Місце практики мені довелося вибирати довго. Спершу я планував йти на практику до студентського капеланства, але мені не вдалося туди піти, бо я передумав. Так я був на студентській літургії, з студентами політехніки. Дійсно о. Богдан є добрим капеланом. Але я за порадою о. Володимира Ждана шукав о. Степана Суса. Якби не google, то я б його точно не знайшов. В той час студентським капеланством зайнявся брат семінарист, а у сфері військового капеланства було працювати нікому. Тому моїм було рішення, що якщо я так довго шукав о.Степана, то було б добре залишитися займатися практикою військовим капеланством.
Пізніше я знайшов о. Андрія Хомишина, який з братом Мироном познайомив з працею війсьового капеланства при військовій частині інституту сухопутних військ ім. Сагайдачного Львівського Політехнічного універсітету. Щодо діяльності можна найкраще зацитувати уривок з сайту kapelanstvo.org.ua :
“20 листопада 2005 року було освячено відновлений військовий храм, його престіл та іконостас Високопреосвященнішим Архиєпископом Львівським Ігором Возьняком.
Сьогодні храм святого архистратига Михаїла став наче серцем Інституту, де щонеділі військовослужбовці та члени їх сімей мають змогу молитись. Окрім недільних богослужень, семінаристи – представники Центру Військового Капеланства, проводять регулярні зустрічі з курсантами інституту на морально-етичні теми. Також спільно із командуванням навчального закладу організовуються прощі (екскурсії) до відпустових (святих) місць Галичини, екскурсії по храмах Львова. Також цього навчального року створено в Інституті Релігієзнавчий гурток, учасники якого мають змогу ближче та ґрунтовніше ознайомитись із християнськими традиціями нашого народу, війська. При військовому храмі почала діяти релігійна бібліотека для військовослужбовців.”
На наступний раз в мене була зустріч з братом Мироном на Хуторівці в УКУ ФБФ. Він повів мене і ознайомив з Центром Душпастирювання військових службовців, який знаходиться у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа. Головною метою діяльності ЦДВ є допомога військовим капеланам, що душпастирюють у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.
10 та 15 жовтня я вже почав виконувати поставлене мною завдання, яке полягає у тому, щоб шукати нову інформацію по історії військового капеланства. Підготовкою було те, що перед цим я вивчав історію військового капеланства від початків до наших днів на сайті kapelanstvo.org.ua, де на відмінно від сайту kapelanstvo.com.ua детально розписана історія життя військових капеланів. Це завдання полягало (і досі полягає) знайти детальнішу інформацію про церкву, яка знаходилася в селі Велика Вишенька, а парохом був о. Омилян Радзикевич. Ця церква була збудована у 1927 році на місці, де раніше стояв дерев'яний храм. В урочистостях освячення новозбудованої церкви брав участь митрополит Андрей Шептицький. Але він простояв недовго. Цитую газету “Україна молода” , яка розповідає про цей храм (цю інформацію знайшов 17 жовтня) :
“170 сіл зрiвняно з землею, 125 тисяч селян вивезено, 20 храмiв сплюндровано, один із них розстрiляно — така ціна одного з найбiльших у Європi вiйськових полiгонів — Яворівського, що на Львівщині. Депортованi мешканцi сiл, знищених у 40—50–х роках для будiвництва полiгону, вимагають компенсацiї за втрачене майно i просять надати їм статус репресованих.”
Ця церква була зруйнована у 1940 р. коли розпочалося будівництво військового полігону. Цей храм знищений військовою бронетехнікою.
Я окрім інтернету шукаю ще по інших джерелах. Нажаль у архіві УКУ при інституті історії Церкви не виходить знайти нічого про цю Церкву. Далі я зробив спробу знайти щось в архіві на святоюрській горі (25 жовтня), але у архіві інформації про те немає, а більше про це знає архівіст, якого я не можу знайти.
Були спроби знайти за допомогою Шематизму УГКЦ - Blazejowskyj, Dmytro Historical šematism of the Archeparchy of L'viv (1832-1944). Але вчуся ним користуватися, тому досі не знайшов.
А потім я ще отримав нове завдання, яке полягало в тому, щоб знайти де поховані всі військові капелани. Тому довелося радитися з викладачем УКУ по історії християнства Олегом Бегеном, який мені сказав що військові капелани поховані переважо закордоном (які душпастирювали під час II світової війни), або на янівському та личаківському кладовищах (капелани січових стрільців).
Є надія що я знайду, бо вже більше за мене знайшли брат Мирон та о. Андрій Хомишин.
30 жовтня я був на літургії каплиці св. Апостолів Петра і Павла. А то було колись місце єзуїтської колегії, а також військовим гарнізоном.
Буду надіятись що я виконаю слова Ісуса Христа :“Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам” (Мт. 7:7).
6 грудня відбулася важлива подія ц історії військового капеланства Львова та України . До цьої події йшли довго. Я ще довгий час відвідував богослужіння в галереї “Равлик” у капличці апостолів Петра і Павла. 12 листопада я на власні очі бачив, як вивозилися книги з минулої єзуїтської колегії військовими. Виникає питання про книги, а саме куди їх перевезли ? Подаю коротку відповідь:
Для зберігання історичних книг, які є в храмі Св. Апп. Петра і Павла (колишній костел оо. єзуїтів), уже надано два приміщення: будинок колишнього кінотеатру ім. І. Миколайчика (вул. Личаківська, 131) та будівля однієї із розформованих частин Львівського гарнізону (м. Львів, вул. Авіаційна, 1). Однак ті приміщення не придатні для зберігання книг. Ремонт робити нема за що, влада ігнорує проблему. Про це сьогодні, 12 серпня, на прес-конференції заявив настоятель храму, головний військовий капелан Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Степан Сус .
Отже у ці місця вивезли книги. Але при вевезенні не обійшлося без ексцесів. Вийшла недавно стаття з заголовком в газеті “Українська правда” - “У центрі Львова зіграли у "футбол" старовинними книгами” . Я чув версію також о. Степана Суса що ті книги, якими футболяли не несл ніякої великої цінності бо були радянськими перекладами на німецьку мову творів Леніна та Сталіна. Думаю можна було б без конфліктів взагалі обійтися, але головне що таки храм звільнили від книжок та прибрали (з Святая Святих храму 10 мішків пороху). 18 грудня я був вже в цьому храмі та зміг насолодитися першим барокових храмом Львова.
25 листопада я був у архіві Личаківського кладовища. Звідти мені переслали на емейл де поховані військові капелани. На рахунок церкви у селі Вишенька Велика то мені знайти про неї багато нової інформації допомогли Шематизми. І взагалі як би не консультації з Олегом Бергеном та о. Богданом Прахом взагалі нічого не вийшло.
Діло на рахунок поховання військових капеланів у Яновському кладовищі закінчу після сесії. Надіюсь в наступному році продовжувати практику при військовому капеланстві. Окрема подяка за допомогу в практиці о. Степану Сусу, о. Андрію Хомишину та брату Мирону. Також подяка о. Володимиру Ждану за поїздки до психіатричної лікарні на Кульпаркові на молебні у дитячому відділенні. Також за поїздку до Стрия та Гошева з о. Володимиром та працівниками лікарні.
Немає коментарів:
Дописати коментар