Чому ми маємо частіше причащатися ? (Семінар по предмету Святі Таїнства)

Є частою тенденцією в наш час рідко причащатися. Нажаль це негативно впливає на духовність кожного члена Церкви. Перші християни старалися причащатися по першій ж можливості, а їхнє життя було невід’ємне від Євхаристії. Вони тяжко працювали, а тому не могли кожен раз ходити причащатися. Римські закони не давали багато можливостей причащатися. Тому християни молги збиратися лише на вечірню Євхаристію Агапе. З того часу, як християнство було легалізоване (313 р.), тоді почалися проблеми пов’язані з Євхаристією. Люди, які стали новими членами Церкви не всі розуміли велике значення цього Таїнства. Були також проблеми, що люди щиро старалися причащатися, але без глибокого втаємничення до Святих Таїнств допускали несвідому непошану. Однією з причин непошани до Таїнства Євхаристії були стародавні язичницькі впливи. Тому Отці Церкви, щоб вберегти людей від хули на Святого Духа пояснювали що означає це велике Таїнство. Також говорили, що не можна ганебно приймати Євхаристію. Що до неї має бути велика пошана. Але добрі наміри Отців Церкви Сатана перетворив на зло. Таким чином люди стали все рідше причащатися. Так є нажаль і дотепер. Якщо когось цікавлять детальні причини такого стану пишіть на емейл викладача УКУ Святих Таїнств Михайла Петровича mpetro@ucu.edu.ua. Нажаль миряни Церкови часто приймають Святе Причастя, як формальність. Тому завдання даного звіту по семінару пояснити глибинну потребу приймати цю Духовну їжу. В першу чергу вона звернена до мирян, а не до священнослужителів. Так вийшло, що священнослужителі мають можливість частіше причащатися мирян, а самі роблять для них багато перепон. Тому бажано, щоб миряни самі змогли подолати ці перепони. В першу чергу це стосується Церков УПЦ-КП, УПЦ-МП та УАПЦ. Священнослужителі нажаль не допускають багатьох вірних до причастя без Сповіді, яка відбувається перед кожним Причастям. Та і серед мирян склався стереотип, що він не є такий святий, щоб так часто причащатися. В цих діях присутня людська думка є на першому плані, а Божа десь позаду. Христос нікому не відмовляв від Євхаристії. Христос не казав чотирьом тисячам або п’яти тисячам людей (не рахуючи жінок і дітей, а значить їх було набагато більше), що вони не достойні споживати 5 хлібів і 2 рибки, які він помножив. Бо не випадково чудо помноження хлібів є праобразом Євхаристії. Не сказав, що вони були грішні та недостойні приймати від Христа поживу. Він якраз на те прийшов, щоб ми подорожуючі не померли від духовного голоду, але щоб мали життя вічне. По ініціативі Ісуса Апостоли роздали хліб та рибки людям. А чому ж це помноження сталося ? Ісус Христос не є якимсь магом або чародійником, бо це чародійство Йому пропонував Сатана, щоб Він каміння зробив хлібами. Ні Христос помножує хліби завдяки нашій участі у Євхаристії. Він не дає в першу чергу нам якісь матеріальні блага, а він віддає себе Всього. Апостоли не зрозуміли чуда помноження хлібів, бо лише формально поживилися цим хлібом. А щоби було, як би вони відкинули навіть цей праобраз Євхаристії. Вони б Євхаристію б не змогли прийняти. Апостоли і люди, які споживали хліби та риби було недостойні цю поживу прийняти. Але це є необхідно. Далі Господь наш Ісус Христос встановив на Тайній Вечері Євхаристію. Дехто каже, що на Євхаристії були тільки Апостоли, а інших послідовників не було на Євхаристії. Я думаю, що це не аргумент. Бо Апостоли були найближчими послідовниками Ісуса, а тому постійно з Ним перебували. Під час свята Пасхи не могло бути з Христом багато людей. Бо тоді ще не була Пасха, а згідно даних досліджень авторитетних вчених та богословів вона відбулася перед Пасхою. Христос сам став для них Пасхою. Також варто зазначити, що не всі Апостоли були достойні приймати Святе Причастя, але попри те Господь всіх причастив. Дійсно не прийняв Євхаристії Юда Іскаріотський (пор. Олександр Мень “Син Людський”). Бо він пішов ще перед Тайною Вечерею, але Ісус у цьому йому не перечив. Хоча Він наголошував на тому, щоб Юда не відмовлявся від Євхаристії. Подаючи Юді кусень хліба Христос Йому являв Любов у повноті, але Юда обрав інший шлях. Він не схотів віддячити Господеві Богові за всі вчинені йому добродійство і не залишився на Тайній Вечері. Так і ми часто відмовляємося від найбільшого бенкету з Творцем, який став Людиною. А якщо б Юда прийняв Євхаристію, то тоді може б щось змінилося ? Також часто зараз аргументують, що Євхаристію не можна приймати бо ми занадто грішні. То ж буде богохульство, коли ми у своє грішне тіло будемо приймати Христа. Але так ми суперечимо самі собі. Євхаристія є ліком безсмертя. Коли ми споживаємо Євхаристію ми вже маємо життя вічне у Бозі. На землі ми отримуємо безсмертя. Відбувається перше воскресіння у душі людини. Так душа наша оновлюється, а тому невидимо поновлює зв’язок з Богом. Той хто відмовляється від Євхаристії сам себе відлучає від життя у Христі. В цьому немає ніякої логіки, коли нашою хворобою є гріх, а ми від Євхаристії відмовляємося тільки тому, що нашою хворобою є гріх. Ми вважаємо безумного хворого, який відмовляється від спасаючих ліків, а самі стаємо більш безумні, коли відмовляємося від Євхаристії. Також гарним прикладом є спрагла людина у пустелі, яка довгий час є без води. Вона прибігає по першій можливості до води навіть каламутної та брудної. А якщо вона може випити з джерельну воду. Буде абсурдно, якщо ми відмовимося від Євхаристії, бо вона є чистим джерелом життя. Якщо ми згрішили, то ми маємо потребу особливу бути причасниками Христових Тіла та Вина. Дійсно варто сповідатися хоча б раз на місяць, але Сповідь нехай не буде нам перепоною до Євхаристії. Кожна частина Хліба та Вина являють нам Христа у повноті. Ми приймаємо не якусь частину Христа, але всього Христа. Ми приймаємо Його Життя, а не лише певний Його прояв. Ми не приймаємо лише Ісуса тілесного, але Волоченого Христа – тілесного та духовного. Для прикладу можна взяти дзеркало, яке розбите. У кожній частинці дзеркала ми можемо побачити себе, а також інших людей. Тіло та Кров Христа є духовним дзеркалом, але не розбитим. Євхаристія немов дзеркало дається кожному з нас, а в ньому ми бачимо Христа, Церкву та нас самих. Не випадково Євхаристію варто назвати дзеркалом життя Церкви. Часте приймання Євхаристії зобов’язує нас змінюватися, бо якщо ми приймаємо Христа через Євхаристію, то ми не можемо чинити різні злі вчинки. Бо якщо ми їх чинемо, то ми не прийняли ні Євхаристії, ні Хреста. Рекомендована література 1. О Причащении - выступление на Круглом столе http://www.kiev-orthodox.org/site/worship/1408/ 2. Митрополит Вострский Тимофей: Иерусалимская Церковь - за Частое причащение http://www.kiev-orthodox.org/site/worship/1324/