XX ст. рахується традиційно найстрашнішим століттям. На Україні наші предки пережили Голодомор, Дві світові війни, Радянські репресії. Але XXI століття є набагато страшніше, бо ми цей жах не помічаємо. Про страхи нашого століття зняли гарний фільм "Ендшпіль", який раджу всім подивитися.
Эндшпиль: Проект глобального порабощения
Щоб зрозуміти жах цього століття, ми маємо повернутися до подій минулого століття. Першою країною у світі, яка легалізувала аборти, був Радянський Союз. Це відбулося 18 листопада 1920 року. Саме тоді В. І. Ленін реалізував свою попередню постанову: «Вимагати безумовного скасування всіх законів, які карали за спричинення штучного викидня». Наступником вождя у цьому питанні був А. Гітлер. У 1933 році гітлерівці дозволили вбивати ненароджених дітей. Проте були й певні обмеження. Для того, щоб створити «сильну і чисту расу панів», абортові підлягали тільки плоди, які мають або могли мати вроджені вади (див. детальніше статтю "Дозволено законом").
Наступним знищення людства стало легалізація абортів у багатьох країнах. Важливим документом став "Меморандум 200". На основі цього документу ООН не виділяє ліки для країн третього світу, але дає гроші на контрацепцію та аборти, щоб зменшити кількість населення. Ця політика є напряму реалізація філософії Томаса Мальтуса. У його роботі «Есе про принципи населення» 1798 (переробленої в 1803) наводяться доводи необхідності контролю за приростом населення, оскільки населення росте за геометричною прогресією, а кількість продуктів харчування — за арифметичною. Вплинув на формування в Чарльза Дарвіна концепції природного відбору як рушійної сили еволюції. Мальтус розглядав війну, хвороби і голод як необхідні процеси для коректування чисельності населення. Але ця теорія не відповідає дійсності, що довело реальне життя.
Що буде, якщо розігнати потяг до максимальної швидкості і раптово з–під нього забрати рейки? Це потяг що їде, а потім падає, руйнуючи себе та усе на своєму шляху. Організм жінки налаштовується на вагітність, а аборт – це падіння, прірва, яка раптово перериває її.
Хтось мудро сказав, що значно легше видалити дитину з материнської утроби, ніж пам’ять про дитя з душі батьків.
В результаті аборту є ранні та пізні ускладнення, які нагадуватимуть про скоєне вбивство, фізично, психологічно та духовно травмуючи життя батьків.
Ускладнення відразу після аборту (ранні ускладнення) – порушення цілісності матки, її руйнування, кровотечі, інфекція, тромбози, неповне вилучення плодового яйця та ін. Виникають приблизно в 10 із 100 випадків на ранніх термінах та 1 із 50 випадків на пізніх термінах.
Більш серйозними наслідками є (пізні ускладнення): безпліддя, запальні захворювання жіночої статевої сфери, гормональні порушення в тому числі рак грудей, порушення функціонування яєчників, ускладнення перебігу подальших вагітностей, психічні порушення, серед яких яскраво виражається постабортний синдром.
В медицині існує поняття «постабортний синдром» (ПАС). Це розлад, що викликаний фізичною та душевною травмою після аборту, який показує потребу невідкладного звертання до психотерапевта чи священика. Це тоді, коли жінка відокремлюється від оточуючого світу, ховає у собі почуття, пробує логікою пояснити те, що вона зробила.
Ознаки «постабортного синдрому» – дратівливість, відчуття занепокоєності, страх, спалахи гніву, втома, порушення сну, нервозність, істерики, порушення сну, зневіра, нічні жахи, уникання фізичних контактів з чоловіками, переживання річниці аборту, складнощі у подальшій побудові стосунків.
Наслідки – алкоголізм, наркоманія, розбещений стиль життя, думки про самогубство які нерідко втілюють у життя, відраза до дітей та насилля.
Духовна сторона питання – в кожного з нас є різне сприйняття Бога, але незалежно від наших вірувань у Нього аборт впливає на наш розум, організм та стосунки з Небесним Отцем. Що Він думає про вашу ситуацію? Ким Бог бачить вашу майбутню дитину? Що ви скажете своїй абортованій дитині на суді перед Богом? Господь не схвалює аборти, тому нам важливо подумати над цими питаннями, оскільки кожному з нас за кожен вчинок прийдеться відповідати перед Справедливим Суддею.
