понеділок, 10 лютого 2014 р.

Маєте честь, панове офіцери!

                                                                                 



Звертаюся до Вас, офіцери Збройних сил України, а також – структур Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки. Ви знаєте, що таке військова доблесть, офіцерська честь та елементарна людська гідність.
Всі ви мабуть бачили відео «Кримінальна окупація»[1], але й без того знаєте, хто вперто йшов до влади усі роки незалежності України і нарешті дійшов до повноти влади у 2010 році. Злиття влади і криміналітету не є унікальним явищем в історії. Наприклад, цілий ряд більшовицьких лідерів (Янкель, Урицкий, Бронштейн, Воровский, Котовский, винахідник концтаборів Френкель…) були кримінальними злочинцями і відбували покарання ще в царських місцях позбавлення волі. От тільки більшовики, прийшовши до влади, підпорядкували собі криміналітет й використовували його у свої цілях[2], а в Україні сталося якраз навпаки: криміналітет підпорядкував собі владу і силові структури. Звичайно, що зовні, формально щодо приходу криміналітету неможливо зробити жодного закиду: вибори 2010 року були формально легітимними. А по суті стався злочин, передбачений статтею 109 Кримінального кодексу України, і ви це знаєте. Таким чином, солдати та офіцери силових структур України волею факту перетворилися в обслуговуючий персонал для криміналітету.
Для захисту своїх владних позицій та забезпечення діяльності партії влади, відомої під назвою «Партія регіонів», криміналітет, окрім нелегальних формувань («братки», «бригади» і найновіше утворення – «тітушки»), використовує спеціально створені силові підрозділи, як от усім відомий загін міліції спеціального призначення «Беркут» – як виявилося в перебігу подій грудня-січня 2013-14 років – незаконне воєнізоване формування[3], яке дотепер не мало належного статусу в структурі МВС та реєстрації в Міністерстві юстиції України (і яке тепер у спішному порядку намагаються «заднім числом» легалізувати). За своїм необґрунтовано роздутим особовим складом, привілейованим статусом і фінансуванням при відсутності належної правової бази для свого існування, а передусім – за своїм призначенням (бути особистою лейб-ґвардією правителя та виконувати будь-які його накази), безкарністю та методами діяльності «Беркут» до болю нагадує два схожих формування, які вже були в історії: «государевых людей» – опричників Івана Грозного[4] та сумнозвісні Schutzstaffeln[5], більше відомі як SS, які теж починали з охорони залів та зібрань правлячої партії й особисто фюрера, а закінчили як злочинне воєнізоване формування, що взяло під контроль службу безпеки, поліцію й конкурувало та намагалося контролювати навіть регулярні збройні сили. З SS у «Беркута» спільною є звітність та відповідальність: як SS було прямо підпорядковане фюреру та своєму командувачу – райхсфюреру Гіммлеру й більше нікому, так і «Беркут» прямо підпорядковується «президентові» та «міністрові» МВС. Як SS було відповідальне лише перед власними судами у своїй структурі, так і «Беркут» відповідальний перед «ручними» судами, які лягли під криміналітет. І там, і тут це означає фактичну безкарність та недосяжність для всякого розслідування з-поза меж структури. Історія вчить лише, що вона нічого не вчить.
Однак вартувало би пам’ятати, що на кожного «молодого опричника» знайдеться свій «купец Калашников», як це майстерно описав класик російської літератури М. Ю. Лермонтов.[6]
Й подібно, як вищий та середній командний склад SS постав перед Нюрнберзьким трибуналом як організація, що чинила злочини проти людства (молодших офіцерів та рядових есесівців союзники віддавали на розтерзання без суду і слідства депортованим, переміщеним особам та колишнім в’язням концтаборів), так і «Беркут» постане колись перед незалежним судом.
Питання до Вас, панове офіцери: чи Ви хочете служити поряд з есесівцями (пардон: «беркутівцями»), виконувати накази криміналітету і/або зберігати нейтралітет у явно злочинній ситуації, спостерігаючи, як гинуть, зникають безвісті й піддаються тортурам цивільні люди, а Україна скочується в прірву державної й національної катастрофи – аж до припинення її існування як незалежної держави, або здійсните Присягу, яку Ви складали перед українським народом, використаєте засоби, які є у Вашому розпорядженні, вкажете криміналітетові й незаконним воєнізованим формуванням на їхнє місце за ґратами й відновите конституційний лад в Україні.
Вибір за Вами. Маєте честь, панове офіцери!

Служивий




[1] Криминальная оккупация. – http://www.youtube.com/watch?v=9MRb8ZBf4B0
[2] Див. про це, серед іншого: Лев Шейнин. Записки следователя – http://www.litmir.net/br/?b=73035

[6] М. Ю. Лермонтов. Песня про купца Калашникова. – http://www.mlermontov.ru/book/625/


Немає коментарів:

Дописати коментар