Бесіда з професором Рене Екошаром, засновником Європейського інституту сімейного освіти.
— Рене, скажіть, будь ласка, з тих проблем, що стоять сьогодні перед родиною у Франції і ширше — в Європі, які найбільш актуальними? — Я думаю, що основні проблеми в тому, щоб не просто жити разом під одним дахом, але дійсно зуміти побудувати сім’ю. Адже щоб стати хорошою людиною і дожити до старості, необхідно бути оточеним гарною середовищем. І найкращою «екологічною», в моральному плані, середовищем є родина. Дуже важливо, щоб молоді люди мали сили і надію для вступу в шлюб. Тому що тільки шлюб дає можливість почати нове дерево життя. Шлюб дозволяє всім поколінням жити в найкращих умовах незалежно від того, багаті ми чи бідні. Адже ми щасливі, коли улюблені і коли любимо інших. Це велика радість для дитини — любити своїх літніх родичів та інших людей похилого віку. І я в моєму похилому віці радію своїм дітям і онукам, я щасливий, коли дивлюся на них.
— У жовтні цього року в Парижі відбулася важлива подія — Європейський конгрес по сімейному освіти. Не могли б ви, як головний організатор цього заходу, сказати кілька слів про нього і про те, чому одним з трьох офіційних мов конгресу став росіянин? Яка передісторія такого рішення? І як давно проводяться подібні конгреси? — Європейський інститут сімейного освіти виник в 1991 році, і спочатку у нас було зовсім мало друзів зі Східної Європи. Сьогодні ж для нас дуже важливо реальна присутність представників східноєвропейських країн. Важливо, щоб вони могли виступити перед усіма. У нас були доповіді російською мовою, і ми постаралися перекласти російською інші доповіді і роздрукувати якомога більше своєї інформації. Так що російськомовні учасники могли прочитати якісь матеріали і прослухати переклад того, що відбувається. У цій роботі принципово важливо поважати мову, не просто обмінюватися загальними фразами, а мати можливість повноцінно спілкуватися і ділитися досвідом.
Ми будуємо разом майбутнє сім’ї, і кожна зі сторін (Західна і Східна Європа) може привнести в цей процес щось своє. Звичайно, як у тих, так і в інших є якийсь позитивний і негативний досвід. Наш мінус в тому, що в західноєвропейських країнах багато людей втомилися боротися за сім’ю, в той час як Східна Європа демонструє бажання працювати в цьому напрямку: відчувається динамічність — і для нас це дуже важливо. Ви привносите якусь свіжу струмінь в нашу спільну справу.
— Скільки було країн-учасниць на цей раз?
— Офіційно в програмі було заявлено участь 17 країн, але в реальності приїхали представники більш ніж 20 держав.
— У Росії дуже уважно і співчутливо стежили за подіями у Франції. Більшість росіян підтримували настрої тих французів, які масово вийшли на маніфестації проти одностатевих шлюбів. Ця проблема об’єднала французьку молодь. Але чому все-таки влада вирішила піти проти волі народу?— Ми спеціально приїжджали до Парижа (з Ліона), як і багато інших французів, і в підсумку маніфестантів було більше 1 мільйона 300 тисяч. Брали участь люди різного віку — від бабусь і дідусів і до дітей. Для нас це було свято, звучала музика, ми вибрали гарні кольори та емблеми для нашої демонстрації. Це було пробудження молоді. Наша акція показала, що молоді люди у Франції зрозуміли: якщо вони хочуть створити гарне майбутнє, вони не можуть чекати, коли влада підготує для них це майбутнє. У нас зараз є поділ між владою і народом. Люди хочуть жити в нормальних сім’ях, а владі підпорядковуються ідеології. Влада відрізані від коріння. Можливо, щось зміниться в кращу сторону, але зараз дуже погане становище. Дуже часто, перебуваючи тут, у Парижі, політики живуть несімейний життям, вони відірвані від своїх сімей. Може, вони непогані люди, просто приймають згубні рішення. Я сподіваюся, що ця ідеологія помре сама через свою нежиттєздатність і надалі не буде потрібно з нею боротися. Радість тих молодих людей, які беруть участь у русі проти абортів, можливо, переможе.
