Ісус Христос проповідував Євангелія та сціляв недужих під знаком приходу Царства Божого. А він є Царство Боже та перемога над смертю. Господь передав апостолам дар зцілення. Бо апостоли будуть “на хворих руки класти, і добре їм стане”(Мр. 16:18). Також ця Тайна Божа передалася через апостолів єпископам та пресвітерам (Як. 5:14-15)[1].
Але чому саме єлеопомазання ? В давнину єлей використовувався, як продукт споживання, але і широко поширений медичний засіб.Цей лікарський засіб використовували як і євреї так і греки. У притчі про доброго самарярина єлей описаний, як лікарський засіб (Лк. 10:30,33-34а). В Християнській Традиції природні якості єлея відійшли на другий план. Важливими стали не самі по собі його оздоровчі функції, але він став провідником Божої Благодаті[2]. Людина через це таїнство може напряму споглядати Христа, якого спасенницьку дію оприсутнюють таїнства.
В наш час ситуація кардинально змінилася. Християни нажаль почали відкидати та заперечувати Життя, яке Христос нам подарував. А секуляризоване суспільство, яке з’явилося внаслідок заперечення християнами життя шляхом відкинення цього світу, а також розділення реальості, яку Христос зробив одною на “земське” та “сакраментальне”. Такий дуалізм присутній у всіх християнських конфесіях (у Церкві, бо вона повіки соборна). Християни нажаль переважно бачать у цьому таїнстві, як засіб оздоровлення від тілесних та духовних недуг та ставлять на другий план.Сучасна медицина реагує по інакшому на ці проблеми. Вона лікує це життя, а не смертне життя [3]. Також у Північній Америці (до нас надіюсь це недійде) померлих ховають у похороних домах. Тіло померлих звичайно не лижить у його помешканні, а у спеціальному будинку, куди знайомі приходять, щоб скласти співчуття родині, помолитися, тощо. Очевидно, що такий дім є підприємством сфери послуг[4].
В даному контексті уздоровлення – це таїнство, бо його мета й зміст не саме здоров’я, не відновлення тілесного здоров’я, а вхід людини в життя Царства. Бо в Христі страждання не усуваються, а перетворюються на перемогу. Сама перемога над смертю і є правдиве оздоровлення[5]. Так хворий (не лише умираючий) оздоровлюється, але найперше духовно, а потім тілесно. Також це таїнство стає для хворою підтримкою в хворобі. Але головне, щоб хворий бачив у своїй хворобі Божий Промисл та у своїй хворобі поєднав власні страждання з стражданнями Христовими [6].
Дійсно здійснювали таїнства над хворими, але вони здійснювалися не лише лише над тяжко хворими. Згідно свідченням отців та вчителів Церкви у перших віках християнства це таїнство звершувалося над християнами, які відпали від віри по причині важкості своїх грихів, а потім повернулися до Церкви. Також це таїнство звершувалося над всіма вірними у часі Страсної седмиці (останній тиждень перед Великим постом). Можна зрозуміти ранніх християн, які не так часто здійснювали це таїнство над всіма вірними. Бо в той час відбувалися переслідування та гоніння над християнами.
Отже кожен з нас є хворий – духовно. І ми маємо принаймні під час свят маємо здійснювати це таїнство. Тому не випадково його називають соборування, адже воно здійснюється соборно, як молитва всієї Церкви. Тому це таїнство уділяють у Церкві, або уділяють його хворим.
Гарним прикладом служить Великомученика св. Пантелеймона, який оздоровлював недужих. На мою думку воно допоможить поглибити важливість цього таїнства для кожного з нас. Кожне свято при якому здійснюється це таїнство дозволяє поглибити наше пізнання Христа. Ми переважно розуміємо, що Христос промовляє через євхаристію, а також інші таїнства. Але особливо це таїнство розкриває нам іншу грань перемоги Христа над смертю.
Також роблять закиди різні секуляристи та скептики, що це Таїнство не дає ніякого лікування тілесного (навіть як вияв Божого Царства), бо як ми помічаємо хворий не лікується так, як після припаратів. Цю думку спростовує покійний військовий капелан о. Порфирій Боднар, ЧСВВ. Він під час війни багатьох солдатів умираючих помазував єлеєм. І більшість з тих, яких він помазав єлеєм виживали. Були випадки, що деякі солдати були на грані смерті та лікарі казали “Вони не виживуть, у них немає ніяких шансів”. Тоді відбувалися чудеса. О. П. Боднар помазував і вони виживали. Тому ми маємо прийняти Боже Провидіння та необмежувати Його людськими мірками[7].
[1] Синод Української Греко – Католицької Церкви. Катехизм Української Греко – Католицикої Церкви. «Христос – наша пасха». Львів 2011. ст. 152
[2] V Международная богословская коференция Русской Православной Церкви. “Православное учение о Церковных таинствах”. Высокопреосвященный Димитрий, Архиепископ Тобольський и Тюменский. Таинство елеосвящений: Богословские аспекты.
[4] Там же. ст. 136
[5] Там же. ст. 147
СПОМИНИ О. ПОРФІРІЯ БОДНАРА, ЧСВВ
Немає коментарів:
Дописати коментар