Я ще ніколи не думав починати писати "Щоденник". Дуже вдячний я творцям інтернету та творцю першого блогу Тіму Бернсу-Лі. Без цього творіння я би не взявся напевно ніколи за написання "Щоденника". Основна мета написання цього "Щоденника" полягає у пізнанні самого себе прославити Господа Бога. Надихнув на написання "Щоденника" найбільше твір святого Августина "Сповідь". Я належу до таких людей, який вважає, що така особиста річ, як "Щоденник" має бути доступна всім людям принаймні після смерті автора. Єдиний "Щоденник" мною прочитаний є під авторством нашого великого Кобзаря. "Щоденник" Тараса Шевченка мені зовсім по новому відкрив видатного українського поета і дав зрозуміти, що це не просто записи, але літературний твір. Цей щоденник є не просто твір, але і внутрішня сповідь.
Також я пишу щоб розкрити свій світогляд і викласти свої філософські думки. Не згоден з думкою, що філософ існує лише в академічному розумінні. Кожен є філософом, бо прагне Мудрості. А філософія це любов до Мудрості. Я атеїстів не вважаю справжніми філософами, бо любов до ідола не є любов'ю до Мудрості.
Взагалі б хотів сказати, що як добре, що люди отримали від Бога дар писемності. Не погоджуюся з видатним філософом Сократом, який вважав, що думки не варто зберігати у письмовому вигляді. Думаю що сама природа слова потребує втілення. Не випадково Бог є Слово. Бог просто мусив існувати, бо він є первинне Буття. До Нього не було іншого буття. Він до моменту створення світу видимого і невидимого Був (Був це поняття умовне, бо Бог є понад часом та його охоплює, а тому ці слово стосуються радше творіння, які в часі та поза часом). Існує багато аргументів доказів буття Бога, які логічно доводять що Він існує. Не випадково у біблійному псалмі сказано, що безумний (я думаю також дурень та невіглас) каже у своєму серці, що “Немає Бога!” (Пс 14(13),1). Бог мусить бути Особою, бо він би не був би Буттям у найбільш властивому значенні цього слова. Нище буття не може породити вище Буття. А на найвищому рівні буття перебуває Особа. Буття не можливе без спілкування, а це довів митрополит Йоан Зізулас у своїй книзі "Буття як спілкування". Пресвята Трійця перебуває у постійному внутрішньому діалозі. Тому не випадково Ісус Христос є Словом. Він є Словот не у людському значенні. Це Слово є одне нероздільне та несотворене. Це Слово (точніше Він) є безмежне та всемогутнє. Ми не дооцінуюємо навіть природу людського слова, а що говорити про Боже Слово ?
Бог-Слово просто не міг не стати людиною, бо інакше Бог не був би Словом. Слово це не просто середник діалогу, а сам діалог. Коли ми перебуваємо в діалозі, то принаймні частоково стаємо кимось, але з ним не зливаємся. Христос кардинально поєднався з нами, а також у найбільшій потузі увійшов з нами в діалог. Лише так він може нас спасти. Він би Воплотився би навіть, якщо б ми не згрішили, але так Він нас Спас та спасає...
Мій "Щоденник" буде також цим діалогом з Христос і вже ним є...
Далі буде
Немає коментарів:
Дописати коментар