Нинішньому поколінню тридцятирічних доведеться старіти без пенсій. Це арифметика демографії — ми станемо першими, хто побачить обвалення звичної пенсійної системи. Поки не пізно, треба «плодитися і розмножуватися».
Ми не будемо отримувати пенсії. Ніхто з нашого покоління не чекатиме заповітних 60-ти або 65-ти, щоб перейти на державне забезпечення. Нам не дозволить цього зробити проста статистика: наші країни старіють. У тій же Україні один працюючий припадає на одного пенсіонера — співвідношення тих, хто платить до Пенсійного фонду з тими, хто з нього отримує гроші, перевищило 95%. Для порівняння — в Австрії цей показник дорівнює 39,5%, у Бельгії — 34,7%, в Іспанії — 32%, в Казахстані — 19,8%, у Нідерландах — 27,3%, у Німеччині — 39%. Пора визнати — при збереженні тенденції через тридцять років у наших країнах пенсійних фондів не буде.І пенсіонерів не залишиться.
Ні, напевно збережуться приватні пенсійні фонди. Або корпоративні — підтримуючі на плаву вийшли у відставку ветеранів конкретної галузі. Але державна система пенсійного забезпечення в нинішньому вигляді приречена на колапс.
І не варто зараз кричати про злочинне ставлення держави до своїх жителів. Це не етика — це арифметика. За великим рахунком, єдине, що зараз залишається молодому поколінню — це народжувати. Якби попередні покоління не халтурили, то може і не писав би я зараз цю статтю — але вони реально недопрацьовували. Так що всі видатки падають на нас.
Нема злого, щоб не вийшло на добре — тепер кожен зможе приміряти на себе логіку китайського селянина, байдужого до реклами контрацептивів. Тому що в країні, де держава не може забезпечити пенсії, єдина гарантія більш-менш забезпеченої старості — це діти. А тому досвід Піднебесної дуже скоро буде використаний і у нас.
Кажуть, коли Бісмарк запровадив пенсії в Німеччині — все чемно подякували уряду, усміхнулися і забули. Тому що дожити до планки, встановленої канцлером в якості кордону для забезпеченого відпочинку було практично нереально.
Вже сьогодні можна пропонувати пенсійному фонду нове гасло — щось на кшталт «Живи швидко, помри молодим». Тому що реально наші країни не готові подивитися фактам в обличчя і попередити власне населення про неминучий. А також майже ніхто не готовий спробувати зробити пенсії — бізнесом. Тому що в нинішньому вигляді все це нагадує якесь обдурювання.
Ти можеш все життя відраховувати державі частину зарплати «на старість». Але якщо в силу обставин, у статус пенсіонера ти перейти не встигнеш — то всі твої кошти залишаться в розпорядженні адміністративної системи. Ти можеш пробути пенсіонером лише пару років — але залишок накопиченого не повернуть твоїй родині. Це дивна логіка державного накопичення змушує мене все з великим скепсисом ставитися до питання про те, де саме лежить моя трудова книжка.
Тут можна зараз впасти в екстаз і самовпевнено написати щось на кшталт «ми приречені стати самостійніше і відповідальніше». Тільки це все буде наївним ідеалізмом. Швидше за все, суспільство, не розгубившись віру в патерналізм, буде до останнього відмахуватися від думки, що пенсій не буде. Танці з бубном навколо пенсійного фонду стануть головним козирем політиків у найближчі роки. Тих, хто буде говорити про приреченість нинішнього порядку речей, назвуть соціал-дарвинистами, і добре, якщо тільки так. А потім в якийсь момент пенсійний фонд виявиться банкрутом — і настане новий час.
Колись вважалося, що мати багато дітей можуть собі дозволити лише багаті люди. Пора звикати до того, що незабаром все буде навпаки.
Джерело: www.family-institute.org.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар