Я вже писав у своєму блозі про філософський світогляд Андрія Дацківа. Тепер я вирішив більш детально про його світогляд написати. Дуже допомогла розкрити одне повідомлення, яке він написав на своїй стіні в вконтакті. Цитую:
Маркіян Прохасько сьогодні сказав, що «помічає в мені гармонійну концентрацію богослова, фізіолога та нациста». Каже, що якби я жив у час другої світової війни, то неодмінно був би персональним богословом самого Адольфа Гітлера. Олег Гринчук теж возвеличив мене у сан «фашиста» і любязно на щодень нагадує мені про це. Навіть в їдальні, Гринчук передав мені сільничку в знак того, що я начебто своєю ідеологією неодноразово насолив державі. А кажуть, що в УКУ є свобода політичної позиції. І що я маю робити? Я відчуваю політичний тиск на свою особу і відозвою до ректорату УКУ хочу покласти край оцим «тихим тоталітаристським політичним переслідуванням». Об’єктом переслідування є не тільки я особисто, а і вся опозиційна партія «Національна атака УКУ». На націоналістичну партію тиснуть неоліберальні деструктивні елементи, а саме такі одіозні фігури як Павло Дідула, Лесик Маханець, Назар Бойчук, та вже згадані Олег Гринчук та Маркіян Прохасько.
Безумовно на рахунок того, що в УКУ не має свободи політичної позиції перебільшення. Це ьув свідомий прикол в контакті, який багато людей прийняли всерйоз. Але тут є багато правди. Андрій є дійсно богослов-радикал, але не в мілітариському сенсі. Так він може казати одне, а робити інше. Він нагадує одного з комедійних героїв фільму П'єра Рішара з фільму "Розсіяний". Дацик як цей герой свідомо сміється над грішним світом, а разом з тим прославляє Бога. Думаю єдиним неділіком світогляду Дацика є те, що він як герой французької комедії з П'єром Рішаром деколи переборщує та не завжди є послідовний, але те що він не має послідовності має свої переваги. Він виходить поза норми грішного світу і сміється над грішною послідовністю. Найкраще ці погляди виразила контактна нотатка Дацика "Теза / антитеза". Цитую наприклад його думки про свободу вибору людини:
Якщо Христос такий сильний і він все сотворив і всім управляє, то чому всі так за нього тримаються. А те богословське, ніколи не розумів: «Бог створив камінь, якого не може підняти і цей камінь це людина зі своєю свобідною волею». Звідси - є таке місце де Бог нами не опікується. Але це не може бути, вважаю що це дикість так вважати. Моя теза «Якщо ми маємо свободу волі це не означає, що своїм вибором ми можемо піти проти Бога». Адже тут логіка несумісна, якщо я роблю вибір це не може означати що вибір не робить Бог зі мною, це уявлення якогось платонівського 2 століття і то до Христа. Впевнений що тут для розумового пояснення варто застосовувати антиномію – і ми вибираємо і то шо ми вибираємо можливо й Бог вибирає, а не ми. Можливо в самій свободі вибору є Бог. Звичайно я усвідомлюю, що для мене це terra incognito але не можу приймати такого роду постулати, бо я досвідчую в житті протилежне.
Далі наведу приклади реалізації цієї свободи на практиці:
А чому в партії Свобода не беруть у свої члени комуністів? Із за філософської неграмотності напевно, бо атеїст скажімо, звідки взяв що все утворилося із зіштовхненням й вибуху двох частинок. Звідки як не з віри. З віри як і ми, ми ж теж не бачили як Бог сотворював світ. А язичник шо, хоч на йоту в щось краще вірить від атеїста? А чим кращий бабка християнин, (я не помилився «бабка християнин») який матюкає й ненавидить своїх сусідів. Чому кажуть, що Церква покинула Європу? Як можна так помилятися, якраз навпаки там вона розвинулася до такої міри, що осіла навіть в уряді, між людьми, у відсутності хабарів, у відкритості, доброзичливому ставленні, в соціальному добробуті, у розвинутих організаціях милосердя.
