Вчора здох мій улюблений пес Джекі. Йому було майже 10 років. Він був класним псом, а головне сводолюбивим у собачому розумінні. Він був пуделем по породі, але щирим характером, як у дворняги. Ми його купили з мамою для бабулі, але він став повноцінним членом нашої сім'ї. Дійсно більше прикро коли помирають люди, але я пишу щоб ми були вдячні Богові навіть за пса. Так Бог нас благословляє.
Не ми з мамою його знайшли на Львівському краківському базарі, але він нас знайшов. Він сам приліз до нас при покупці. Далі ми привезли його дудому і він нас почав радувати.
Ми їздили з ним часто до села з якого я родом. Це село Миколо-Бабанка Кіровоградської області. Було смішно дивитися як він гуляв з сільськими собаками та спершу ганяв за курами, втікав від кози і цікаво було дивитися на його реакцію щодо індюків. Правда перевозити зі Львова було не легко. Прививка - поїзд - автобус - село.
Дуже ми один одного з ним любили. Він був не слухняний, бо я не змін його навчити команд. Зато він деяких команд навчився, але йому вигідних (їсти, на вулицю і так далі).
Одним словом Бог мене благословив гарними роками, які я прожив з псом.
В Біблії написано «щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі — воно ймення йому. І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині» (Бут. 2:19–20).
Це означає, що для мого пса є шанс. Колись я говорив з нашим викладачем в УКУ Петром Гусаком, то він мені сказав цікаву думку (не свою а К.С. Люїса). Що коли я буду в раю, то можу прикликати пса на ім'я і він прибіжить до мене. Бог мене воскресить, а він мого воскресіння залежить його подальше існування.
Детальніше раджу почитати цікаву статтю Чи є надія для тварин?
Не ми з мамою його знайшли на Львівському краківському базарі, але він нас знайшов. Він сам приліз до нас при покупці. Далі ми привезли його дудому і він нас почав радувати.
Ми їздили з ним часто до села з якого я родом. Це село Миколо-Бабанка Кіровоградської області. Було смішно дивитися як він гуляв з сільськими собаками та спершу ганяв за курами, втікав від кози і цікаво було дивитися на його реакцію щодо індюків. Правда перевозити зі Львова було не легко. Прививка - поїзд - автобус - село.
Дуже ми один одного з ним любили. Він був не слухняний, бо я не змін його навчити команд. Зато він деяких команд навчився, але йому вигідних (їсти, на вулицю і так далі).
Одним словом Бог мене благословив гарними роками, які я прожив з псом.
В Біблії написано «щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі — воно ймення йому. І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині» (Бут. 2:19–20).
Це означає, що для мого пса є шанс. Колись я говорив з нашим викладачем в УКУ Петром Гусаком, то він мені сказав цікаву думку (не свою а К.С. Люїса). Що коли я буду в раю, то можу прикликати пса на ім'я і він прибіжить до мене. Бог мене воскресить, а він мого воскресіння залежить його подальше існування.
Детальніше раджу почитати цікаву статтю Чи є надія для тварин?
Немає коментарів:
Дописати коментар