьми – для нас чудом було все, з подивом дивилися на інших, найбанальніші речі нам здавалися неймовірними. Бог і сьогодні діє в нашому житті, просто потрібно хоч трохи залишатися дитиною.

Дякую Тобі Боже за ласки й дари, що ними Ти наділив Твого вірного слугу Митрополита Андрея Шептицького. Прошу Тебе прославляй його на землі і на далі.




Андрій Дацків студент Українського Католицького Університету 24 роки тел. 8-097-595-26-40 дом. 245-15-21

Джерело: filfreedom.blogspot.com

Відновлення чистоти

Існує хибна думка, що Церква лише засуджує гріхи, але не дає людям свободи дій. Особливо цей стереотип вплинув на сексуальні сфери життя людини. Після сексуальної революції 1960 років свобода великою мірою почала асоціюватися з сваволею в сексуальних відносинах, але як відомо немає свободи поза відповідальністю. Ця революція принесла жахливі наслідки для життя людини та суспільства.

Все почалося з того, що людина згрішила. Її гріх полягав не в тому, що вона спожила якийсь фізичний плід з дерева пізнання добра і зла, а в тому що Адам і Єва хотіли поставити себе на місце Бога. Цей заборонений плід насправді означає, що Адам і Єва хотіли поставити себе на місце Бога. Це призвело до того, що людство потрапило в рабство гріха та й досі не може побороти свою гріховність, яка є також у сексуальній сфері. Господь сказав (і досі промовляє) Єві, а також всьому людству: “Примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою” (Буття 3:16). Вони означають, що людство вже не матиме сил керувати своєю сексуальною сферою, але вона може боротися з гріхом, в тому числі і з тими, які торкаються статевої сфери.

Це призвело до того, що в людей затьмарилися очі і багато хто з них є закритий щодо любові та Таїнства Подружжя. Тепер ближній став засобом сексуальної експлуатації, а не ціллю в собі. Для прикладу є хлопець та дівчина, які зустрічаються. Дівчина і хлопець в свої 15 та 17 років починають жити позашлюбним співжиттям. Вони починають один одного використовувати, як засоби для свого задоволення, а з таким світоглядом вони не можуть ставитися один до одного з повагою. В межах такого світогляду не є можливим справжнє повага пошанування гідності людини. Стосунки, які будуються на хиткій основі швидко розпадаються. До інших негативних наслідків безшлюбного співжиття належать:
1) Фізичні: незапланована вагітність, захворювання, які передаються статевим шляхом, неплідність, розвиток раку слизової оболонки піхви в майбутньому;
2) Емоційно-розумові: відчуття розчарування, “порожнечі”, відчуття, що тебе використали, гнів, сильні почуття образи на друга, депресія, низька самооцінка, неприємні спогади, дезорієнтація в житті (ослаблення життєвих цілей), ослаблення і втрата інтересу до щоденних занять;
3) Соціальні: втрата друзів, погана репутація, плітки, конфлікти з батьками, самотність [1].

Про це можна довго говорити, але тут ми будемо говорити про те, як людина може прийняти жертву Господа Ісуса Христа, який спас нас від гріха. Тому Він є Спаситель. Але щоб осягнути спасіння людина має прийняти жертву Воплоченого Бога, яку він приніс за нас. Ця жертва це не просто якесь пролиття крові, але дар Життя. Бо Ісус Христос є Дорога, Істина і Життя (Ін. 14:6). Мало хто готовий пролити кров за ближнього.

Немає людини без гріха, але лише Богочоловік міг нас спасти. Бо ми лише добрими ділами не спасемося, але лише прийняттям відкупної жертви Христа. Але це не пасивне приймання жертви. В Святому Письмі сказано що розпусники та перелюбники не успадкують Царства Божого (1 Кор. 6:9-10).

                                                         

Але люди ще мають шанс змінитися і прийти до Христа. Вони ще можуть відновити свою чистоту та прийти до Господа. Цю любов Божу на мою думку гарно ілюструє розповідь про Ісуса Христа та перелюбницю (Ін. 8:3-11), яку книжники і фарисеї спіймали на перелюбі, і привели до Ісуса, щоб він розсудив справу. Згідно з законом Мойсея покарою за такий вчинок було каменування. Фарисеї привели цю жінку до Ісуса, щоб заставити на Нього пастку, і щоб мати привід для того, щоб Його визнати порушником Закону. В цьому уривку є певний парадокс, якого ми не бачимо. Частіше коли ми чинимо гріх то ми стаємо або на місці тої жінки, або фарисеїв. Ми або як фарисеї осуджуємо людину, але, на жаль, не її гріх. Також буває що ми навіть з хорошими намірами хочемо витягти людину з гріха, але ми діємо згідно логіки Закону, а не Любові. Бо Закон лише викриває гріх, який веде до смерті, а таким чином вбиває. Ми ж, коли відкриваємо людину на Божу благодать, тоді ми їй даруємо любов Бога та людини. Тому для нас взірцем має бути Христос, який відкриває через Себе любов Отця!

Ми, як та жінка можемо повернутися до Христа, який зробить нас чистими. Він їй сказав: “І Я не осу¬джую тебе; іди, і віднині більше не гріши” (Ін. 8:11). Також Ісус витяг від гріха Самарянку, яка мала п’ятьох чоловіків, а шостий не був її чоловіком (Ін. 4:18). Який би не був тяжкий гріх, Господь Бог простить його у відповідь на каяття.

До втрати чистоти належить також оральний, анальний секс та петтінг. Втратити чистоту можуть як жінки, так і чоловіки. Про те, як чоловіки внаслідок недотримання чистоти стають слабкими гарно показує історія Самсона, який хотів жити праведним життям. Спершу він хотів одружитися, але филистимляни зірвали його плани (Суд. 14) Пізніше коханкою стала блудниця Деліла (Суд. 16:1-22), але цей зв’язок став фатальним. Бо через неї Самсон втратив духовні сили, а разом з ними і тілесні. Так його змогли схопити филистимляни, а невдовзі він помер, але вже не як грішник, але мученицькою смертю (Суд. 16:23-31).

А ось свідчення молодих людей, які відновили настанову жити в дошлюбній стриманості:
“Я вирішив відновити обіцянку жити в чистоті після того, як я і моя дівчина мали статеві стосунки. Ми погодилися на статеві стосунки через натиск наших друзів, і хотіли довести, що любимо одне одного. Ми обоє відчували, що нам важко впоратись з тим, що трапилося, ми усвідомлювали для себе, що не є готовими до відповідальності, яка супроводжує такі речі. Коли я зробив постанову жити у стриманості, то відчув, що великий тягар впав з моїх плечей. Я переконаний: коли матиму колись статеві стосунки в майбутньому, то лише тоді, коли буду готовий. Це буде чудово” (хлопець, 16 років).

“Я отримала гонорею (венерична інфекційна хвороба, - прим. редактора) гонорею від мого першого друга. Він просто порвав зі мною, і мені важко тепер, бо він був мені небайдужий. Я відновила обіцянку жити в стриманості, і це допомогло мені краще почуватися. Я не бажаю ризикувати тим, щоб підхопити інше захворювання, що передається статевим шляхом, і не хочу бути втягненою у статеві стосунки з кимось, хто не хоче присвятити своє життя мені в шлюбі. Я хочу чекати, доки не знайду якогось гідного, і не бажаю марнувати своє життя з кимось, хто легковажно ставиться до стосунків” (дівчина, 15 років) [2].

Що треба робити, щоб відновити чистоту? По-перше потрібно порвати з гріхом. Мається на увазі, що людина яка була, наприклад, порнозалежною має порвати всі зв’язки з порносайтами та іншою порнопродукцією. Також людина, яка мала будь-які статеві зв’язки до шлюбу має їх припинити. Ці статеві зв’язки згідно вчення Церкви мають бути присутні лише у сім’ї. В зв’язку з цим людині варто щиро покаятись у Сповіді, де відбудеться духовне очищення людини. Цей перший крок варто порівняти з очищенням поля душі від полови гріха.

Щоб не виросла знову полова гріха, варто сіяти чесноти, які проростуть з прекрасними плодами. Тому ми молитовним життям та добрими справами зможемо зростити чесноти. Під молитовним життям розуміється особисте спілкування з Господом Богом і активна участь в богослужбовому житті Церкви. Мається на увазі, що християнин буде старатися частіше ходити до храму на молитву, а також після відповідної підготовки сповідатись та причащатися. А також робити добрі діла, адже завжди знайдеться можливість їх творити. Бо “жнива багато, а женців замало” (Мт. 9:37).

[1] Сприяння здоровому способу життя школярів. Посібник для вчителя 7-11 класи. Львів 2011. ст. 161.
[2] Сприяння здоровому способу життя школярів. Посібник для вчителя 7-11 класи. Львів 2011. ст. 162.
                                                                                             Дмитро Тирусь

Джерело: hram.lviv.ua

3,8 мільйонів людських ембріонів створено – отримано 122 000 народжених дітей - відсоток успіху 3,2%

                                                             
                                                                             

Нещодавно британська газета «The Daily Telegraph» опублікувала новину про проведене дослідження щодо долі людських ембріонів у клініках, які надають послуги з допоміжних репродуктивних технологій. Ситуація виглядає, що ці клініки «користуються» ембріонами людини, в першу чергу, для власної вигоди і прибутку.

Згадане дослідження зробив екс-голова громадської організації «Health Protection Agency, UK». Автор дослідження вказує, що так званий метод перед-імплантаційного генетичного скринінгу «Pre-Implantation Genetic Screening (PGS)» використовується переважно для комерційних цілей. З допомогою цього методу лікарі досліджують наявність генетичних аномалій в успішно отриманому через запліднення ін-вітро ембріоні людини. До цього вдаються зокрема старші за віком пари, бо з віком зростає ризик появи аномалій розвитку.

Однак не існує чіткої згоди медиків щодо ефективності отриманих даних з допомогою генетичного скринінгу, а також цей метод може завдати реальної шкоди здоров’ю ембріону. У Великобританії з 1990 року, коли був дозволений цей метод генетичного перед-імплантаційного скринінгу, до сьогодні майже 3 мільйони людських ембріонів зазнали серйозної шкоди або загинули в результаті такої процедури. Згідно офіційної статистики з 1990 року у Великобританії було отримано 3,806,699 людських ембріонів шляхом допоміжних репродуктивних технологій, а з 1992 по 2006 роки народилися на світ лише 122,043 дітей. (Статистичні дані було надано на парламентський запит депутата Peer Lord Alton) З цього випливає, що ефективність допоміжних репродуктивних технологій становить 3,21%.

Перед нами постає сумна картина того, як сучасні медики не шанують людське життя і використовують свою професійну діяльність з метою матеріального зиску у випадку застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Джерело: family-institute.org.ua

Папа: «Сім’ї покликані бути найпереконливішим свідченням любові»

                                                                         

Папа Римський своїм посланням з нагоди Національного тижня сім’ї у Бразилії закликав вірних захистити людське життя від моменту зачаття аж до природної смерті. Цьогорічний тиждень, який проходить при підтримці Конференції католицьких єпископів Бразилії, присвячений темі «Передавання і навчання основ християнської віри у сім’ї». Католицькі єпископи Бразилії у своєму зверненні наголосили, що подружжя — це «найбільша цінність для Латинської Америки і основна спадщина для цілого людства». Папа Франциск закликав батьків продовжувати виконувати «почесну, важливу і відповідальну» місію бути першими співпрацівниками з Богом у справі виховання майбутнього покоління.

Важливо, зі слів Папи, щоб «батьки плекали у сімейному колі основні практики віри, які сприяють зростанню у вірі їх дітей». «Батьки покликані передавати фундаментальну правду про людське життя і любов — як словами так і своїми ділами — черпаючи нове світло з Божого Об’явлення. Зокрема, з огляду на сучасну швидкоплинну культуру, яка релятивізує цінності людського життя, батьки покликані передати своїм дітям знання про те, що людське життя слід завжди захищати від зачаття у материнському лоні, приймати його як Божий дар і гарантію майбутнього для людства, і через опіку за особами похилого віку, особливо дідусями і бабусями, які є носіями живої пам’яті народу і передавачами життєвої мудрості». Папа завершив своє послання молитовним зверненням до Богоматері чудотворного образу Апаресіда, прохаючи щоб сім’ї стали «найпереконливішим свідченням краси любові, яку підтримує і живить християнська віра».

Джерело: family-institute.org.ua

«Священики За Життя» відстоюють свободу віровизнання у суді

                                                                     

                                                                  о. Франк Фарвоне

Від імені католицької організації «Священики За Життя» Американський Центр захисту свободи у законодавстві подав судовий позов проти того, що витрати на медичне страхування для членів громадської організації «Священики За Життя» повинно включати витрати на контрацептиви, послуги переривання вагітності і стерилізації. Позивачами у цій справі є організація «Священики За Життя» та її керівники: отець Франк Павоне, Джанет Морана, Алведа Кінґ. З приводу цього питання члени цієї організації розпочали інформаційну компанію роз’яснення у релігійних ЗМІ як можна відстояти фундаментальні права на релігійну свободу і захист людського життя, а також щоб залучитись підтримкою у цій справі.

«Священики За Життя» стала четвертою організацією, яка розпочала судовий процес проти нового федерального закону США про медичне страхування. Адміністрація президента Обами обіцяла врахувати побажання громадських організацій релігійного спрямування до червня 2013 року і видати інструкцію щодо застосування цього закону на випадок заперечень щодо певних складових пакету обов’язкового страхування з релігійних переконань. Однак ці побажання не було враховано і дію нових поправок не було розширено на членів громадських організацій релігійного спрямування чи працівників навчальних і медичних закладів, які діють під патронатом різних церков. У тексті судового подання йде мова, що цей закон порушує Конституцію США і акт про релігійну свободу (Religious Freedom Restoration Act), оскільки змушує громадян діяти всупереч власним релігійним і моральним переконанням.

Ось деякі аргументи позивачів: ВООЗ нещодавно визнала, що оральні контрацептиви сприяють появі ракових захворювань (клас небезпеки № 1); вимога держави про вільний (навіть безкоштовний) доступ до контрацептивів суперечить цивільним правам громадян (Bill of Rights); це виразне посягання на моральні переконання громадян і спроба нанести серйозну шкоду здоров’ю людей; це спроба держави контролювати народжуваність; це боротьба з релігійною свободою на користь просування ліберальної ідеології, для якої вагітність — це «хвороба», якій слід запобігати з допомогою контрацептивів.

Джерело: www.family-institute.org.ua

Церковні шлюби вдвічі міцніші за офіційні, — соцопитування

                                                                     

Для українців, які перебували у цивільних шлюбах, частка розлучених дорівнює 18%, для церковних — 6%. Про це свідчать дані соцопитування компанії GfK Ukraine, повідомляє ZN. UA.

Цивільні шлюби є найбільш популярними у Києві, а також у Південному та Східному регіонах, церковні шлюби — у Західному регіоні.

«Незважаючи на те, що близько 80% українців вважають себе християнами, церковному шлюбу віддають перевагу більшість населення тільки у Західній Україні. Відповідно, в Західній Україні менше людей, які розійшлися зі своїми партнерами. З огляду на негативне ставлення церкви до розлучень, можна припустити, що обвінчатися зважуються лише ті пари, які є найбільш впевненими у своїх почуттях», — прокоментувала Інна Волосевич, старший дослідник GfK Ukraine, відповідальний за соціально-політичні дослідження.

Дослідження проводилося компанією GfK Ukraine протягом 4-19 липня 2013 року. Переважна більшість українців у віці старше 16 років (84%) перебувають або перебували в офіційному шлюбі. При цьому 26% респондентів проживали у цивільному шлюбі (тобто проживають або проживали з партнером разом як подружжя при веденні загального господарства, але без реєстрації відносин у РАЦСі). В церковний шлюб вступали 23% українців.

Серед респондентів, які офіційно зареєстрували свій шлюб у РАЦСі, 11% повідомили, що наразі розлучені (тобто в даний момент фактично не перебувають у шлюбних відносинах, не важливо, оформляли чи ні розлучення офіційно).

16% українців не вступали у шлюб будь-якого типу, серед вікової категорії 16-30 років таких 54%, серед категорії 30-49 років таких вже тільки 7%, а серед категорії старше 50 років — 2%.

Загальна вибірка опитування складає 1000 респондентів у віці старше 16 років на місяць. Вибірка є репрезентативною для населення України за статтю, віком, регіоном проживання та розміром населеного пункту. Опитування проводилося методом особистого інтерв’ю. Максимальна похибка — 3,1%.

Джерело: www.family-institute.org.ua

Папа про дідусів та бабусь

                                                                 

Святіший Отець роздумував про значення дідусів і бабусь під час своєї промови з нагоди свята батьків Пресвятої Богородиці Йоакима і Анни, дідуся і бабусі Ісуса. Папа звернувся з промовою до тисяч вірних, які зібралися на площі перед резиденцією Архієпископа міста Ріо де Женейро для молитви «Ангел Господній».

Пояснивши роль святих Йоакима і Анни у житті Пресвятої Богородиці, папа наголосив, що батьки Марії були частиною «довгої черги людей, які передавали свою любов до Бога через вияв теплоти і любові у сімейному житті».

Папа Франциск скористався нагодою передати особливе привітання з нагоди Дня дідусів і бабусь, який в цей день відзначався у Бразилії. «Дідусі й бабусі – дуже вагомі для сімейного життя, особливо у справі передачі людської та релігійної традиції, які так важливі для кожної людини і цілого суспільства» - сказав Папа.

«Сьогодні важливо підтримувати діалог і обмін досвідом між поколіннями, особливо в контексті сімейного життя». Папа процитував документ «Aparecida» (про питання сім’ї), і ще раз повернувся до тем, про які говорив з аргентинською молоддю підчас вчорашньої зустрічі, наголошуючи на важливій ролі як молоді так і літніх людей у сучасному суспільстві.

«Ці стосунки та цей діалог між поколіннями є скарбом, який слід оберігати та плекати! З нагоди Світового дня молоді присутня молодь висловлює повагу і визнання вагомої ролі своїх дідусів і бабусь. Молодь особливо вітає їх, висловлює теплі почуття й подяку за постійне свідоцтво їхньої мудрості». Папа закликав усіх присутніх привітати власних дідусів та бабусь з нагоди їх свята, і у відповідь на це пролунали гучні аплодисменти. Папа завершив свою промову молитвою «Ангел Господній» та уділив вірним своє Апостольське благословення.

Джерело: www.family-institute.org.ua

Ви можете вибрати життя!

У людини завжди є вибір. Людина, як дитина Божа завжди має право на вибір. Але чи людина вибире життя або смерть? В цьому відео розповідається про те, як жінка робить вибір між життям та смертю, ще ненародженою дитиною і абортом. Але у вас є вибір. Ви можете вибрати життя!

                                                           

        Джерело: www.family-institute.org.ua                   

Останні дні життя блаженного Максима Семенова !

                                                    
                                                     

                                                     
                                                    В обличчі Христа я бачу Максима

                                
                                                          Максим з Святим Письмом
                                                       
                                                       

                       

Ми вже з Максимом чотири роки провчилися разом в одній групі . Кожен з нас мав плани на майбутнє. Дехто планував поступати в магістратуру, дехто хотів далі продовжувати навчання в інших університетах, а дехто взагалі хотів працювати. Максим планував відразу все - поїхати  до Тайланду, заробити грошей для того, щоб одружитися з Надею, поступити там на навчання в магістратуру, а також свідчити Євангеліє та місіонорувати за кордоном.

   Він зустрічався з Надею вже два роки. Вони кохали одне одного і були щасливі. Максим хотів одружитися, бо вважав, що справжнім чоловіком є віруючий християнин – протилежність слабкому християнину (цей тип християнина гарно розкриткикований Ніцше). Справжній християнин живе вірою в Живого Бога. На його думку практикуючий християнин не живе безшлюбним співжиттям, не є геєм, трансвеститотом або бісексуалом, а також стоїть на позиціях за життя, тому є проти абортів, а головне має тверді християнські переконання без жодного компромісу зі злом. У цьому проявляється його мужність.
                                                           

                                        
                                            Максим з дівчиною Надею

    Цікаво,що Максим мав намір стати монахом,але зустрівши Надю вирішив на ній одружитися  і на її запитання – «А як же Церква ?»  - не вагаючись  відповів – «Ти моя Церква» (очевидно він мав на увазі, згідно вчення Церкви сім'я є домашньою Церквою).

  Про свою майбутню подорож до Тайланду Максим почав говорити з квітня місяця 2012 року. Він говорив про двояку причину своєї подорожі. Першою причиною було бажання заробити гроші для того щоб одружитись з Надею. Наступною причиною була та, що він мріяв проповідувати, як місіонер. Максим знав,що багато людей не пізнали Живого Бога Ісуса Христа. А як ще багато ,нажаль,навіть не чули імені Спасителя. Враховуючи вище згадані обставини,я підтримав Максима, бо знав, що це для нього буде не просто поїздка !

 Враховуючи вище згадані обставини я підтимував Максима, бо знав що це для нього буде не просто поїздка ( він мав працю на туристичній фірмі гідом). В мене все таки були певні , бо думав, що і тут можна заробити грошей на весілля та послужити міссійно. І все-ж таки в мене були пені сумніви щодо цієї поїздки, бо я думав,що і тут можна здобути грошей на весілля,та послужити міссійно. І все ж я знав,що він перебуває під Божою опікою, а щоб не трапилося залежить від Господнього Провидіння...               

                                                                              

                                                      

                                                  Максим з дівчиною Надею Недільною

    Перед відїздом Максима до Тайланду мені запам’ятався випускний та вручення дипломів бакалаврської програми. Офіційна частина його відбувалася у стінах філософсько-богословського факультету УКУ. Тоді був особливий випускний, гостем якого був видатний філософ зі світовим іменем Чарльз Тейлор. Його перекладав філософ з УКУ Петро Гусак.
                  
                                                               

                                                  
                                                            Петро Гусак

     В той день змінився декан філософсько-богословського факультету. На заміну о. Ігореві Бойкові прийшов Роман Завійський, який захистився в Оксфорді. В кінці випускного була спільна фоторафія групи з викладачами та ректором. Тоді пом’ятаю, що я купив новинку «Наукові записки УКУ з філософії» і Максим з цікавістю їх переглядав. 

                                                             

                                      
                                              Фото групи з викладачем Петром Гусаком

Далі не всі продовжили святкування випускного. Частина групи яка зібралася-Максим, Влад з Софією, Назар, Андрій і я-святкували в кафе «Дім легенд» на четвертому поверсі у кімнаті присвяченій бруківці Львова. Після цієї зустрічі ми розійшлися біля пам’ятника королю Данилу Галицькому. Це був останній момент коли я бачив Максима…
                                                             

                                    
                                                                 Максим і Назар

  На другий день він вилетів до Тайланду і мав повернутися на Україну через пів року. Ми листувалися через е-мейл. У нього добре йшли справи в Паттайї. Він багато часу проводив з християнською церквою пастора Аллана Ворлда.

   А в мене сталася прикра ситуація з маминою знайомою,яка кудись запроторила гаманець в своїй квартирі. Оскільки я там працював на компі, логічно,що підозра впала на мене. Дякую Максимові, за його підтримку через інтернет. Потім гаманець знайшовся. Без його допомоги мені було б важко пережити це непорозуміння. Ось як він зрадів, коли мене виправдали:

              Я згідний з тим, що часто невірство залежить від безграмотності...та ці люди часто і не дуже хочуть знати в чому помиляються. Якось шкода їх, таких упертих, бо, напевно, важко бути терпеливим до своїх ближніх як ти такий упертий...

       Дуже зрадів, що тебе оправдали зі всіма тими безчесними справами--це є дуже добре свідчення, що "той, хто надіється на Господа--не буде посоромлений". Завжди приємно знати, що Господь на твоїй стороні і Він вболіває за тебе, посилає тобі добрих людей, які б могли заступатися за тебе.

       Особисто я б із задоволенням побув би з ваим на лекціях---ох же ця неповторна атмосфера інтелектуального бродіння, чарівно! Хоч воно для спасіння не конче, але диплом мати є дуже корисною штукою.

         Бажаю тобі, брате, успіху у всіх твоїх справах в цьому році, в начанні, особистому житті, в дружбі!

    Завжди твій у Христі,

    Максим Семенов

  10 липня 2012 рок сталася трагедія на вул. Січових Стрільців 8.9, коли під руїнами стін загинув наш одногрупник Ілля Онопрієнко. Ця подія стала водорозділом в нашому студентському житті. Смерть ще ніколи так близько не стояла біля нас, але ми витримали цей важкий удар, бо Христос через Церкву дав нам духовну силу це пережити.
                                                 
                                                                

                                               
                                                     Максим, Надя та Ілля

    Таке враження,що нас до цих подій готували викладачі. На 4 курсі о.диякон Олег Кіндій викладав “Есхатологію”. Пара була на тему смерті. викладач демонстрував уривки з фільмів про смерть. Памятяю, що тоді ми бачили такі уривоки з фільмів “Злочин і кара”,”Майстер і Маргарита” та найбільш вражаючий уривок з фільму “Відстрілюючи собак”. Помітно було,що він особливо вразив Максима та Іллю та загалом всіх присутніх на лекції богословів та семінаристів. В цьому фільмі йдеться про геноцид, який є хронологічно найближчим до нашого часу. Там на очах у всього світу на миротворчій місії ООН було здійснено геноцид у Руанді. Було здійснено вбивство близько 200 тис. мирного населення. Викладач нам задав на основі цих фільмів написати роздуми про смерть. Ніхто не задумувався,що найближчим часом ці роздуми стануть наскільки актуальними. 
                                                    

Також п.Сохань вела “методику викладання християнської етики”. Кожен з нас мав провести урок спершу на парах “методиик”, а потім у шолах. Ми з Максом були на практиці в гімназії по вул. Кирила і Методія разом з Софією, Владом , а також семінаристами, які двічі проводили пару на тему смерті. На мене особливе враження справило відео лекції-презентації в якому вже тоді покійний Стів Джобс перед випускниками коледжу говорив, щоб вони пом’ятали про смерть. Максим допомагав в презентації цієї лекції у гімназії. Я думаю, що ці слова закарбувалися в наших серцях.

   Загибель Іллі стала для нас великим шоком. Назар повідомив про це Максима е-мейлом і він відповів “Моє серце плаче!”. Ніхто й гадки не мав,що вже в  вересні  станеться прикра трагедія з Максимом. Коли одногрупник Роман Назаренко передав через викладача о. Ореста Демко цю сумну звістку, він припинив читати лекцію і далі відправляв молебень за упокій душі Максима. Я дуже вдячний викладачеві, що у такий спосіб, в такій невимовно важкій ситуації він зумів підтримати студентів. Пізніше було нам повідомлено, що ввечері до каплиці УКУ на Хуторівці доправлять тіло Максима.

    Варто пригадати обставини його загибелі. Максим працював офіс менеджером на туристичній фірмі “Сайяма Трайвел” у Тайланді. Цим бізнесом займається російська мафія. Макс там встигав працювати та служити Господу. Ось, що він писав мені про це: 
              

                Я дуже хочу бути відкритим на те, щоб Бог робив через мене дива, але почуваюся перевантаженим обов"язками, новими враженнями, тому якось не встигаю слідкувати за Богом, як не дивно----він самий важливий, а сил і часу на нього якраз не знаходжу...ганебно якось.

      Далі Максима перевели на роботу на о.Пхукет на більш вигідних умовах:

      Нового--багато, мене перевели в інше місце роботи--на острів на півдні країни, тепер живу недалеко від пляжу. Тут дуже гарна природа і милі місцеві люди, а також працівники фірми на багато привітніші.

  Там він взяв на прокат скутер в якого були несправлені гальма. На ньому він здійснив невеличку аварію, після чого вирішив негайно повернутися в Україну. Ніхто з групи не знав.що він прилітає до Києва.
                                                            

                               
                    Останнє фото Максима, яке він зняв подорозі до Тайланду                               

     В листі до свого товариша Юри Леськіва він звертався з проханням зустріти його в Бориспілі в 11.20. Оскільки в Києві проживає давня подруга, а в минулому однокласниця Максима Марта Цвенгрош. Його мама попросила щоб вона допомогла йому пересісти на швидкісний потяг до Львова о 18.20. Неочікувано Марта повідомила п.Зоряну близько 14.00, що вони заходять до її помешкання. Це була квартира, яку вона орендувала разом зі своєю подругою Аліною, яка займалася сумнівним бізнесом. 
                                                    

                                             
                                                 Максим на Майдані незалежності 
                                                     (колись задовго до цих подій)

     Мама і гадки не мала, що близька подруга з 1994 року може покинути його на чужій квартирі з невідомими людьми і що це може нести смертельну небезпеку. Адже Марта обіцяла п. Зоряні звільнитися з роботи, так як ця зустріч займе вже цілий день. Дивно, що Марта також не пам’ятала про що говорила з Максимом о 17.06 перед його виходом до таксі, хоча розмова тривала близько 2 хв. Коли Максим виносив речі до таксі за її повідомленням  і намагався закрити квартиру Марти сталося те, що вона свідомо приховує, вступивши в злочинний зговір зі слідчим. Лише через 3 години вони повідомили маму про те, що Максим потрапив до лікарні з важкими тупими травмами грудей і живота і перебуває на операції. Також Марта не використала кошти, які були при ньому для того щоб надати в повному обсязі допомогу своєму товаришеві, незважаючи на те що мама просила її про це. Цинізмом переповнена істерику Марти Цвенгрош на запитання матері про те що сталося: “Чого Ви мене про нього питаєте, що вам то тепер дасть?”.  Присутня на похороні мати Марти п.Орися підтримуючи солідарність зі своєю дочкою заявила, що я тобі нічого казати не буду вбитій горем мамі. Тут нагадалися слова Максима перед відїздом, що Марта стала нервовою і це вже зовсім не та шкільна подруга. Важко повірити як так звана подруга перенесла на іншу квартиру Максимові речі з метою заплутати сліди злочину ввести в оману маму Максима та наречену Надійку, які в розпачі приїхали до Києва.            

                                                                          
                                                                   

                                                      

                                                             Максим і Вадик

  Колись казав Сократ, що краще самому потерпіти від несправедливості чим її вчинити (див. Платон «Горгій»). Максим якраз загинув від цієї несправедливості. Щодо винуватців його смерті, то вони самі перебувають у стані самознищення. Бо той хто чинить зло і не кається, той сам себе знищує. Він собі і іншим людям творить простір смерті, а також він сам собі творить ад сам себе придрікає на вічні страждання. Людина яка не кається, а далі фарисействує сама з себе робе «кукіль», який буде горіти в пеклі. Тому цих людей можна тільки жаліти. Ми не маємо права їх судити. Так ці вбивці мусять сісти в тюрму, але ми маємо молитися за їхнє розкаяння. Є вищий Суддя, як писав Лермонтов: «Ему судья лиш Бог да совесть». Я не прагну, щоб карали кожного за принципом «Око за око, зуб за зуб…», але щоб ті люди покаялись. Не тримаю на них зла. Прагну, щоб вони спокутували свою провину. Якщо вони не спокутують свій гріх, то вони і далі будуть жити у вогняній геєні, яку вони самі собі створили (пор. Клайв Стейпл Льюїс «Велике розлучення»). 
                                                         
                                                                     

                                       
                                          Максим з Вадіком, п.Марією та Марічкою

 Тепер варто повернутися читачам цього життя святого до того дня, коли нам на парі була оголошена ця прикра новина. Сказала, що Максима привезуть у вечері до каплиці філософсько-богословського факультету. Цілу ніч ми читали перед ним псалтир (для чого читають псалтир над померлими було б слушно б нагадати). Мені нарешті розкрилася суть чину похорону у всій повноті. Я навіть коли ховали Іллю його так глибоко не зрозумів. Та й цей похорон пролив світло на похорон Іллі та всі минулі.       
 

   Під час читання псалтиря я зрозумів, що який я є сильно грішний. Лише з Богом ми переможемо гріх та він нас захистить від інших грішників. В псалмах Бог постає нам як Отець-Батько-Утішитель і нарешті Спаситель-Христос. «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть Подолав і тим, що в гробах життя Дарував». 

   Як казав нам нам викладач есхатології о. диякон Олег Кіндій, що чин похорону та всі похоронні обряди, проповіді є складені насамперед для живих. Церква таким чином вказує на Воскресіння. Вона нас закликає, щоб ми покаялися, а перед смертю ми всі рівні. Тому похорон будь-якої людини нам вказує на Христа.
                                                                 

                                 
                                                Максим, я і сестра (м. Хотин)

    Макс був тою людиною, яка зробила багато доброго і осяяла весь світ своєю святістю. Пом’ятаю як він співав на богослужіннях методиської Церкви у Львові такі слова «Святості, святості бажаю я…». Також він перед смертю свою сторінку назвав Святий Семьон. Він її справді бажав та нею жив. Нажаль багато людей не хочуть жити у Божій Святості, бо лише Він робить нас святими. Дехто творить багато зло, а хтось живе за іншим рабським принципом «Моя хата з краю і я нічого не хочу знати». Це фарисейство помітне у цитаті видатного філософа Конфуція «Не роби іншим того, що ти бажаєш, щоб не робили з тобою». Ісус закликав «Чини добро…». Колись минулий Патріарх УГКЦ Любомир Гузар сказав, що за життя він не достатньо зробив добра. Він дійсно дуже багато його зробив, але він думаю краще знаю ситуацію і в його смиренності проявляється його мудрість. Максим за своє коротке життя не просто творив добрі діла, а постійно неперервно творив їх. Він не прожив жодної зайвої хвилини…
                                                                
                                                     

  Так поховали на Личаківському цвинтарі ще одну велику людину Максима Семенова!!!

   Ми не зрозуміємо величі цієї людини, якщо не подивимся на нашу добу цілісним поглядом. Я далі не збираюсь викласти історію всього XX-першого десятиліття XXI століття. Суть доби ясна. Світ збожеволів, все переплуталось: слова, назви, імена; зло з Добром, бруд з Красою, приятелі з ворогами. Плутократію (охлократію) іменували на демократію, ошуканство на соціалізм, пекло – на рай, війну на мир, кривавих катів – на мирних реформаторів, шпигунів на державних послів, ніж у спину на співіснування. Згідний з Павлом Штепою, який у своїй книжці «Мафія і Україна» задав дуже важливі питання і дав на них ствердну відповідь:

                                                       

                                        
                                    Максим, я і Володя (Кам'янець-Подільськ)

Справді, світ перевернувся горі дном. Хто, чи що його перевернуло ? Та і за попередніх сторіч були війни, революції, пошесті, і світ дуже мінявся, але ж не перевертався гориніж. Чому перевернувся у XX ст. ? Чому тепер люди, заплющивши очі, біжать наввипередки до краю безодні ?