Цю цитату я зрозумів, що він сам входячи до партії ВО "СВОБОДА" виступає проти людських грішних позицій, а старається показати що Всемогутній Бог може все, а люди не мають судити вузькими мірками. Так я досі не погоджуюся з політикою партії ВО "СВОБОДИ", але з його позицією ослбистою я згоден. Наприклад якщо людина комуніст або свідок Єгови, то це не значить, що він пропаща людина. Це ми люди маркуємо людей, а також ділимо їх за класовими та расовими ознаками. Насправді ділення людей на класи і расизм побутовий починається з навіть таких елементарних речей, як не-до-ві-ра та не-по-ва-га навіть до комуніста. Я сам не підтримую комуністичну позицію, а також вважаю їх українофобами. Але вважаю, що ми всюди маємо поводитися по християнському. Ми маємо слухатися більше Бога, ніж людей (Дії 5:29).
Також він говорить з точки зору юродивих ось такі слова:
Зрештою я можу і мовчати, але блін коли я буду задавати ті питання як не зараз.
Мені кажуть не говори такого бо когось згіршиш. Блін кого згіршиш? Тотальна більшість так званих християн уявлення не мають в шо вірять і загнати їх, навіть мені, два пальці об асфальт. Неможливо згіршити згіршене. От кажуть «бач як бідних людей свідки Єгови звели». Сттоп, хто кого звів? Ті свідки хоч і колись ходили в наші церкви але чисто логічно були статистами, не стійкі у своїй вірі, вони вже потенційно були свідками Єгови. І логічно що багато людей ходить в своє собі притаманне моралізаторське угрупування - свідків Єгови. Що тут такого. Що тут поганого? Що за полювання за відьмами?
Думаю ви зрозуміли, що він мав на увазі. Тепер варто підійти до кульмінаційного моменту. Ось що написав Андрій у блозі філософія вільності:
«Пилат сказав Йому: Отож, Ти – Цар? Ісус сказав: Ти кажеш, що Я – Цар; Я для того й народився і для того прийшов у світ, щоб засвідчити істину; Кожний, хто від істини, слухає голос Мій. Пилат сказав Йому: Що є істина?» (Ів. 37-38).
Пізнати істину – це знайти сенс життя, пережити найголовніше, це віднайти джерело всього доброго і напитися з нього. Істина вища всього, тому і досягається лише за допомогою надприродного, із благословенням з гори.
Людина переоцінила свої можливості коли понадіялась осягнути істину розумом. Істина не потребує захисту, вона просто є, вона дається даром кожному хто її хоче. Вище наведений епізод із Святого Письма нагадує, що можна старанно шукати, щодень роздумувати і не помітити її поруч себе.
Дивує мене що деколи Андрій говорить одного дня одне, а іншого зовсім інше. Колись він мені говорив при приватній розмові, що я не був тоді під час провокацій 9 стравня у Львові. Під час приватної розмови на цю тему він відкинув мою критику аргументуючи, що я там не був. Також він у цій розмові був згідний з офіційною аргументаціє ВО "СВОБОДИ" щодо цих подій. Пройшов рік з того часу, а я знайшов у статті автором якої є Дацик "Чи можна було по-інакшому ?" так приблизно ця стаття називалася. У ній він пише, що можна було тоді комуністів зустрінути з плакатами, які на сробі мали носити фотографії катованих Радянською владою або прийти з квітами привітати комуністів і з ними піти разом прославити ветеранів, але будучи з ними разом поводитися не як комуністи та славити УПА своєю гідною поведінкою. Така непослідовність є великим недоліком філософії вільності, а тому я Андрію раджу йти краще проти течії, але бути послідовним у бородьбі за Правду. В цьому випадку дуже яскраво відображає нотатка з контакту "Думки дня". Ось цитата з неї:
З християнської точки зору політичне вбивство не виправдане… Дурниці, християнство не може мати точки зору, християнство не ідеологія. Християнство нічого не говорить про атентати. Християнство взагалі не говорить нічого конкретно, хоч і в той самий час залишається вченням. Так як не говорить який салат вам їсти, як і не говорить хто з братів правий у поділі спадщини, як і не говорить яка партія має рацію, як і не говорить хто правий НКВД чи УПА, як і не говорить чи атентат прийнятний. Християнство не може сказати - «вбивати можна» і без сенсу говорити «вбивати не можна». Християнство це якась вища ще нікому не досяжна але споконвіку існуюча реальна істина, яка десь блідо виражається в тому що старший, сильніший миє ноги молодшому і слабшому. Ми ще не допетрали що дідо з довгою бородою на небі посміхається, а християнство уже каже що Він Вседержитель омиває нам ноги. Це дуже далека тайна, але подиву гідне що ми стикаємося з нею щодень.
