Відображення теорії інформаційних полів у філософії Платона.

     Це є стаття студента філософсько-богословського факультету Ярослава Кулика, який її написав для цьогорічної олімпіади з філософії в УКУ. За це його кафедра нашого університету винагородила безкоштовною поїздкою до села Гошів на літню філософську школу УКУ. Головна ідея цієї статті полягає в тому, що все що людина з нового відкрила або прийшла до нових ідей, то це вона почерпнула з Вічних Ідей. Автор цієї статті дотримується думки (принаймні на той час), що людина нічого не творить, а лише черпає з Вічних Ідей. 

  Думаю автор цієї статті помиляється. Людина є радше творцем, який себе нищить. Якщо людина дійсно щось творить, то вона уподібнюючись до Творця творить сама нові ІДЕЇ та речі, яких не було в природі. Людина може знищувати себе та інших, якщо вона відкидає Бога та Його Вічні цінності - Любов ,Добро, Красу, Справедливість та інші цінності.

  Але все таки стаття варта уваги. Раджу почитати ! 

    Часто нас дивують факти, наскільки великими були знання, офіційно відкриті й пояснені тільки у ХХІ столітті, а проте чудово зрозумілі представникам давніх культур. Відомо про те, наскільки великою кількістю знань володіли давньоєгипетські жерці—візьмемо хоча б той факт, що їм було відоме існування двох зірок системи Сіріуса (названі зараз Сіріус-В та Сіріус-С), офіційно відкриті 1862-го та 1915-го рр.; чи мапа 1513-го р. на якій зображені континенти, знайдені століттями пізніше. 

                                                                        

Зірка системи Сіріус

      Таких прикладів можна навести дуже багато—починаючи від на диво акуратної побудови єгипетських пірамід, до точних пропорційних моделей літаків, які знаходили у багатомільйонних шарах вугілля. І хоч скільки не намагаються ігнорувати ці заяви офіційні науковці, факти говорять самі за себе, повний їх список може зайняти не один том. 

       Так само нас часто дивують деякі знання окремих історичних осіб, що явно випереджали свій час, тож їхні твердження були незрозумілими багатьом оточуючим. Дехто з них започаткував свої власні філософські системи чи школи. До них належить, наприклад, Пітагор та його учні, у чиєму переданні можна відшукати безліч нині підтверджених науковими дослідженнями фактів; так само і Трисмегіст і деякі інші стародавні автори, що залишили дуже цікаві знання. На сході їх було ще більше—ось чому зараз вони стали такими привабливими для псевдо-послідовників і дослідників «езотеричних» вчень. Іншими словами, це були знання, висловлені мовою свого часу, відповідно тодішньому способу мислення. Тепер, однак, розуміючи набагато більше, ми можемо зрозуміти, що ці давні передання мають під собою грунт і можуть багато чого пояснити.

     Процеси енерго-інформаційного обміну лежать в основі всіх фізичних явищ, що було недавно з’ясоване. Єдиною причиною, чому ця галузь фізики ще не набула широкого розголосу—її твердження занадто революційні, перевертають весь світогляд та уявлення, і не тільки в природничих науках, а також в історії та навіть дають нове застосування певним філософським течіям. Подібний переворот не всі хочуть приймати, особливо старше покоління науковців, і до того ж, подібні зміни не відповідають прагматичним інтересам тих, хто має владу і вплив. 

Еніологія, наука про енерго-інформаційні процеси, як невизнана дисципліна виникла після вивчення деяких із вищезгаданих стародавніх передань, а також після досліджень в області квантової механіки. Висновки з останнього дозволили пояснити, чому багато постулатів офіційної фізики, біології та медицини не стикуються з реальними випадками; а також дало пояснення багатьом «паранормальним» явищам.

      Рамки цієї роботи не дозволяють навести повного викладу етіологічної теорії світу, оскільки вона пронизує майже всі сфери нашого життя. До цих ідей додумалось багато мислителів минулого, а також свідчення, які метафорично відображають цю правду знаходимо у деяких античних цивілізаціях. 

     Головною суттю є те, що всяка енергія (відомо з традиційної фізики, що навіть те, що ми сприймаємо як «матеріяльне» є насправді енергією, що коливається на певній частоті) несе в собі певну інформацію. Таким чином, кожна світлова хвиля, кожна річ володіє повним об’ємом інформації про себе. Наприклад, астрономи уже довели, що електромагнітні коливання, що розповсюджуються від зірок у космічному просторі, несуть в собі інформацію, яка не є випадковою, хоч далеко не завжди піддається розшифруванню. Всі механізми заслуговують окремого докладного опису, проте в цій роботі я хочу зупинитися тільки на тому, як ці закони були відображені у філософії Платона що жив і працював в 427-347 рр. до РХ. 

                                                           

                                                                        Платон

       У діялозі «Менон» Платон описує ситуацію, у якій хлопець, який ніколи не вчив математики зміг, після правильного запитання Сократа сформулювати теорему Пітагора. Цей приклад мав на меті довести те, ще подібне знання уже існує, хоч ми його і не усвідомлюємо, але можемо «згадати» при потребі. Звідси випливає платонівська концепція «світу ідей»--трансцендентного простору, який містить «оригінальні форми» всього, що ми сприймаємо, який існує поза простором та часом. Таким чином матеріальний світ, у якому все міняється і проходить, є тільки тінню певних ідей. Він є з’єднанням ідей та небуття, в результаті чого виникає матерія; посередині ж лежать математичні об’єкти.

      Проаналізуємо це твердження з погляду законів еніології. Всяка річ має «матеріяльний» вимір — те, що ми можемо сприйняти органами чуття; «енергетичний відбиток»--показники випромінювання енергії об’єкта, які можна різним чином зафіксувати—довжина хвилі, частота коливання та ін..; та «інформаційний відбиток»--та інформація, яку ця енергія містить. Далі ми можемо говорити про тк. зв. «інформаційні поля»--сукупність інформації на енергетичних носіях довколишнього світу. Це і є підтвердження існування «світу ідей» Платона.

                                                           

     Філософ також наголошував на існуванні чіткої єрархії ідей, найвищими з яких є любов, добро і краса. Це так само можна пояснити цілком раціонально. Добро відображає єдність енерго-інформаційних систем, баланс і гармонію; краса—їх пропорційність та узгодження. Нам відоме поняття «природної краси»--коли щось видається нам гарним за те, яким воно є. Це означає, що наша підсвідомість (на яку припадає 97% ресурсів нашого мозку) сприймає досконалість на енерго-інформаційному рівні, а розумом ми інтерпретуємо це як красиве чи приємне нам. Майже всі принципи моралі, які ми вважаємо добрими та правильними можна пояснити як найбільш раціональні щодо еніологічних законів. Любов є чи не найважливішим принципом (причому не тільки у платонівській філософії) саме через те, що вона об’єднуюча, покликана до зближення, взаєморозуміння та відтворення. Увесь Всесвіт існує саме тому, що перебуває в енергетичній єдності всіх елементів.

      Світ ідей, за Платоном, існує поза простором та часом. Ми звикли сприймати ці поняття нашим розумом, проте насправді на вищих надматеріяльних рівнях вони відсутні. Час, насправді, є одним моментом. Те, що ми сприймаємо як минуле є просто інформаційний відбиток про речі, які весь час змінюються, а майбутнє—безліч варіянтів можливого розвитку подій. Тому прості матеріяльні речі можуть змінюватися й руйнуватися, але інформація про них (їхня ідея) завжди буде зберігатися в інформаційних полях. 

Так само в «світі ідей» може існувати те, що не має відповідника у звичайному нам світі—скажімо, «пряма точка». Це твердження можна пояснити тим, що п’ятьма органами чуття ми сприймаємо всі об’єкти у трьох вимірах, хоча насправді їх існує куди більше. Тому деякі поняття можуть бути просто багатовимірними об’єктами, які нам важко уявити і доводиться вдаватися до певних описів та символізмів.

                                                 
                                                Декументальний фільм про Платона

     Філософ трактує душу як надматеріяльну сутність, яка, народившись у цьому світі, має лише «спогад» про істини. Ми розуміємо, що душа має невідсвітнє походження. Зокрема її можна розглядати як енерго-інформаційну структуру, яка до входження в цей світ дійсно мала повний доступ до всіх інформаційних систем. Тепер обмеження нашого матеріального тіла його суттєво ускладнюють, а проте з вищезгаданого діялогу «Менон» ми можемо бачити, як людина під різними впливами може мати доступ до інформаційних полів й отримувати звідти потрібну інформацію—скажімо, через правильно поставлене питання, або в результаті самозаглиблення. Таким чином ми ніби «згадуємо» інформацію, яка вже існує.

     Душа повинна розвивати в собі потрібні світлі та моральні якості для того, аби повернутися до свого початкового стану, втраченого при народженні у цей світ. Якщо людина плекає в собі риси, які об’єднують її зі світом, то може пересилити палу природу, відновити в собі колишні якості. Для цього потрібне чітке дотримання етіологічних законів, які певним чином висловлені у провідних моральних вченнях світу. 

     Це ще далеко не повний перелік відображених у філософії Платона законів енерго-інформаційного обміну. Ми бачимо, наскільки близько він підійшов до їх розуміння і як добре сформулював. Станом на його добу це був чи не найточніший виклад подібної істини, який нічого спільного не мав ні з язичницькими забобонами, вигаданими людьми для пояснення свого страху перед незрозумілими силами природи, ні з поглядами натурфілософів, які намагалися описати фрагменти того, що спостерігали в довколишньому світі. Ми також бачимо деякі схожі вчення, що виникали у різних частинах світу, незалежно одні від одних, що також підтверджує їх правильність. Вищим і точнішим за платонівську істину є тільки Об’явлення Господа нашого Ісуса Христа. 

       Звідки Платон міг отримати таку інформацію? Не виключено, що з того самого «світу ідей»--філософ просто був достатньо розвинутою людиною, аби мати вільний вихід в інформаційні поля; або ж відчув їх інтуїтивно і записав ці твердження символічно. Також є можливість, що він мав, як і деякі інші мислителі, доступ до передання Першої Цивілізації, яким всі закони еніології були чудово знайомі. Залишається лише із сумом констатувати факт, що філософія Платона, визнана колись і названа великою цілковито занепала в наш час, коли засоби масової інформації розповсюджують свідчення, які спотворюють істину і все більше заважають нам знаходити власний шлях до Світу Ідей.