зупинися мить прекрасна (вірш)

Зупинися мить прекрасна У цій миті світ та світло Краса та всі барви... Слово є та мить

Таїнство Євхаристії.Звіт до семінару на тему Пересуществлення Євхаристії на основі статті: Михаил архиепископ Астраханський и Енотаевский магістр богословия. Евхаристия по учению Православной Церкви.

Звіт до семінару на тему Пересуществлення Євхаристії на основі статті: Михаил архиепископ Астраханський и Енотаевский магістр богословия. Евхаристия по учению Православной Церкви. Євхаристія є дуже важливим Таїнством у житті Церкви. Варто безумовно не применшувати важливість інших Таїнств, бо вони нам являють одну і ту саму Тайну Божу в різний спосіб. Але все таки незважаючи на рівнозначну важливість Таїнств у нашій Церкві, то між ними існує нерівна рівність. Таїнство Євхаристії займає важливе значення, як у цій статті написав архієпископ Михаїл, бо Євхаристія є одною з найважливіших передумов спасіння людини. Тобто людина, яка не приймає це Таїнство, вона відмовляється від духовної їжі. Бо як ми приймаємо їжу тілесну, то ми не тільки отримуємо за цього поживу для тіла, без якого ми не можемо жити, але тим самим наше тіло отримує природні елементи, які стають частиною нас. Таким чином ми стаємо частиною природи, а вона нас. Ми не просто отримуємо їжу за безцінь, а отримуємо за співпраці з Божою сотвореною природою (в даному контексті маю наувазі флору та фауну). Аналогічно з Євхаристією. Але основне, на що маю вказати в даному звіті, те у який спосіб Євхаристія стає Тілом та Кров’ю Ісуса Христа. Перед цим лише маю вказати, що ми не можемо до кінця знати, як це відбувається. І мета мого звіту полягає не у тому, щоб вказати механізм пересуществлення Святого Причастя, бо це буде абсурдно. Основна мета – вказати на важливість для нашого життя Тіла та Крові Христової. Мені сподобалося, що у цій статті автор не протиставляє Східний та Західний спосіб прийняття Святого Причастя. Радше він підкреслює основні спільні моменти, які притаманні, як Східній так і Західній Церкві. І він правий, бо не так важлива форма прийняття Євхаристії, а головне щоб ми прийняли все Життя Христове у наше серце. Бо Хліб та Вино Євхаристії є насамперед Добрим Аганцем, Який повністю нам віддається. І ми Його приймаємо у повноті, а не лише частину Господньої реальності. Отже у такий спосіб (знову я говорю не про механізм, а про спасенницьку дію Бога), Невидимого та Недоступного Бога наш Господь (Ягве) Ісус Христос явив нам Тілесно у всій повноті. Унікальність Євхаристії у тому, що ми приймаємо Христа Тілесно та Духовно, а не лише один з цих способів явлення Бога. Архієпископ Мисаїл виділяє такі найважливіші аспекти Євхаристії. Але ми їх розглянемо найперше у відношенню до Пересуществлення Євхаристії: 1. Євхаристія ( в перекладі з грец. “благодарення”) є благодарний спосіб спомину про Самого Господа, про здійснення Ним спасінні, а це означає про все Його земне життя, а особливо про Його страждання, смерть, воскресіння та вознесіння (пор. Лк. 22:19; 1 Кор. 11:25). Спомин також включає і важливий есхатологічний момент. Бо ми також беремо участь у Славі Ісуса Христа, яку ми побачемо з Другим Приходом Христа (Парусією). Таким чином благодарення є через спомин Господа брати участь у повноті Життя Бога, через Ісуса Христа. Тут навіть можна сказати, що Жертва не припинилася, але у особливий спосіб ми її приймаємо під час Євхаристії. Це отже пов’язано з Пересуществленням Євхаристії у розумінні, що ми приймаємо не Переображену частину реальності, але Переображену всю реальність. Ми приймаємо у Бога світ, а потім у Благодаренні возносимо його немов яблуко. Чоловік Адам та Єва (символи падшого людства) не вознесли Богові благодарення, а хотіли самі володіти світом без Бога. Але Євхаристія відновила цей Райський зв’язок Бога та людини. Тепер ми з благодаренням віддаємо це Господу -“Твоє від твої тобі приносемо за всіх і за все”. 2. З благодарення випливають ще два важливі аспекти. Вони не помітні під час анафори Літургії св. Івана Золотоустого. Але вони явні у анафорі Літургії св. Василія Великого. У цій анафорі ми знайдемо виращення благодарення, яке подібне до анафоричного благодарення св. Івана Золотоустого. Різниця у тому, що анафора св. Василія Великого містить детальніший список благодарень, але містить цитату з Святого Письма з 1 Кор 11:25-26, які автор молитви вкладає в уста самого Господа: “Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде”. Ці слова даного тексту вносять у переживання Євхаристійного Спомину та Благодарення новий відтінок: до них доєднаються Ісповідання (Свідчення) та Благовіщення. І так і є. Літургія (з грец. “спільне (загальне) діло”), навколо якої зосереджений Євхаристійний канон, серед всіх Богослужінь найбільш важливе та яскраве. Здійснюючи її, Церква та всі учасники Літургії Свідчать, що Христос є “Дорога, Правда та Життя” (Ів. 14:6), а також сповідують свою приналежність Йому, як своєму Засновникові, Учителеві та Господеві (Ів. 13:13; Еф 4:15). Тобто мається наувазі, що через Таїнства Господь дає нам сили з Ним спів творити у світі Його силою. Бо згідно слів св. Ігнатія Антіохійського Євхаристія є “лік безсмертя”, а головно “дзеркало життя Церкви”. Євхаристія дає нам сили для духовного життя. Бо це не замкнуте Таїнство, але відкрите для всіх. Є воно для нас незрозуміле, тому-що воно не є для нас стіною, але Євхаристія є для нас немов океан, з якого ми можемо без кінця щось нове черпати. Це також має пряме відношення до Пересуществлення Євхаристії. Пересуществлення відбувається не тільки з Хлібом та Вином. Ми Пересуществлюємося, а разом з нами весь світ. Не можна точно сказати коли це з нами відбувається, а також як це відбувається. Бо Літургія – це подорож, яка немає завершення. Бо це є возношення світу. Тому по закінченню Служби Божої Літургія ми йдемо у світ, яко Нове Творіння у Христі. Незалежно від нашої сфери діяльності, чи хтось з нас є прибиральником, секретарем, політиком, дояркою, слюсарем, геникологом, священником або займаємося якимсь видом діяльності, то ми маємо робити важливу справу – освячувати час та простір. Живучи у Бозі ми змінюємо світ. Дійсно світ перебуває у грісі, але на то ми покликані щоб звільняти його від рабства смерті та гріха. Бо Бог через нас діє, а наше свідчення життя мароно не пройде. Бо якщо спасеться один праведник, то найперше він не погубить своїх ближніх, а також інші люди через нього можливо відкинуть Диявола та приймуть Божу благодать. 3. Цим останній аспектом Євхаристії є Пересуществлення. Хоча вище було багато сказано про відношення Пересуществлення до Благодарення та Благовіщення Євангелія, але мало було сказано чим воно є у собі. Пересуществлення відбувається коли ми приймаючи Хліб та Вино, беремо участь у житті Пресвятої Тройці. Ми вже є на Небесній Тапезі, де Небо та Земля стали чимось одним. Без людини єднання Видимого та Невидимого неможливе. Не відомо чи буде ще Євхаристія після Другого Приходу Христа, але точно відомо що ми все одно будемо присутні на Божествленій Трапезі вічно. Нарешті будуть остаточно сповнені Небо і Земля Слави Твоєї Господи Боже. Нарешті Євхаристійне Пересуществлення охопить всі куточки Всесвіту. Бо тоді не буде перепони – гріха. Варто нам завжди пом’ятати важливу думку св. Ігнатія Антіохійського, що хто не відвідує Богослужіння, той вже розгордився і сам засудив себе. Він мав на увазі, щоб ми старалися всіма силами відвідувати Богослужіння, бо тим самим самі себе виключаємо з Церкви.

ЧИ МОЖУТЬ БУТИ ДОБРІ КОЗЛИ ? (РЕЦЕНЗІЯ НА КНИЖКУ “ДОБРІ КОЗЛИ”. ЯК ЗЦІЛИТИ СВОЄ УЯВЛЕННЯ ПРО БОГА ?/ Девід Лінч, Шейла Фабрикант Лін, Метью Лін) !!!!!!! ВИДАНО В “СВІЧАДО” =-(((((

                                                                     

      БОГ Є ЛЮБОВ, А ТОМУ І ПЕКЛО СТАНЕ ЧИСТИЛИЩЕМ ? Недавно і в мої руки потрапила невелика книжечка “Добрі козли”, яку дістав у пастора методиської церкви Любомира Рудька. Він свого часу використовував її під час проповіді, у якій заторкувалися есхатологічні проблеми раю та пекла, а також проблеми Страшного Суду. Цікаво що її видали у 2004 році видавництво “Свічадо”. На мою думку, що краще щоб це виидавництво зайвий раз перевидало книжку Антон Цігенаус “Есхатологія”, яку на даний момент розкупили, чим видавало книжки такого типу. Враховуючи ціну цієї книжки 24 гривні, як б не радив людям вітричати гроші на книжки, у яких присутні єресі (та це стосується і Отців Церкви, як наприклад Йоан Ліствичник). Хоча її затвердила Церква, але це не значить, що вона не відроджує Оригенівсчьку єресь, яку засудив VI Вселенський Собор. Ця єресь полягає у тому, що всі спасуться. Навіть Сатана ! Напевно коли Диявол почув ці слова він або засміявся своїм злим сміхом, а може сказав у глибині душі, що вони здуріли, що так все за мене вирішують. Сатана ж і досі вважає, що йому не треба раю бо він не хоче. Але ж він не наскільки дурний, щоб людську дурість не використати, щоб погубити людські душі. Серед новітніх представників, які відродили цю єресь були богослови Карл Барт, Сергій Булгаков, Ганс Урс фон Бальтазар. Книга “Добрі козли” безумовно має хорошу мету, але засоби які використовують для реальзації мети не прийнятні. Як можна ж будувати будь-яку тезу, на основі того, що Церква засудила під час Вселенського Собору ? А відповідь проста. Ми видамо книгу, у якої буде добра мета – показати людям, що Бог є Любов, а тому ми не маємо людей лякати пеклом. Ця книжка дійсно скріпила мою віру, але коли я глибче вчитався, то я подумав, що якщо пекло то тільки формальність та немає різниці між пеклом та чистилищем, тоді їж та пий, а також веселися тіло та душа. Нащо я наприклад марно не витрачаю час, а не створив свій власний бордель, або не став новим крутим Алькапоне або Корлеоне (((( Який я тупий, якщо я не лізу до влади, а беру активну участь у “Русі ха життя’’ та борюся активно проти абортів ? Та чому я з дівчатами так не гуляю, якщо пекло лише формальність ? З одного боку ця книжечка дала мені все таки добрий приклад. Бог є любов. Він не є злий. Йому немає потреби мене кидати до пекла. Бог ділиться своїм Добром та Красою зі мною, а тому він не буде за мої погані вчинки киидати мене до пекла. Він не буде передавати мене Дияволу, який буде зі мною робити те ж саме, як готуються грінки, або не буде жарити на сковородкі, як наше улюблене сало. Він не буде відтворювати на мені вічно всі серії фільмів “Пила”, “Техаська різанина бензопилою” або воєнної драми “9 рота”. Варто коротко згадати про зміст книги “Добрі козли”. На початку цієї книги розповідається про дядька Джорджа, який лякав дітей “пеклом”. Щоб слухалися діти дятька Джорджа, він повів дітей до темного підземелля будинку. Спускаючись униз діти почули неземний крик, від чого перелякане обличчя облилось потом. У підземеллі були залізні двері. Дядько Джордж відчинив одні з них і сказав: “Тепер погляньте сюди, любі”,- сказав він. Там діти побачили примарне видіння: ряди розпалениих печей, коло яких чергували малі демони, які кидали в полум’я тих чоловіків, дітей та жінок, як відмовлялися відвідувати дядька Джорджа. Дядько сказав малечі, що вони теж туди потраплять, якщо не будуть відвідувати його. Діти з того часу почали боятися дядька. Ця історія мені нагадала, як мене в дитинстві лякали бабайком. Добре хоч не пеклом ! Також важливу річ вказали втори книжки, що ми стаємо схожими на Бога, якому молимся. Бог, якому молився один з героїв книжки був самовдоволеним німцем, який тільки міг бачити чужі помилки. І оскільки Бог був самовдоволеним німцем, скільки молитов цей молодий чоловік не промовляв про зцілення, то воно б ніколи б не відбулося. Бо головний ключ до особистого зцілення, це є зцілення нашого уявлення про Бога. В цікавий спосіб автори описують подію, яка вплинула на уявлення про Бога. Одного разу прийшла жінка Гільда, яку знав один з авторів цієї книжки. Вона прийшла у сльозах, тому що її син учетверте намагався накласти на себе руки. Вона розповіла, що він уплутався в проституцію, торгівлю наркотиками та вбивство. Найбільше турбувало Гільду, що її син нічого спільного не хотів мати з Богом. Вона також сказала, що за те як син її прожив він обов’язково напевно буде в пеклі. Але співрозмовник Гільзи не розгубився, а тому сказав їй заплющити очі. Вона мала уявити, як син не покаявшись опиниться перед Богом на суді Божому. Вона побачила, що Бог зійшов з престолу та обняв сина Гільди. Далі цікаві думки автора, які стосуються місць Святого Письма. Наприклад є уривок з Євангелія від Матвія 5:29: Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене. Автори даної книги цей уривок трактують у спосіб, що Бог “лякає” нас геєною вогненною, як мудрий батько, щоб кожен з нас розрізняв добро від зла. Бо Він не хоче, щоб ми жили у страсі перед пеклом, але ця гіпербола вживається у виховних цілях. Так само і у 25 розділі Євангелії від Матвія є зображення Суду над праведними та грішниками. Цікаво, що у цьому уривкові зображено праведників як овець, а грішників як козлів. Автори посилаються на те, що небо та пекло не є географічні місця, тому у кожному з нас є Небо та пекло, вівця та козел. А тому не можуть бути злі козли, бо це лише алегорія. Також думають автори, що фарисеї розуміли під Богом злого Суддю, а Ісус Христос люблячим Батьком. Від цього походить сприйняття пекла, як творіння суворого Бога. Цей аргумент є прикріплений у даній публікації соціологічними даними, що більшості людей, які стали алкоголіками, наркоманами та бандитами бачили Бога злим, який готовий їх кинути до пекла. Вони відходили від Бога, тому що Він вже їх кинув. Що він кинув їх так вважали ці бідні люди. Таким чином пекло у цій книзі стало чистилищем, а злі козли стали добрими. ПЕКЛО МИ СТВОРЮЄМО САМІ СОБІ ! Щоб вказати на помилки даної книги варто подати деякі важливі цитати з Святого Письма, а також їх правильне трактування, яке не суперечить Об’явленню Пресвятої Тройці. Пекло у Святому Письмі зображене, як: - Геєна. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній. (Мт 5:22). Означає місце остаточного Суду для грішників. Але цікава особливість цього вірша, що ми вже чинячи зло певне вже у геєні перебуваємо. Так як це була долина поблизу Єрусалиму, де спершу приносили жертви богу Молоху, а потім стало місцем куди викидали трупи злочинців. Там постійно горів вогонь, а тих трупів яких вогонь не торкався пожирали черв’яки. - Розпалена піч. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства .Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! (Мт 13:41-42). Це місце взяте з притчі про кукіль. Цікаво що тут праведники (та взагалі Божа дія у світі) зображені як урожай який виріз з насіння, а грішники (та зло) як кукуль (бур’ян). Зло тут зображене як паразит, який руйнує добро. Хоча тут не сказано що бур’ян сам у собі поганий, але це алегорія щодо зла. На рахунок вогню, то вогонь тут позначає духовний рівень страждань. Він означає наше духовне відалення від Бога. Але варто уважно придивитися до притчі, бо вкинуті будуть ті що чинять беззаконня, адже вони самі винні що дійшли до беззаконня. Самі винні що стали бур’яном. Ангели навіть вже не можуть захищати своїх чад, бо вони відійшли від Бога. У Лк. 16:23-24 розповідається притча про багача та Лазаря (екзети довели що це не притча, але повчальне слово Ісуса, певний приклад). Тут говориться чітко ясно про пекло. Шеол, як могила всього людства розділяється на дві частини – Лоно Авраамове (одне із значень Раю) та аїд (пор. з синонімічним Аїдом), який є пеклом до Другого Христового Приходу, який буде знищений у Озері вогняному (Откр.20:10-15). Знову ж тут багач сам винен. Авраам хотів допомогти багачу, але не зміг. Бо багач не прийняв молитви Авраамові, а також якими б чудами багача та його наступників не дивував Бог, то в багача серце буде замкнене, бо він не прийме Божої благодаті. Так показує ця притча, але ми не знємо хто до кінця спасеться а хто ні. Нам не треба судити, але ми не маємо бути прихильниками гріха, бо так як багач самі будемо собі розпалювати піч вогнену. - Вічна кара. Іс. 66:24; Мт. 18:8, 25:46; Мр. 9:47-48; 2 Сол 1:9. В загальному варто зазначити що пекло не є Вічним, як рай. То є якісна разниця. Бог грішників не знищує, але грішники самі себе відалляють від Бога. Гарно про це написав видатний богослов Клайв Стейплз Льюїс у книзі “Расторжение брака”. Там написано, що Божий Рай завжди відкритий, але люди самі вибирають пекло. Він наводить гарні приклади. Наприклад мати, яка фанатично “любить” свого сина, який для неї є ідолом. Або розпусник, який інакше не може приставити життя без розпусти. Ми у житті зараз не відчуваємо всю біль гріха, але в момент відділення Добра від зла після страшного Суду грішники відчують всю повноту нещастя життя у гріхах. Нам важко коли ми наприклад відчуваємо душевний біль, але грішники будуть у ньому жити. Пекло Люїс зобразив також як місце мікроскопічне, яке у порівнянні з Раєм є менше атома. Але для грішної людини те пекло є великим. Також можна порівняти пекло з страшним сном, але у пеклі реальність стає сном. Якщо людина живе у сні, тоді їй противиться реальність. Не випадково у міфології стародавніх греків є також важливі образи пекла. До них належать Танталові та Сізіфові муки. Обоє грецьких героїв самі несвідомо себе прикували, бо вони відкинули реальність. Вони зневажили Життя ! Можливо у пеклі всі матеріальні предмети будуть вислизати від рук грішників, як це було у Тантала та Сізіфа. Також пекло є Боже Світло, яке праведників просвічує, а для грішників воно стане вічним вогнем. Це тому, що вони самі не стали світлом для світу, вогнем Святого Духа, який зійшов на апостолів, бо вони полюбили темряву більше за Світло. Тому найбільша помилка книги “Добрі козли” у самій назві. Навіть у Святому Письмі дійсно козли є добрі самі по собі. Але тут не береться до уваги важлива деталь. Звідки Ісус взяв цей образ ? Ісус Христос в дитинстві був пастухом, а тому Він пас вівці і мав діло з свійськими тваринами. Добрий Пастир пас овець, але була потреба їх відділити від козлів. Це була чисто практична потреба. У 25 розділі Євангелія від Матвія Ісус Христос говорить найперше про розділення Добра та зла, про відділення праведних від грішних. Йому не грає ролі чи козли добрі чи злі. Суть даної притчі полягає у тому, що якщо люди не будуть виконувати Заповідей в даний момент, якщо вони не будуть чинити милосердя знедоленим, які є образом Божим, а тому ми коли годуємо знедоленого, то ми годуємо самого Христа. Ісус Христос є Вседержитель, а тому може співстраждати з нами. Тому, якщо ми відкидаємо ближнього – тоді ми відкидаємо Христа. Ісус Христос наш Господь буде судити нас за зло, яке ми вчинили (Ін. 5:22-30; Об. 20:11-15). Тому Євангелист Матей тут розказує лише про те, яким чином відбудеться остаточний Господній Суд над праведниками та грішниками. Тому на те і розділення, щоб були вівці та козли. - Кара для грішників. Мт. 23:33; Лк. 12:5; Од. 14:9-11; 20:9-10. Тут ясно вказано, що пекло це кара для грішників. Адже ніщо нечисте не може перебувати посеред чистого, а також зле не може перебувати посеред Доброго. Бо немає двох Істин. Існує Істина лише Одна. Бо якщо було багато істинок, які абсолютизувало, тоді б не було Істини. Бо якщо кожна істота почне творити свій світ, тоді вона сама себе заперечить. Адже вона є обмежена. Тому людина має рахуватися з існуванням Бога, людина та іншого сотвореного світу. З цього випливає виключення “другого” зайвого – зла. Адже зло то є заперечення Добра, яке паразитую на всьому доброму. Зло не існує у собі, а паразитує на Добрі. Добро ж існує у собі, а не має існувати у злі. Хоча ці Біблійні уривки явно нам відкривають існування пекла, а також що пекло це місце покарання, яке люди самі собі створюють. Бог дійсно є милосердним, а тому вважаю, що книжка “Добрі козли” добре відобразила Милосердя Боже, але там не ясно сказано, як людина його може прийняти. Людина ж може відкинути Боже Милосердя, а тому Бог є Справедливий, бо рахується з людським “вибором” зла та смерті. Знову варто згадати зі приклад видатного персонажа грецької міфології царя Мідаса, який побажав щоб все до чого б він не торкався ставало золотом. І так сталося. Він доторкався до кожної речі, а вона ставала золотою. Далі він почав торкатися до їжі, які ставала золотом. Так само сталося з водою та всіма речами, які не мали б бути золотими. Далі він доторкнувся до своєї дочки, але і вона стала золотою у прямому сенсі цього слова. Можливо і багато його слуг такими стали, але про це міф не розповідає. Далі він випрохав богів, щоб вони забрали у нього цей “дар”, яким він зруйнував життя не тільки собі, але близьким йому. Божки так і зробили, як він просив. З того часу у царя змінилося ставлення до золота, а тому він був дуже вдячний, що він вже не може всі речі перетворювати на золото. Цей міф для нас є повчальний. Він допоможе зрозуміти нам остаточно проблему пекла. Хоча скоріше всього цей цар є міфічний, але країна у якій жив цар була реальна. Нажаль мало людей пом’ятають про багату країну Лідію, яка знаходилася на півостріві Мала Азія. В той час то була реально багата країна, а очевидно царі мали чим похвалитися. Але ми ж знаємо про слабкість людини перед спокусами. Вона може навіть у невинних речах бачити гроші або золото (потенційно). Може дійти до того, що батько бачить у своїй дочці засіб для заробітку, а тому може віддати навіть її працювати у стриптиз клубі або до борделю. Може вирубати цілий ліс, а там буде потім пустеля. Але приходить Христос (тому я не вказав ім’я того грецького бога, бо хочу наголосити на унікальності Христової Благої Вістки), який звільняє царя Мідаса від цієї недуги. Він його звільняє лише тому, що цей цар хоче звільнитися. А чи ви хочете ?

