Після арешту доктора Керміта Госснелла (Kermit Gossnell) * та його партнерів за управління цілим абортивним «будинком жахів» у Філадельфії, і внесення законопроектів щодо позбавлення Асоціації Планування сім’ї бюджетного фінансування на державних і федеральних рівнях, захисники абортів знову починають заявляти, що будь-яка спроба регулювання індустрії абортів призведе до закриття клінік і зростанню кількості небезпечних кримінальних абортів.
Але всі ці заяви грунтуються на міфах. Правда полягає в тому, що легалізація абортів тільки збільшила, а не запобігла болям, стражданням та експлуатації жінок [1].
5 міфів про кримінальні аборти.
Міф # 1. Кримінальні аборти виконувалися «м’ясниками», які не мали профільної освіти та ліцензії на лікарську діяльність. До легалізації 90% незаконних абортів робилося лікарями [2], більша частина з решти 10% робилася медсестрами, акушерками або іншими особами, що мають, принаймні, якусь медичну освіту. Слово «підпільний» означає не місце, де аборти робилися — «під підлогою», а те, як жінкам доводилося домовлятися з лікарями і приходити на аборт, щоб уникнути будь-яких підозр у скоєнні незаконної операції.
Міф # 2. Десятки тисяч жінок вмирали від кримінальних абортів щороку. Цей псевдофакт дуже часто повторюють в ЗМІ. Покійний доктор Бернард Натансон, один із співзасновників Національної Ліги з прав на аборт і акушер-гінеколог, який у 70-х роках очолював найбільшу клініку по вчиненню абортів у світі, пізніше визнав, що провідні поборники абортів знали, що ця цифра помилкова, але вважали її корисною для проведення піар-кампаній по легалізації абортов [3]. Навіть провідні статисти Асоціації Планування сім’ї визнають, що офіційна статистика по кількості смертей від кримінальних абортів була дуже точна до їх легалізації в 1973 р. У 1972 було зареєстровано лише 39 материнських смертей, але ніяк не тисячі, про які заявляли захисники абортів.
Насправді, кількість смертельних випадків від кримінальних абортів зменшувалася і стабілізувалася до 1973 р. Після легалізації ця тенденція не змінилася. Смертельні випадки від кримінальних абортів перекочували в статистику смертельних випадків від легального аборту.
Число жінок, що вмирають від легальних абортів, ймовірно, навіть в кілька разів більше, ніж те, яким воно було, коли аборти були заборонені. З цілої низки серйозних причин смерть, що наступала в результаті нелегального аборту, достовірно фіксувалася у свідоцтві про смерть. Про це свідчать незалежні дослідження. Але починаючи з 1973, коли до смерті матері призводить легальний аборт, реальна причина загибелі жінки дуже часто не вказується або маскується у свідоцтві про смерть. Причин для цього багато: позбавити від збентеження членів сім’ї загиблої жінки, обмежити матеріальну відповідальність клініки, уникнути погіршення суспільного ставлення до аборту, і просто тому, що смерть від аборту більше не відноситься до злочинної діяльності й не розслідується [5].
Незалежні дослідження підтвердили той факт, що офіційна статистика по материнській смертності в результаті легальних абортів дуже неточна. Нещодавно один дослідник, що вивчає суспільні архіви, зміг зареєструвати на 50% більше смертельних випадків, пов’язаних з легальним абортом, ніж було повідомлено в "офіційних урядових доповідях«[6]. Дослідники, Кевін Шерлок, говорить про те, що він зміг розкрити тільки невелику частину некваліфікованих абортів, що призвели до смерті. Більше того, дослідники з Фінляндії, які порівнювали записи в свідоцтвах про смерть жінок з їх медичними картками, виявили, що 94% материнських смертей в результаті абортів взагалі не визнавалися такими, якщо судити тільки по записах в свідоцтвах про смерть.
Міф # 3. Щорічно здійснюють один мільйон кримінальних абортів. Це ще одна надумана цифра, призначена для того, щоб потрясти громадськість «гнітючими» масштабами невирішеної проблеми. Наукові оцінки, засновані на відомих співвідношеннях кількості смертельних випадків та ускладнень із загальною кількістю кримінальних абортів показують, що фактична кількість нелегальних абортів перебувало в діапазоні 60 000 — 200 000 щорічно.
Дослідження жінок, які робили нелегальні аборти в той час, підтверджують ці низькі оцінки кількості кримінальних абортів. Ці дослідження також показали, що тільки менше половини жінок, які шукали можливість зробити нелегальний аборт, досягали успіху в цьому. Крім того, у жінок, що зробили кримінальний аборт, кількість фізичних ускладнень було майже ідентично кількості ускладнень, які були внаслідок легального аборту. Цей останній факт не дивний, так як більшість кримінальних абортів виконувалося лікарями [7].
Міф # 4. Якщо аборт стане незаконним, то жінки будуть здійснювати кримінальні аборти. Опитування жінок, які робили легальні аборти, підтверджують, що тільки 6 — 20% з них розглядали б можливість кримінального аборту, якби аборти не були доступні за законом. Це дослідження показує, що дозвіл абортів призвів до збільшення їх кількості у співвідношенні: на один кримінальний аборт припадає тепер десять — п’ятнадцять легальних абортів. Легалізація не дала очікуваного результату — зменшення кількості абортів.
Більше того, дослідження та окремі свідчення показують той факт, що більшість жінок, що роблять легальні аборти, зазнає тиск або примус зі сторонни, а тому більшість абортів, правдоподібно, є «небажані» у випадку самих жінок. До 1973 р. жінки могли відмовитися від «небажаних» абортів на тій підставі, що це незаконно, небезпечно й аморально. Легалізація абортів лише посприяла тому, що оточення жінки може чинити тиск на неї, примушуючи її до аборту. Немов би існує логічний ланцюжок аргументів. Якщо аборт — законний, тоді він мав би бути «безпечний». Якщо він — «соціально прийнятний», то мав би бути — морально «оправданий». Тому стало набагато легше для оточуючих відмовляти жінці у підтримці її бажання зберегти вагітність, і легше стало наполягати на аборті.
Наприклад, коли актриса Хантер Тіло була звільнена з серіалу Мелроуз Плейс після того, як вона завагітніла, її позов про дискримінацію з причини вагітності містив наступну репліку продюсера: "Чому б їй просто не піти й не зробити аборт? Адже тоді вона зможе зніматись у серіалі «[9].
Міф # 5. Легальні аборти безпечніші, ніж кримінальні. Будь-які незначні поліпшення щодо безпечності легальних абортів, порівняно з кримінальними, були знівельовані надмірним астрономічним зростанням кількості жінок, які наражають себе на неминучі ризики пов’язані з абортами, як легальними, так і нелегальними. У той час як відсоток жінок, що вмирають від абортів, знизився, їх абсолютна кількість навпаки збільшилась. Збільшилось фактично число жінок, що страждають від фізичних ускладнень. Збільшилось фактично число жінок, що страждають психологічними ускладненнями. Страждання жінок, чоловіків і родин не зменшилися в результаті легалізації абортів — навпаки вони зросли.
Є також багато смертельних випадків, які побічно викликані абортами. Шанси померти після аборту для жінки в 3,5 рази більше, ніж після пологів. Після аборту зростає ймовірність вчинення жінками самогубства аж у 6 разів. Жінки стають також більш схильними до зловживання алкоголем і наркотиками та до інших форм небезпечної поведінки, яка може призвести до смерті. Дійсно, більше 30 досліджень, опублікованих тільки за останні п’ять років, виявили зв’язок абортів з ростом числа проблем психічного здоров’я, таких як: депресія, зловживання алкоголем і наркотиками, суїцидальна поведінка, і тривожні настрої — в тому числі симптоми посттравматичного стресового розладу (постабортний синдром).
Зріст кількості абортів при тому, що аборти не стали більш «безпечними». Як показують факти, твердження про те, що легалізація врятує жінок від небезпечних абортів, не заслуговує довіри. Основна вада цього аргументу — помилкове припущення, що зміна правового статусу медичної процедури зробить її «безпечною» для здоров’я жінки; це не можливо по самій суті аборту, який неминуче є «небезпечний» для здоров’я жінки. Також абсурдно вірити, що легалізація абортів не веде до збільшення їх кількості, навпаки постає нова велика група ризику серед жінок, які робитимуть аборт з примусу, під тиском обставин і свого оточення.
Суспільство не враховує той факт, що не було опубліковано жодного дослідження, яке б показало, що аборт, з будь-якої причини, може принести користь фізичному, емоційному, економічному, або соціальному здоров’ю жінок. Навпаки, наявні докази демонструють зв’язок аборту з погіршенням фізичного, емоційного, економічного, і соціального добробуту жінок. Легалізація абортів сприяла фемінізації бідності та збільшення залежності жінок від державних виплат соціального забезпечення [10]. Доступність абортів полегшила, а не ускладнила можливість для чоловіків покидати своїх дружин чи коханок. До того ж, жінки, які зробили аборт, частіше мають рак молочної залози, алкогольну і наркотичну залежність, порушення сну, сексуальні дисфункції, суїцидальні пориви, психіатричну госпіталізацію, та інші проблеми.
Єдиними особами, які отримують вигоду від легальних абортів, є не жінки, а представники еліт (зокрема, і власники медичних закладів), ті хто контролює чисельність населення. Через легалізацію абортів вони досягли зменшення рівня народжуваності серед «нижчих класів» і расових меншин, що і було їх реальною метою. Але жінки заплатили за це жахливу ціну.
Експлуатація жінок погіршується ще й тим, що консультанти в абортивних клініках, зазвичай, приховують інформацію про ризики і альтернативи, що існують для пацієнтів. Шахрайська ділова практика, халатність, і навіть сексуальна наруга над пацієнтами реєструються по всій галузі абортивної медіціни (11). Кевін Шерлок (Kevin Sherlock), автор книги «Жертви права на вибір» (Victims of Choice), влучно описав існуючу ситуацію такими словами: «Будучи легальними, аборти здійснюються за принципами кримінальної моралі».
Правда полягає в тому, що легальні аборти продовжують завдавати болю, травмують і навіть вбивають жінок і дівчат. Ейлін Робертс (Eileen Roberts), президент організації «Матері і захисники одиноких матерів» (Mothers and Advocates for Mothers Alone), яка сама стала матір’ю неповнолітньої дівчини, яка постраждала від аборту, в листі на сайті Fredricksburg. com говорить наступне:
«Як ми можемо бути настільки наївними, щоб думати, що хірургічна операція аборту може бути безпечною, і використовувати аргумент, що інакше жінки будуть вдаватися до кримінальних абортів? Легалізація просто дала право лікарям робити ті ж самі аборти, не криючись, на законних підставах.
... Аборт може бути в даний час законним, але ніяк аж не безпечним ні для матері, ні для дитини. Під час кожного аборту хтось помирає. Моїй 14-річної дочці сказали, що вона буде в кращій абортної клініці у Вірджинії. Її хлопець і так звана старша подруга, яка відвезла її за 45 миль від нашого будинку, не знали її так, як знали її батьки. Вона постраждала від важких емоційних і фізичних наслідків так званого безпечного, легального аборту. Моєму чоловікові і мені довелося витратити понад 27 000 доларів на лікування від шкоди заподіяної її здоров’ю абортмахером. На мою думку, це був приклад легального злочинного аборту ».
* Власник абортарію заарештований в січні 2011, проти якого були висунуті звинувачення у вбивстві 7 дітей, народжених живими на останніх термінах вагітності після викликаних ним штучних пологів, а також у загибелі 1 жінки і в продажу наркотиковмісних лікарських препаратів.
Примітки.
1. Більша частина цієї інформації була взята з книги Девіда К. Рірдона «Абортовані жінки, більше не мовчать» (David C. Reardon, Aborted Women, Silent No More. Springfield, IL: Acorn Books, 2002, р. 281-310). Див цю книгу при відсутності вказівок на джерело, які цитовані в цій статті.
2. Germain Grisez, Abortion: the Myths, the Realities, and the Arguments (New York: Corpus Books, 1972) 49.
3. Bernard Nathanson, M. D., with Richard Ostling, Aborting America (Garden City, New York: Doubleday and Company, Inc., 1979) 193.
4. See Grisez, Abortion: Myths, Realities, and Arguments, 70-71 and Nathanson, Aborting America, 193.
5. Детальніше див. Silent No More, с.282-286.
6. Kevin Sherlock, Victims of Choice (Akron, OH: Brennyman Books, 1996). See also Mark Crutcher, Lime 5 (Denton, TX: Life Dynamics, 1996) and David C. Reardon, «The Cover-Up: Why U. S. Abortion Statistics Are Meaningless,» The Post-Abortion Review, Vol. 8, No. 2, April-June 2000.
7. См. Aborted Women, Silent No More, 287-289.
8. См. Aborted Women, Silent No More, 289-291.
9. Amanda Covarrubias, «7.7m for actor fired over pregnancy,» The Age, Dec. 24, 1997, p. A7. Додаткові приклади можна знайти в спеціальному звіті Forced Abortion in America (Аборти з примусу в Америці).
10. David C. Reardon, «Abortion and the Feminization of Poverty» The Post-Abortion Review 1(3), Fall 1993. 11. See http://www. theunchoice. com/coerced. htm. См. Так же, Melinda Tankard Reist, Giving Sorrow Words: Women’s Stories of Grief After Abortion (Springfield, IL: Acorn Books, 2007); Reardon, Aborted Women, Silent No More; Crutcher, Lime 5; and Sherlock, Victims of Choice; сотні добре задокументованих прикладів.
Джерело: family-institute.org.ua
