«УКУ та ідея і місія Університету» (Курсак з Педагогіки вищиї школи)

                            

                                                           ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………….3

I РОЗДІЛ  ІСТОРІЯ КАТОЛИЦЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ТА УКУ…………………..4

II РОЗДІЛ  УКУ ТА ІДЕЯ ТА МІСІЯ УНІВЕРСИТЕТУ……………………………….6

III РОЗДІЛ ЧИ УКУ Є КАТОЛИЦЬКИМ ЧИ ЦЕРКОВНИМ УНІВЕРСИТЕТОМ ?...15

ВИСНОВОК………………………………………………………………………………17

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………………18

                                              ВСТУП

  В даній роботі буде досліджено ідею та місію Українського Католицького Університету, а також як вона реалізується в УКУ. Наскільки ця ідея реалізується ?

  Найперше в цій роботі буде розкритий історичний контекст постання Католицьких Університетів, а також описані основні події, які вели до появи УКУ, а також основні події життя цього Університету.

  Другий розділ буде присвячено ідеї та місії Університету. В цьому розділі можна знайти відповідь на такі філософські питання. Чим є Університет ? Для чого він призначений ? Яке місце в ньому займає знання ? Чи Університет є спільнотою чи спілкою викладачів ?

  Головне є питання реалізації ідеї та місії Університету УКУ. Чи УКУ відповідає вищезгаданим критеріям ? Які є вади діяльності УКУ ?

  В третьому розділі подано погляд на УКУ з точки зору Католицького канонічного права.

                                            I РОЗДІЛ

             ІСТОРІЯ КАТОЛИЦЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ТА УКУ

   Прообразом теперішніх вищих навчальних закладів була Академія Платона. У ній   вчилися учні з всіх країн світу. Не пускали того, який не знав геометрії, але вивчали там в основному філософські науки. Цікаво, що багато випускників стали видатними державними діячами, а також філософами. Найвидатнішим випускником Академії став Аристотель. До Платона не існувало таких навчальних закладів, які прагнули студентові дати універсальне знання. Цим знанням була філософія[1].
                                                   

Афінська академія Платона, Рафаель, фреска Апостольського палацу, Ватикан

        Ще коли не було Університету, то вже було сформована основна місія та ідея Університету. ЇЇ сформулював Аристотель у творі “Метафізика”. “Всі люди від природи прагнуть знати”[2]. І ці широко відомі слова, якими починається Аристотелева “Метафізика”, й досі становить підґрунтя університетської освіти[3].

         Сам Університет є плодом Церкви. Перші Університети виникли в добу Середніх віків. Часто нажаль ці віки люди називають “темними”. Але саме виникнення перших Університетів спростовує цю тезу. Бо як ці вікі можуть бути “темними”, якщо у них виникло світло науки. Був заснований перший Університет у Італійському місті Болонії. Пізніше виникли університети у таких містах, як Париж, Лондон, Рим, Флоренція, Неаполь та ін. Серед цих Університетів найдавнішим факультетом став теологічний. Далі виникли медичний та юридичний.
                                                             

Сорбонна

        На всю тодішню Європу славилися Університети Парижу в Сорбоні, а також Оксфорд в місті з такою самою назвою, як Університет. Вони славилися на всю тогочасну Європу. Випускником наприклад середньовічної Сорбони був св. Тома Аквінський, якого філософські та богословські відкриття і досі є важливою складовою частиною вчення Католицької Церкви. До нашого часу його самий знаменитий твір “Сума Теології” не застарів. Випускником Оксфорда був Роджер Бекон. Без нього не мислимий сучасний науковий поступ. Він вже у середньовіччі зробив багато важливих відкриттів у сфері природничих наук. Таким чином без Університетів не мислимий є сучасний поступ. Вони є кузнею знання,  але веденим Св. Духом. Нажаль у наш час університет секуляризований, а тому відійшов від давніх середньовічних традицій. Знання стало самоціллю, а тому часто Університет не виконує свою головну місію. Його місія полягає в тому, щоб давати знання, але знання не має бути самоціллю. Університет має розкривати дар, яким Бог наділив людину. Не випадково кажуть, що всі науки ведуть до Бога. Точніше варто по іншому цю тезу обґрунтувати. Наука сама по собі не веде до Бога, але об’єкт, який вона досліджує. Можна довго дискутувати на тему Бог та наука, але вона не є темою нашого дослідження[4].
                                                                 

Митрополит Андрей Шептицький

         Темою нашого дослідження є Український Католицький Університет (УКУ). Чи відповідає цей Університет місії Університету ? Чи діяльність Украйїнського Католицького Університету не суперечить основній місії Університету ?
                                                  

Йосиф Сліпий

        У 1928-1929 рр. митополитом Андрейом Шептицьким була заснована Львівська Богословська Академія (ЛБА). Ректором Академії був обраний Йосиф Сліпий. У 1939 році вона була закрита Радянською владою.  Коли прийшла Радянська влада студентів та викладачів академії було репресовано.З 1942 по 1944 рр. вона відновила свою діяльність. Тоді були часи німецької окупація, які тривали до другого приходу Радянської влади. Остаточно Радянська Влада її закрила у 1945 році. Ректора Йосифа Сліпого тоді вивизли до Радянських констаборів. Звідти він був вивезений у 1963 році у зв'язку з II Ватиканським Собором. Він брав участь в цьому Соборі. Саме тоді ним був заснований в Римі вперше Український Католицький Університет імені св. Климентія Папи Римського. Радянський Союз розпався, а тому в УГКЦ виникла можливість відновити діяльність семенірії та ЛБА. ЛБА відновила свою діяльність у 1994 році. Ректором ЛБА став о. д-р Михайло Димид. Перший випуск ЛБА відбувся у 1999 році. Саме тоді вперше в Україні випускниками з богословської освіти стали жінки, які до цього часу не мали такої можливості. Сам же Український Католицький Університет був заснований на базі ЛБА 2002 року, а паралельно з ним досі існує Український Католицький Університет в Римі. Ректором Українського Католицького Університету став о. д-р Борис Гудзяк[5].
                                
                                                        

о. Борис Гудзяк

Владика Борис Гудзяк

                                                        

                                                       II РОЗДІЛ

                      УКУ ТА ІДЕЯ ТА МІСІЯ УНІВЕРСИТЕТУ

                                                      

                                                              Головний корпус УКУ

       Тепер нам варто повернутися до основної теми нашої роботи. З вище сказанного стає зрозуміло, яке важливе значення для людства має Університет. Але до цього ми в основному ковзали по імперичних фактах, а зараз будемо розглядати ідею та місію Університету з філософської точки зору.

       Коли йдеш по вулиці то часто бачиш людей різного віку, статі, професій. Серед них є такі люди, які йдуть ходять з журналами. Вони заходять до людей додому, а також зупиняють їх на вулиці. Ці люди Свідки Єгови. А журнали, які вони носять це “Вартова башта” та “Пробудись”. Серед їхніх основних рис є так звана всезнаючисть. Вони прочитали ці журнали, а згідно свого секстансткого вчення цього достатньо для всезнаючості. Тому переважна більшість Свідків Єгови не мають вищої освіти. Але вони нажаль не знають, що це суперечить християнському духові, а також будь-якому здоровому глуздові. Дійсно багато перших новонавернених християн були не освідченні, але це не заважало пізніше таким християнам, як св. Григорій Богослов, св. Василій Великий здобувати освіту в поганських Атенах. Освіта є для того, щоб наслідувати Христа. Бо він є Логосом, а також Премудрістю Божою. Також в християнській Традиції особливо негативно ставляться до ледачості. Ледачість випливає з гордині. Не має на увазі Церква, що всі християни повинні мати вищу освіту. Ні просто певні покликання потребують вищої освіти. Вища освіта випливає з того, що певний фах люди здобувають роками, а також потребують учительського наставництва. Можна побачити людей, які є дійсно є начитані. Але начитаність не означає, що людина наприклад є фахівцем своєї справи. Є такі люди, які начиталися книг Лева Силенка, а тому вважають себе фахівцями в історії, літературі, рілігієвознавстві та інших науках.

        Про незамінність Університетського знання гарно сказав Кардинал Генрі Ньюмен:
                                                                           

Карданал Генрі Ньюмен

     Жодна книжка не передасть делікатних нюансів свого фаху так швидко й впевнено, як це зробить живий діалог умів через очі, погляд, акцент, манеру, вдало кинуту заувагу та несподівані повороти вільної бесіди… Основні принципи будь-якої науки, ви, без сумніву будете опановувати вдома з книжкою, однак деталі, барви, відтінки, атмосферу, все те, що живить їх у нашій душі – цього нам доведеться набиратьсь від тих, у чиїх серцях воно зараз живе і пульсує. Варто зробити так, як робить студент Німеччині чи Франції. Прагнучи вдосконалити граматику, він вирушає до Парижу чи Дрездену. Чому б не взяти приклад з молодого мистця, який мріє відвідати великих майстрів у Флоренції та Римі [6]?

       На щастя УКУ є таким Університетом, до якого варто приїхати повчитися. Не випадково Блаженіший Патріарх УГКЦ сказав, що в УКУ найкраща богословська школа[7] на пострадянському просторі[8]. Також для прикладу варто подати гуманітарний факультет. На цьому факультеті є кафедри історії, соціальної педагогіки та Катехико-педагогічний інститут. Про успіхи викладання історії в УКУ та якість роботи викладачів-істориків свідчать слова теперішнього ректора Києво-Могилянської Академії Сергія Квіта. Він у рецензії на книгу “Націоналізм і релігія”, авторами якими є Олександр Зайцев, Олег Беген та Василь Стефанів, сказав, що можна говорити про історичну школу УКУ[9]. Це говорить про те, що за такий короткий час викладацький склад, а також випускники УКУ[10], досягли успіху у поступі історичної науки. У великій мірі рзультатом цього успіху є хороший викладацький склад, приємне Університетське середовище, а також стажування та продовження навчання студентів за кордоном. Нажаль держава заважає розвиткові освіти в УКУ.

Одним з факторів, що дозволяє УКУ виконувати свою місію, є гарне розсташування Університетських корпусів. Наприклад головний корпус, у якому розташований гуманітарний факультет, розташований на вулиці Свенціцького. Він розташований близько центра Львова. Особливо вдалим є розтушуванням корпусу філософсько-богословського факультету на вулиці Хуторівка. Доречі цей корпус, як найкраще, обладнений іноваційними технологіями, а також затишний. Не випадково Карднал Джон Генрі Ньюман вказував на те, що Університет має мати як найкращі умови для навчання студентів. В цьому важливу роль грає його географічне розташуванням, розмір та затишність[11].

      Нажаль в Україні є проблема корупції. Вона торкнулась також Університетської освіти. З одного боку в цьому винна державна система, яка у особі “Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України”[12]. Міністр освіти Табачник вважає, що в корупції винні самі студенти[13]. Ці два чинники грають негативну роль у розвитку освіти, а також таким чином “міністерство освіти”, Університети та студенти такою діяльність самозаперечують місію Університету. Про це гарно сказав Ярослав Пелікан:
                                   
                                                                       

Ярослав Пелікан

    Усвідомлення, що академічні шахрайства руйнують чи можуть зруйнувати  підвалини Університету набагато серйозніше, ніж  найжахливіші та найпідступніші  політичні наклепи руйнують підвалину держави, примусити академічну спільноту завжди і скрізь відслідковувати ці процеси. Оскільки знання для Університету є самоцінним, цілком незалежно від його практичної користі, така пильність необхідна навіть тоді, коли фальсифікація результатів досліджень не призводить, як це іноді буває до продукування медичних препаратів, чи пропонування соціальної політики, яка може завдавати великої шкоди… Однак без обстоювання наукової сумлінності Університет не лише шкодить собі, він руйнується; а відтак слід поставити питання, чи в майбутньому Університет, що створюється нині новими суспільними силами, матиме достатньо ресурсів, зокрема й моральних, для збереження рівноваги вільного дослідження й інтелектуальної чесності[14].

      Очевидно Ярослав Пелікан мав на увазі не лише корупцію, а також махінації, які здійснюють студенти, а також викладачі Університету, наукові співробітники чи адміністація вищого навчального закладу.

      УКУ і словом і ділом реалізує ідею Університету. Бо УКУ є середовищем без корупції[15]. Цьому сприяє і академічне середовище, а також студентський світогляд. Тому в першу чергу до УКУ приходять студенти, які хочуть вчитися. Студенти не ідеальні, а тому мені дуже прикро спостерігати, як нажаль студенти нашого Університету списують. Цим вони підважують місію УКУ, а також перестають бути прикладом християнських провідників[16]. Навіть якщо в Гарвардському навіть Університеті списують[17], а також агенти ФБР[18], то це не означає, що в УКУ мають право студенти списувати. Цінності трансцедентні, а тому з Богом треба серйозно поводитися.  Восьма заповідь “Не кради”, як бачимо є і досі актуальною. Тож раджу тим студентам, які списують, частіше приступати до  Святого Таїнства Сповіді, а головне старатися не грішити.

     Тепер ми підходимо до відповіді основного питання впритул. Якщо УКУ дотримується вище вказаних принципів, то це принаймні уможливлює втілювати місію Університету. Місію Університету втілюють конкретні університети, а не якийсь ідеальний Університет. Місія ж Університету полягає у передаванні знань студенту. Але чим є знання для Університету ? Чи воно є сам оцінне в Університеті ? Яке місце воно займає в УКУ ?

     Щодо місця знання в Університету, то зараз суспільство нажаль мислить згідно Аристетолевського способу мислення, яке чітко виражене на початку твору “Ніко махова етика” :

Якщо ж у того, що ми робимо, є певна ціль, а причому інші цілі бажані задля неї і не всі цілі ми обираємо задля іншої цілі, (…) то ясно, що ціль ця є благо властиве і найвище[19]

     Цю концепцію розкритикував Ярослав Пелікан. Бо якщо знання визнаються найбільшим благом і цінністю в собі, “а інші цілі бажані задля нього”, то моральні наслідки такої позиції можуть бути страхітливі. Зрозуміло, що вчені всіх галузей, включно з Ярославом Пеліканом, часто визначали мету своїх досліджень як цілеспрямоване досягнення Істини за будь-яку ціну, або майже за будь-яку ціну, узасаднюючи цю позицію посиланням на принцип знання як самоцілі. Ярослав Пелікан не погоджується з позицією, що знання є самоціллю, що воно самодостатнє, а також основною метою навчання студента конкретного університету є здобування знання як самоцілі в собі, а все інше лише буде засобом для осягнення основної цілі – знання. На його думку наслідки такого мислення стали зрозумілими після Голокосту, який відбувся протягом всього XX століття, але в різних місцях та вчинений з різними народами. Бо стало зрозуміло, що таке визначення є водночас спрощеним і небезпечним і може призвести до тортур чи випробувань ліків на жертвах заради досягнення достеменного “знання”. Отже, принцип знання як самоцілі слід включити в більший і загальний комплекс першопринципів, які можна об’єднати під (також аристотелевською) назвою “інтелектуальних чеснот”[20].

     Як відомо саме такі ідеї про знання як самоціль поширювали Просвітники. На їхню думку знання є найбільшою цінністю людини, а щоб його осягнути для цього можна використовувати будь-які засоби в ім’я науки. Принаймні бачення Просвітників було, що ціль виправдовує засоби[21]. Я не заперечую, що вони дали поштовх у науці, а також без них би не було поступу у науці. Але не випадково видатний польський філософ Юзеф Жицінський у своїй книзі “Бог постмодерністів” сказав, що наслідком крайнього раціоналізму Просвітників став Освенцем[22].
                         
                                                        

Книга Юзефа Жицінського "Бог постмодерністів"

    Ярослав Пелікан спростовує коннцепцію що знання є самоціль Університетської науки. Варто розрізнити: між знанням і інформацією, між знанням і мудрістю,  між знанням і інтуїцією, між знанням і вірою. Найперше Я. Пелікан подає розрізнення між знанням та інформацією. Під інформацією розуміється зібрання певних даних чи фактів, але не більше. Термін знання застосовується не лише до нагромадження фактів, які є зібрані через вивчення, дослідження, спостереження або досвід, а й комплексу ідей, які є виведені з цих фактів або на вірогідних підставах визначених істинними. Так Університети дають знання, але вони не можуть дати мудрості. Заслуга Університету в тому, що він може дати ерудицію, а на ерудиції ґрунтується мудрість. Адже, як сказав Ньюмен, що “праця генія не підкоряється правилам ремесла; герої діють не за правилами. Університет аж ніяк не є місцем, де народжуються поети, безсмертні генії, зачинателі наукових шкіл, правителі колоній чи завойовники народів, Університет не обіцяє покоління Аристотелів і Ньютонів, Наполеонів і Вашитнгтонів, Рафаелів і Шекспірів, хоча такі чудеса природи й досі являються в його стінах”. Та й вони тепер трапляються в його стінах… Також ми часто забуваємо, що серце має свої резони, які розум не знає. Тут ми підходимо до розрізнення між знанням і інтуїцією. Історія мистецтв і музики, антропологія, неврологія, психіатрія та психоаналіз, усі ці чотири способи бачення, займають нині гідне місце в університетських дослідженнях та навчальних курсах на багатьох факультетах і відділеннях, і всі вони в той чи інший спосіб висувають питання про недосконалість традиційної системи навчання з її надмірною увагою до абстрактного знання, аналізу і, зрештою самоцінності розмислу. Проте, всі напрямки реалізуються, принаймні в університетах, за допомогою тих-таки аналізу і, і зрештою, самоцінності розмислу.
                                                                 

Освенцім. Вхідні ворота. 