БЕЗМОВНА ПОЕТИЧНА МОЛИТВА ДИКУНА (ВІРШ ПРИСВЯЧЕНИЙ ШЕВЧЕНКОВІ)

Сидить дикун, та стукає по бубну Або звучить там-там, а може він співає гулу-гулі-гулі ? Та де ж там є Христос ?

 Раніше думав що це Диявол через них глаголе, Але ж це Христос Євхаристією хвалу Отцю воздає Вони ж поганські жертви не приносять Бо Добра воля присутня в них одна

 В безмолвній молитві дикуна Є добра воля та Любов Христа Це ж чудо, що Христос присутній у погантві Але ж чому Крутень біс поганий і там пролазить ?

Ти є мов божество у людській подобі (ВІРШИК)

Ти є мов божество у людській подобі - - Ангел вічних сил ! У тебе очі та крила є дівочі Що в мене немає дивитись на них сил Сила їх у всій Красі - бо ти є Красою Тебе не можна відділити від Краси Бо ти мені явила у всій її повноті А може це вона до нас говорить ?

ТИ ПОДІЛИЛАСЬ ЗІ МНОЮ СВОЇМ РАЄМ (= ВІРШ)

Ти поділилась зі мною своїм Раєм Я вже у Раю !!!!!!!!!!!!!!!!!!! Тепер я з Тобою в молитві Молитва є Раєм моїм !!!!!!!

ТАЇНСТВО ЄВХАРИСТІЇ (ЗВІТ ПО СЕМІНАРУ).ВПЛИВ КОМЕНТАРЯ ПАТРІАРХА ГАРМАНА НА КНИЖКУ УПЦ-КП “ЗАКОН БОЖИЙ” !

Як відомо Константинопольський патріарх Герман жив у стародавній державі Візантії, який боровся проти іконоборців. У 715 році він став патріархом Константинопольським. Саме тоді виник конфлікт між Германом та імператором-іконоборцем Левом III, який перший видав указ про заборону почитання ікон. Герман не підтримав указу імператора, а тому мав він у 730 році покинути патріарший престіл. Патріарх помер у 733 році в помісті Платонії. Після відновлення іконопочитання, на VII Вселенському Соборі Герман Константинопольський партіарх був визнаний святим. Цікаво що іконоборство негативно вплинуло на розвиток богослужбового життя. Іконоборці зруйнували багато важливих богослужбових текстів, а тому вченим доводиться важко працювати щоб відновити первісний стан Літургії, а потім через Церковну реформу увести (радше відновитии) у житті Церкви. За знищення цих текстів пізніше Церква забула первинне значення молитв та обрядів, а за того почали алегорично трактувати. Але на мою думку, що цей процес почався ще починаючи від Псевдо-Діонісія Ареопагіта, а прийшов до кульмінації у творах патріарха Германа. Також сам патріарх Герман мав свою вину щодо занепаду Літургії. Він під впливом Псевдо-Діонісія Ареопагіта (який перший увів у літургію алегоричне трактуання), а також Максима Ісповідника увів алегоричне тлумачення Літургії. Патріарх Герман написав коментар на Літрургію під назвою “Споглядання предметів церковних” (“Созерцание предметов церковных”), але цікаво що воно не втратило своєї вартості, бо до сьогодні воно занепащує розуміння богослужбового життя, а також відділяє символ від дійсності, а тому розділяються сенс молитви та сенс Літургійного життя. Гарним прикладом є книга, яку видала Українська Православна Церква Київського Патріархату, яка називається “Закон Божий”. Вона розповідає про віру та життя Церкви Православної Київського Патріархату. Вона не тільки розповідає, але і формує життя УПЦ-КП. Бо цьою книгою користуються при навчанні у правосланих недільних школах, а також перед вступленням до семінарії майбутні семінаристи мають її обов’язково перечитати. У ній зібрані найрізноманітніші теми. “Закон Божий” розповідає про Біблійну історію, а також подає коротке трактування Священої історії, але разом з тим у цій книзі поміщено також Символ Віри з його поясненям кожного члену. Також тут поміщена історія Української Православної Церкви, аж до утворення УПЦ-КП. Останнім розділом книги є “Частина шоста. Про Богослужіння Православної Церкви”, яка є особливо цікава. Спершу у цьому розділі говориться про поняття богослужіння, храм та його влаштування, про священослужителів та їхні священі одежі (облачення), про порядок церковних богослужінь, а також алегоричне тлумачення богослужбового кола. Далі в цьому розділі говориться про Божествену Літургію та її пояснення, Святі Таїнства та завершується розповіддю про чернецтво та монастирі, про паломництво, про юродивство ради Христа та про Церковні дзвони. Вже відчувається у “Законі Божому’’ вплив богослов’я патріарха Германа під час трактування проскормидії: “Священі предмети, що використовуються на проскурмидії, і дії, що хдійснюються, мають символічне значення: дискос знаменує і вифлиємську печеру, і Голгофу, звіздиця – вифлеємську зірку і хрест, покрівці – пелена різдвяні, плащаницю, яка була у гробі Спасителя, потир ту чашу, в якій священодіяв Ісус Христос, приготування Аганця – суд, страждання і смерть Ісуса Христа, а проколення його копієм – проколення копієм вчинене одним із воїнів на тілі Спасителя” На мою думку саме це пояснення, що пояснення не суперечить духу Євангелія, а також гарно доповнює кожен рух священослужителя. Гарно що ці символи взяті з Святого Письма, а також відчувається зв’язок між Рождеством та смертю Ісуса Христа. Крайнощі вже розпочинаються тоді, коли говориться що під час Літургії Оглашенних священослужитель виходить читати Святе Євангелія, тоді це означає вихід Христа на проповідь (малий вхід). З одного боку в цьому тлумаченні немає нічого поганого, але тут криється велика хиба. Варто зазначити що у молитвах не згадується про вихід Ісуса Христа на проповідь, а люди таким чином відволікаються від молитви. Сиимвол відділяється від реальності. Питання є до літургістів, які копіюють коментарі патріарха Германа свідомо чи не свідомо – де ви тут бачете Живого Христа ? Великим недолком також є трактування слів “Усі оголошенні, вийдіть...”. Первинне значення цих слів полягає в тому щоб вийшли з храму люди, які не хрещені та взагалі язичники. Вони кажуть, що під час вимовлення цих слів ми маємо зрозуміти недостойність приймати Святе Причастя. Так ми є недостойні, але нам це необхідно. Бо абсолютно виглядає не логічно бути на бенкеті людини та Бога, або як це можна духовно хфорим не їсти ліки ((((( Також варто пригадати і так званий великий вхід.Перенесення дарів з жертовника на престіл називається великим входом і знаменує собою урочисте шестя Ісуса Хреста на вільні страждання та смерть. Аналогічна помилка є у розумінні як і малого входу так і великого. Великим недоліком є також що є деякі молитви, які під час анафори читаються тихо. І як їх алегорично не тлумач, вірний не чує взагалі молитви і це погано впливає на їхню духовність. Також відчувається вплив клерикалізму. Хоча в цій книжці можна знайти багато чого хорошого, але алегоричне тлумачення вбиває букву та дух Божественої Літургії. Тим же православним раджу (бо сам є православний) скористатися критикою Олександра Шмемана, який знову поєднав розділену на Літургії