Також від аборту страждають не лише жінки, які зробили аборт, але діти, яких потім народила жінка, яка зробила аборт. Діти, які народилися хворіють на синдром вцілілих від аборту. Вони мають такі психологічні проблеми:
1) Провина (комплекс Каїна та Якова);
2) Страх;
3) Песимізм;
4) Порушення ідентичності вланої особи;
5) Відсутніть особистих зв'язків з Богом.
Варто знати кожному з нас про синдром вцілілих від аборту, бо рано чи пізно є бажання одружитися (або вийти заміж). Тому треба знати, чи кохана людина не хвора на синдром вцілілої від аборту. Так ми можемо уникнути багато проблем.
Жертвою аборту стає також чоловік. Чоловіки є найбільшими прихильниками абортів. Часто ці чоловіки внаслідок аборту спиваються, може призвести до наркоманії, або захоплення екстремальними видами спорту, які можуть його знищити. Також аборт призводить до деформації відносин між подружжям і усього сімейного середовища такої пари.
Також є жахливі способи виконання аборту. Дитина помирає у трашних болях. Не випадково філософ Стефен Шварц у своїй книзі "Моральна проблематика аборту" порівнював абортарії до німецьких концтаборів. Не випадково також зняли фільм "Від голокосту до абортів":
Фільм "Від Голокоту до абортів"
Таким чином аборти є геноцидом. Вони є геноцидом, який пропагує Більдельберський клуб (пор. фільм "Ендшпіль"). Аборти є суспільною проблемою, бо призводять до вимирання мільйонів дітей. Аборт - це форма дітовбивства. Хворе те суспільство, у якому робляться аборти. Воно є хворе тілесно, психологічно та духовно. Погоджуюсь Петром Гусаком, який каще, що світ перебуває в постабортному синдромі (так само говорить про Україну). Жахливими методами відбувається вбивство дітей в абортаріях, які є новітніми концтаборами. Це також є питання політичне, Бо політики толерують аборти і не скасовують цих законів. Це є автогеноцид. Таким чином парадоксально, що є цей геноцид проти народів здійснюється за допомогою групи людей (Більдельберський клуб) та власним народом. Дуже нагадує нациський метод, які приймали тільки собі вигідні закони.
Якщо брати більш локальний рівень (але сеодно він універальний), то аборти руйнують підвалини сім'ї, яка є основою нашого суспільного життя. Ми можемо і не здогадуватися про ці наслідки. Часто у сім'ях бувають табу. Серед них є табу аборту. Не можна про це мовчати, а треба лікуватися тілесно і духовно. Великий вплив має віра на лікування постабортного синдрому, але без психолога, а деколи психіатра не обійтися. Також можна вилікувати людей з синдромом вцілілих від аборту. Не має бути табу, а розмова про це позитивно на це впливає. Але і тут без психолога не обійтися.
На мою думку кожен має взятися за боротьбу з абортами. Найперше мати принципову позицію за життя. Також може увійти до місцевого "Руху за життя ". Також дієвою є молитва духовного усиновлення, яка полягає у молитовному захисті життя зачатих дітей.
Эндшпиль: Проект глобального порабощения
Щоб зрозуміти жах цього століття, ми маємо повернутися до подій минулого століття. Першою країною у світі, яка легалізувала аборти, був Радянський Союз. Це відбулося 18 листопада 1920 року. Саме тоді В. І. Ленін реалізував свою попередню постанову: «Вимагати безумовного скасування всіх законів, які карали за спричинення штучного викидня». Наступником вождя у цьому питанні був А. Гітлер. У 1933 році гітлерівці дозволили вбивати ненароджених дітей. Проте були й певні обмеження. Для того, щоб створити «сильну і чисту расу панів», абортові підлягали тільки плоди, які мають або могли мати вроджені вади (див. детальніше статтю "Дозволено законом").
Наступним знищення людства стало легалізація абортів у багатьох країнах. Важливим документом став "Меморандум 200". На основі цього документу ООН не виділяє ліки для країн третього світу, але дає гроші на контрацепцію та аборти, щоб зменшити кількість населення. Ця політика є напряму реалізація філософії Томаса Мальтуса. У його роботі «Есе про принципи населення» 1798 (переробленої в 1803) наводяться доводи необхідності контролю за приростом населення, оскільки населення росте за геометричною прогресією, а кількість продуктів харчування — за арифметичною. Вплинув на формування в Чарльза Дарвіна концепції природного відбору як рушійної сили еволюції. Мальтус розглядав війну, хвороби і голод як необхідні процеси для коректування чисельності населення. Але ця теорія не відповідає дійсності, що довело реальне життя.