  Щодо розрізнення знання і віри, то Ярослав Пелікан критикував недооцінку віри, яка 

досі простежується в Університетах країн минулого Радянського Союзу, Західної Європи та Сполучених Штатів. На думку Я.Пелікана, якщо ми недооцінюємо віру, то це є грунтовне урізане знання, урізане як знання так і ерудиція, абсолютно незалежне від того, чи воно має, чи не має значення для життя віри.  Бо вже, як було вище сказано, що знання без віри привело до Освенціми. Не має на увазі Я.Пелікан, що ми в прямому сенсі маємо повернутися до схоластичної освіти, але що жоден Університет не має право нехтувати вірою[23]. Наприклад на фізичних факультетах Університетів, має наприклад, як мінімум толеруватися думка фізиків креаціноністів, які не приймають секулярну фізичну парадигму.
                                                                

  УКУ є тим Університетом, який не абсолютизує знання. На відмінно від багатьох Університетів на пострадянському просторі, цей Університет враховує обмеженість людського знання, яке є даром Божим. Як і кожен Університет УКУ прагне дати студентам знання, але не занехаяти їхню віру. Ректор Українського Католицького        Університету Владика Борис Гудзяк постійно закликає студентів “свідчити,служити та спілкуватись”. Це означає, що УКУ не повинен замикатися лише на творенню нових кадрів для наукової та фахової діяльності з богослов'я, соціальної педагогіки, історії або професійних іконописців. Патріарх Йосиф Сліпий закликав, щоб християни “бажали великого”. Тому УКУ має плекати плоди віри та любові. Місія УКУ полягає

 в тому, щоб випускники та студенти були закваскою світу.
                                            

   Таким чином одним з основних здобутків УКУ є реалізація ідеї та місії Університету на практиці. Ця ідея реалізується завдяки повернення до первісної суті призначення Університету. Це повернення відбулося завдяки реалізацій основних освітніх ідей Схоластичної освіти. Не мається на увазі, що Український Католицький Університет, який знаходиться у Львові, відродив форму Схоластичного викладання. Ми не займаємся виключно коментуванням текстів та диспутами. Католицький Університет Львова відродив не Схоластичні форми, але зміст та суть існування Університету. Це відбулося вперше в Україні. Не мається на увазі, що інші Університети не реалізують зміст та суть Університету, а те, що цей Університет реалізує це покликання в первісній християнській формі. На мою думку інші Університети мають взяти приклад з УКУ. Бо нажаль під впливом секуляризації нажаль багато Європейських Університетів, а також Українських не мають своїх власних храмів та каплиць. На мою думку Європейські Університети мають брати приклад з Кембриджу (та з інших Університетів), який має власний собор Королівського коледжу[24].  Таким прикладом для Український Університетів є Український Католицький Університет, який у своїх межах має дві каплиці. У цих каплицяХ регулярно проводяться богослужіння[25]. Як сказав один з студентів УКУ, що тут панує дух самозаглиблення, спокою, і тиші, яка сприяє інтелектуальним роздумам. Це сказав студент, який кожен день бував на богослужіннях[26]. Таким чином УКУ є спільнотою спільного навчання, перебування та молитви[27].Заснування Українського Католицького Університету (УКУ) в Україні, що відбулося 28 червня 2002 року, вінчало собою майже столітні зусилля і прагнення Української греко-католицької церкви та українських науковців створити вищий навчальний заклад, який виростав би на ґрунті християнської духовності, культури та світогляду і став би освітнім та науковим центром загального значення, а також місцем екуменічного діалогу й порозуміння в Україні. УКУ виконує досить вдало цю місію.

                                               Фільм до вступників УКУ  
        

  Ректор Українського Католицького Університету робить великий наголос на УКУ, як спільноті викладачів та студентів. Ця традиція має найдавніші корені, яка походить з найдаініших середньовічних Університетів.

   Ярослав Пелікан у вищезгаданій книжці “Ідея Університету” назвав розділ “Родинне гніздо  чудової сім’ї наук”. В ньому він описує, що Університет не має бути базаром, у якому викладачі продають своє знання. Якщо повернутися до перших університетів Європи, то виявиться, що Університет в першу чергу був спільнотою. Це була спільнота викладачів та студентів. Очевидно, що поняття Університету, яко спільноти походить з Церкви. Навчання таким чином стає співпрацею викладача та студента, а не однобічним переданням знання від викладача до студента. Не випадково за такий взірець у своїй книзі Ярослав Пелікан взяв Сократа, який допомагав студентові самому дійти до Істини. Він був як бабка-повитуха, яка допомагала співрозмовнику народити Істину. Отже, у такому разі роль вчителя полягає не в тому, щоб вкласти знання в голову учня, а в тому, щоб дозволити знанням вийти на світло денне. Тому, моральний обов’язок вчителя полягає – не обертати своїх студентів до себе самого, роблячи себе центром для них, а свій розум – мірою всіх речей для них. Таким чином тут помітна основна хиби Просвітницької педагогічної парадигми. На їхню думку, що майбутнє Університету залежатиме від зречення всіх ідеологій та упереджень, особливо релігійних. Насправді воно залежатиме від того, наскільки Університет буде в змозі усвідомити наявний в ньому плюралізм – не лише плюралізм ідеологічних позицій, а й плюралізм поглядів всередині кожного з них. “Кожному великому розумові потрібен простір” – так вважав Ньюмен, який в своїй науковій праці “Ідея Університету” вказав, що хоч би якою була ідеологічна орієнтація Університету, він має бути вільною та відповідальною спільнотою, і там, де цього немає, постійно потрібно нагадувати Університетові, так само, як і Церкві, державі та приватним спонсорам, що це має бути так. З цього випливає, щоб Університетські викладачі виконували свої педагогічні обов’язки, бувши добре обізнаними про стан досліджень у інших галузях та інших навчальних курсах[28].
                                                 

Хосе Ортега-і-Гассет

  Про негативні наслідки новітньої освітньої парадигми, яка сформувалася під впливом Просвітництва, влучно сказав видатний іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет  спершу у своїй найзнаменитішій праці “Бунт мас”, а пізніше у статті “Місія Університету”. На його думку наука варваризувалася, а під впливом науки також і Університетське викладання. Під варваризацією він розуміє те, що переважна більшість науковців нажаль є спеціалістами лише у своїй вузькій галузі знання, а поза нею нічого не знають[29]. Тому на мою думку, щоб позбутися цьої негативної тенденції Університет має подолати за допомогою відродження Університету, як спільноти. Деякі європейські Університети все таки є такими місцями. Наприклад Оксфордський Університет[30]. Але гарним прикладом для України є  Український Католицький Університет. В ньому викладають викладачі, які освіту здобули за кордоном. Вже розуміють, що Радянські методи викладання не ефективні. Тому мета УКУ полягає в тому, що:

   Український Католицький Університет є відкритою академічною спільнотою, яка живе східнохристиянською традицією і виховує провідників суспільства, професіоналів, для служіння в Україні та за її межами – в ім’я слави Божої, спільного блага й людської гідності[31]