— Ви сказали, що політики практикують несімейні спосіб життя. Чи означає це, що серед них є певний відсоток гомосексуалістів? Як так вийшло, що меншість занадто жорстко нав’язав свої норми більшості?
— Так, серед політиків є ті, у яких є проблеми особистого характеру. Може, вони інтелектуально і розвинені, але їхні людські якості залишають бажати кращого — вони не так вже хороші.
— Як ви оцінюєте процеси в Росії? Нещодавно російська влада прийняла закон про заборону пропаганди гомосексуалізму серед неповнолітніх, обговорюється необхідність зниження рівня розлучень, формується просімейна політика.— Це серйозний шанс для інших, коли хтось чинить не так, як усі. Для людства тільки корисно, коли є різні голоси. Якби ми, як стадо, рухалися всі в одному напрямку, то просто потрапили б в море і загинули. Я вважаю, що позиція Росії для нас є шансом, і той факт, що тут почули, що Росія не дозволить всиновлювати дітей одностатевим парам з Франції, — це для нас, дійсно, шанс. Для Франції це сенсація, що така величезна країна до Сходу від нас думає по-іншому! Нам стало соромно, і для нас це добре.
— Я, дійсно, не фахівець з міграції, але можу висловити свою точку зору. Я думаю, що необхідно приймати міграцію як прогресивний процес, адже народи країни — це її сім’я. І ми повинні приймати інших, але на мою думку, цей процес повинен бути повільним. Уявіть собі, що хтось проситься до вас в гості, і ви повинні його прийняти. Звичайно, ви знайдете приміщення, де він міг би переночувати, і запропонуйте йому місце за столом, бо це по-людськи. Хтось інший ухвалить іншого гостя у своїй родині, і в цілому це позитивно. Але раптом... до вас звертаються відразу 10 чоловік. Якщо ви їх приймете, то вони будуть спати на підлозі, їсти на підлозі — і почнеться хаос. Тому нам потрібно вибрати плавний шлях, відкриваючи нашу країну, наше життя іншим. З одного боку, це шанс, а з іншого боку, це виклик, тому все не так просто.
— У нас в Росії багато хвалять французьку модель сімейної політики. Які заходи підтримки сімей приймаються сьогодні у Франції?— Я скажу про важливість заходів в тому порядку, який значущий особисто для мене. Багато жінок, народивши, вважають за краще піти з роботи і залишатися вдома з дитиною, оскільки їм платять соціальною допомогою, щоб вони могли виховувати дітей. Є певні адміністративні структури, які допомагають матерям у перші п’ять років життя дитини перебувати вдома, адже це дуже корисно для малюків. Деякі бабусі залишають роботу і займаються онуками, і вони теж за це отримують допомоги від держави. Їм непогано платять, щоб вони займалися з онуками.
— Наскільки істотна така допомога? — Наведу приклад. Кілька років тому наша покоївка залишила роботу і стала наглядати за чотирма онуками, отримуючи допомогу, що перевищує її колишню зарплату. Доглядаючи за своїми чотирма онуками, вона має повноцінні виплати, порівнянні з доходом співробітника комерційної фірми. Виходить, що перебування вдома з дитиною приносить такий же дохід, як робота в компанії. Це хороші умови для родини.
Якщо мати приймає рішення перебувати вдома з дитиною, то податки сім’ї відразу ж знижуються. Це змінює ситуацію. Навіщо відправляти дитину в ясла, якщо йому набагато краще в родині? Тому багато молодих жінок обирають «сімейну кар’єру». У трьох моїх дітей вже є свої діти, і дві мої доньки залишили роботу, щоб зайнятися вихованням дітей. Вони вважали за краще отримувати трохи менше грошей, при цьому проводити більше часу з дитиною і отримувати радість від цього, бачити його перші кроки та інші приємні моменти.
— Які ще заходи ви могли б назвати? — Невеликі сімейні асоціації можуть створювати свої міні-школи та дитячі садки — такі маленькі освітні структури. Ось, наприклад, в нашому містечку три бабусі й молода сімейна пара створили цього року садок для малюків 2-3 років. Все це теж підтримується на муніципальному рівні в плані оподаткування. Ми знаходимося в більш позитивних умовах завдяки відкритості політиків до таких інновацій. А якщо у людей складнощі з роботою, то вони таким способом можуть вирішити цю проблему, що буде найбільш зручним і для їх сімей.
— Дозвольте уточнити: ці сім’ї приймають дітей з інших сімей і таким чином формують дитячий садок? Уряд фінансує такі проекти? Чи виділяються якісь кошти або підтримка здійснюється тільки шляхом зниження податків? — Конкретний приклад в моєму місті. Кілька добровольців вирішили організувати дитячий садок, і міська влада виділила їм фінансування, щоб вони змогли розпочати цю роботу. Подібне частіше відбувається на локальному рівні, на рівні місцевої адміністрації, ніж на національному. У нас, з одного боку, йде зниження таких пропозицій на загальнодержавному рівні, з іншого боку, відбувається збільшення ініціатив саме на місцевому рівні.
Кілька сімей створюють дитсадок, але він відкритий і для інших. Вони приймають 30 дітей з різних сімей, з яких п’ять-шість — власні діти організаторів.
— Як йдуть справи з приміщенням? Вони приймають дітей у себе вдома, або їм виділяють будівлю міська влада? — У даному випадку мова йшла про покупку старої школи, в якій сім’ї зробили ремонт за рахунок міської адміністрації. І почали там працювати.
— Сімейний проект? — Так! І те ж саме у нас робиться для літніх людей. Є схожі невеликі структури для людей похилого віку. Вони, як правило, частково волонтерські, і місто дуже зацікавлений у тому, щоб підтримувати їх. Адже витрати на них набагато нижче, ніж на відповідні державні структури.
— Рене, у своєму виступі на конгресі Мікеле Барбато (колишній президент Європейського інституту сімейного освіти) розповів про те, що Євросоюз спочатку погодився фінансувати проект вашого інституту, а потім раптово відмовився. Якщо це відкрита інформація, то поясніть, будь ласка, причини. Чому так сталося?— Цей проект Європейського інституту сімейного освіти отримав непогане фінансування, але потім з ЄС прийшло прохання повернути гроші назад. Вони вчинили дуже нерозумно. Мабуть, антисімейна ідеологія закликає так себе вести. Тут те ж саме поведінка, про який ми говорили у зв’язку з відношенням до сім’ї та шлюбу. Люди, які працюють в Брюсселі, залучені в негативну ідеологію. Вони не можуть прийняти той факт, що якась волонтерська організація з ентузіазмом займається питаннями сімейного освіти і виховання. Нам треба буде працювати над тим, щоб знову завоювати свободу, для нових можливостей. Ми зіткнулися з новим викликом, ми знову відрізані від влади.
— Тобто проблема в тому, що політика ЄС зараз ворожа стосовно традиційної сім’ї? Адже антисімейних проекти справно фінансуються.— Так, та ж ситуація і в самій Франції. Є якісь лобі-групи, які захопили Європу і вирішили, що цю їхню ідеологію потрібно поширювати. Вони хочуть всі гроші витрачати на свою ідеологію. Але, з іншого боку, існують прекрасні організації у всіх країнах ЄС, які підтримують сім’ю, життя і любов. Я думаю, що нам необхідно працювати на політичному та муніципальному рівні для того, щоб допомогти політикам стати вільними від цих лобі. Однак це довгий процес.
— Рене, у вас чудова сім’я — прекрасна дружина, п’ятеро люблячих дітей. Які поради ви могли б дати людям, які збираються створити сім’ю? Як жити в шлюбі так само щасливо, як це виходить у вас?
