Мої роздуми про Таїнство Євхаристії (на основі книги Шмемана ТАЇНСТВА І ПРАВОСЛАВІЯ)

Якщо говорити про Таїнства, то вони всі відображають одне Таїнства Боже. Бог є Пресвята Трійці та Ісус Христос Син Божий, який є Боголюдна. У Ньому тілесно живе вся повнота Божества (Кол. 2:9). І ця повнота відображається найкраще під час Літургії, під час якої здійснюється Таїнство Євхаристії. Дійсно Ісус присутній в всій своїй повноті під час всіх кіл літургії, як на утреній, вечірній, часах так і під час Літургії. Але якраз літургія переображує весь час і надає єдності всім богослужінням. Саме від Євхаристії-Літургії почалася подорож Церкви до вічності. Дійсно Хрещення та інші Таїнства теж мають не менше значення, але саме Євхаристія є перш за все виконання обітниць даних Богом Народові Божому. Ця подорож найперше починається від нашого оновленої людини. Коли людина народжується згори від Бога (Ів 3:3). Далі людина все життя слідує за Христом. І літургія є саме возношення людини до Бога. Перші слова літургії “Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і на віки віків’’ говорять про те, що саме Царство є метою всього життяч людини. І благословляти Царство Небесне означає слідувати за Ним, та жити в Ньому. Цим Царством є Пресвята Трійця та Христос. Христос дав нам можливість бути присутнім у Царстві Небесному з тілом. Антифонами пророцтвами підводетьтся до Тайни Христової. А вхід священика на початку літургії означає, що він нас провадить до Царства Небесного. Вхід священика до святилища (малий та великий) означають наш шлях до Царства Небесного. Коли співають пісню “Святий Боже, Святий кріпкий, Святий Бесмертний, помилуй нас” означає, що ми знаємо Святого Бога, який незважаючи на свою Іншість кардинальну присутній серед нас і ми Його можемо побачити. Під час слухання Слова Божого ми слухаємо під час читання Євангелія та Апостола Самого Ісуса Христа. Є часто проблема відділення Слова від Таїства, але так не має бути.Бо ці речі нерозривні. Так само є проблема відділення Богослужіння від реальності та повсякденного життя. Євхаристія не є лише якийсь хліб, який за словами Поля Гольбаха став м’ясом та кров’ю. Або є крайність що це лише символи нереальні Христового тіла. Насправді Пересуществлення Євхаристії означає зміна насамперед нас самих. Ми у Христі приймаємо і Отця і Духа Святого. Так через спілкування з Богом переображується вся реальність. Людиина його підносить назад до Бога немов яблуко. Адже світ нам даний Богом, як їжа. Ми його маємо споживати, але не гріховно поза Богом¸а у Бозі. “Ми херувимів тайно являючи...’’ так починається остання частина Лтургії Анафора. На ній ми разом з Небесними силами ми возхваляємо. Земля стала небом залишаючись землею. Вірні прийнявши Причастя стають причасниками Нового Буття і як мироносиці з 16 розділу Євангеліє від Марка ми маємо благовістити Христа.