  І така мета діяльності УКУ не випадкова. Бо найбільш фундаментальним висновком, що випливає з призначення університету, як “місця, де навчають універсальних знань” було, згідно з поясненням кардинала Генрі Ньюмена, те, що його “мета…інтелектуальна, а не моральна”. Але, як на думку Ньюмена так і Пелікана, що все таки Університет не має виключати моральну мету. Бо немає виправдання капітулюватися перед моральним та інтелектуальним релятивізмом, на який пристало нажаль чимало наших сучасників: ніби консенсус стосовно того, що майже неминуче слід називати “цінностями”, є для нас недосяжний, а відтак і Університет також не може спиратися на такий консенсус в прийнятті рішень, що впливає на його поточне життя. Навпаки, методологія винайдення таких засад і цінностей у повсякденному житті сучасного університету й з’ясування того, чи можна ці засади захистити, дає надію на подолання цинізму й релятивізму, а також на визначення сукупності “інтелектуальних чеснот”. Ведучи мову про такі чесноти, Ньюмен називав Аристотеля “пророком природи та істини”. Незважаючи від того, чи дотримувався Ньюмен цього визначення в своїх подальших роздумах, засадою, що лежить в основі інтелектуальних чеснот, є радше вчення про “природу та істину”, ніж вчення про “одкровення та істину”. Відтак ці чесноти ґрунтуються на принципу, який проголошено Ньюменом, а саме, що їх “можна досягти лише через життєвий досвід”, що вони “не походять з теології безпосередньо”; а відтак “бувши істинними, справедливими та добрими самі по собі, вони жодним чином не пов’язані з віросповіданням того, хто їх стверджує та впроваджує”. Отже, робить висновок, що Ньюмен, “природньо очікувати того ж саме від тої обставини, що філософія Освіти спирається на істини, закладені в самій природі”[32].

   І таке бачення навчання не суперечить правилам науки та молитви. Для опису чесноти вченого Ярослав Пелікан взяв девіз Домініканського ордену, ордену проповідників (до лав якого належали вчені такого рангу, як Альберт Великий і Тома Аквінський, а згодом ще багато інших): “contemolata aliis tradere”, передавати іншим плоди свого споглядання. Вживаючи формулу св. Томи Аквінського, “наскільки краще просвічувати, ніж просто сяяти, наскільки краще передавати іншим плоди свого споглядання, ніж просто споглядати”. До того ж слід пам’ятати, що, як зазначив один з його біографів, що “спогляданням” він розумів не лише споглядання, навіяне молитвою, а й споглядання навіяне молитвою, а й споглядання, набуде у дослідженні. У св’ященному покликанні вченого, як і священному покликанні домініканського ченця, “contemolata aliis tradere”, готовність не лише до споглядання, а й до спілкування, або словами Ньюмена, до “розповсюдження знання”, також належить до чеснот “верховного інтелекту”[33].

                                                           

  Також це стосується студентів будь-яких Університетів, які якщо хочуть добра для себе та людства. Вони мають завжди пам’ятати, як висловився певний видатний німецький вчений, “щоб бути вченим, треба стати трішечки монахом… і рано почати”. Цей момент самозречення та дисципліни досі є одним з-поміж найцікавіших рудинаменторних залишків церковних і монастирських підвалин Університету, прикладами чого рясніють біографії багатьох видатних вчених і діячів освіти[34]. Це також стосується студентів, які вже ходячи на пари, а також активно беручи в житті Університету, вони закладають громадянське суспільство[35].

  УКУ є гарним прикладом повернення до підвалин ідеї та місії Університету. Так вже вижче я багато сказав, що УКУ реалізує ідею Університету, але хотів відмітити, що цей Університет дає поштовх для розвитку не лише богословської, історичної та соціально-педагогічної освіти, а загалом цей Університет дає поштовх розвиткові Університетові, як такому. Прикладом є не лише вище сказані речі, але й створення колегіуму. Про колегіум такі слова сказав Патріарх Шевчук, який благословляв його при відкритті:

    Сьогодні ми благословляємо унікальну споруду: наша Церква і, зокрема, УКУ отримує необхідний інструмент для виховання мирянина. Колегіум – це не є гуртожиток, тут буде будуватися спільнота. Тут вашим дітям, окрім високих і передових навчань, Церква передасть віру та виховає їх бути добрими християнами, активними мирянами, які зможуть перейняти багато ініціатив і понести відповідальність[36]

   Також про колегіум сказав  Перший проректор УКУ Тарас Добко:
                              
                                                 

Тарас Добко

У Колегіумі стиратимуться бар’єри між людьми та долатимуться стереотипи. Студент повинен відчути себе частиною навчального закладу, відчути, що у цьому середовищі він зріс як людина. Для цього молодь потребує тісної комунікації, яка не обмежуватиметься тільки парами. Саме поєднання університетського навчання та життя у Колегіумі виховує студента як цілісну особистість[37]

   Також варто пригадати, що є певні негативні впливи на УКУ. Наприклад, що за заяви на той час о. д-р Бориса Гудзяка, Мирослава Мартиновича та о. Юрія Щурка[38]. Вони вважають, що немає місця жиду у вертепі, бо таким чином через вертеп пропагується антисемітизм. Але всім відомо, що присутність жида у вертепі не суперечить християнському вченню, а тому засновники ЛБА Митрополит Андрей Шептицький та Йосиф Сліпий не забирали жида з вертепу. Цікаво, що в часи Андрея Шептицького був Третій Рейх, який реально переслідував жидів. Цікаво, що Владика Андрей міг одночасно рятувати жидів, а також радуватися вертепом з жидом[39]. І до того ж вереп створили студенти Києво-Могилянської академії, а тому такі заяви не компетентний робити УКУ[40].

"Пропозиція УКУ відмовитись від образу жида"

                                                   

  Також варто пригадати промову видатного філософа Чарльза Тейлора до випускників УКУ (2012)[41], який при промові дійшов до секулярного космополітизму. Перекладач промови Тейлора Петро Гусак, який є викладачем філософії в УКУ не погодився з поглядами видатного філософа[42].

