У зв’язку з листами і публікаціями групи оо. Василіян з ліквідованої чеської делегатури, що перебувають в с. Підгірці Львівської області, загострилися спроби «реанімувати» гаряче проваджену в минулому столітті в УГКЦ і пригаслу з часу виходу її з підпілля дискусію стосовно богословського і літургійного терміну «православний». Зокрема, в недавньому опусі під назвою «Лист вірним УГКЦ», датованим 12.06.2006 і підписаним вже звісними Шпіржіком, Догналом і Гітюком, читаємо: «Грецьке слово „ОРТОДОКСОС” означає правовірний а не православний!!! Слово „православний” на Україні і у всіх слов’янських державах означає тільки і тільки: член православної схизматичної Церкви».
Що ж, для того, щоб дізнатися, чи згадані превелебні ієреї компетентні в даному питанні, звернімося до самої грецької мови. Термін orthodoxos («ортодоксос») складається з двох слів: orthos («ортос»): прямий, правильний, істинний, вірний, дійсний, справедливий (пор.: А. Д. Вейсман. Греческо-русский словарь. Репринт V-издания 1899 г. – Греко-латинский кабинет Ю. А. Шичалина: Москва 1991. – С. 898) і doxa («докса»). Якщо щодо першого слова суперечностей не виникає і автори погоджуються з його перекладом «право~», то щодо другого ламають списи. Що ж означає doxa? Це іменник, похідний від дієслова dokeo («докео») – думати, гадати, вважати, рос.: «полагать», здаватися, видаватися (пор.: А. Д. Вейсман ... – С. 338-339). Тому первинне значення doxa – думка, уявлення, (рос.: «мнение») вважання, припускання, видимість (пор.: А. Д. Вейсман ... – С. 340) – у значенні неясного, невиразного і непевного знання, якому Платон протиставляв episteme («епістеме») – чітке, очевидне або обґрунтоване наукове знання (пор.: о. д-р Микола Конрад, Нарис історії стародавньої філософії. – Вид. УКУ, Рим 1974. – С. 189). Ця негативна коннотація первинного значення doxa підтверджується ще й однокореневим dokema («докема») – несправжнє, примара, привид (пор.: А. Д. Вейсман ... – С. 339). Було б цілковито невідповідним використовувати doxa у цьому первинному значенні неясного, невиразного, розпливчатого «мнєнія» для означення релігійної віри, тим більше, що в грецькій мові для цього є інше, точне слово, про яке піде мова нижче.
Друге значення doxa, що виводиться з першого – стороння думка про когось, добре чи погане ім’я, слава. В Новому Завіті doxa (за винятком множини doxai («доксай») у заченні «власті», пор.: А. Д. Вейсман ... – С. 340) вживається виключно у значенні слава: Ho de dzeton ten doxan tou pempsaton auton, houtos alethes estin («Го де дзетон тен доксан ту пемпсатос автон, гутос алєтес естін») – Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий (Ів 7,18); Pater, doxason sou to onoma!(«Патер, доксасон су то онома!») – Отче, прослав своє ім’я! (Ів 12,28) – і таких цитат можна навести багато. Виглядає, що згадані ієреї, титулуючись докторами і ліценціятами богослов’я, ніколи не тримали в руках Нового Завіту в оригіналі, тобто по-грецьки. Більше того, видається, що вони ніколи не знайомилися з оригінальним текстом літургії св. Івана Золотоустого, де виголос після Євангелія: «Слава тобі, Господи, слава тобі» звучить: Doxa sy, Kyrie, doxa sy («Докса сі, Кіріє, докса сі»), а всім відоме славослов’я: «Слава Отцю, і Синові, і Святому Духові...» звучить: Doxa Patri, kai Hyio, kai to Hagio Pneumati... («Докса Патрі, кай Гійо, кай то Гаґійо Пневматі...» – для легшого прочитання я подаю транскрипцію за Еразмом Роттердамським, тобто старогрецьку, а не візантійську. Прошу читачів вибачити мене за це – П.Г.).
Що ж стосується богословської аргументації, то я не буду її повторювати, бо на цю тему написано багато, зауважу лише, що на VII Вселенському Соборі в Константинополі (787 р. по Р.Хр.), де термін orthodoxos остаточно закріпився як літургійний і богословський, йшлося не про правдиву віру (у значенні вирішення догматичних суперечок), а саме про правдиву прославу Бога шляхом почитання ікон – адже Собор було скликано проти іконоборців. І в такому богословському й літургійному значенні слід термін orthodoxos – православний – вживати і нині. Якщо ж після великої схизми 1054 року Східні Церкви зарезервували собі цей термін як конфесійну ознаку, то зробили це неправомірно і тим допустилися богословської помилки. Зокрема, Московський Патріархат, називаючи себе «Православной Церковью», мусів би ще довести, що саме в ньому є православного...
Що ж тоді з терміном «правовірний»? Як і «православний», цей термін складається з двох слів: правильний і віра. По-грецьки: правильний – orthos, а віра – pistis («пістіс») (пор.: А. Д. Вейсман ... – С. 1004). Цей термін теж вживається в Новому Завіті, наприклад: Thygater, he pistis sou sesoken se («Тіґатер, ге пістіс су сесокен се») – Дочко, віра твоя спасла тебе (Мт 9,22); Echete pistin Theou («Ехете пістін Теу») – Майте віру в Бога (Мр 11,22); Plen ho Hyios tou Anthropou Elton ara heuresei ten pistin epi tes ges; («Плєн го Гійос ту Антропу ельтон ара гевресей тен пістін епі тес ґес?») – Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру? (Лк 18,8). Похідним від pistis є прикметник pistos («пістос») – вірний, віруючий (пор.: А. Д. Вейсман ... – С. 1004): Ho pistos en elachisto, kai en pollo pistos estin. («Го пістос ен еляхісто, кай ен полльо пістос естін») – Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний (Лк 16,10). Таким чином, термін «правовірний» повинен по грецьки звучати orthopistos – «ортопістос», а не «ортодоксос»!
Знання грецької мови підгорецьких ієреїв просто вражають. А може, отці-доктори не беруть до рук Нового Завіту в оригіналі тому, що бояться «історично-критичної теології»? Тільки для чого ж тоді «звалювати на здорову голову» і звинувачувати теперішню управу ЧСВВ в тому, в чому самі шкутильгають: «Це примітивне незнання (ігнорація) даної проблеми і грецької мови в управі ЧСВВ є незрозумілим!» («Лист вірним УГКЦ», 12.06.2006). Може, вони вважають себе управою ЧСВВ?
В їхніх потугах помітно ще один – після всього ними опублікованого не надто дивний – збіг, а саме: вони твердять, що «Слово „православний” на Україні і у всіх слов’янських державах означає тільки і тільки: член православної схизматичної Церкви» («Лист вірним УГКЦ», 12.06.2006). Московський Патріархат теж всіма силами намагається зарезервувати термін «православний» виключно для себе, ведучи масовану пропаганду серед віруючих України, Росії та Білорусії, що православні – тільки МП, а «уніати», себто УГКЦ не є православними. То може, справа не у філології і не в теології, й підгорецькі ієреї чітко знають, кому вони служать?
Петро Гусак
дипломований спеціаліст з класичної філології, д-р філософії
Джерело: bohoslov.org.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар