Таїнство Євхаристії.Звіт до семінару на тему Пересуществлення Євхаристії на основі статті: Михаил архиепископ Астраханський и Енотаевский магістр богословия. Евхаристия по учению Православной Церкви.

Звіт до семінару на тему Пересуществлення Євхаристії на основі статті: Михаил архиепископ Астраханський и Енотаевский магістр богословия. Евхаристия по учению Православной Церкви. Євхаристія є дуже важливим Таїнством у житті Церкви. Варто безумовно не применшувати важливість інших Таїнств, бо вони нам являють одну і ту саму Тайну Божу в різний спосіб. Але все таки незважаючи на рівнозначну важливість Таїнств у нашій Церкві, то між ними існує нерівна рівність. Таїнство Євхаристії займає важливе значення, як у цій статті написав архієпископ Михаїл, бо Євхаристія є одною з найважливіших передумов спасіння людини. Тобто людина, яка не приймає це Таїнство, вона відмовляється від духовної їжі. Бо як ми приймаємо їжу тілесну, то ми не тільки отримуємо за цього поживу для тіла, без якого ми не можемо жити, але тим самим наше тіло отримує природні елементи, які стають частиною нас. Таким чином ми стаємо частиною природи, а вона нас. Ми не просто отримуємо їжу за безцінь, а отримуємо за співпраці з Божою сотвореною природою (в даному контексті маю наувазі флору та фауну). Аналогічно з Євхаристією. Але основне, на що маю вказати в даному звіті, те у який спосіб Євхаристія стає Тілом та Кров’ю Ісуса Христа. Перед цим лише маю вказати, що ми не можемо до кінця знати, як це відбувається. І мета мого звіту полягає не у тому, щоб вказати механізм пересуществлення Святого Причастя, бо це буде абсурдно. Основна мета – вказати на важливість для нашого життя Тіла та Крові Христової. Мені сподобалося, що у цій статті автор не протиставляє Східний та Західний спосіб прийняття Святого Причастя. Радше він підкреслює основні спільні моменти, які притаманні, як Східній так і Західній Церкві. І він правий, бо не так важлива форма прийняття Євхаристії, а головне щоб ми прийняли все Життя Христове у наше серце. Бо Хліб та Вино Євхаристії є насамперед Добрим Аганцем, Який повністю нам віддається. І ми Його приймаємо у повноті, а не лише частину Господньої реальності. Отже у такий спосіб (знову я говорю не про механізм, а про спасенницьку дію Бога), Невидимого та Недоступного Бога наш Господь (Ягве) Ісус Христос явив нам Тілесно у всій повноті. Унікальність Євхаристії у тому, що ми приймаємо Христа Тілесно та Духовно, а не лише один з цих способів явлення Бога. Архієпископ Мисаїл виділяє такі найважливіші аспекти Євхаристії. Але ми їх розглянемо найперше у відношенню до Пересуществлення Євхаристії: 1. Євхаристія ( в перекладі з грец. “благодарення”) є благодарний спосіб спомину про Самого Господа, про здійснення Ним спасінні, а це означає про все Його земне життя, а особливо про Його страждання, смерть, воскресіння та вознесіння (пор. Лк. 22:19; 1 Кор. 11:25). Спомин також включає і важливий есхатологічний момент. Бо ми також беремо участь у Славі Ісуса Христа, яку ми побачемо з Другим Приходом Христа (Парусією). Таким чином благодарення є через спомин Господа брати участь у повноті Життя Бога, через Ісуса Христа. Тут навіть можна сказати, що Жертва не припинилася, але у особливий спосіб ми її приймаємо під час Євхаристії. Це отже пов’язано з Пересуществленням Євхаристії у розумінні, що ми приймаємо не Переображену частину реальності, але Переображену всю реальність. Ми приймаємо у Бога світ, а потім у Благодаренні возносимо його немов яблуко. Чоловік Адам та Єва (символи падшого людства) не вознесли Богові благодарення, а хотіли самі володіти світом без Бога. Але Євхаристія відновила цей Райський зв’язок Бога та людини. Тепер ми з благодаренням віддаємо це Господу -“Твоє від твої тобі приносемо за всіх і за все”. 2. З благодарення випливають ще два важливі аспекти. Вони не помітні під час анафори Літургії св. Івана Золотоустого. Але вони явні у анафорі Літургії св. Василія Великого. У цій анафорі ми знайдемо виращення благодарення, яке подібне до анафоричного благодарення св. Івана Золотоустого. Різниця у тому, що анафора св. Василія Великого містить детальніший список благодарень, але містить цитату з Святого Письма з 1 Кор 11:25-26, які автор молитви вкладає в уста самого Господа: “Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде”. Ці слова даного тексту вносять у переживання Євхаристійного Спомину та Благодарення новий відтінок: до них доєднаються Ісповідання (Свідчення) та Благовіщення. І так і є. Літургія (з грец. “спільне (загальне) діло”), навколо якої зосереджений Євхаристійний канон, серед всіх Богослужінь найбільш важливе та яскраве. Здійснюючи її, Церква та всі учасники Літургії Свідчать, що Христос є “Дорога, Правда та Життя” (Ів. 14:6), а також сповідують свою приналежність Йому, як своєму Засновникові, Учителеві та Господеві (Ів. 13:13; Еф 4:15). Тобто мається наувазі, що через Таїнства Господь дає нам сили з Ним спів творити у світі Його силою. Бо згідно слів св. Ігнатія Антіохійського Євхаристія є “лік безсмертя”, а головно “дзеркало життя Церкви”. Євхаристія дає нам сили для духовного життя. Бо це не замкнуте Таїнство, але відкрите для всіх. Є воно для нас незрозуміле, тому-що воно не є для нас стіною, але Євхаристія є для нас немов океан, з якого ми можемо без кінця щось нове черпати. Це також має пряме відношення до Пересуществлення Євхаристії. Пересуществлення відбувається не тільки з Хлібом та Вином. Ми Пересуществлюємося, а разом з нами весь світ. Не можна точно сказати коли це з нами відбувається, а також як це відбувається. Бо Літургія – це подорож, яка немає завершення. Бо це є возношення світу. Тому по закінченню Служби Божої Літургія ми йдемо у світ, яко Нове Творіння у Христі. Незалежно від нашої сфери діяльності, чи хтось з нас є прибиральником, секретарем, політиком, дояркою, слюсарем, геникологом, священником або займаємося якимсь видом діяльності, то ми маємо робити важливу справу – освячувати час та простір. Живучи у Бозі ми змінюємо світ. Дійсно світ перебуває у грісі, але на то ми покликані щоб звільняти його від рабства смерті та гріха. Бо Бог через нас діє, а наше свідчення життя мароно не пройде. Бо якщо спасеться один праведник, то найперше він не погубить своїх ближніх, а також інші люди через нього можливо відкинуть Диявола та приймуть Божу благодать. 3. Цим останній аспектом Євхаристії є Пересуществлення. Хоча вище було багато сказано про відношення Пересуществлення до Благодарення та Благовіщення Євангелія, але мало було сказано чим воно є у собі. Пересуществлення відбувається коли ми приймаючи Хліб та Вино, беремо участь у житті Пресвятої Тройці. Ми вже є на Небесній Тапезі, де Небо та Земля стали чимось одним. Без людини єднання Видимого та Невидимого неможливе. Не відомо чи буде ще Євхаристія після Другого Приходу Христа, але точно відомо що ми все одно будемо присутні на Божествленій Трапезі вічно. Нарешті будуть остаточно сповнені Небо і Земля Слави Твоєї Господи Боже. Нарешті Євхаристійне Пересуществлення охопить всі куточки Всесвіту. Бо тоді не буде перепони – гріха. Варто нам завжди пом’ятати важливу думку св. Ігнатія Антіохійського, що хто не відвідує Богослужіння, той вже розгордився і сам засудив себе. Він мав на увазі, щоб ми старалися всіма силами відвідувати Богослужіння, бо тим самим самі себе виключаємо з Церкви.