субота, 1 березня 2014 р.

Переведіть мене через Майдан

                                                                             

Чим є для мене Майдан? Передусім це люди. Я пишаюся співвітчизниками, які вийшли на численні майдани України. Пишаюся так, як ніколи не пишався і навіть не смів надіятися. Скільки на Майдані живих і справжніх людей, яким залежить на гідності – їхній і їхніх сусідів, які керуються здоровим глуздом і вистражданою життєвою мудрістю, а не скороминущими примхами політичних салонів і мажорних клубів. Скільки прекрасних громадян, які відкинули комфортність обивательського, міщанського існування і кинулися у ризиковану для їхнього здоров’я і життя пригоду відстоювання справедливості, чесності, свободи у їх взаєминах з державою і владою. Скільки серед мого народу лицарів духу, спроможних змобілізувати в собі стільки світла і добра, стільки самовідданості і солідарності, стільки правди і автентичності, що нам і не снилося ще кілька місяців тому. На їхньому тлі внутрішній світ чечетових, колісніченків, царьових, олійників та їм подібних виглядає убогою і дріб’язковою метушнею. Майдан ніби поставив перед всіма цими можновладцями дзеркало, у якому вони можуть побачити себе «справжніх». Певен, видовище не з приємних…

Сьогодні громадянський обов’язок кожного з нас «перейти через Майдан», зробити іспит свого громадянського сумління досвідом Майдану, розібратися у собі і відповісти на питання, чим для мене особисто є Майдан.

Демократичний Альянс висунув прекрасну ідею формувати базу даних проекту «Не бути скотом!» і виявляти чиновників, хто зловживає силою і своїм службовим становищем для переслідування і покарання невинних людей, які стали на мирний захист своїх людських і громадянських прав. За задумом ініціаторів, ця база даних після перемоги Майдану стане списком для люстрації недобросовісних чиновників.

Кожен з нас сьогодні повинен провести моральну люстрацію самих себе,
позбутися у собі, своїх задумах, діях, планах всього того, що прямо чи непрямо робить нас причетними не так до прямих дій скотів, як до тої системи суспільних взаємин і правил поведінки, яку вони побудували і нав’язують всьому суспільству. Сьогодні такий благословенний час, що правду чітко видно неозброєним оком. Її не приховати політтехнологіями та іншими хитрощами від лукавого. Користаймо з цього моменту істини. Не будьмо причетними до підтримки псевдореальності скотів! Ні сьогодні, ні завтра, ніколи!

Треба усвідомити, що є дії, які робили нас співучасниками режиму лукавства, фальші і зневаги людської гідності, а є прості дії, які утверджують поставу моральної непокори режиму, духовної переваги над ним, роблять нас вільними, уневажнюють нав’язану нам «Матрицю» і відкривають двері у реальний світ живих людей, а не манекенів і маріонеток. Не залишаймося більше співучасниками суспільного ладу, побудованого «позавчорашніми» персонажами! Що для цього треба робити?

Думати критично. Почати з регулярного читання книг, адже кожна прочитана книга віддаляє нас від совка і його жерців. Кожна книга вчить нас думати “outside the box”, не вважати самозрозумілою, єдино правильною і непорушною ту реальність, яка нас тут і тепер оточує. Критичне мислення ще нікому не зашкодило, а в нашому випадку воно є обов’язковою передумовою звільнення від «стабільності», що її нам навіювали «позавчорашні».

Вчити іноземні мови – польську, англійську та інші. «Непричетні» зобов’язані вирватися з лап просоченого дезінформаційного простору нашого північного сусіда. Як прекрасно, що Майдан голосно заговорив російською мовою. В Україні російська знову лунає як мова гідності і свободи. Але це все ще мова й «русского мира», кісільовської вульгарної пропаганди, путінської державної машинерії поневолення російського народу і російського духу. Ми, україномовні і російськомовні, повинні стати також англомовними, щоб врешті решт залишити без роботи кремлівських пропагандистів.

Звільнитися від магії «ящика». Важко у це повірити, але це цілком під силу. Варто спробувати. В голові не просто стає менше інформаційного сміття. Це спосіб обеззброювання тих, хто вважають себе володарями душ і, нібито, краще за нас самих знають, що нам потрібно знати і якою інформацією керуватися. Це найкращий метод нейтралізації і протидії можновладній хуцпі. «Непричетним» час дорослішати!

Не сидіти вдома у чотирьох стінах. Залишити свою улюблену вежу зі слонової кості. Якомога більше спілкуватися з живими людьми з плоті і крові, а не цифровими аватарами із мережі. Невже сьогодні не діється нічого такого, чого не варто було би обговорити з кимось з друзів за кавою чи пивом?

Не обідати самому
. Приймання їжі є священнодійством, яке зближує людей, унаочнює, що попри всі наші суспільні ранги і досягнення, ми насамперед є людьми і потребуємо товариства собі подібних. Подолання самотності починається зі спільної трапези. Усамітнення закінчується безумством Межигірʼя!

Публічно виявляти свою громадянську позицію. Хто як може. Через вуличний протест, пікет, підписану петицію, страйк, участь у мітингу, саботування злочинних наказів та інших форм зловживання службовим становищем. Справжній громадянин не повинен мовчати ні на зневагу людської гідності – своєї і чужої, ні на порушення людських прав – своїх чи чужих.

Брати участь в організованій громадській діяльності. Солідарність між людьми – це велика сила, це можливість впливати на зміни суспільної реальності і досягати результату. Сьогодні від «непричетних» потрібна дія. Кожен з нас може побудувати свою барикаду, яка зупинить блатних і не дасть їм відірватися на людях у своїй засліпленості власною безкарністю.

Переведіть мене через Майдан! Щоб остаточно зник страх, щоб у серце вселилася надія, щоб можна було відчути себе людиною і громадянином.

Тарас Добко

Джерело: maidan.ucu.edu.ua

Немає коментарів:

Дописати коментар