  Також прикладом є думки Ярослава Грицака, який також підпав під ліберальні впливи.  На його думку для України дуже важливою є мета вступу до Євросоюзу[43]. Цієї мети ми можемо досягти ефективним шляхом вибачення за Волинську різню, а також за голокост, до якого причетні за його словами українці. Багато істориків не погоджуються з його тезами[44]. Також мета вступу до Євросоюзу є секулярною та антихристиянською[45].

  Можна назвати багато прикладів, але ці випадки підтверджують, що в УКУ університетська свобода, нажаль (в деяких випадках) переростає у сваволю. Щоб її подолати, то спільноті УКУ варто позбутися занадто ліберальних впливів. А тому УКУ має не лише виборювати в держави автономію, але і самому позбутися секулярних впливів. Бо Університет Європейського зразка не означає обов’язково секулярний.

                                                   

                                                   III РОЗДІЛ

      ЧИ УКУ Є КАТОЛИЦЬКИМ ЧИ ЦЕРКОВНИМ УНІВЕРСИТЕТОМ ?
                                 
                                                                                  

Корпус філософсько-богословського факультету

   Конони Кодексу Канонів Східних Церков (ККСЦ)  про католицький університет є плодом  великої дискусії та діалогу між Конгрегацією Католицького Виховання  і самими католицькими університетами, та служать свого роду балансом у відносинах між церковною владою та університетами[46]. Ось, що говорить про Католицький університет ККСЦ:

  Кан. 640 –    § 1. Католицький університет ставить собі за мету, щоб постійна, публічна й універсальна присутність християнського світогляду здійснювалась у вивченні всього розвитку вищої культури тому він установлює навчання досліджень, рефлексій і освіти вищого ступеня, в якому багатогранне людське пізнання було б осяяне світлом Євангелія.

   

  Можна отже дати таке визначення Католицькому університету. Вони є всеохоплюючими університетами чи спеціалізованими школами (факультетами), які дають знання, але осяяних світлом Євангелія (кан. 640). Вони мають також кафедри для навчання католицьких священних наук, але якщо частина католицького університету займаються підготовкою майбутніх священників, що часто трапляється в Європі, то він переходить до розряду церковних університетів (пор. кан. 646-650). В католицьких університетах, в яких немає богословського факультету слід викладати богословські предмети, пристосовані до студентів різних факультетів (кан. 643)[47]. Таким чином фактично католицький університет не є чисто церковним закладом; лише соціологічно можемо розглядати його, як такий. Згідно з нині чинними вимогами, навчальний заклад може носити назву університету лише при наявності трьох чинних факультетів Католицький університет є місцем перетину віри і знання, які доповнюють одне одного[48].                                                         

Львівська духовна семінарія

  Церковні університети – це школи, головна мета яких вивчати і навчати священних наук (кан. 640); вони призначені, насамперед, для формування майбутніх священників та вчителів, обидвох статей, у католицьких релігійних науках (кан. 647-648)[49]. ККСЦ так визначає Церковні університети:

  Кан. 648 – Церковні університети й факультети – це такі, що, канонічно засновані або затверджені компетентною церковною владою, плекають і викладають священні науки та пов'язані з ними науки і наділені правом надавати академічні ступені, які мають канонічні наслідки.

 Якщо відповідати на вище поставлене питання, то соціологічно (я б також сказав сотеріологічно) УКУ та Львівська Духовна Семінарія Святого Духа (ЛДС) вони служать для однієї цілі. З юридичної точки зору УКУ є університетом, бо має декілька факультетів та інститутів. УКУ не готує пресвітерів, а в цьому є основна місія семінарії. Так УКУ теж займається в певній мірі підготовкою пресвітерів, але дають два окремі дипломи випускникам семінарії (диплом ЛДС та УКУ). Лише з дипломом УКУ випускники ЛДС не отримають рукоположення на пресвітерів. Колись Києво-Могилянська академія наприклад збігалася в теперішньому розумінні з поняттям Католицький (точніше Православний) університет, але ніколи з поняттям Церковний університет.  Якщо враховувати думку о. Михайла Димида, який зараз викладає Канінічне право та був ректором Львівської Богословської Академії, то УКУ є не вповні Католицьким університетом, бо нажаль не слухають інституції УГКЦ часто критики УКУ. Католицький університет має впливати на інтелектуальне та духовне життя Церкви, ато він перетвориться на змакнений інститут, який лише готує студентів та переливає знання з пустого в порожнє.

                                                      ВИСНОВОК

  Перші Університети з’явилися в добу Середньовіччя, але нажаль в добу Просвітництва Університети хоч розвинулися, але нажаль відійшли від правдивої ідеї та місії Університету.

 В Україні є Український Католицький Університет. Цей Університет реалізує ідею та місію Університету, по не пішов шляхом Просвітницьких ідей, але реалізує основні Університетські першопринципи.

 Такими першопринципами є:

1.     Знання займає завжди центральне місце в житті Університету, але не має бути самоціллю. В Університеті завжди має бути місце вірі;

2.     Університет є спільнотою викладачів та студентів;

3.     Викладачі займаються просвітою студентів, а разом з тим суспільства;

4.     Викладачі займаються просвітою студентів, а разом з тим суспільства. А тому життя Університету не має спиратися на релятивістські псевдоцінносці. Студенти (з викладачами) закладають підвалини громадянського суспільства.

  Але нажаль УКУ не позбувся повністю секулярних впливів, то має позбутися впливів часткових ліберальної секуляризації.

  Також варто зазначити, що канонічно УКУ є Католицьким, а не Церковним Університетом.

                              ДОДАТКИ

                         УКУ в особах і цитатах

Хосе Касанова, соціолог, професор соціології університету Джорджтаун у Вашингтоні (США)
                                                             

   Для мене було надзвичайно приємно викладати студентам Українського католицького університету. Високий інтелектуальний та духовний рівень ваших студентів просто вражає.

    Найсильніші сторони життя Університету:  налагоджена  адміністративна робота, відчуття спільнотного життя та  високий інтелектуальний рівень студентів. Мої лекції були наповнені жвавими дискусіями із студентами, вони задавали мені багато запитань, цікавились багатьма темами та різними контекстами. Я думаю, що УКУ має стати острівцем інтелектуального та духовного життя, виховуючи нове покоління провідників українського народу[50]

           Посол Євросоюзу в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра
                                                              
                                                                            

  У політичній свідомості України ще немає повного розуміння важливості таких питань, як верховенство права, право людини і формування цінностей, які сповідує європейська спільнота. Ці цінності ще не повністю вкоренилися в українській свідомості. Але я впевнений, що в Українському католицькому університеті поділяють європейські цінності. Саме ви зможете відіграти важливу роль у трансформації суспільства та процесі його реформування.

