Бесіда з професором Рене Екошаром, засновником Європейського інституту сімейного освіти.
— Рене, скажіть, будь ласка, з тих проблем, що стоять сьогодні перед родиною у Франції і ширше — в Європі, які найбільш актуальними?
— Я думаю, що основні проблеми в тому, щоб не просто жити разом під одним дахом, але дійсно зуміти побудувати сім’ю. Адже щоб стати хорошою людиною і дожити до старості, необхідно бути оточеним гарною середовищем. І найкращою «екологічною», в моральному плані, середовищем є родина. Дуже важливо, щоб молоді люди мали сили і надію для вступу в шлюб. Тому що тільки шлюб дає можливість почати нове дерево життя. Шлюб дозволяє всім поколінням жити в найкращих умовах незалежно від того, багаті ми чи бідні. Адже ми щасливі, коли улюблені і коли любимо інших. Це велика радість для дитини — любити своїх літніх родичів та інших людей похилого віку. І я в моєму похилому віці радію своїм дітям і онукам, я щасливий, коли дивлюся на них.
— У жовтні цього року в Парижі відбулася важлива подія — Європейський конгрес по сімейному освіти. Не могли б ви, як головний організатор цього заходу, сказати кілька слів про нього і про те, чому одним з трьох офіційних мов конгресу став росіянин? Яка передісторія такого рішення? І як давно проводяться подібні конгреси?
— Європейський інститут сімейного освіти виник в 1991 році, і спочатку у нас було зовсім мало друзів зі Східної Європи. Сьогодні ж для нас дуже важливо реальна присутність представників східноєвропейських країн. Важливо, щоб вони могли виступити перед усіма. У нас були доповіді російською мовою, і ми постаралися перекласти російською інші доповіді і роздрукувати якомога більше своєї інформації. Так що російськомовні учасники могли прочитати якісь матеріали і прослухати переклад того, що відбувається. У цій роботі принципово важливо поважати мову, не просто обмінюватися загальними фразами, а мати можливість повноцінно спілкуватися і ділитися досвідом.
Ми будуємо разом майбутнє сім’ї, і кожна зі сторін (Західна і Східна Європа) може привнести в цей процес щось своє. Звичайно, як у тих, так і в інших є якийсь позитивний і негативний досвід. Наш мінус в тому, що в західноєвропейських країнах багато людей втомилися боротися за сім’ю, в той час як Східна Європа демонструє бажання працювати в цьому напрямку: відчувається динамічність — і для нас це дуже важливо. Ви привносите якусь свіжу струмінь в нашу спільну справу.
— Скільки було країн-учасниць на цей раз?
— Офіційно в програмі було заявлено участь 17 країн, але в реальності приїхали представники більш ніж 20 держав.
— У Росії дуже уважно і співчутливо стежили за подіями у Франції. Більшість росіян підтримували настрої тих французів, які масово вийшли на маніфестації проти одностатевих шлюбів. Ця проблема об’єднала французьку молодь. Але чому все-таки влада вирішила піти проти волі народу?
— Ми спеціально приїжджали до Парижа (з Ліона), як і багато інших французів, і в підсумку маніфестантів було більше 1 мільйона 300 тисяч. Брали участь люди різного віку — від бабусь і дідусів і до дітей. Для нас це було свято, звучала музика, ми вибрали гарні кольори та емблеми для нашої демонстрації. Це було пробудження молоді. Наша акція показала, що молоді люди у Франції зрозуміли: якщо вони хочуть створити гарне майбутнє, вони не можуть чекати, коли влада підготує для них це майбутнє. У нас зараз є поділ між владою і народом. Люди хочуть жити в нормальних сім’ях, а владі підпорядковуються ідеології. Влада відрізані від коріння. Можливо, щось зміниться в кращу сторону, але зараз дуже погане становище. Дуже часто, перебуваючи тут, у Парижі, політики живуть несімейний життям, вони відірвані від своїх сімей. Може, вони непогані люди, просто приймають згубні рішення. Я сподіваюся, що ця ідеологія помре сама через свою нежиттєздатність і надалі не буде потрібно з нею боротися. Радість тих молодих людей, які беруть участь у русі проти абортів, можливо, переможе.
— Ви сказали, що політики практикують несімейні спосіб життя. Чи означає це, що серед них є певний відсоток гомосексуалістів? Як так вийшло, що меншість занадто жорстко нав’язав свої норми більшості?
— Так, серед політиків є ті, у яких є проблеми особистого характеру. Може, вони інтелектуально і розвинені, але їхні людські якості залишають бажати кращого — вони не так вже хороші.
— Як ви оцінюєте процеси в Росії? Нещодавно російська влада прийняла закон про заборону пропаганди гомосексуалізму серед неповнолітніх, обговорюється необхідність зниження рівня розлучень, формується просімейна політика.
— Це серйозний шанс для інших, коли хтось чинить не так, як усі. Для людства тільки корисно, коли є різні голоси. Якби ми, як стадо, рухалися всі в одному напрямку, то просто потрапили б в море і загинули. Я вважаю, що позиція Росії для нас є шансом, і той факт, що тут почули, що Росія не дозволить всиновлювати дітей одностатевим парам з Франції, — це для нас, дійсно, шанс. Для Франції це сенсація, що така величезна країна до Сходу від нас думає по-іншому! Нам стало соромно, і для нас це добре.
— Я, дійсно, не фахівець з міграції, але можу висловити свою точку зору. Я думаю, що необхідно приймати міграцію як прогресивний процес, адже народи країни — це її сім’я. І ми повинні приймати інших, але на мою думку, цей процес повинен бути повільним. Уявіть собі, що хтось проситься до вас в гості, і ви повинні його прийняти. Звичайно, ви знайдете приміщення, де він міг би переночувати, і запропонуйте йому місце за столом, бо це по-людськи. Хтось інший ухвалить іншого гостя у своїй родині, і в цілому це позитивно. Але раптом... до вас звертаються відразу 10 чоловік. Якщо ви їх приймете, то вони будуть спати на підлозі, їсти на підлозі — і почнеться хаос. Тому нам потрібно вибрати плавний шлях, відкриваючи нашу країну, наше життя іншим. З одного боку, це шанс, а з іншого боку, це виклик, тому все не так просто.
— У нас в Росії багато хвалять французьку модель сімейної політики. Які заходи підтримки сімей приймаються сьогодні у Франції?
— Я скажу про важливість заходів в тому порядку, який значущий особисто для мене. Багато жінок, народивши, вважають за краще піти з роботи і залишатися вдома з дитиною, оскільки їм платять соціальною допомогою, щоб вони могли виховувати дітей. Є певні адміністративні структури, які допомагають матерям у перші п’ять років життя дитини перебувати вдома, адже це дуже корисно для малюків. Деякі бабусі залишають роботу і займаються онуками, і вони теж за це отримують допомоги від держави. Їм непогано платять, щоб вони займалися з онуками.
— Наскільки істотна така допомога?
— Наведу приклад. Кілька років тому наша покоївка залишила роботу і стала наглядати за чотирма онуками, отримуючи допомогу, що перевищує її колишню зарплату. Доглядаючи за своїми чотирма онуками, вона має повноцінні виплати, порівнянні з доходом співробітника комерційної фірми. Виходить, що перебування вдома з дитиною приносить такий же дохід, як робота в компанії. Це хороші умови для родини.
Якщо мати приймає рішення перебувати вдома з дитиною, то податки сім’ї відразу ж знижуються. Це змінює ситуацію. Навіщо відправляти дитину в ясла, якщо йому набагато краще в родині? Тому багато молодих жінок обирають «сімейну кар’єру». У трьох моїх дітей вже є свої діти, і дві мої доньки залишили роботу, щоб зайнятися вихованням дітей. Вони вважали за краще отримувати трохи менше грошей, при цьому проводити більше часу з дитиною і отримувати радість від цього, бачити його перші кроки та інші приємні моменти.
— Які ще заходи ви могли б назвати?
— Невеликі сімейні асоціації можуть створювати свої міні-школи та дитячі садки — такі маленькі освітні структури. Ось, наприклад, в нашому містечку три бабусі й молода сімейна пара створили цього року садок для малюків 2-3 років. Все це теж підтримується на муніципальному рівні в плані оподаткування. Ми знаходимося в більш позитивних умовах завдяки відкритості політиків до таких інновацій. А якщо у людей складнощі з роботою, то вони таким способом можуть вирішити цю проблему, що буде найбільш зручним і для їх сімей.
— Дозвольте уточнити: ці сім’ї приймають дітей з інших сімей і таким чином формують дитячий садок? Уряд фінансує такі проекти? Чи виділяються якісь кошти або підтримка здійснюється тільки шляхом зниження податків?
— Конкретний приклад в моєму місті. Кілька добровольців вирішили організувати дитячий садок, і міська влада виділила їм фінансування, щоб вони змогли розпочати цю роботу. Подібне частіше відбувається на локальному рівні, на рівні місцевої адміністрації, ніж на національному. У нас, з одного боку, йде зниження таких пропозицій на загальнодержавному рівні, з іншого боку, відбувається збільшення ініціатив саме на місцевому рівні.
Кілька сімей створюють дитсадок, але він відкритий і для інших. Вони приймають 30 дітей з різних сімей, з яких п’ять-шість — власні діти організаторів.
— Як йдуть справи з приміщенням? Вони приймають дітей у себе вдома, або їм виділяють будівлю міська влада?
— У даному випадку мова йшла про покупку старої школи, в якій сім’ї зробили ремонт за рахунок міської адміністрації. І почали там працювати.
— Сімейний проект?
— Так! І те ж саме у нас робиться для літніх людей. Є схожі невеликі структури для людей похилого віку. Вони, як правило, частково волонтерські, і місто дуже зацікавлений у тому, щоб підтримувати їх. Адже витрати на них набагато нижче, ніж на відповідні державні структури.
— Рене, у своєму виступі на конгресі Мікеле Барбато (колишній президент Європейського інституту сімейного освіти) розповів про те, що Євросоюз спочатку погодився фінансувати проект вашого інституту, а потім раптово відмовився. Якщо це відкрита інформація, то поясніть, будь ласка, причини. Чому так сталося?
— Цей проект Європейського інституту сімейного освіти отримав непогане фінансування, але потім з ЄС прийшло прохання повернути гроші назад. Вони вчинили дуже нерозумно. Мабуть, антисімейна ідеологія закликає так себе вести. Тут те ж саме поведінка, про який ми говорили у зв’язку з відношенням до сім’ї та шлюбу. Люди, які працюють в Брюсселі, залучені в негативну ідеологію. Вони не можуть прийняти той факт, що якась волонтерська організація з ентузіазмом займається питаннями сімейного освіти і виховання. Нам треба буде працювати над тим, щоб знову завоювати свободу, для нових можливостей. Ми зіткнулися з новим викликом, ми знову відрізані від влади.
— Тобто проблема в тому, що політика ЄС зараз ворожа стосовно традиційної сім’ї? Адже антисімейних проекти справно фінансуються.
— Так, та ж ситуація і в самій Франції. Є якісь лобі-групи, які захопили Європу і вирішили, що цю їхню ідеологію потрібно поширювати. Вони хочуть всі гроші витрачати на свою ідеологію. Але, з іншого боку, існують прекрасні організації у всіх країнах ЄС, які підтримують сім’ю, життя і любов. Я думаю, що нам необхідно працювати на політичному та муніципальному рівні для того, щоб допомогти політикам стати вільними від цих лобі. Однак це довгий процес.
— Рене, у вас чудова сім’я — прекрасна дружина, п’ятеро люблячих дітей. Які поради ви могли б дати людям, які збираються створити сім’ю? Як жити в шлюбі так само щасливо, як це виходить у вас?
— Ви дуже добрі до мене. Я не великий мислитель або філософ, я просто звичайний чоловік, моя дружина — звичайна жінка. Ми думаємо, що сім’я — це місце, де любов і життя взаємопов’язані. Сім’я — це місце, де потрібно сприяти життю і створювати любов. Таїнство любові у тому, що любов завжди необхідна для життя і життя неможливе без любові. Якщо ми хочемо навчитися любити, нам потрібні роки. Рік за роком любов буде зростати. Ніколи не можна розділяти цю взаємозв’язок між любов’ю і життям. Коли наші діти були молодші, ми пояснювали їм, як любов, втілюючись в подружжі, створює красу людського життя. Тільки теплі подружні взаємини дозволяють створити нове сімейне життя і дати життя дитині. Ми допомагали їм це зрозуміти, хоча на це потрібно багато часу. Якщо люди закохуються в своїх майбутніх чоловіка або дружину, то їх необхідно добре підготувати до шлюбу, і тільки після вступу в шлюб вони можуть починати жити разом, будучи відкритими до дітородіння.
Батькам і бабусям з дідусями потрібно бути морально міцними, не беручи молоду пару в якості дошлюбних співмешканців, але наполягати на тому, що вони зможуть жити в одному будинку тільки коли одружаться. Ми любимо вас і хочемо, щоб ви були щасливі. Ми пропонуємо вам побудувати це прекрасне сімейне життя, а для цього необхідно дотримуватися певних правил. Поет може створити гарні вірші, тільки використовуючи правила граматики. Те ж саме стосується і сімейного життя. Правильна «екологія» сімейного життя можлива, якщо неухильно слідувати правилам побудови сім’ї.
— Останнє питання. Багато молодих людей не знають про шкоду аборту і контрацепції, і гірше того — вони не знають про сучасні альтернативи. Не могли б ви сказати кілька слів про це?
— Контрацепція — це якраз поділ між життям і любов’ю. Це спосіб проживати сексуальне життя без зародження нового життя. Якщо вдаватися до образів природи, то в цьому випадку ми отримуємо квітку без стебла. Відрізаючи стебло (основу), ми отримуємо джерело болю у вигляді абортів. У Франції відбуваються 250000 абортів на рік. В основному це наслідки контрацепції, яка не дає стовідсоткового результату. Саме слово «контрацепція» має на увазі боротьбу з зачаттям, і походження цього слова (воно перекладається як «проти зачаття» ) свідчить про це. Вже в цьому немає радості.
Я думаю, що треба допомагати людям жити в шлюбі відповідно до фізіологічного циклу. У циклі кожної жінки є плідні і неплідні періоди. Коли зачаття можливо — це плідна фаза циклу, і якщо пара, бажаючи відкласти зачаття, обмежує своє сексуальне життя в цей період, то це прекрасний час для просування подружніх відносин на новий рівень. І тоді не виникне ситуації, яка приведе до аборту. Проте цьому необхідно навчати. Сьогодні потрібні навчені люди, які інформуватимуть, направляти й супроводжувати пару на цьому шляху. Неможливо це зробити без навчання, так само як ми не можемо водити машину ненавченими. Це ж стосується і природного сімейного життя. Є навіть спеціальний термін — «природне планування сім’ї» (Natural Family Planing). Якщо людина пізнає природне пристрій організму, чергування плідних і неплідних періодів, то чоловік починає краще розуміти жінку, закохується в її природну красу, і подружжя усвідомлюють, на якому етапі фізіологічного циклу вони знаходяться. Чергування плідних і неплідних періодів є частиною жіночої природи, і жінки, які отримали ці знання, пишаються тим, що вони розуміють, який у них цикл, пишаються тим, наскільки гармонійна їх фізіологія. Як правило, все хороше було добре сплановано.
З Рене Екошаром розмовляв Ігор Бєлобородов
Переклала з французької Олеся Якобсонс
Російський інститут стратегічних досліджень 13 листопада 2013
Джерело: www.family-institute.org.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар