БОГ Є ЛЮБОВ, А ТОМУ І ПЕКЛО СТАНЕ ЧИСТИЛИЩЕМ ?
Недавно і в мої руки потрапила невелика книжечка
“Добрі козли”, яку дістав у пастора методиської церкви Любомира Рудька. Він свого часу використовував її під час проповіді, у якій заторкувалися есхатологічні проблеми
раю та
пекла, а також проблеми Страшного Суду. Цікаво що її видали у 2004 році видавництво
“Свічадо”. На мою думку, що краще щоб це виидавництво зайвий раз перевидало книжку Антон Цігенаус “Есхатологія”, яку на даний момент розкупили, чим видавало книжки такого типу. Враховуючи ціну цієї книжки 24 гривні, як б не радив людям вітричати гроші на книжки, у яких присутні єресі (та це стосується і Отців Церкви, як наприклад Йоан Ліствичник). Хоча її затвердила Церква, але це не значить, що вона не відроджує Оригенівсчьку єресь, яку засудив VI Вселенський Собор. Ця єресь полягає у тому, що всі спасуться. Навіть Сатана ! Напевно коли Диявол почув ці слова він або засміявся своїм злим сміхом, а може сказав у глибині душі, що вони здуріли, що так все за мене вирішують. Сатана ж і досі вважає, що йому не треба раю бо він не хоче. Але ж він не наскільки дурний, щоб людську дурість не використати, щоб погубити людські душі.
Серед новітніх представників, які відродили цю єресь були богослови Карл Барт, Сергій Булгаков, Ганс Урс фон Бальтазар.
Книга “Добрі козли” безумовно має хорошу мету, але засоби які використовують для реальзації мети не прийнятні. Як можна ж будувати будь-яку тезу, на основі того, що Церква засудила під час Вселенського Собору ? А відповідь проста. Ми видамо книгу, у якої буде добра мета – показати людям, що Бог є Любов, а тому ми не маємо людей лякати пеклом.
Ця книжка дійсно скріпила мою віру, але коли я глибче вчитався, то я подумав, що якщо пекло то тільки формальність та немає різниці між пеклом та чистилищем, тоді їж та пий, а також веселися тіло та душа. Нащо я наприклад марно не витрачаю час, а не створив свій власний бордель, або не став новим крутим Алькапоне або Корлеоне (((( Який я тупий, якщо я не лізу до влади, а беру активну участь у “Русі ха життя’’ та борюся активно проти абортів ? Та чому я з дівчатами так не гуляю, якщо пекло лише формальність ?
З одного боку ця книжечка дала мені все таки добрий приклад. Бог є любов. Він не є злий. Йому немає потреби мене кидати до пекла. Бог ділиться своїм Добром та Красою зі мною, а тому він не буде за мої погані вчинки киидати мене до пекла. Він не буде передавати мене Дияволу, який буде зі мною робити те ж саме, як готуються грінки, або не буде жарити на сковородкі, як наше улюблене сало. Він не буде відтворювати на мені вічно всі серії фільмів “Пила”, “Техаська різанина бензопилою” або воєнної драми “9 рота”.
Варто коротко згадати про зміст книги “Добрі козли”. На початку цієї книги розповідається про дядька Джорджа, який лякав дітей “пеклом”. Щоб слухалися діти дятька Джорджа, він повів дітей до темного підземелля будинку. Спускаючись униз діти почули неземний крик, від чого перелякане обличчя облилось потом. У підземеллі були залізні двері. Дядько Джордж відчинив одні з них і сказав: “Тепер погляньте сюди, любі”,- сказав він. Там діти побачили примарне видіння: ряди розпалениих печей, коло яких чергували малі демони, які кидали в полум’я тих чоловіків, дітей та жінок, як відмовлялися відвідувати дядька Джорджа. Дядько сказав малечі, що вони теж туди потраплять, якщо не будуть відвідувати його. Діти з того часу почали боятися дядька. Ця історія мені нагадала, як мене в дитинстві лякали бабайком. Добре хоч не пеклом !
Також важливу річ вказали втори книжки, що ми стаємо схожими на Бога, якому молимся. Бог, якому молився один з героїв книжки був самовдоволеним німцем, який тільки міг бачити чужі помилки. І оскільки Бог був самовдоволеним німцем, скільки молитов цей молодий чоловік не промовляв про зцілення, то воно б ніколи б не відбулося. Бо головний ключ до особистого зцілення, це є зцілення нашого уявлення про Бога.
В цікавий спосіб автори описують подію, яка вплинула на уявлення про Бога. Одного разу прийшла жінка Гільда, яку знав один з авторів цієї книжки. Вона прийшла у сльозах, тому що її син учетверте намагався накласти на себе руки. Вона розповіла, що він уплутався в проституцію, торгівлю наркотиками та вбивство. Найбільше турбувало Гільду, що її син нічого спільного не хотів мати з Богом. Вона також сказала, що за те як син її прожив він обов’язково напевно буде в пеклі. Але співрозмовник Гільзи не розгубився, а тому сказав їй заплющити очі. Вона мала уявити, як син не покаявшись опиниться перед Богом на суді Божому. Вона побачила, що Бог зійшов з престолу та обняв сина Гільди.
Далі цікаві думки автора, які стосуються місць Святого Письма. Наприклад є уривок з Євангелія від Матвія 5:29:
Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
Автори даної книги цей уривок трактують у спосіб, що Бог “лякає” нас геєною вогненною, як мудрий батько, щоб кожен з нас розрізняв добро від зла. Бо Він не хоче, щоб ми жили у страсі перед пеклом, але ця гіпербола вживається у виховних цілях. Так само і у 25 розділі Євангелії від Матвія є зображення Суду над праведними та грішниками. Цікаво, що у цьому уривкові зображено праведників як овець, а грішників як козлів. Автори посилаються на те, що небо та пекло не є географічні місця, тому у кожному з нас є Небо та пекло, вівця та козел. А тому не можуть бути злі козли, бо це лише алегорія.
Також думають автори, що фарисеї розуміли під Богом злого Суддю, а Ісус Христос люблячим Батьком. Від цього походить сприйняття пекла, як творіння суворого Бога. Цей аргумент є прикріплений у даній публікації соціологічними даними, що більшості людей, які стали алкоголіками, наркоманами та бандитами бачили Бога злим, який готовий їх кинути до пекла. Вони відходили від Бога, тому що Він вже їх кинув. Що він кинув їх так вважали ці бідні люди.
Таким чином пекло у цій книзі стало чистилищем, а злі козли стали добрими.
ПЕКЛО МИ СТВОРЮЄМО САМІ СОБІ !
Щоб вказати на помилки даної книги варто подати деякі важливі цитати з Святого Письма, а також їх правильне трактування, яке не суперечить Об’явленню Пресвятої Тройці.
Пекло у Святому Письмі зображене, як:
- Геєна. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній. (Мт 5:22). Означає місце остаточного Суду для грішників. Але цікава особливість цього вірша, що ми вже чинячи зло певне вже у геєні перебуваємо. Так як це була долина поблизу Єрусалиму, де спершу приносили жертви богу Молоху, а потім стало місцем куди викидали трупи злочинців. Там постійно горів вогонь, а тих трупів яких вогонь не торкався пожирали черв’яки.
- Розпалена піч. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства .Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! (Мт 13:41-42). Це місце взяте з притчі про кукіль. Цікаво що тут праведники (та взагалі Божа дія у світі) зображені як урожай який виріз з насіння, а грішники (та зло) як кукуль (бур’ян). Зло тут зображене як паразит, який руйнує добро. Хоча тут не сказано що бур’ян сам у собі поганий, але це алегорія щодо зла. На рахунок вогню, то вогонь тут позначає духовний рівень страждань. Він означає наше духовне відалення від Бога. Але варто уважно придивитися до притчі, бо вкинуті будуть ті що чинять беззаконня, адже вони самі винні що дійшли до беззаконня. Самі винні що стали бур’яном. Ангели навіть вже не можуть захищати своїх чад, бо вони відійшли від Бога.
У Лк. 16:23-24 розповідається притча про багача та Лазаря (екзети довели що це не притча, але повчальне слово Ісуса, певний приклад). Тут говориться чітко ясно про пекло. Шеол, як могила всього людства розділяється на дві частини – Лоно Авраамове (одне із значень Раю) та аїд (пор. з синонімічним Аїдом), який є пеклом до Другого Христового Приходу, який буде знищений у Озері вогняному (Откр.20:10-15).
Знову ж тут багач сам винен. Авраам хотів допомогти багачу, але не зміг. Бо багач не прийняв молитви Авраамові, а також якими б чудами багача та його наступників не дивував Бог, то в багача серце буде замкнене, бо він не прийме Божої благодаті. Так показує ця притча, але ми не знємо хто до кінця спасеться а хто ні. Нам не треба судити, але ми не маємо бути прихильниками гріха, бо так як багач самі будемо собі розпалювати піч вогнену.
- Вічна кара. Іс. 66:24; Мт. 18:8, 25:46; Мр. 9:47-48; 2 Сол 1:9.
В загальному варто зазначити що пекло не є Вічним, як рай. То є якісна разниця. Бог грішників не знищує, але грішники самі себе відалляють від Бога. Гарно про це написав видатний богослов Клайв Стейплз Льюїс у книзі “Расторжение брака”. Там написано, що Божий Рай завжди відкритий, але люди самі вибирають пекло. Він наводить гарні приклади. Наприклад мати, яка фанатично “любить” свого сина, який для неї є ідолом. Або розпусник, який інакше не може приставити життя без розпусти. Ми у житті зараз не відчуваємо всю біль гріха, але в момент відділення Добра від зла після страшного Суду грішники відчують всю повноту нещастя життя у гріхах. Нам важко коли ми наприклад відчуваємо душевний біль, але грішники будуть у ньому жити. Пекло Люїс зобразив також як місце мікроскопічне, яке у порівнянні з Раєм є менше атома. Але для грішної людини те пекло є великим.
Також можна порівняти пекло з страшним сном, але у пеклі реальність стає сном. Якщо людина живе у сні, тоді їй противиться реальність. Не випадково у міфології стародавніх греків є також важливі образи пекла. До них належать Танталові та Сізіфові муки. Обоє грецьких героїв самі несвідомо себе прикували, бо вони відкинули реальність. Вони зневажили Життя ! Можливо у пеклі всі матеріальні предмети будуть вислизати від рук грішників, як це було у Тантала та Сізіфа. Також пекло є Боже Світло, яке праведників просвічує, а для грішників воно стане вічним вогнем. Це тому, що вони самі не стали світлом для світу, вогнем Святого Духа, який зійшов на апостолів, бо вони полюбили темряву більше за Світло. Тому найбільша помилка книги “Добрі козли” у самій назві. Навіть у Святому Письмі дійсно козли є добрі самі по собі. Але тут не береться до уваги важлива деталь. Звідки Ісус взяв цей образ ? Ісус Христос в дитинстві був пастухом, а тому Він пас вівці і мав діло з свійськими тваринами. Добрий Пастир пас овець, але була потреба їх відділити від козлів. Це була чисто практична потреба. У 25 розділі Євангелія від Матвія Ісус Христос говорить найперше про розділення Добра та зла, про відділення праведних від грішних. Йому не грає ролі чи козли добрі чи злі. Суть даної притчі полягає у тому, що якщо люди не будуть виконувати Заповідей в даний момент, якщо вони не будуть чинити милосердя знедоленим, які є образом Божим, а тому ми коли годуємо знедоленого, то ми годуємо самого Христа. Ісус Христос є Вседержитель, а тому може співстраждати з нами. Тому, якщо ми відкидаємо ближнього – тоді ми відкидаємо Христа. Ісус Христос наш Господь буде судити нас за зло, яке ми вчинили (Ін. 5:22-30; Об. 20:11-15). Тому Євангелист Матей тут розказує лише про те, яким чином відбудеться остаточний Господній Суд над праведниками та грішниками. Тому на те і розділення, щоб були вівці та козли.
- Кара для грішників. Мт. 23:33; Лк. 12:5; Од. 14:9-11; 20:9-10.
Тут ясно вказано, що пекло це кара для грішників. Адже ніщо нечисте не може перебувати посеред чистого, а також зле не може перебувати посеред Доброго. Бо немає двох Істин. Існує Істина лише Одна. Бо якщо було багато істинок, які абсолютизувало, тоді б не було Істини. Бо якщо кожна істота почне творити свій світ, тоді вона сама себе заперечить. Адже вона є обмежена. Тому людина має рахуватися з існуванням Бога, людина та іншого сотвореного світу. З цього випливає виключення “другого” зайвого – зла. Адже зло то є заперечення Добра, яке паразитую на всьому доброму. Зло не існує у собі, а паразитує на Добрі. Добро ж існує у собі, а не має існувати у злі.
Хоча ці Біблійні уривки явно нам відкривають існування пекла, а також що пекло це місце покарання, яке люди самі собі створюють. Бог дійсно є милосердним, а тому вважаю, що книжка “Добрі козли” добре відобразила Милосердя Боже, але там не ясно сказано, як людина його може прийняти. Людина ж може відкинути Боже Милосердя, а тому Бог є Справедливий, бо рахується з людським “вибором” зла та смерті.
Знову варто згадати зі приклад видатного персонажа грецької міфології царя Мідаса, який побажав щоб все до чого б він не торкався ставало золотом. І так сталося. Він доторкався до кожної речі, а вона ставала золотою. Далі він почав торкатися до їжі, які ставала золотом. Так само сталося з водою та всіма речами, які не мали б бути золотими. Далі він доторкнувся до своєї дочки, але і вона стала золотою у прямому сенсі цього слова. Можливо і багато його слуг такими стали, але про це міф не розповідає. Далі він випрохав богів, щоб вони забрали у нього цей “дар”, яким він зруйнував життя не тільки собі, але близьким йому. Божки так і зробили, як він просив. З того часу у царя змінилося ставлення до золота, а тому він був дуже вдячний, що він вже не може всі речі перетворювати на золото. Цей міф для нас є повчальний. Він допоможе зрозуміти нам остаточно проблему пекла. Хоча скоріше всього цей цар є міфічний, але країна у якій жив цар була реальна. Нажаль мало людей пом’ятають про багату країну Лідію, яка знаходилася на півостріві Мала Азія. В той час то була реально багата країна, а очевидно царі мали чим похвалитися. Але ми ж знаємо про слабкість людини перед спокусами. Вона може навіть у невинних речах бачити гроші або золото (потенційно). Може дійти до того, що батько бачить у своїй дочці засіб для заробітку, а тому може віддати навіть її працювати у стриптиз клубі або до борделю. Може вирубати цілий ліс, а там буде потім пустеля. Але приходить Христос (тому я не вказав ім’я того грецького бога, бо хочу наголосити на унікальності Христової Благої Вістки), який звільняє царя Мідаса від цієї недуги. Він його звільняє лише тому, що цей цар хоче звільнитися. А чи ви хочете ?
Немає коментарів:
Дописати коментар