Молодь – це майбутнє України. Українська молодь повинна мати можливість розвиватися, дивитися на інші моделі організації суспільства, повинна формувати безкомпромісну позицію і вірити, що їй до снаги щось змінити[51].

  

                           Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук)
                                                                           

   Український католицький університет – це не тільки кузня кадрів, яких потребує Церква й українське суспільство, але й мозковий науковий центр, у якому будуть збиратися найкращі сили, які в нас є у всьому світі. Я був свідком народження цього Університету, стояв біля витоків УКУ як його викладач, декан філософсько-богословського факультету. І сьогодні приїжджаю до своїх колег вже як глава УГКЦ. Тут я відчуваю себе, як вдома. Це таїнство народження нового інтелектуального центру є чимось цікавим та глибоким, і сьогодні я бачу, як Університет росте і розвивається.

   Я не уявляю УГКЦ без УКУ. І це дуже добре, що сьогодні в українському суспільстві цей Університет є дуже потужним моральним авторитетом. Він є певною альтернативою до радянських освітніх стереотипів. Думаю, що Український католицький університет має також велике значення і для закордонного українства, оскільки, зможе направду послужити всій нашій Церкві для того, щоби вона могла зберегти власну ідентичність[52].

         Єгор Резніченко, Санкт-Петербурзька православна духовна академія (РПЦ)

    Літня філософська школа УКУ дає фундаментальні знання щодо предмету дискусії, а також можливість спілкуватися з представниками західної науки, що дуже важливо для дослідників. Наші диспути є досить живими, ми гаряче обговорюємо проблеми. Усі учасники – різні, тому розмова завжди насичена.

Як майбутній священик, я повинен знати, як по-філософськи осмислювати релігію, адже філософія – це спільна мова, якою ми говоримо з людьми, інтелігенцією. Священики повинні вміти говорити про високі християнські цінності на зрозумілій мові[53].

      Норман Дейвіс, історик, заслужений професор Лондонського університету
                                                         

Початок науки важкий, але кінець навчання – радісний. Я вітаю Український католицький університет, що він привів на світ стільки гарних, розумних та інтелігентних випускників. Кажуть, все мале – прекрасне. А коли малий університет є ще й католицьким, тоді студенти тут – як у небі[54].

                                                Бенедикт XVI, Папа
                                                                        

Не викликає жодного сумніву, що надзвичайно цінну підтримку в екуменічній праці може надати Український католицький університет. Треба визнати, що на цьому екуменічному полі залишаються конкретні і об’єктивні перешкоди.

З іншого боку, в Україні православні і католики віддавна стараються нав’язати щоденний смиренний діалог, який охоплює багато аспектів життя. Брак успіхів у цій ділянці не повинен зменшувати ентузіазму для досягнення цілі, якої бажав Господь: щоб усі були одне. (Ів. 17, 20).

Не треба втрачати надію перед труднощами, але продовжувати розпочате із молитвою і тривалим милосердям. Діалог милосердя із своєї природи підтримує і висвітлює діалог правди. Адже остаточна зустріч, до якої нас провадить Христос, відбувається у повній правді[55].

      Владика Венедикт (Алексійчук), Єпископ-помічник Львівський УГКЦ
                                                                       

У світі є багато католицьких університетів, але Український католицький університет має унікальну місію – загоювати ту рану розділення Церкви Христової, яка з’явилася в ХІ ст. через гріховність і гординю людську.

Дай Боже, щоби та єдність Сходу і Заходу, всеохопна єдність у Христі, наповнила цей університет і осявала цілу нашу Церкву, Україну, на цілий світ[56].

    Історик Наталія Яковенко, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”
                                                        

   Український католицький університет, чи не єдиний  дає студентам віру, а віра зміцнює і спрощує шлях людини по життю. УКУ пов’язує знання з вірою, і можливо, у цьому гострому стикові – незалежності та служіння – можна знайти спосіб поведінки і для себе. Найголовніше – треба пам’ятати вічне гасло – Sapere aude! (зважся мислити)[57].

  Надзвичайний та Повноважний посол Сполучених Штатів Америки в Україні Джон Ф. Теффт
                                                          

  «Це наш перший візит до Львова й до Українського Католицького Університету. Ми чули про нього багато доброго, і мушу сказати, що сьогодні наші сподівання виправдалися. Ми вражені тим, що побачили тут: студентами, викладачами, якістю навчального обладнання, тією працею, яка тут вкладена. Я і моя дружина закінчили Marquette University, в якому є Католицька школа вільних мистецтв. І ми завжди думали, що освіта, яку ми здобули там, є дуже подібною до тієї, яку може отримати студент тут, в УКУ. Це не тільки професійна підготовка, це підготовка до життя, передовсім християнського. Ми впевнені, що освіта, яку отримують молоді люди, тут, в Католицькому Університеті, також якнайкраще підготує їх до життя в сучасній Україні»[58].

                         Міський голова Львова Андрій Садовий
                                                                         
                                                                 

  До яскравих явищ українського освітнього ландшафту належить УКУ. Цей університет відзначається не тільки принциповою позицією у відстоюванні високих академічних стандартів у своїх навчальних програмах та наукових ініціативах. УКУ є прикладом інституції, яка в жодних обставинах не принижує себе політичним сервілізмом чи корупційними практиками, а навпаки, завжди йде в авангарді перспективних реформ[59].

                Віктор Ющенко, Президент України (2005-2010)

                                                                           
                                                             

   Робота вашого Університету надзвичайно важлива для розбудови нашої держави.

 Працюючи з найбільш мобільною частиною нашого суспільства, з молоддю, ви формуєте те, що ми втратили упродовж декількох десятиліть. Засади, з якими люди виходять з Католицького Університету, – це даровані ключі особі, яка потрапляє у стихію життя, щоб вона могла обирати істинну, праведну дорогу, і вести за собою мільйони-мільйони людей[60].