Томас Мальтус
Також аборти легалізувалися в багатьох країнах світу, і це призвело до того, що у світі щороку робиться 46 мільйонів абортів. 22 % вагітностей закінчуються вимушеними абортами. В Росії та Китаї робиться найбільше у світі абортів. За даними Держкомстату на 1 січня 2009 року чисельність населення в Україні становила 46 мільйонів 143 тисячі осіб. Інститут демографії та соціальних досліджень НАН прогнозує, що до 2050 року, нас може залишитись лише 36 мільйонів. Згідно офіційною статистикою про аборти в Україні: у 1990 році було зроблено 1 млн 19 тис. абортів, у 1992 – 902 тис. абортів; у 1995 – 740 тис. абортів; у 2000 – 434 тис. абортів; у 2001 – 370 тис. абортів; у 2002 – 346 тис. абортів; у 2003 – 316 тис, абортів; у 2004 – 289 тис. абортів; у 2005 – 264 тис. абортів; у 2006 – 230 тис. абортів; 2007- 210 тис. абортів, 2008 - 201 тис. абортів, 2009 - 156 тис, 2011 -156 тис абортів. Згідно офіційною статистикою МОЗ За неофіційною статистикою Всеукраїнській громадській організації «долЯ», за роки незалежності в Україні було зроблено 30 мільйонів абортів. Україна приховує справжню статистику проведених абортів», – поінформував Західну інформаційну корпорацію науковий працівник, керівник наукових програм Інституту родини і подружнього життя Українського Католицького університету Петро Гусак. За словами П. Гусака, за офіційними даними, на кінець 2004 року в
Україні було здійснено 260 тис. абортів, а насправді ця кількість є
більшою втричі. У попередні роки була статистика, яка свідчила про те,
що в Україні протягом року проводилося до 1 млн. абортів. Згідно офіційною статистикою МОЗ за роки незалежноті України було зроблено 40 мільйонів абортів. Враховуючи всі применшені цифри, варто погодитися з словами опікуна дівчинки, яка вижила після аборту Богдани, що зроблено 48 млн. абортів, а це ціла Україна.Такі вражаючі показники демонструє лише Україна. Для порівняння, у
Польщі за ці ж роки зробили лише 82 тис. 329 абортів, що в 365 разів
менше, ніж в Україні. Офіційна статистика свідчить, що в Україні лише 2 відсотка жінок репродуктивного віку не робили абортів упродовж життя. Щорічно аборти роблять 400-500 дівчат віком 10-14 років і 30-35 тисяч 15-17 років. 80% випадків безпліддя є наслідком аборту. Але офіційні дані не враховують міні абортів – абортів, зроблених у період до 6 тижнів, які взагалі як аборти не реєструються, і ще багато абортів не фіксують, щоб уникнути сплати податків, бо це платна операція.
Варто також сказати про наслідки абортів. Ось яку інформацію про нього дає сайт "Правда PRO":
Що буде, якщо розігнати потяг до максимальної швидкості і раптово з–під нього забрати рейки? Це потяг що їде, а потім падає, руйнуючи себе та усе на своєму шляху. Організм жінки налаштовується на вагітність, а аборт – це падіння, прірва, яка раптово перериває її.
Хтось мудро сказав, що значно легше видалити дитину з материнської утроби, ніж пам’ять про дитя з душі батьків.
В результаті аборту є ранні та пізні ускладнення, які нагадуватимуть про скоєне вбивство, фізично, психологічно та духовно травмуючи життя батьків.
Ускладнення відразу після аборту (ранні ускладнення) – порушення цілісності матки, її руйнування, кровотечі, інфекція, тромбози, неповне вилучення плодового яйця та ін. Виникають приблизно в 10 із 100 випадків на ранніх термінах та 1 із 50 випадків на пізніх термінах.
Більш серйозними наслідками є (пізні ускладнення): безпліддя, запальні захворювання жіночої статевої сфери, гормональні порушення в тому числі рак грудей, порушення функціонування яєчників, ускладнення перебігу подальших вагітностей, психічні порушення, серед яких яскраво виражається постабортний синдром.
В медицині існує поняття «постабортний синдром» (ПАС). Це розлад, що викликаний фізичною та душевною травмою після аборту, який показує потребу невідкладного звертання до психотерапевта чи священика. Це тоді, коли жінка відокремлюється від оточуючого світу, ховає у собі почуття, пробує логікою пояснити те, що вона зробила.
Ознаки «постабортного синдрому» – дратівливість, відчуття занепокоєності, страх, спалахи гніву, втома, порушення сну, нервозність, істерики, порушення сну, зневіра, нічні жахи, уникання фізичних контактів з чоловіками, переживання річниці аборту, складнощі у подальшій побудові стосунків.
Наслідки – алкоголізм, наркоманія, розбещений стиль життя, думки про самогубство які нерідко втілюють у життя, відраза до дітей та насилля.
Духовна сторона питання – в кожного з нас є різне сприйняття Бога, але незалежно від наших вірувань у Нього аборт впливає на наш розум, організм та стосунки з Небесним Отцем. Що Він думає про вашу ситуацію? Ким Бог бачить вашу майбутню дитину? Що ви скажете своїй абортованій дитині на суді перед Богом? Господь не схвалює аборти, тому нам важливо подумати над цими питаннями, оскільки кожному з нас за кожен вчинок прийдеться відповідати перед Справедливим Суддею.
1) Провина (комплекс Каїна та Якова);
2) Страх;
3) Песимізм;
4) Порушення ідентичності вланої особи;
5) Відсутніть особистих зв'язків з Богом.
Варто знати кожному з нас про синдром вцілілих від аборту, бо рано чи пізно є бажання одружитися (або вийти заміж). Тому треба знати, чи кохана людина не хвора на синдром вцілілої від аборту. Так ми можемо уникнути багато проблем.
Жертвою аборту стає також чоловік. Чоловіки є найбільшими прихильниками абортів. Часто ці чоловіки внаслідок аборту спиваються, може призвести до наркоманії, або захоплення екстремальними видами спорту, які можуть його знищити. Також аборт призводить до деформації відносин між подружжям і усього сімейного середовища такої пари.
Також є жахливі способи виконання аборту. Дитина помирає у трашних болях. Не випадково філософ Стефен Шварц у своїй книзі "Моральна проблематика аборту" порівнював абортарії до німецьких концтаборів. Не випадково також зняли фільм "Від голокосту до абортів":
Фільм "Від Голокоту до абортів"
Таким чином аборти є геноцидом. Вони є геноцидом, який пропагує Більдельберський клуб (пор. фільм "Ендшпіль"). Аборти є суспільною проблемою, бо призводять до вимирання мільйонів дітей. Аборт - це форма дітовбивства. Хворе те суспільство, у якому робляться аборти. Воно є хворе тілесно, психологічно та духовно. Погоджуюсь Петром Гусаком, який каще, що світ перебуває в постабортному синдромі (так само говорить про Україну). Жахливими методами відбувається вбивство дітей в абортаріях, які є новітніми концтаборами. Це також є питання політичне, Бо політики толерують аборти і не скасовують цих законів. Це є автогеноцид. Таким чином парадоксально, що є цей геноцид проти народів здійснюється за допомогою групи людей (Більдельберський клуб) та власним народом. Дуже нагадує нациський метод, які приймали тільки собі вигідні закони.
Якщо брати більш локальний рівень (але сеодно він універальний), то аборти руйнують підвалини сім'ї, яка є основою нашого суспільного життя. Ми можемо і не здогадуватися про ці наслідки. Часто у сім'ях бувають табу. Серед них є табу аборту. Не можна про це мовчати, а треба лікуватися тілесно і духовно. Великий вплив має віра на лікування постабортного синдрому, але без психолога, а деколи психіатра не обійтися. Також можна вилікувати людей з синдромом вцілілих від аборту. Не має бути табу, а розмова про це позитивно на це впливає. Але і тут без психолога не обійтися.
На мою думку кожен має взятися за боротьбу з абортами. Найперше мати принципову позицію за життя. Також може увійти до місцевого "Руху за життя ". Також дієвою є молитва духовного усиновлення, яка полягає у молитовному захисті життя зачатих дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар