Недавно прочитав роман Любка Дереша "Поклоніння ящірці" . Перед тим, як розповісти про враження про цю книгу, я б хотів вказати на певні філософські ідеї Дереша. Я нажаль не маю бачення його цілісного світогляду, але думаю суть його світогляду думаю я зрозумів.
Важливе значення для розуміння його світогляду грають роздуми Любка Дереша на УП ( http://life.pravda.com.ua/person/2011/12/5/90645/ ):
На мою думку у цих тезах мало дається свободи людині. Щодо пункту 1. В цьому пункті все Бог вирішує, а що він дав свобідну волю людині коритися Богові це не враховано. Є у людини конкретний обов'язок, який є втіленням Божої волі.
На рахунок пункту 2 теж треба провести уточнення. Сам Бог сказав, що ми маємо володіти світом. Цитую Першу заповідь, яку Бог дав людині в Раю (не путайте з найвищою Заповіддю Любові до Бога та ближнього):
"І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі !"
(Бут 1:27,28).
У християнстві за таких поглядах є нехристиянська ментальність раба. Так наше володіння полягає у прославі Бога та служінні творінні. Але від нас у цьому світі залежить багато. Правтильно Макс Шелер сказав "Добро вїджає у цей світ на спиші ваших добрих вчинків".
Тепер про сам роман. З вище сказаного ясно, що навіть якби Дереш хотів бути моральним, то в нього б це не вийшло. Бо він філософ пофігіст, якщо його взагалі філософом можна назвати. Еріх Фромм дав вдалу харектеристику Сталінові назвавши його інтелектуальним садистом. Майже по аналогії можна назвати світогляд Дереша інтелектуальним садизмом (також термін інтелектуальний маньяк не менше підходе). Не випадково одна знайома йому сказала "Якщо б ти не почав писати романи, то ти став би маньяком".
Тепер коротко перекажу основний сюжет роману. Головний герой, що приїхав на канікули у маленьке західноукраїнське містечко, відверто розповідає історію стосунків, котрі привели до вбивства. Головний герой Михайло (якщо не помилився) тусується з друзями у селі Мідні Буки і потрапляє в різноманітні пригоди. Його друзями є Гладкий Хіппі та Дзвінка. Їх дістає антигерой Федя з своєю компанією. Федя постійно знущається над головним героєм, Гладким Хіппі та Дзвінкою. Щоб відпочити від Феді Гладкий Хіппі їде до старих, а Дзвінка з головним героєм йдуть у похід до Карпатського озера на вершинах гір. Природу там дійсно на мою думку Л. Дереш описав. Далі вони само собою переспали. Коли вони повернулися, то вирішили замочити Федю і в кінці роману підлітки вбивають ще одного підлітка топлячи його в болоті. Потім совість їх не мучає. В кінці роману автор протиставляє підлітків Достоєвському "Злочину і карі":
Достоєвський написав цілу книжку про переживання чувачка, котрий уколошкав стареньку. Ми вбили й нічого не відчули.
Покоління байдужих. Покоління пофіґістів. Але то тільки зовні. Всередині муру ми існуємо, ба навіть живемо.
Чи я шкодую за накоєним? Ні.
Чи мене якимось чином це зачепило?
Ні. Мене це абсолютно не гребе.
На мою думку в цьому романі чітко можна побачити релятивізм. В романі відкидаються цінності, як такі. Сам автор в романі всіх окрім Дзвінки і головного героя вважає сном Будди, а коли головний герой та Дзвінка кохається (це перебільшення !) то взагалі нікого окрім них не існує. На рахуно так званої любові Дзвінки і головного героя, то я б сказав що це не є гарним прикладом кохання між підлітками. Я б в цьому випадку краще б у романі на місці Дереша показав їх відповідальними, а навіть зробив їх членами "Руху чистих сердець" та б не було в них сексу до шлюбу. Зрозуміло, що Дереш напевно і зараз не чув про такий рух.
Повертаюсь до основної теми роману треба згадати про саме поклоніння Ящірці. Зрозуміло що коли писав Дереш, то йому було все пофігу. Зрозуміло що це перший роман, який написав ще в підлітковому віці Дереш (десь таку інформацію читав по нету, яка доводить, що ПОКЛОНІННЯ ЯЩІРЦІ написане раніше КУЛЬТУ). ПОКЛОНІННЯ ЯЩІРЦІ полягає в романі в принесені жертви, а нею став Федя. Ідея взагалі поклонятися Ящірці (та взагалі основну ідею роману) взяв Дереш з пісні групи (заснованої Джимом Морісоном, якому присвячена ця книга THE DOOS:
Звуки Вогню
свистки брязкальця кастаньєти
я Король-Ящірка
я можу зробити все на світі
я можу затримати Землю на її шляху
я прогнав блакитні авта геть
сім років мешкав я
в просторих залах вигнання
в сумнівні ігри граючи
із острів’янками
тепер я повернувся
у землю мудрих сильних
справедливих
брати й сестри блідого лісу
о Діти Ночі
хто з-поміж вас піде на полювання?
– Крики схвалення –
приходить Ніч із пурпуровим леґіоном
ідіть назад у свої шатра й свої сни
завтра вступаємо у місто мого народження
я хочу підготуватись
Музика
Затемнення
Кінець
хто вибирає: ти чи ящірка?
з’ясуй це на дозвіллі.
Не випадково такі ідеї використав Любко Дереш, бо має головений герой подяку не пану Богу, а збоченому богу Пану. Зв'язок між вбивством та ЯЩІРКОЮ на мою думку висвітлюють моменти перебування Михайла (хто забув він тголовний герой =))))) у Гіацинтовому Домі, який є запущеним будинком де збираються наркомани, проститутки, бомжі, алкоголіки та всяка людська нечисть. Не випадково наркомана звали теж Мішкою, бо він на мою думку виражав підсвідомі ідеї Дереша. Мішка з Мішкою познайомились коли Мішка тікав від Феді і пацанів і наркоман Мішка сховав Мішку від жорстокихх пацанів. Наркоман розказав хлопцеві, що живе у просторі:
По хвилі мовчання, зовсім відхекавшись і заспокоївшись, я спитав:
– А то правда, шо кажуть? Нібито коридорів тутай і кімнат більше, ніж такий будинок може вмістити В ПРИНЦИПІ?
Наркот абсолютно серйозно глянув на мене. Він виглядав здивованим.
– Ти знаєш?.. О, це таке місце... Але ти не знаєш і дещиці того, шо вдалося взнати мені.
Мішка відстовбурчив указівними пальцями свої вуха і додав:
– Треба вміти слухати... То місце особливе. ДУЖЕ ОСОБЛИВЕ.
– Тута...– Мішка підбирав вдале слівце, ворушачи пальцями в повітрі. – Тутай воздух... нє, не воздух...
– Простір? – підказав я.
Він просяяв:
– Точно!.. Ти розумієш, про шо я. Простір особливий. Не такий, як у цілому місті. Такий... інший, ніж у решті місць... Тонший, чи як? Та, тонкіший. А де тонко, там рветься, ти в курсах?
Лише коротко скажу про розповідь наркомана про злу релігію. Полягає суть в тому що друг наркомана Рома Корій приїхав до Мідних Бук з знаннями, які допомогли покласти в основу Гіацинтового Дому якусь штуку, яка звужує простір. Цей простір звужувався і наркоманові здавалося, що при звуженні простору єднаються світи - наш і я би назвав світ страшних богів. Тому не випадково у вище поданій пісні говориться про сім залів вигнання, де була Ящірка.
Дійсно це довільна інтерпретація моя власна роману, але тут відчуваються демонські впливи. Головні герої вже поклоняються не богові, як Том Соєр, а ідолові Ящірці. Свідомо чи не свідомо Дереш закликає до поклоніння злим силам. На мою думку (принаймні в час написання роману) Дереш не зрозумів Достоєвського. Він не зрозумів, що навіть остання сволота "Поклоніння Ящірки" Федя є дитиною Божою та даром Божим. Що навіть таку людину можна змінити, або він сам зміниться. Навіть, якщо б Федя не змінився та не хотів змінюватися, то в крайньому випадкові його можна було посадити в тюрму. Вбивати ? Лише при самозахисті, немаючи наміру убити його.
А вам молодь раджу читайте краще читайте хорошу літературу, а навіть самого Достоєвського. Жаль, що багато українців читають Дереша, а знають тільки те, що у школі заставляли нажаль читати з класики. Закликаю особливо молодь для себе наново відкрити хочаб Шевченка, Франка та Українку. Серед новітніх авторів, то краще вже раджу прочитати "Чорного Ворона" Шкляра, бо так хоч в молоді виховується справжній патріотизм.
Є хібашо і позитивна надія на цей роман. Бог ж може використати цей роман, щоб люди покаялися і зрозуміли, що так я живуть герої роману краще так не жити і не поступати. Деколи для катарсісу потрібний і поганий приклад !!!!!!!!!
На останок хочу сказати, що це є єдиний роман Дереша, який я прочититав. Тому можу помилитися щодо певних світоглядних тез Любка Дереша, але очевидний Релятивізм протиставлений Цінностям, я не міг не скритикувати.
P.S Недавно мав змогу поспілкуватися з самим автором цієї книги. Він прочитав цю статтю у блозі та сказав, що у нього вже давно змінилися погляди і він вже не є релятивістом. Також він позитивно ставиться до "Руху чистих сердець".
Лише не погодився з моїм коментарем до тез в Українській правді !
Немає коментарів:
Дописати коментар