Згідно з принципами, проголошеними у Хартії ООН, визнання вродженої гідності та рівних і невідчужуваних прав усіх членів людської сім’ї — це фундамент свободи, справедливості та миру у світі. Якщо взяти до уваги численні виклики, які стоять перед сім’єю сьогодні, зокрема: сучасні соціальні умови, що ускладнюють можливість зрозуміти автентичну природу подружжя, осягнення ідеалу вірності і солідарності у подружній любові, ускладнюють виховання дітей і збереження нерозривності подружжя. Наявні умови життя спричинюють зріст показника розпадів шлюбів і вказують на необхідність підтримки сім’ї з боку суспільства і держави, особливо у питаннях народження і виховання дітей.
Визначення і роль подружжя
Подружжя, засноване на шлюбі, — це партнерство цілого життя, засноване на комплементарності одного чоловіка і однієї жінки шлюбного віку, яке укладається на підставі повної і свобідної згоди обох осіб, перед якими стоїть природне і виключно подружнє завдання передачі людського життя [1]. Особи, які укладають подружжя через шлюб, творять власну сім’ю, мають повне право очікувати від суспільства забезпечення сприятливих моральних, законодавчих, освітніх, соціальних, культурних і економічних умов, щоб могти скористатись своїм правом укласти подружжя у відповідальний спосіб, заручившись підтримкою суспільства їхнього рішення. Саме тому державна влада повинна захищати і підтримувати інституційне значення подружжя, і не вважати пари, які живуть без шлюбу, громадянські шлюби або зареєстровані партнерські стосунки рівнозначними природному подружжю. Особливо треба згадати, що великі сім’ї мають право на адекватну підтримку і соціальну допомогу з боку держави і суспільства. Подружжя, як природна і базова клітина суспільства, існувала первинно, ще до появи держави чи будь-якої спільноти, і тому заслуговує на захист з боку суспільства і держави [2]. Також подружжя є юридичною одиницею, первинним суб’єктом прав і обов’язків відносно суспільства і держави [3]. Також подружжя — це незамінний соціальний інститут, як родина що гостинно відкрита до більшої спільноти, яка, у свою чергу, зважає на культурні традиції подружжя [4]. Подружжя відіграє центральну роль у економічній площині, воно необхідне для економічного розвитку, для забезпечення людським капіталом і створення можливостей для здобуття освіти, оскільки члени подружжя забезпечують економічний стимул як: працівники, споживачі, надавачі послуг, і за належної підтримки суспільства забезпечують найкращу опіку і догляд за вразливими членами сім’ї (суспільства). Природне подружжя — це щось більше, ніж юридична, соціальна і економічна одиниця, — це спільнота любові та солідарності, яка в унікальний неповторний спосіб забезпечує передавання і виховання культурних, етичних, соціальних, духовних, релігійних цінностей, що надзвичайно важливі для розвитку людства і добробуту кожного члена суспільства [5]. Природне подружжя — це основний чинник, який забезпечує мир, оскільки подружня любов між членами сім’ї — це той дієвий чинник у розбудові та підтримці єдності подружжя, це життєдайна цеглина у побудові суспільства, оскільки сприяє налагодженню співпраці між його членами. У подружжі розвивається солідарність між поколіннями, яка допомагає зростанню у людській мудрості, кращому відчуттю відповідальності за майбутнє покоління, зокрема за стале усестороннє управління природними ресурсами навколишнього середовища, плекання усвідомлення універсального призначення природних благ на державному і міжнародному рівнях.
Права подружжя
Подружжя має право володіти і користуватись приватною власністю для себе чи у спільній власності з іншими; державні закони про успадкування чи передачу власності повинні враховувати потреби і права усіх членів подружжя, як чоловічої, так і жіночої статі. Водночас подружжя має право на адекватні стандарти умов життя, які враховують різні потреби сім’ї у харчуванні, гідному житлі, забезпечення потреб у розрахунку на кількість членів сім’ї, врахування життєвих обставин, наприклад, факт передчасної смерті одного чи обох батьків (годувальників), факт розриву сімейних відносин, факт нещасних випадків, наявність особливих обставин, коли сім’я доглядає за особами похилого віку (рідними), особами з інвалідністю. Також слід пам’ятати про право подружжя на відпочинок і дозвілля, необхідність гарантувати можливість сімейного відпочинку і дозвілля, які сприяють розбудові сімейних стосунків, особливо між батьками і дітьми, допомагають плекати солідарність між різними поколіннями. Державна політика і кримінальне законодавство повинно звернути особливу увагу на подружжя, наприклад, щоб заарештована особа могла підтримувати стосунки з членами своєї сім’ї, щоб сім’я могла забезпечити собі належні умови життя на період арешту одного з своїх членів. Подружжя мігрантів має право на отримання державної допомоги і підтримки задля інтеграції у спільноту, до якої вони прагнуть належати. Мігранти працівники мають право на об’єднання своїх сімей (відновлення цілісності своєї сім’ї на новому місці проживання). Особливо слід згадати про право на релігійну свободу. Кожне подружжя має право на власне релігійне життя, вільний вибір батьків форм релігійного життя (практик) для своїх дітей, право публічного сповідування своєї релігійності, право ділитися з іншими своїми релігійними переконаннями, право вільно обирати програми релігійного виховання, освіти, і релігійного духовного супроводу.
Обов’язок і право батьків захищати і виховувати (навчати) своїх дітей
На батьків покладено первинну відповідальність за догляд, виховання, розвиток, захист своїх дітей [6] чи право на усиновлення дитини [7], яка має вроджене право на життя, особисту безпеку і захист від моменту зачаття [8]. Одночасно держава, міжнародне співтовариство, регіональні та міжнародні організації мають комплементарну (допоміжну) роль, щоб забезпечувати захист прав подружжя, захист інституту природнього подружжя, захист прав дітей, закріпивши це у системі законодавства [9]. Батьки мають первинне право і обовязок виховувати і навчати власних дітей [10]. Роль держави в освіті та вихованні дітей є субсидіарною, допоміжною стосовно ролі батьків. Сьогодні часто забувають про право батьків виховувати дітей відповідно до власних моральних і релігійних переконань [11]. Це означає, право і обов’язок батьків домагатись, аби держава не примушувала дітей відвідувати таку обов’язкову систему освіти, яка виключає релігію (право на власні релігійні переконання), щоб система освіти гарантувала можливість дітям не відвідувати предмети, які суперечать моральним і релігійним переконанням [12], щоб гарантувала право на вільний вибір школи з особливою програмою освіти, яка б відповідала переконанням дитини і її батьків, забезпечувала виконання мінімуму вимог, затвердженого державою, освітнього стандарту [13]. У різних випадках вибіркового підходу до навчання діти мають право на державні субсидії (допомогу), коли користуються своїм правом на освіту і правом на релігійну свободу [14]. Первинне право батьків виховувати власних дітей також передбачає, що вони мають право і обов’язок співпрацювати з вчителями і керівництвом обраного навчального закладу, щоб могти донести свої побажання керівництву навчального закладу, і подати свій голос щодо питань формування і виконання освітніх програм і державних стандартів [15].
Права дітей
Права і обов’язки дітей (будь-якої особи віком до 18 років) [16] є залежними від аналогічних прав і обовязків подружжя і самих батьків. Ми часто забуваємо, що діти також мають права, бо зосереджуємо свою уваги, в першу чергу, на дорослих особах. Насправді, кожна дитина має право знати свого батька і матір, право на сімейну опіку своїх батьків [17], право пізнавати різноманіття і комплементарну доповнюваність обох біологічних статей, щоб у такий спосіб грунтовно сформувати власну особистість [18]. Саме тому дитина має право підтримувати сімейні стосунки з батьками [19], а у випадку сепарації з батьками підтримувати особисті стосунки з обома батьками, крім вийняткових обставин [20], щоб так забезпечити найкращі інтереси дитини в окремих обставинах (наприклад, у випадку насильства) [21]. Дитина є дуже вразливою, тому необхідно вживати заходів для забезпечення особистої безпеки і посійної підтримки дитини [22], забезпечення особливих гаратній безпеки і опіки, як до так і після народження [23], включно з новітніми технологіями які дозволяють лікарям ставитись до ненародженої дитини в лоні матері як до свого пацієнта. Коли говоримо про вже народжених і ще ненароджених дітей, то ми повинні пам’ятати, що кожна дитина (народжена і ще ненароджена) має право на захист від незаконного стороннього втручання в її приватне життя, її сім’ю, місце проживання, включаючи материнське лоно, незаконні напади на її честь і гідність, включаючи заяви, що він/вона ще не є людською особою, що вона не спроможна проявляти себе тілесно, або спроби назвати дитину «небажаною» [24]. Кожен є рівний перед законом, тому закон покликаний запобігати будь-якій дискримінації, і гарантувати усім дітям рівний та ефективний захист від будь-якої дискримінації на будь-якій підставі, особливо на підставі аргументів тих, які хочуть оправдати аборти, тобто інфантицид з огляду на стать дитини, народженість, хворобу, неповносправність, відкинення дитини певною особою чи суспільством [25]. Кожну дитину необхідно визнавати усюди законом як особу [26]: це право співвідноситься з правом кожного на життя, правом на виживання і цілісний розвиток [27]. Також, кожна дитина, яка була позбавлена свободи, включно з ненародженими дітьми у лоні своєї матері, має право на шановбливе до себе ставлення, пошанування її вродженої особової людської гідності [28].
Сьогодення і прогноз на майбутнє
Пропоную узагальнений погляд на сьогоднішню ситуацію з сім’ями та існуючі суспільні проблеми.
— Сталі подружжя характеризуються тенденцією більших прибутків і нижчих ризиків бідності, накопичення більших достатків, відчуття себе щасливішими, меншою схильністю до депресії чи суїциду, довшим віком життя;
— розлучені особи характеризуються нижчими показниками фізичного і емоційного добробуту в порівнянні з повними сім’ями; сепарація між батьками тягне за собою цілий ряд проблем дитячого, підліткового і дорослого життя (полишених дітей).
Загалом, можна сказати, що добра якість сімейного життя нівелює потребу втручання соціальних та інших державних служб у життя подружжя чи скорочує існуючі програми підтримки сімей. Недавнє дослідження американського соціолога Паула Р. Амато довело, що зміни у структурі сімей обернулися серйозними фінансовими втратами для американського суспільства. Наприклад, зниження кількості шлюбів і занепад сім’ї у другій половині 20 століття став важливим чинником зростання дитячої бідності у США впродовж 1970-их та 1980-их. Так народження дітей неповнолітніми коштувало платникам подітків в США лише у 2004 році $7.3 мільярдів американських доларів.
Зміни у американських подружжях, зміни структури американської сім’ї почавши з 1960-их років спричинили спад середньостатистичного показника добробуту дитини, обернулись падінням добробуту дорослих осіб, зростанням випадків дитячої бідності, обернулись важким фінансовим тягарем для суспільства.
Саме з огляду на таку тенденцію, зусилля зміцнити становище сімей, збільшити кількість дітей, які би виховувались у повних здорових сімях — стали пріоритетом офіційної політики Об’єднаної Європи. Не зважаючи на існуючі вагомі відмінності між різними європейськими державами, можна зробити певні загальні передбачення про загальні риси структури сім’ї та тенденції зміни цієї структури:
— чисельність сімей буде зростати, зокрема за рахунок зростання неповних сімей, спад показників народжуваності, процесу підриву сім’ї;
— гетеросексуальні сім’ї правдоподібно будуть основною формою сімейного життя і батьківства, проте розвиватимуться інші визнані суспільством форми сімейного життя;
— надалі буде пропагуватись культура егалітарних сімейних стосунків, буде справедливий розподіл ринку праці, виникатимуть нові ролі гендерної поведінки; -і надалі політики та урядовці будуть підтримувати і поважати стосунки між батьками і дітьми, зокрема у сфері виховання і навчання;
— зростатиме показник матеріального достатку сімей, завдяки повним сім’ям, у яких і чоловік і жінка працюватимуть, однак не всі сім’ї зможуть скористатись зі зросту достатку. Найбільш вразливими щодо рівня матеріального забезпечення є багатодітні сім’ї, де є більше ніж двоє дітей;
— зростатиме важливість таких послуг як соціальні і медичні послуги; попит на ці послуги буде забезпечено завдяки появі мережі тих, хто надає такі послуги, і кооперації між різними державними, приватними і громадськими організаціями;
— соціальні послуги зазнають подальшого розвитку: на зміну існуючої адресної допомоги розвинеться культура субсидіарного вирішення проблем та особистісного розвитку (самопоміч).
Сімейна політика
Подружжя має повне право покладатись на адекватну сімейну політику державних органів влади у різних сферах життя: законодавчій, економічній, соціальній, культурній, податковій [29]. В основу сімейної політики слід покласти чотири дороговкази: 1) необхідно шанувати подружжя як суб’єкт людських прав і обов’язків, зокрема, у питаннях опіки дітей, виховання і освіти, релігійної свободи, співпраці між сім’ями через засоби громадянського суспільства, доступ до необхідної інформації та захист приватного життя; 2) кожний новий елемент законодавства необхідно оцінювати згідно критерію, чи служитиме це зміцненню подружжя; 3) сім’ї мають право творити громадські організації, сімейні асоціації, щоб могти впливати на формування державної сімейної політики, ефективніше виконувати роль сім’ї у суспільстві, 4) сім’ї самі захищають свої права, відстоюють добрі ініціативи, забезпечують захист своїх інтересів підчас формування державної сімейної політики та її втілення [30].