                                Ректор УКУ владика Борис Ґудзяк
                                             
                                                             

XX століття може багато навчити нас, як бути і діяти у XXI столітті. УКУ є лабораторією осмислення цього досвіду, місцем, де віра та розум – єдине ціле, де поєднуються світові досягнення і українські традиції і де продукуються нові ідеї. І це може стати джерелом натхнення у віднайденні нових підходів для цілої світової громадськості.

Цей храм (на Стрийській, 29)є початком розбудови комплексної лабораторії, що працюватиме над тим, як говорити сьогодні, як молитися, як мовчати, як допомагати, як благословити, як люб’язно критикувати. Саме до цього покликаний наш Університет[61].

---

[1]              Джованни Реале и Дарио Антисери. ЗАПАДНАЯ ФИЛОСОФИЯ ОТ ИСТОКОВ ДО НАШИХ ДНЕЙ.

                    http://krotov.info/lib_sec/17_r/rea/reale00.htm

[2]              Аристотель, Метафізика I.1. 980a.

[3]              Ярослав Пелікан. Ідея Університету. Київ 2008. ст.67-68.

[4]              Джованни Реале и Дарио Антисери. ЗАПАДНАЯ ФИЛОСОФИЯ ОТ ИСТОКОВ ДО НАШИХ ДНЕЙ.

                  http://krotov.info/lib_sec/17_r/rea/reale00.htm

[5]              http://ucu.edu.ua/about/history/

[6] Джон Генрі Ньюмен. Ідея Університета //Ідея Університету. Антологія. Львів 2002. ст. 39

[7] Очевидно Патріарх мав на увазі філософсько-богословський факультет, а також богословські інститути.

   http://ucu.edu.ua/academics/theological/

   http://theological.ucu.edu.ua/

[8]     http://www.credo-ua.org/2012/02/58185

[9]     http://kvit.ukma.kiev.ua/2011/12/націоналізм-і-релігія/

[10]   Наприклад Василь Стефанів, який є випускником гуманітарного факультету.

[11]  Джон Генрі Ньюмен. Ідея Університета //Ідея Університету. Антологія. Львів 2002. ст. 55-66.

[12]    http://www.radiosvoboda.org/content/article/24592851.html

[13]   http://molod-news.com.ua/?p=1197

[14]  Ярослав Пелікан. Ідея Університету. Київ 2008. ст.  96-97.

[15]  http://ucu.edu.ua/video-pro-uku/2708/

[16]  http://www.osvita.org.ua/articles/1006.html

[17]  http://www.novostimira.com.ua/novyny_27791.html

[18]  У США викрили 22 агентів ФБР у списування на іспитах   https://24tv.ua/home/showSingleNews.do?u_ssha_vikrili_22_agentiv_fbr_u_spisuvannya_na_ispitah&objectId=49656,

[19]    Аристотель, Нікомахова етика VI.1.1-2.1094a

[20]   Ярослав Пелікан. Ідея Університету. Київ 2008. ст.  85-86

[21]   Джованни Реале и Дарио Антисери. ЗАПАДНАЯ ФИЛОСОФИЯ ОТ ИСТОКОВ ДО НАШИХ ДНЕЙ.

      http://krotov.info/lib_sec/17_r/rea/reale00.htm

[22]    http://old.risu.org.ua/ukr/study/anons/article;2887/

[23] Ярослав Пелікан. Ідея Університету. Київ 2008. ст. 67-87

[24] uk.wikipedia.org/wiki/Кембриджський_університет

[25] http://www.credo-ua.org/2011/11/53227

[26] http://www.youtube.com/watch?v=QMfRPiQ4M8Q&feature=related

[27] http://ucu.edu.ua/video/7904/

[28] Ярослав Пелікан. Ідея Університету. Київ 2008. ст. 108-114

[29] Хосе Оретга-і-Гассет.Ідея Університету //Ідея Університету. Антологія. Львів 2002. ст. 67-107

[30] http://en.wikipedia.org/wiki/University_of_Oxford

    http://www.pravda.lutsk.ua/ukr/news/38778/

[31] http://ucu.edu.ua/about/

[32] Ярослав Пелікан. Ідея Університету. Київ 2008. ст.  88, 93-94

[33] Ярослав Пелікан. Ідея Університету. Київ 2008. ст.  210

[34] Ярослав Пелікан. Ідея Університету. Київ 2008. ст.  106-107

[35] http://dt.ua/EDUCATION/universitetska_avtonomiya_skladova_gromadyanskogo_suspilstva-44218.html

[36] http://ucu.edu.ua/news/7714/

[37] http://opening.campus.ucu.edu.ua/

[38] http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/12/19/65501/

[39] http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/12/29/66553/

[40] http://www.credo-ua.org/2011/12/55608

[41] http://www.youtube.com/watch?v=kLHWcjM3JlA

[42] http://bohoslov.org.ua/distribution/topic-t312.html

[43] http://www.kryjivka.com.ua/presa/165.htm

[44] Наприклад:

    http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/12/9/64630/

    http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/12/30/66652/

[45] http://xic.com.ua/z-zhyttja/21-problema/137-jevropejskyj-sojuz-vpered-do-imperiji

[46] Учительське служіння Церкви та святі таїнства: Канонічне право III. Львів 2008.  ст. 42

[47] Віктор Поспішил. Східне Католицьке Церковне право згідно з Кодексом Канонів Східних Церков. Львів 2006. ст. 248

[48] Учительське служіння Церкви та святі таїнства: Канонічне право III. Львів 2008.  ст. 42-43

[49] Віктор Поспішил. Східне Католицьке Церковне право згідно з Кодексом Канонів Східних Церков. Львів 2006. ст. 249

[50] http://ucu.edu.ua/profile/7462/

[51] http://ucu.edu.ua/profile/7292/

[52] http://ucu.edu.ua/profile/5477/

[53] http://ucu.edu.ua/profile/5416/

[54] http://ucu.edu.ua/profile/4166/

[55] http://ucu.edu.ua/profile/4141/

[56] http://ucu.edu.ua/profile/4119/

[57] http://ucu.edu.ua/profile/3793/

[58] http://ucu.edu.ua/profile/2827/

[59] http://ucu.edu.ua/profile/967/

[60] http://ucu.edu.ua/profile/974/

[61] http://ucu.edu.ua/profile/982/