НЕБЕСНЕ ХОДІННЯ АБО ПОЕЗІЯ ДЛЯ ГАРНИХ НІГ

Твої ноги ходять по Небу Бо вони ж бо є Небо Але біс заставляє бачити інше, Отці ж вбивають у мені Красу Ліствиця апатична вбиває Красу Ноги ж твої убивають демонів Вони просвітлують монахів Ці очі та ніжки очищують Ліствицю від єресей Я ж твоїх ногах бачу Небо А у твоїх очах бачук Бога У тобі Краса торжествує Бо мені Божа Краса явилась в тобі У всій повноті Бо я її побачив у твоїх ногах та у твоїх очах !!!!!!!!!

ВСЕ У ДУСІ (ЩЕ ОДИН ВІРШ)

Св'ятий Дух присутній у всьому Дією Духа рельєф дракона оживає, Що його бачу крізь вікно Та й ці слова є слова Живого Духа А ти є тим вікном, яким явленням Святого Духа Відкриваючи себе ти відкриваєш мені Духа Зливаємося ми всі в одне, але так стаємо всі ми собою І так настане повний ПаненТеїзм НАСТАНЬ ЖЕ ЦАРСТВО ДУХА...

МОВ РОДЕН Я ТОРКАЮСЬ ТЕБЕ...(ВІРШ)

МОВ РОДЕН Я ТОРКАЮСЬ ТЕБЕ... Мов Роден, я думкою торкаюся твого прославленого тіла. Думкою прославляю форми незбагненні. Я є скульптор та водночас Пігмаліон. Хоч давно тебе я не бачив, але ти краса в Красі наповнюєш мене !

МОЇ РОЗДУМИ ПРО СМЕРТЬ ТА ЖИТТЯ НА ОСНОВІ ФІЛЬМУ «МАЙСТЕР І МАРГАРИТА»

                                                                                 

       В один прекрасний день вулицями великого радянського міста Москви прогулювався сам Сатана, якого Булгаков назвав Воландом. Але він не йшов спокушувати та випробовувати нового Йова, ні він виконував Богом призначену функцію від діляти злих від добрих. Пекельний володар прийшов у саме пекло, у столицю більшовицької держави.
      Деякі тлумачі вважають що Воланд символізує Сталіна або Леніна ну це не так. Бо він виступає весь час проти комуністів та їх обсміює. На мою думку Воланд прийшов Берліозу та Івану показати що таке смерть бо він Володар смерті. Берліоз та Бездомний не вірять в смерть, але смерть сама прийшла до Берліоза.
     Бо він не вірив в життя, тому він не вірив у смерть. Його атеїзм був гірший демонської сили. Бо демони теж вірять в Бога, але поверхнево, вони протистоять йому, але не можуть дійти до безумства заперечити Його існування. Тому Сатана діє іншим методом. Він обсміює їх. Показує ницість та малість атеїзму. Воланд навіть Канта обсміяв, який ставив чистий розум вищий понад все. Хоча йому сподобалася етика Канта, яку він дав для прикладу Берліозу що навіть скептик Кант дійшов до існування Бога. Але він отримав на казання за своє неоязичництво, за свою віру в Ромум Людини. Його Воланд відправив не до Лона Аврамового, як Лазаря у одноіменній Євангелівській притчі, але до Аду, як того багача. Бо він коли говорив про Канта, то в цьому діалозі початку роману, то вказував що його відправили дуже далеко.
                                                 

      Для мене ця далечінь це пропасть між Богом та життям поза Богом. Бо є смерть-шеол, який розділяється на дві частини, але неподільні ці частини. Бо це поза часом. Берліоза ж чекала інша доля. Він пішов в небуття. Бо Кант хоч мав ще шанс, але Берліоз ніякого. Гарно тут протиставлений Понтій Пилат, який має дуже особливу долю. Він був хорошою людиною, але був слабкий. Не як політик та стратег, але у своїй духовності. Часто ми осуджуємо Понтія Пилата, але самі є такі. Я є також такий. Піднімаюся та падаю !
       Цікавий кінець фільма, який показує критичні зауваги щодо Понтія Пилата. В цьому фільмі показано, що Бог перемагає нашу слабкість. Але і тут є воля Пилата, бо для нього адом була його власна замкнутість, але то було життя не зовсім без Бога, а боротьба з Ним. А Берліоз був повністю відділений від Господа Бога. Великим недоліком фільму є те, що життя Єшуї Ганоцтрі (Ісус Христос арамейсько) у Булгакова взято на основі апокрифів. Та взагалі автор хотів своє Євангелія написати. Дійсно Булгаков навіть з добрими намірами спотворив Благу Вість. Так його роман навернув багато людей до Христа, але спримітизував Євангеліє. В самому кінці роману він рай для Мастера та Маргарити зображує земними мірками. То є рай де ми люди отримуємо те що хотіли. Таке враження що у тому раю немає волі Божої. А може він бути зовсім не такий як ми хочемо, але Бог зробить його набагато краще. Бо буде нове Небо та Нова земля. Нажаль я досі не розумію суті роману Булгакова, але це може добре що я і так багато людей не розуміють що мав на увазі Булгаков ))))
             

             

ТІЙ ЩО ВІДКРИЛА МЕНІ КРАСУ (МОЇЙ НАЙКРАЩІЙ ПОДРУЗІ ВІРШ)

Я не в одне щось закоханий, не на одне задивився: Безліч усяких дрібниць, будять любов у мені Овідій (Любовні елегії)................................................ І цей вірш, та всі вірші Всі поети, епоси, романи, повісті, вірші Навіть всі молитви та гімни Не можуть сказати про невимовне, але я спробую сказати це тобі/////////////////////////////////// Те що ніколи ніхто не казав, Саме те що Пушкін ніколи не писав Бо про несказані речі можна лише віршами писати Бо все життя наше є поетичне(і поезією то є душа) Бог створив нас у всій красі Єву гарною створив, яка вона прекрасна ! Вона ж Адамові Красу Божественну відкрила Бо цілістю його була,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,, Першим ж поетом серед людей був Адам Він жеж вірш уперше прекрасний склав Який з горнистої душі добув Бо кожен вірш то немов кришталь або квіточна на вершині Евересту________________ І промовив Адам віршем: Оце тепер вона кість від костей моїх, І тіло від тіла мого Вона ж мені явила Бога, та далі являтиме мені+++++++++++++++++++++++++++++++++++++ Тетяна ти для мене є тою Євою, Бо Бога ти явила ти мені Через тебе я пізнав себе І дуже радий цьому !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!11

ТВОЄ ВІД ТВОЇХ (ВІРШ)

Ти прекрасна, немов та вірменська молитва ! То ж дяка тобі за Любов, яку ти дарувала мені. Тобі з благоговінням ЇЇ віддаю, Бо сам Господь заповів нам, щоб ми: "Твоє від твоїх, тобі возносили за всіх і за все"/////////////////////// Нехай ця Любов возноситься, неначе кадило перед Тобою Бо ти Ісусе Христе Дерево Життя І хай це слово вознесеться перед тобою неначе пахучий фіміам Отож слава Тобі Господь і Бог наш, який твоє від твоїх явив мені через тебе І немає кінця цій молитві, бо Любові немає кінця

ЗВІТ ПО СОЦІАЛЬНО-ДУШПАСТИРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ. ВІЙСЬКОВЕ КАПЕОАНСТВО. 2 СЕМЕСТР 4 КУРСУ.

В другому семестрі 2012 начального семестру я перейшов на новий етап практики. Вирішив місце практики не змінювати, тому що не було сенсу змінювати місце практики та в мене з минулого семестру було незавершене одне завдання. Цим завданням було знайти місце поховання військових капеланів. Варто нагадати, що я вже дізнався завдяки архіву Личаківського кладовища місця поховання військових капеланів в цьому кладовищі. Закінчився 2011 рік. Різдво 2012 року я відсвяткував у храмі св. Петра і Павла, який відноситься до структури військового капеланства. Детальнішу інформацію про храм можна прочитати на сайті http://petrapavla.org.ua. Мене вразила краса найбільшого храму Львова. Час та простір християнської молитви злилися в одне з Вічнім Богом. Враховуючи що практика в цьому семестрі була до 5 березня я не так багато встиг. Згідно планів я мав дізнатися місця поховання полевих духівників на Янівському кладовищі. Нажаль у Янівському кладовищі немає власного архіву, а тому мене відправили на вулицю Дорошенка 23. Там знаходиться архівний відділ Львівської міської ради. Я не справився тобі з завданням тому що неправильно подав запит. о. Андрій Хомишин написав документ, але там не було подано список військових капеланів, які поховані у Львові. А так як теперішні військові капелани о. Андрій Хомишин та о. Степан Сус не мають повної інформації, то мені довелося на основі книжки: о. Івана Лебедовича. Полеві духівники Української Галицької Армії: у 45 річчя участи у визвольних змаганнях (матеріали з історії). Цікаво що мені на цей раз потрапила книга з підписом самого автора о. Івана Лебедовича. У ній я шукав інформацію років життя та смерті військових капеланів, а також місця народження та смерті. Поки я збирав інформацію то відбулася зустріч з Петром Гусаком (“Рухом за життя”) та військовими. Зустріч пройшла вдало. Як добре що військові зацікавлені проблемами абортів, контрацепції та дошлюбних статевих стосунків. Але їх зацікавила християнське розуміння ціх питань про які розказував пан Петро. Ідея зустрічі була моя. Але не так просто було зібрати цю зустріч. Бо якраз так бувало що о. Андрій Хомишин дзвонив до Петра Гусака, а він був зайнятий. І довгий час по певних причинах не могли один до одного додзвонитися. Але як видно попри перешкоди зустріч відбулася. Подаю цю інформацію також у звіті: 1. о. Євген Гаврилюк (1888- квітень 1944 розстріляний мадярами в Людвиківці, поховани й в Старому Мазуні) 2. о. Іван Горняткевич (1887 містечко Лесько, округ Сянік - 1941 більшовики вивезли зі Станіславова до Харкова і там, на перенаселеному пункті страчено) 3. о. Володимир Ганницький (1869 с. Манталь, повіт Городок, коло Львова – 31 жовтня 1919 р. Помер на тиф у Вінниці там і похований на католицькому кладовищі, де частину кладовища виділено для похоронення старшин і стрільців УГА) 4. о. Остап Гайдукевич (11 вересня 1883 с. Волошина, повіт Підгайці в Галичині – 18 квітня 1950 р. Ульм, Німеччина) 5.о Володимир Гинилевич (1863- 1 грудня 1919 р. с. Глібово, повіт Нова Ушиця, Коло Кам’янця-Подільського.) 6. о. д-р Теофіл Гординський (1887- 17 грудня 1919 Немирів, біля Вінниці) 7. о. Теофіл Горникевич (1891- жив в Відні столиці Австрії) 8. о. Іван Дидик (1875- 2 травня 1927 помер як парох Нараєва біля Бережан) 9. о. Йосафат Жан, ЧСВВ (19 березня 1885 ст. Фабієн де Гімускі, Квебек, Франція – ? Канада) 10. о.Микола Їжак (16 вересня 1886 с. Чесники, повіт Рогатин в Галичині – греднь 1919 Жмеринка) 11. о. Петро Кашуба (1890 Жовтанці, повіт Жовкла – 6 листопада 1919 Вінниця) 12. о. Омелян Ковч (1884-1943 таборі Майданку, біля Любліна) 13. о. д-р Дмитро Коптун (1889 Малашівці, повіт Тернопіль – 12 грудня 1919 р. у Барі) 14. о. Іван Олександр Косович (нар. 1884 коло Підгаєць – 20 грудня 1919 р. Гніван, Україна) 15. о. Іван Купріян (1856 – помер на засланні в Сибірі 1934 р.) 16. о. Михайло Кравчук (20 жовтня 1890 с. Довга Войнилівська, повіт Калуш – ? ЗДА) 17. о. Мирон Кривуцький, ЧСВВ (1884 Чижев, повіт Золочів – останні роки життя провів у Канаді ????) 18. о. Василь Кузьма (1891-1963 в Вінніпегу, Канада) 19. о. Михайло Кушкевич (16 березня 1884 с. Дубрівка, повіт Самбір, Перемиської єпархії – 17 квітня Авсбург, Німеччина) 20. о. Євген Кушлик (6 травня 1889 Кулачківці, повіт Коломия – 12 листопада 1918 помер в Автомобільній аварії. Лянгструд, Німеччина) 21. о. Василь Лаба (1 вересня 1887 – Канада ???) 22. о. Іван Лебедович (2 вересня 1890 Горайці, повіту Чесанів – жив ЗДА ???) 23. о. Роман Лободич (1893 Сороки Щиренькі, повіт Львів –ЗДА?) 24. о. Іван Йосиф Лучинський ЧСВВ (1889-1945 убитий більшовиками в Галичині) 25. о. Лев Манько ЧСВВ (25 березня 1876 с. Яжів Старий біля Яворова – 25 січня 1931 с. Буково, повіту Самбора) 26. о.Іван Ольшанський (6 червня 1869 Циків, повіт Перемишль – 26 квітня 1945 Баварія) 27. о. Василь Опарівський (1890-22 червня 1919 с. Слав’ятин біля Рогатина у Галичині) 28. о. Дмитро Панасевич (1883 Горайці, повіт Чесанів - ????) 29. о. Василь Пелех (1887 – 3 листопада 1921 Буськ) 30. о. Степан Петрушевич(1855 Бужськ – 14 січня 1920 р. в залізничному вагоні на станції Слобідка, між Вапняркою та Бірзулею) 31. о. Іван Пісецький (1872- 1930 с. Корневі, повіт Городенка) 32. о. Михайло Проскурницький (1887-?) 33. о. Андрій Пшепюрський (1874 Яворів -1945 Старяві) 34. о.Григорій Рибчак (січень 1859 с. Сваринів – 21 січня 1921 Дамажирі, повіт Городок) 35. о. Микола Романюк (1868 Кути, біля Олеська, повіт Золочів – листопада 1919 Немирів) 36. о. Мирослав Гіпецький (13 червня 1899 Самбір – Польща ????) 37. о. Михайло Твердохліб (1888 – листопад 1919 Немирів) 38. о. Юліан Фацієвич (1876 Тійл, повіт Калуш -1928 Стрілиська Нові) 39. о. Іван Фединський (1886 – 20 грудня 1936Люблін Великий біля Львова) 40. о. Яким Фещак (16 червня 1881 Золотий Потік, потік Бучач – 12 лютого 1920 р. Чучельнику, на Поділлі) 41. о. Теодор Чайковський (1888 с. Чайковичах, повіту Рудки, Галичина -1920 с. Дубовій біля Жмеринки) 42. о. Василь Чернецький (1867-1919 Деражин біля Проскурова) 43. о. Теофіл Чайковський (1883- 1947 на засланні в Сибірі) 44. о. Михайло Юзвяк (21 листопада 1869 Татарах, повіт Самбір – 21 листопада 1941 р. Самбір) 45. о. Франц Ксаверій Бонн, ЧНІ ( 4 лютого 1882 м. Брюгге-Брюж Бельгія - 21 листопада 1941 в ЗДА)