— Ви дуже добрі до мене. Я не великий мислитель або філософ, я просто звичайний чоловік, моя дружина — звичайна жінка. Ми думаємо, що сім’я — це місце, де любов і життя взаємопов’язані. Сім’я — це місце, де потрібно сприяти життю і створювати любов. Таїнство любові у тому, що любов завжди необхідна для життя і життя неможливе без любові. Якщо ми хочемо навчитися любити, нам потрібні роки. Рік за роком любов буде зростати. Ніколи не можна розділяти цю взаємозв’язок між любов’ю і життям. Коли наші діти були молодші, ми пояснювали їм, як любов, втілюючись в подружжі, створює красу людського життя. Тільки теплі подружні взаємини дозволяють створити нове сімейне життя і дати життя дитині. Ми допомагали їм це зрозуміти, хоча на це потрібно багато часу. Якщо люди закохуються в своїх майбутніх чоловіка або дружину, то їх необхідно добре підготувати до шлюбу, і тільки після вступу в шлюб вони можуть починати жити разом, будучи відкритими до дітородіння.
Батькам і бабусям з дідусями потрібно бути морально міцними, не беручи молоду пару в якості дошлюбних співмешканців, але наполягати на тому, що вони зможуть жити в одному будинку тільки коли одружаться. Ми любимо вас і хочемо, щоб ви були щасливі. Ми пропонуємо вам побудувати це прекрасне сімейне життя, а для цього необхідно дотримуватися певних правил. Поет може створити гарні вірші, тільки використовуючи правила граматики. Те ж саме стосується і сімейного життя. Правильна «екологія» сімейного життя можлива, якщо неухильно слідувати правилам побудови сім’ї.
— Останнє питання. Багато молодих людей не знають про шкоду аборту і контрацепції, і гірше того — вони не знають про сучасні альтернативи. Не могли б ви сказати кілька слів про це?— Контрацепція — це якраз поділ між життям і любов’ю. Це спосіб проживати сексуальне життя без зародження нового життя. Якщо вдаватися до образів природи, то в цьому випадку ми отримуємо квітку без стебла. Відрізаючи стебло (основу), ми отримуємо джерело болю у вигляді абортів. У Франції відбуваються 250000 абортів на рік. В основному це наслідки контрацепції, яка не дає стовідсоткового результату. Саме слово «контрацепція» має на увазі боротьбу з зачаттям, і походження цього слова (воно перекладається як «проти зачаття» ) свідчить про це. Вже в цьому немає радості.
Я думаю, що треба допомагати людям жити в шлюбі відповідно до фізіологічного циклу. У циклі кожної жінки є плідні і неплідні періоди. Коли зачаття можливо — це плідна фаза циклу, і якщо пара, бажаючи відкласти зачаття, обмежує своє сексуальне життя в цей період, то це прекрасний час для просування подружніх відносин на новий рівень. І тоді не виникне ситуації, яка приведе до аборту. Проте цьому необхідно навчати. Сьогодні потрібні навчені люди, які інформуватимуть, направляти й супроводжувати пару на цьому шляху. Неможливо це зробити без навчання, так само як ми не можемо водити машину ненавченими. Це ж стосується і природного сімейного життя. Є навіть спеціальний термін — «природне планування сім’ї» (Natural Family Planing). Якщо людина пізнає природне пристрій організму, чергування плідних і неплідних періодів, то чоловік починає краще розуміти жінку, закохується в її природну красу, і подружжя усвідомлюють, на якому етапі фізіологічного циклу вони знаходяться. Чергування плідних і неплідних періодів є частиною жіночої природи, і жінки, які отримали ці знання, пишаються тим, що вони розуміють, який у них цикл, пишаються тим, наскільки гармонійна їх фізіологія. Як правило, все хороше було добре сплановано.
З Рене Екошаром розмовляв Ігор Бєлобородов
Переклала з французької Олеся Якобсонс
Російський інститут стратегічних досліджень 13 листопада 2013
Джерело: www.family-institute.org.ua