Висновки
Самі творці сімейної політики повинні визнавати і підтримувати права сім’ї у всіх сферах життя, захищати ці права, визнавати фундаментальні права батьків на виховання і освіту дітей, підтримувати активну участь батьків, сімейних громадських організацій й асоціацій у формуванні, організації, здійсненні та оцінюванні сімейної політики. Органи влади працюватимуть ефективніше, коли співпрацюватимуть з іншими активними учасниками громадянського суспільства соціальної справедливості: об’єднаннями, громадськими організаціями і подружжями. Слід творити середовище привітне до дитини, особливо у містах подбати про сприятливі умови для забезпечення потреб дітей. Важливим завданням є створити умови гармонійного життя поряд молодих і літніх людей. Важливий момент осягнення такого співжиття є солідарність між різними поколіннями. З політичної точки зору згадані вже сімейні проблеми вимагають різностороннього підходу. Належна політика у сфері працевлаштування матиме вагомий вплив на сімейну політику, і навпаки. Існуючий взаємозв’язок між показниками матеріального достатку та працевлаштування у Європі вказує на необхідність сімейної політики, яка би включала також питання ефективної політики у сфері працевлаштування. Традиційне подружжя краще, ніж інші суспільні інститути, пережило різні економічні, соціальні та демографічні потрясіння, і надалі залишається привабливим інститутом для мільйонів молодих людей. Я думаю, що подружжя залишається тим середовищем, де людські стосунки — найбагатші та найінтенсивніші, що подружжя — це найкраще середовище для виховання дітей, забезпечення опіки літнім, одиноким, хворим членам суспільства.
Автор: Лука Волонте, голова громадської організації Fondatione Terre Novae (Рим)
Переклад: Ігор Леньо
Джерело: Згідно з принципами, проголошеними у Хартії ООН, визнання вродженої гідності та рівних і невідчужуваних прав усіх членів людської сім’ї — це фундамент свободи, справедливості та миру у світі. Якщо взяти до уваги численні виклики, які стоять перед сім’єю сьогодні, зокрема: сучасні соціальні умови, що ускладнюють можливість зрозуміти автентичну природу подружжя, осягнення ідеалу вірності і солідарності у подружній любові, ускладнюють виховання дітей і збереження нерозривності подружжя. Наявні умови життя спричинюють зріст показника розпадів шлюбів і вказують на необхідність підтримки сім’ї з боку суспільства і держави, особливо у питаннях народження і виховання дітей.
Визначення і роль подружжя
Подружжя, засноване на шлюбі, — це партнерство цілого життя, засноване на комплементарності одного чоловіка і однієї жінки шлюбного віку, яке укладається на підставі повної і свобідної згоди обох осіб, перед якими стоїть природне і виключно подружнє завдання передачі людського життя [1]. Особи, які укладають подружжя через шлюб, творять власну сім’ю, мають повне право очікувати від суспільства забезпечення сприятливих моральних, законодавчих, освітніх, соціальних, культурних і економічних умов, щоб могти скористатись своїм правом укласти подружжя у відповідальний спосіб, заручившись підтримкою суспільства їхнього рішення. Саме тому державна влада повинна захищати і підтримувати інституційне значення подружжя, і не вважати пари, які живуть без шлюбу, громадянські шлюби або зареєстровані партнерські стосунки рівнозначними природному подружжю. Особливо треба згадати, що великі сім’ї мають право на адекватну підтримку і соціальну допомогу з боку держави і суспільства. Подружжя, як природна і базова клітина суспільства, існувала первинно, ще до появи держави чи будь-якої спільноти, і тому заслуговує на захист з боку суспільства і держави [2]. Також подружжя є юридичною одиницею, первинним суб’єктом прав і обов’язків відносно суспільства і держави [3]. Також подружжя — це незамінний соціальний інститут, як родина що гостинно відкрита до більшої спільноти, яка, у свою чергу, зважає на культурні традиції подружжя [4]. Подружжя відіграє центральну роль у економічній площині, воно необхідне для економічного розвитку, для забезпечення людським капіталом і створення можливостей для здобуття освіти, оскільки члени подружжя забезпечують економічний стимул як: працівники, споживачі, надавачі послуг, і за належної підтримки суспільства забезпечують найкращу опіку і догляд за вразливими членами сім’ї (суспільства). Природне подружжя — це щось більше, ніж юридична, соціальна і економічна одиниця, — це спільнота любові та солідарності, яка в унікальний неповторний спосіб забезпечує передавання і виховання культурних, етичних, соціальних, духовних, релігійних цінностей, що надзвичайно важливі для розвитку людства і добробуту кожного члена суспільства [5]. Природне подружжя — це основний чинник, який забезпечує мир, оскільки подружня любов між членами сім’ї — це той дієвий чинник у розбудові та підтримці єдності подружжя, це життєдайна цеглина у побудові суспільства, оскільки сприяє налагодженню співпраці між його членами. У подружжі розвивається солідарність між поколіннями, яка допомагає зростанню у людській мудрості, кращому відчуттю відповідальності за майбутнє покоління, зокрема за стале усестороннє управління природними ресурсами навколишнього середовища, плекання усвідомлення універсального призначення природних благ на державному і міжнародному рівнях.
Права подружжя
Подружжя має право володіти і користуватись приватною власністю для себе чи у спільній власності з іншими; державні закони про успадкування чи передачу власності повинні враховувати потреби і права усіх членів подружжя, як чоловічої, так і жіночої статі. Водночас подружжя має право на адекватні стандарти умов життя, які враховують різні потреби сім’ї у харчуванні, гідному житлі, забезпечення потреб у розрахунку на кількість членів сім’ї, врахування життєвих обставин, наприклад, факт передчасної смерті одного чи обох батьків (годувальників), факт розриву сімейних відносин, факт нещасних випадків, наявність особливих обставин, коли сім’я доглядає за особами похилого віку (рідними), особами з інвалідністю. Також слід пам’ятати про право подружжя на відпочинок і дозвілля, необхідність гарантувати можливість сімейного відпочинку і дозвілля, які сприяють розбудові сімейних стосунків, особливо між батьками і дітьми, допомагають плекати солідарність між різними поколіннями. Державна політика і кримінальне законодавство повинно звернути особливу увагу на подружжя, наприклад, щоб заарештована особа могла підтримувати стосунки з членами своєї сім’ї, щоб сім’я могла забезпечити собі належні умови життя на період арешту одного з своїх членів. Подружжя мігрантів має право на отримання державної допомоги і підтримки задля інтеграції у спільноту, до якої вони прагнуть належати. Мігранти працівники мають право на об’єднання своїх сімей (відновлення цілісності своєї сім’ї на новому місці проживання). Особливо слід згадати про право на релігійну свободу. Кожне подружжя має право на власне релігійне життя, вільний вибір батьків форм релігійного життя (практик) для своїх дітей, право публічного сповідування своєї релігійності, право ділитися з іншими своїми релігійними переконаннями, право вільно обирати програми релігійного виховання, освіти, і релігійного духовного супроводу.
Обов’язок і право батьків захищати і виховувати (навчати) своїх дітей
На батьків покладено первинну відповідальність за догляд, виховання, розвиток, захист своїх дітей [6] чи право на усиновлення дитини [7], яка має вроджене право на життя, особисту безпеку і захист від моменту зачаття [8]. Одночасно держава, міжнародне співтовариство, регіональні та міжнародні організації мають комплементарну (допоміжну) роль, щоб забезпечувати захист прав подружжя, захист інституту природнього подружжя, захист прав дітей, закріпивши це у системі законодавства [9]. Батьки мають первинне право і обовязок виховувати і навчати власних дітей [10]. Роль держави в освіті та вихованні дітей є субсидіарною, допоміжною стосовно ролі батьків. Сьогодні часто забувають про право батьків виховувати дітей відповідно до власних моральних і релігійних переконань [11]. Це означає, право і обов’язок батьків домагатись, аби держава не примушувала дітей відвідувати таку обов’язкову систему освіти, яка виключає релігію (право на власні релігійні переконання), щоб система освіти гарантувала можливість дітям не відвідувати предмети, які суперечать моральним і релігійним переконанням [12], щоб гарантувала право на вільний вибір школи з особливою програмою освіти, яка б відповідала переконанням дитини і її батьків, забезпечувала виконання мінімуму вимог, затвердженого державою, освітнього стандарту [13]. У різних випадках вибіркового підходу до навчання діти мають право на державні субсидії (допомогу), коли користуються своїм правом на освіту і правом на релігійну свободу [14]. Первинне право батьків виховувати власних дітей також передбачає, що вони мають право і обов’язок співпрацювати з вчителями і керівництвом обраного навчального закладу, щоб могти донести свої побажання керівництву навчального закладу, і подати свій голос щодо питань формування і виконання освітніх програм і державних стандартів [15].
Права дітей
Права і обов’язки дітей (будь-якої особи віком до 18 років) [16] є залежними від аналогічних прав і обовязків подружжя і самих батьків. Ми часто забуваємо, що діти також мають права, бо зосереджуємо свою уваги, в першу чергу, на дорослих особах. Насправді, кожна дитина має право знати свого батька і матір, право на сімейну опіку своїх батьків [17], право пізнавати різноманіття і комплементарну доповнюваність обох біологічних статей, щоб у такий спосіб грунтовно сформувати власну особистість [18]. Саме тому дитина має право підтримувати сімейні стосунки з батьками [19], а у випадку сепарації з батьками підтримувати особисті стосунки з обома батьками, крім вийняткових обставин [20], щоб так забезпечити найкращі інтереси дитини в окремих обставинах (наприклад, у випадку насильства) [21]. Дитина є дуже вразливою, тому необхідно вживати заходів для забезпечення особистої безпеки і посійної підтримки дитини [22], забезпечення особливих гаратній безпеки і опіки, як до так і після народження [23], включно з новітніми технологіями які дозволяють лікарям ставитись до ненародженої дитини в лоні матері як до свого пацієнта. Коли говоримо про вже народжених і ще ненароджених дітей, то ми повинні пам’ятати, що кожна дитина (народжена і ще ненароджена) має право на захист від незаконного стороннього втручання в її приватне життя, її сім’ю, місце проживання, включаючи материнське лоно, незаконні напади на її честь і гідність, включаючи заяви, що він/вона ще не є людською особою, що вона не спроможна проявляти себе тілесно, або спроби назвати дитину «небажаною» [24]. Кожен є рівний перед законом, тому закон покликаний запобігати будь-якій дискримінації, і гарантувати усім дітям рівний та ефективний захист від будь-якої дискримінації на будь-якій підставі, особливо на підставі аргументів тих, які хочуть оправдати аборти, тобто інфантицид з огляду на стать дитини, народженість, хворобу, неповносправність, відкинення дитини певною особою чи суспільством [25]. Кожну дитину необхідно визнавати усюди законом як особу [26]: це право співвідноситься з правом кожного на життя, правом на виживання і цілісний розвиток [27]. Також, кожна дитина, яка була позбавлена свободи, включно з ненародженими дітьми у лоні своєї матері, має право на шановбливе до себе ставлення, пошанування її вродженої особової людської гідності [28].
Сьогодення і прогноз на майбутнє
Пропоную узагальнений погляд на сьогоднішню ситуацію з сім’ями та існуючі суспільні проблеми.
— Сталі подружжя характеризуються тенденцією більших прибутків і нижчих ризиків бідності, накопичення більших достатків, відчуття себе щасливішими, меншою схильністю до депресії чи суїциду, довшим віком життя;
— розлучені особи характеризуються нижчими показниками фізичного і емоційного добробуту в порівнянні з повними сім’ями; сепарація між батьками тягне за собою цілий ряд проблем дитячого, підліткового і дорослого життя (полишених дітей).
Загалом, можна сказати, що добра якість сімейного життя нівелює потребу втручання соціальних та інших державних служб у життя подружжя чи скорочує існуючі програми підтримки сімей. Недавнє дослідження американського соціолога Паула Р. Амато довело, що зміни у структурі сімей обернулися серйозними фінансовими втратами для американського суспільства. Наприклад, зниження кількості шлюбів і занепад сім’ї у другій половині 20 століття став важливим чинником зростання дитячої бідності у США впродовж 1970-их та 1980-их. Так народження дітей неповнолітніми коштувало платникам подітків в США лише у 2004 році $7.3 мільярдів американських доларів.
Зміни у американських подружжях, зміни структури американської сім’ї почавши з 1960-их років спричинили спад середньостатистичного показника добробуту дитини, обернулись падінням добробуту дорослих осіб, зростанням випадків дитячої бідності, обернулись важким фінансовим тягарем для суспільства.
Саме з огляду на таку тенденцію, зусилля зміцнити становище сімей, збільшити кількість дітей, які би виховувались у повних здорових сімях — стали пріоритетом офіційної політики Об’єднаної Європи. Не зважаючи на існуючі вагомі відмінності між різними європейськими державами, можна зробити певні загальні передбачення про загальні риси структури сім’ї та тенденції зміни цієї структури:
— чисельність сімей буде зростати, зокрема за рахунок зростання неповних сімей, спад показників народжуваності, процесу підриву сім’ї;
— гетеросексуальні сім’ї правдоподібно будуть основною формою сімейного життя і батьківства, проте розвиватимуться інші визнані суспільством форми сімейного життя;
— надалі буде пропагуватись культура егалітарних сімейних стосунків, буде справедливий розподіл ринку праці, виникатимуть нові ролі гендерної поведінки; -і надалі політики та урядовці будуть підтримувати і поважати стосунки між батьками і дітьми, зокрема у сфері виховання і навчання;
— зростатиме показник матеріального достатку сімей, завдяки повним сім’ям, у яких і чоловік і жінка працюватимуть, однак не всі сім’ї зможуть скористатись зі зросту достатку. Найбільш вразливими щодо рівня матеріального забезпечення є багатодітні сім’ї, де є більше ніж двоє дітей;
— зростатиме важливість таких послуг як соціальні і медичні послуги; попит на ці послуги буде забезпечено завдяки появі мережі тих, хто надає такі послуги, і кооперації між різними державними, приватними і громадськими організаціями;
— соціальні послуги зазнають подальшого розвитку: на зміну існуючої адресної допомоги розвинеться культура субсидіарного вирішення проблем та особистісного розвитку (самопоміч).
Сімейна політика
Подружжя має повне право покладатись на адекватну сімейну політику державних органів влади у різних сферах життя: законодавчій, економічній, соціальній, культурній, податковій [29]. В основу сімейної політики слід покласти чотири дороговкази: 1) необхідно шанувати подружжя як суб’єкт людських прав і обов’язків, зокрема, у питаннях опіки дітей, виховання і освіти, релігійної свободи, співпраці між сім’ями через засоби громадянського суспільства, доступ до необхідної інформації та захист приватного життя; 2) кожний новий елемент законодавства необхідно оцінювати згідно критерію, чи служитиме це зміцненню подружжя; 3) сім’ї мають право творити громадські організації, сімейні асоціації, щоб могти впливати на формування державної сімейної політики, ефективніше виконувати роль сім’ї у суспільстві, 4) сім’ї самі захищають свої права, відстоюють добрі ініціативи, забезпечують захист своїх інтересів підчас формування державної сімейної політики та її втілення [30].
Висновки
Самі творці сімейної політики повинні визнавати і підтримувати права сім’ї у всіх сферах життя, захищати ці права, визнавати фундаментальні права батьків на виховання і освіту дітей, підтримувати активну участь батьків, сімейних громадських організацій й асоціацій у формуванні, організації, здійсненні та оцінюванні сімейної політики. Органи влади працюватимуть ефективніше, коли співпрацюватимуть з іншими активними учасниками громадянського суспільства соціальної справедливості: об’єднаннями, громадськими організаціями і подружжями. Слід творити середовище привітне до дитини, особливо у містах подбати про сприятливі умови для забезпечення потреб дітей. Важливим завданням є створити умови гармонійного життя поряд молодих і літніх людей. Важливий момент осягнення такого співжиття є солідарність між різними поколіннями. З політичної точки зору згадані вже сімейні проблеми вимагають різностороннього підходу. Належна політика у сфері працевлаштування матиме вагомий вплив на сімейну політику, і навпаки. Існуючий взаємозв’язок між показниками матеріального достатку та працевлаштування у Європі вказує на необхідність сімейної політики, яка би включала також питання ефективної політики у сфері працевлаштування. Традиційне подружжя краще, ніж інші суспільні інститути, пережило різні економічні, соціальні та демографічні потрясіння, і надалі залишається привабливим інститутом для мільйонів молодих людей. Я думаю, що подружжя залишається тим середовищем, де людські стосунки — найбагатші та найінтенсивніші, що подружжя — це найкраще середовище для виховання дітей, забезпечення опіки літнім, одиноким, хворим членам суспільства.
Автор: Лука Волонте, голова громадської організації Fondatione Terre Novae (Рим)
Переклад: Ігор Леньо
Джерело: www.family-institute.org.ua
_____________________________
[1] Art. 16, Universal Declaration of Human Rights; art. 23 International Covenant on the Civil and Political Rights, art. 10 International Covenant on Economic Social and Cultural Rights.
[2] Art. 16, Universal Declaration of Human Rights; art. 23 International Covenant on the Civil and Political Rights, art. 10 International Covenant on Economic Social and Cultural Rights.
[3] Art. 16.4, Universal Declaration of Human Rights, art. 23.4 International Covenant on the Civil and Political Rights; art. 10.4 International Covenant on Economic Social and Cultural Rights.
[4] Preamble 5,6,7, Convention of the Rights of the Child.
[5] Charter of the Rights of the Family.
[6] Art. 5 Charter on the Rights of the Family.
[7] Art. 20.3, art. 21, Convention on the Rights of the Child.
[8] Art. 34, art. 37, Convention of the Rights of the Child.
[9] Charter of the Rights of the Child.
[10] Art. 26.3, Universal Declaration of Human Rights
[11] Art. 13.3, International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights.
[12] Art. 5, Charter of the Rights of the Family.
[13] Art. 13.3, International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights.
[14] Art. 5, Charter on the Rights of the Family.
[15] Art. 26.3, Universal Declaration on Human Rights.
[16] Art. 1, Convention on the Rights of the Child.
[17] Art. 7, Convention on the Rights of the Child.
[18] Preamble paragraph 5, 6, Convention of the Rights of the Child.
[19] Art. 8, Convention on the Rights of the Child.
[20] Art. 10, Convention on the Rights of the Child.
[21] Art. 9, Convention on the Rights of the Child.
[22] Art. 10.3, International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights.
[23] Preamble paragraph 9, Convention on the Rights of the Child.
[24] Art. 16, Convention on the Rights of the Child.
[25] Art. 24, art. 26, International Covenant on Civil and Political Rights.
[26] Art. 16, International Covenant on Civil and Political Rights
[27] Art. 6, Convention on the Rights of the Child; art. 3, Universal Declaration of Human Rights; art. 6 International Covenant on Civil and Political Rights.
[28] Art. 10.1, International Covenant on Civil and Political Rights.
[29] Art. 9, Charter of the Rights of the Family.
[30] Art. 20, Universal Declaration of Human Rights.
_____________________________
[1] Art. 16, Universal Declaration of Human Rights; art. 23 International Covenant on the Civil and Political Rights, art. 10 International Covenant on Economic Social and Cultural Rights.
[2] Art. 16, Universal Declaration of Human Rights; art. 23 International Covenant on the Civil and Political Rights, art. 10 International Covenant on Economic Social and Cultural Rights.
[3] Art. 16.4, Universal Declaration of Human Rights, art. 23.4 International Covenant on the Civil and Political Rights; art. 10.4 International Covenant on Economic Social and Cultural Rights.
[4] Preamble 5,6,7, Convention of the Rights of the Child.
[5] Charter of the Rights of the Family.
[6] Art. 5 Charter on the Rights of the Family.
[7] Art. 20.3, art. 21, Convention on the Rights of the Child.
[8] Art. 34, art. 37, Convention of the Rights of the Child.
[9] Charter of the Rights of the Child.
[10] Art. 26.3, Universal Declaration of Human Rights
[11] Art. 13.3, International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights.
[12] Art. 5, Charter of the Rights of the Family.
[13] Art. 13.3, International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights.
[14] Art. 5, Charter on the Rights of the Family.
[15] Art. 26.3, Universal Declaration on Human Rights.
[16] Art. 1, Convention on the Rights of the Child.
[17] Art. 7, Convention on the Rights of the Child.
[18] Preamble paragraph 5, 6, Convention of the Rights of the Child.
[19] Art. 8, Convention on the Rights of the Child.
[20] Art. 10, Convention on the Rights of the Child.
[21] Art. 9, Convention on the Rights of the Child.
[22] Art. 10.3, International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights.
[23] Preamble paragraph 9, Convention on the Rights of the Child.
[24] Art. 16, Convention on the Rights of the Child.
[25] Art. 24, art. 26, International Covenant on Civil and Political Rights.
[26] Art. 16, International Covenant on Civil and Political Rights
[27] Art. 6, Convention on the Rights of the Child; art. 3, Universal Declaration of Human Rights; art. 6 International Covenant on Civil and Political Rights.
[28] Art. 10.1, International Covenant on Civil and Political Rights.
[29] Art. 9, Charter of the Rights of the Family.
[30] Art. 20, Universal Declaration of Human Rights.
Немає коментарів:
Дописати коментар