Роздуми про людей з особливими потребами, яких називають неповносправними !

                                                                    

   Є такі люди, які народилися не такими, як ми є. Їх суспільство називає неповносправними, а вони такими не є.
  Бо у ставленні до "неповносправних" визначається стан суспільства. Те що ми так до них ставимся показує нашу суть. Ми часто думаємо що вони якісь неповноцінні, але так думаючи ми являємо власну неповноцінність. Вони є такі є люди, як і ми, але мають на відмінно від нас особливі потреби.
  Суспільство хоче таких людей позбутися. На думку грішного світу таких людей варто абортувати ще до народження. Суспільство не може допустити, щоб людина народилася з якимись тілесними вадами. Якщо є люди з духовними вадами, то ці гріхи вони толерують. А таких людей хочуть абортувати.
  Також для таких людей суспільство хоче примінити евтаназію. Суспільство добивається навіть евтаназії та навіть судиться за неї. Грішний світ рахує, що людина не мусить терпіти страждання, а взамін на це закликає до самогубства та вбивства, яким є евтаназія.
 Світ людей з особливими потребами є зовсім інший. Я маю двох таких друзів, які змінили кардинально моє бачення життя. До них належить друг Вадик Савчук, який доводить, що є сенс жити. Над ним опікуюється мама, яку я називаю пані Марія. Вони так люблять життя, що мені самому хочеться жити. Такі люди позбавляють мене духовної Нудоти. Я бачу радість у речех.
  Також я бачу, що ті люди будучи такими мають більше чим ми маємо... І я це бачу на власні очі. Вони головне мають внутрішню радість...
  Раджу з ними поспілкуватись, аніж робити поспішшні висновки...

                                       
                                                               Жан Ваньє