 Відповідь знаходимо у Св. Євангелії. Євангелист Марко оповідає, як диявольські духи вселились у свиней, а свині кинулися в море та втопилися. Люди поробилися в XX ст. свиньми, а до їхніх засвинених душ вселилися ті диявольські духи, про яких мова в Євангелії. Теперішньою мовою ці диявольські духи називаються «матеріалістичним» світоглядом.
     

  Для повного бачення плачевної ситуації в нашому світі подаю також цитату з твору Дмитра Донцова «Хрест проти диявола»:

  В країнах, розкладених матеріалізмом, замикають поняття честі, гріха, отчизни, національної й громадської солідарності, вірності рідному краєві. Вищу культуру духа в таких країнах підміняє вульгарна підробка. Замість міцної мудрості Святого Письма, модерна людина напихає собі голову глупими історіями з ілюстрованих часописів, які нічого не дають ні душі, ні думці. Замість дивитися на морально-будуючи образи Діви Марії або святих, взірців непохитної віри, душевної твердості, мужнього героїзму, – модерна людина оглядає в магазинах світлини боксерів, вбивць, гангстерів і повій; світлини їх менеджерів, з огрядним черевом і глупою усмішкою на звірячому обличчі. Замість музики Бортнянського, Моцарта, Бетховена, вияву одвічної туги людської душі за Вічним, музики, яка ушляхетнює душу, – прислухається модерна людина до варварського вереску джаз-банди, що роздражнює найнижчі інстинкти людської істоти, запаморочуючи мозок, вбиваючи думку. Очманіла від так званої модерної цивілізації, сучасна людина взагалі перестає розуміти, що таке культура духа, культура характеру; перестає розуміти різницю між культурою і цивілізацією. Не знаючи ні Платона, ні Аристотеля, ні Данта, ні отців Церкви, – така людина уважає себе за дуже культурну, коли має комфортний туалет, авто й радіо...

                                                                       

                                                       
                                                       Максим приймає Євхаристію

    Видно що світ починає вже нагадувати Содом і Гомору з новітньою гендерною революцією та Римську язичницьку жорстоку імперію, якої деспотизм унаслідували Росія, Більдельберський клуб та Євросоюз. Зловісним навіть є не саме зло, а байдужість суспільства до зла. Те, що називалось тепер Людиною, зникло в XX ст. Людську істоту з подобизною Божою заступили хмари великих, малих і середніх ленінців, гітлерівців, рузвельтів, путінів та інших людей з пустою душею. 

                                                

                                  
                                                                 Зліва малий Максим

   На тлі цієї епохи Максим був наскільки великою Людиною. Він своє життя присвятив повністю Христові. Світ його ловив, але не впіймав. Він переборов тіж самі спокуси, що й Ісус в пустелі. Він діяв незважаючи на обставини і все життя йшов проти течії. Легше сказати де Максим не був, чим розповісти про всі місця де він був. З своєю обмеженістю він діяв необмежено. Все його життя було великою Молитвою. Він жив неперервною Молитвою. Пом’ятаю, що за своє навчання в УКУ він був на майже на всіх богослужіннях. Він міг підтримати в тяжку хвилину і помножити радість. Він перетворював простий сміх на Радість. Він осяяв цей гріховний світ. Святий Семьон своїм щирим серцем привів людей до Христа та вказав на їхню справжню Людську гідність. Думаю не випадково йому дали ім’я Максим. Бо у його особі святість набрала максимальної потужності. Всі чесноти у ньому сповнилися. Коли він помер, то насправді смерть стала його новим народженням. Так народився на Небі Святий Семьон. Але про моє знайомство з ним та його навчання в університеті я напишу пізніше. Раджу почитати також мої минулі спогади про Максима, які я зберіг у своєму блозі.     
Такі християни як Максим змінюють світ. І вони виконують покликання Церкви. Бо ціллю Церкви є не тільки спасіння людей, але й спасіння й відновлення цього світу. Христос прийшов не тільки для того, щоб увірували люди, але щоб увірував світ (Йн. 17:21). Максим бувквально змінив світ - все навколо нього середовище. Він пішов від нас, але нас не покинув. Його смерть це не була поразка, але перемога. Бо він разом з Господом переміг світ (Йн. 16:33).

  P.S На рахунок виноватця вбивці і чіткої причини його смерті з часом все розкриється. Правда йде під воду, але ніколи не тоне (старе китайське прислів'я) !!!!!!

                             

                                       Скрябін "Пусти мене"
                       Мені після смерті Максима подібне сказав Бог

                   ДЕТАЛЬНІШУ ІНФОРМАЦІЮ ЧИТАЙТЕ ТУТ