.jpg)
Враховуючи, що Дацик змінив потім свою думку під впливом Митрополита Андрея Шептицького, який зіграв роль велику у його житті. Я йому прислав послання Андрея Шептицього "Не убий. Пастирське послання", а після того він казав що змінив свою думку. Попри вище сказане я вкажу на певні суперечності цієї цитати. Найперше християнство має чітку позицію щодо вбивства. Є Божа Заповідь Не вбивай, яка у всіх випадках є за життя. Так є бо Бог є Життя, який подарував нам та творінню життя, а також його оберігає. З цього випливає, що навіть ми не володіємо своїм життям, а лише Бог є його воллдар. Ми не маємо право забирати ні в себе життя, а тим більше у ближнього. Ми можемо когось вбити лише захищаючи своє або чуже життя. Якраз тому, що християнство не ідеологія, то ми не маємо право нікого вбивати. На рахунок вчення то я думаю, що воно якраз найбільш конкретне вчення та загальне. Конкретне бо можна застосувати у будь-якому випадку життя, а загальне бо стосується кожного і охоплює всі сфери життя. Відмінність від людських вчень тим, що це саме живе вчення, а цим вченням є Сам Христос. Християнство не каже дійсно хто правий, але Христос відкрив нам совість та дав нам принципи щоб ми могли розрізняти Добро від зла.
Надіюсь я розповів про Дацика все що міг. На останок хочеться закінчити на оптимістичній ноті, а тому окрім своїх спогадів про Максима Семенова, я б хотів подати також Андрія. Вони реально класні і є вершиної його писемної діяльності. Так і називаються "Про Максима Семенова":
СПОГАДИ ПРО МАКСИМА СЕМЕНОВА
Вселенна стала біднішою
Поняття не вловлює, слово не вимовляє. Мене просили щоб я сказав щось про Макса. А я мовчав. Мені здавалося, що будь що сказане буде непрощенним спрощенням, зредукуванням, обмеженням.
Які ми хворі на забуття буття. Ми женимося за чимось, ігноруємо буття в середині нас. Так мало тих хто розкриває таємницю царства.
Суспільство нічого не скаже про сенс життя, про сенс життя може сказати тільки індивідуальна, інтимна зустріч з абсолютом. В Макса Сименова був той особистий стосунок з живим творцем, в якому народжується справжня радість.
О Макс, Григорій Назіанзин написав би епітафію:
«Ти відкрив великий світ в собі, ти бачив вічність, ти залишався часто на одинці з нею»
Хм, цікаво хто тебе розумів, коли ти від ізобилія радости казав «Я відчуваю духовне синівство, я чую велику силу, я можу все…». Особиста молитва штовхала до спільнотної. Він ставав на стіл в комп’ютерному класі, свідчив в Церкві після літургії, проголошував правду перед величезною аудиторією.
Коли надмірне світло засвідчує очі, світ стає незнаним і темним. Християнський містик це той хто має надмір світла, не спроможний стримати життєдайні ріки що витікають з його нутра, він ділиться ними з іншими.
Падали замкнені системи, розривалися порочні кола, хто хотів той бачив – наш човен плив вперед. Тепер Максима нема. Вселенна стала біднішою. Пошукаємо по кутках університету його харизму, думаю вона десь на другому поверсі.
Кожен раз коли у моїй свідомості виникає картинка з Максом біля неї одразу появляється надпис – «ТИ ВІЛЬНИЙ»
Немає коментарів:
Дописати коментар